Рішення від 30.03.2023 по справі 480/7626/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2023 року Справа № 480/7626/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7626/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісан" до Хмельницької митниці Державної митної служби України про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Полісан», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці Державної митної служби, в якому просить скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА400000/2022/000079/2 від 11.11.2022 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання зовнішньоекономічного договору 11.11.2022 був поданий до митного оформлення товар за митною експортній вантажно-митною декларацією 22UA400040039848U3 від 11.11.2022 р.

За результатами митного оформлення відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2022/000079/2 від 11.11.2022 р., згідно за яким вартість товару скоригована в сторону збільшення, та визначена на рівні 3,1967 доларів США за кілограм, замість 2,7253 доларів США за кілограм та видав позивачу картку відмови № UА400040/2022/000982 в прийнятті митної декларації з причини неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до п. З ст. 53 МКУ.

Позивач стверджує, що відповідач безпідставно застосував метод визначення митної вартості товару за вартістю операції з ідентичними товарами, хоча всі документи та докази вартості товару для визначення митної вартості за першим методом - за ціною договору, позивачем були надані.

При цьому зроблені відповідачем висновки про наявність ознак підробки та розбіжностей в поданих документах позивач вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, спростовуються документами та доказами.

Позивач стверджує, що заявлена ним митна вартість товару повністю підтверджується документально, а всі невідповідності, що були використані відповідачем як підстави для неможливості застосування основного методу визначення митної вартості є надуманими, спростовуються доказами та документами, що були надані позивачем. Отже, Відповідач занадто формально підійшов до розмитнення товару, не звертаючи увагу на фактичні обставини поставки спірної партії товару.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач визначив митну вартість спірної партії товару на підставі товару, що на думку відповідача є ідентичним, але не є таким оскільки не відповідає критеріям ідентичності, передбачених ст. 59 МКУ. При цьому, рівень ціни, за якою розмитнювалася спірна партія товару, відповідає економічному рівню цін, що склалися на ринку диоксиду титану в серпні 2022 року та відповідає рівню цін, що зазвичай складається у цей період, про що відповідачу позивач повідомляв окремим листом.

Зважаючи на викладене вище, позивач вважає оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2022/000079/2 від 11.11.2022 р. необґрунтованим та таким що не відповідає та нормам Митного кодексу України.

Ухвалою суду було відкрито провадження у цій справі та визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що під час митного оформлення митної декларації від 11.11.2022 № № 22UA400040039848U3 митниця виконувала визначену національними та міжнародними правовими нормами функцію щодо контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару. Під час перевірки правильності визначення митної вартості товару за вказаною МД було встановлено що в пункті 1.1 Договору від 05.12.2019 № 0512/ТІТ, поданого до митного оформлення, зазначено, що Продавець продає, а Покупець купує товар на умовах поставки CІF м. Одеса, Україна згідно з умовами поставки ІНКОТЕРМС-2010. Також, у пункті 3.2 вказаного Договору вказано, що Сторони домовились про поставку товару в м. Одеса, Україна. В той же час у МД в графі 20 Позивач вказав інші умови поставки, а саме - CIF Констанца, Румунія, що не відповідає умовам зазначеного вище зовнішньоекономічного договору. Відповідач стверджує, що дана розбіжність безпосередньо впливає на правильність визначення митної вартості товару, зокрема на таку її складову як вартість транспортування. Під час митного контролю та оформлення МД декларантом не було надано жодного доповнення чи додаткових угод до зовнішньоекономічного контракту від 05.12.2019 № 0512/ТІТ, які б вносили в нього зміни в частині умов поставки товару.

Крім того, відповідач зазначає, що у декларації країни відправлення від 19.09.2022, що була надана декларантом до митного оформлення, вказана вартість товару 628800,00 USD, що відрізняється від зазначеної у графі 22 у МД 62880.00 USD хоча відомості стосовно ваги і співпадають. Під час митного оформлення у митного органу була відсутня інформація, що це технічна помилка, оскільки лист-роз`яснення щодо помилки датований 14.11.2022, тоді як рішення про коригування митної вартості було винесено митним органом 11.11.2022. Також в копії МД країни відправлення виділені окремо складові митної вартості товару, при цьому інформація про включення їх до ціни товару відсутня.

Відповідач також зазначає, що в митній декларації відсутні відомості стосовно контейнера, в якому переміщувався товар. В той же час в довідці про транспортні витрати від 11.11.2022 № 481, виданій ТОВ «Геліос Лоджистік», зазначено, що вантаж до кордону України переміщувався саме у контейнері. При цьому, для підтвердження витрат на транспортування позивачем не було надано договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг та банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, лише надано довідку ТОВ «Геліос Лоджистік» однак дане підприємство згідно автотранспортної накладної CMR від 09.11.2022 не здійснювало доставку товару.

За результатами опрацювання інформації, наявної в Єдиній автоматичній інформаційній системі Держмитслужби, посадовими особами митного органу встановлено, що митне оформлення ідентичних товарів того ж виробника здійснювалось даним суб`єктом господарювання за рівнем митної вартості 3,19-3,69 дол.США/кг.

Оскільки документи, подані позивачем до митного оформлення не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, та містили розбіжності, декларанту були надіслані повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідач стверджує, що наданими позивачем документами не спростовано вищезазначені розбіжності, а також не підтверджено включення всіх вищевказаних складових митної вартості товару.

Також відповідач зазначає, що під час внесення текстової інформації в електронний бланк рішення про коригування митної вартості товару Митницею було допущено технічну помилку, тому слід читати: «..Джерелом числового значення митної вартості є МД від 08.11.2021 № UA805020/2021/013203...».

Представник позивача надав суду відповідь на відзив на позов, в якій з доводами відповідача не погоджується та наполягає на позовних вимогах.

Представник відповідача надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких також просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

11.11.2022 року на митний пост «Хмельницький» Хмельницької митниці було подано до митного оформлення митну декларацію № 22UA400040039848U3 (далі по тексту МД) на товар позивача «Двоокис титану TITANIUM DIOXIDE RUTILER900 - 24000 кг. Являє собою порошок білого кольору з вмістом мас.% діоксиду титану у перерахунку на суху речовину: 93,78% - 11000 кг; 93,80% - 11000 кг. Використовується для виробництва лакофарбової продукції. Виробник - TITANOS (HONGKONG) LIMITED, Китай» загальною фактурною вартістю 62880,00 USD (а.с. 85 86).

У митній декларації № 22UA400040039848U3 митну вартість задекларованої партії товарів було визначено декларантом за першим (основним) методом визначення митної вартості відповідно до статті 58 МКУ.

Крім самої МД до митного оформлення були подані також копії документів: договору №0512/ТІТ від 05.12.2019 р.; специфікації №12 від 16.08.2022 р.; комерційного інвойсу №22UА-НК544 від 16.09.2022 р.; проформи інвойсу № РІ-22UА-НК544 від 16.08.2022 р.; платіжного доручення №249 від 23.08.2022 р.; сертифікату якості від 15.09.2022 р.; сертифікат походження товару 22СЗ100АЗ 174/00161К від 25.09.2022; пакувального листа від 16.09.2022 р.; коносамента МЕDUC5100820 від 25.09.2022 р.; експортної декларації постачальника №721720220172031961; довідку про вартість перевезення товару №481 від 11.11.2022 р. (а.с. 17 43).

Згідно електронного повідомлення, яке було направлено митницею на адресу позивача, для підтвердження числового значення митної вартості товарів, йому було запропоновано надати додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та / або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, то містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (а.с.106).

У відповідь на вказані повідомлення декларант надав електронні копії наступних документів: рахунок на оплату послуг перевізника від 11.11.2022 № 189, комерційну пропозицію від 16.08.2022, листи з поясненнями позивача від 11.11.2022 №№ 11.11.-1, 11.11.-2, 11.11.-3, 11-11-1 (а.с. 107 118).

За результатами митного оформлення відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2022/000079/2 від 11.11.2022 р. (далі Рішення), згідно якого вартість товару, визначену декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (числовий шифр «2» в графі 31 рішення), вартість товару скоригована в сторону збільшення та визначена на рівні 3,1967 доларів США за кілограм. Також митним органом видано позивачу картку відмови № UА400040/2022/000982 (а.с. 13 16).

У вказаному Рішенні (графа 33) митниця, зокрема, зазначила:

«Документи, подані згідно ч.2 та ч.3 ст.53 МКУ містять ознаки підробки, розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості в частині.

В зовнішньоекономічному контракті вказані умови поставки CІF м. Одеса, а в ЕДМ зазначено CІF Константа; в декларації країни відправлення вказана вартість товару відрізняється від зазначену у ЕМД в гр.22, однак відомості стосовно ваги співпадають, в ЕДМ відсутні відомості стосовно контейнера, однак в довідці транспортних витрат зазначено, що вантаж до кордону переміщувався у контейнері. У копії МД країни відправлення виділено окремо складові митної вартості , при цьому інформація чи включені вони до ціни товару відсутня.

У відповідності до статті VІІ ГАТТ, є підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» товару, оскільки заявлений рівень митної вартості нижчий ніж рівень вартості ідентичних товарів тієї ж торгівельної марки, митне оформлення яких здійснювалося даним суб`єктом господарювання.

Також документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, визначених ч.10 ст.58 МКУ.

Враховуючи, що використані декларантом метод та відомості для визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп.2, 3 ст.58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МКУ. Було проведено процедуру консультацій та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість товару буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст.59 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості є МД від 08.11.2022 №UА805020/2022/013203 згідно якої за рівнем митної вартості 3,1967 дол. США/кг здійснено митне оформлення ідентичного товару відповідно до вимог ст.59 МКУ»

Не погодившись з вказаними рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннямиМитного кодексу України від 13.03.2012 р. №4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012 р. (далі по текстуМК України).

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з ч. 8ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

На виконаннястатті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ятастатті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Суд зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. При цьому обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першоїстатті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина другастатті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьоїстатті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16.

Також, суд зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд зазначає, що про обґрунтованість сумнівів митного органу свідчать обставини, наведені ним у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості.

Зокрема, в декларації країни відправлення вказана вартість товару відрізняється від зазначену у ЕМД в гр.22, у декларації країни відправлення від 19.09.2022, що була надана декларантом до митного оформлення, вказана вартість товару 628800,00 USD що відрізняється від зазначеної у графі 22 у МД від 11.11.2022 №22UА400040039848U3 62880,0 USD, хоча відомості стосовно ваги і співпадають.

Представник позивача пояснює, вказану розбіжність технічною помилкою, допущеною експортером при заповненні декларації країни відправлення, оскільки не дивлячись на розбіжність у загальній вартості товару, кількість та ціна за кілограм співпадають та шляхом перемноження кількості на вартість можна визначити вартість усієї партії товару, яка співпадає з даними в інших документах, наданих позивачем до митного органу.

При цьому суд не вважає, що вказана обставини сама по собі є підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості, натомість, оскільки зазначена розбіжність все ж мала місце, у митного органу виникла необхідність перевірки спірних відомостей.

Також митним органом встановлено, що в ЕДМ №22UА400040039848U3 відсутні відомості стосовно контейнера, однак в довідці транспортних витрат зазначено, що вантаж до кордону переміщувався у контейнері.

Представник позивача в позові пояснює, що у декларації не зазначено номер контейнеру, тому що даний контейнер не було ввезено на територію України, а товар завозився автомобільним транспортом після перевантаження у порту призначення (Константа, Румунія) з контейнера на автомобільний транспорт, що підтверджується рахунком на оплату за перевезення та листом логістичної компанії № 481 від 11.11.2022 р., де зазначено, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт входить у вартість послуг перевезення вантажу, який прийшов у контейнері MEDU3783617 за коносаментом MEDUC2100820.

Натомість, суд зазначає, що із вказаних позивачем документів неможливо встановити чи вантажно-розвантажувальні роботи стосуються саме перевантаження контейнера на автомобіль, чи то перевантаження вантажу з контейнера до автомобіля. При тому, що в автотранспортній накладній СМR від 09.11.22 також зазначено контейнер НОМЕР_1 та в рахунку на оплату №189 від 11.11.2022 в графі 1 зазначено: «послуги з оформлення документів на території України, контейнер MEDU3783617» (а.с. 42, 44).

Крім того, судом встановлено, що для підтвердження витрат на транспортування позивачем не було надано митному органу ані договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг ані банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг. При цьому, твердження позивача про те, що на момент митного оформлення товару ще не було здійснено оплату за рахунком №189 від 11.11.2022, спростовується платіжним дорученням №516, наданим позивачем суду, з якого вбачається, що оплата вказаного рахунку проведена 11.11.2022 (а.с. 213).

Позивачем було надано митному органу лише довідку ТОВ «Геліос Лоджистік» (код ЄДРПОУ 39004526) та рахунок на оплату №189 від 11.11.2022, однак дане підприємство згідно автотранспортної накладної CMR від 09.11.2022 не здійснювало доставку товару.

Митним органом також було встановлено, що в копії МД країни відправлення виділено окремо складові митної вартості товару, які перекладаються як «вантажні перевезення» 5300 USD та «преміум» 80 USD, при цьому інформація чи включені вони до ціни товару відсутня.

В даному випадку, суд вважає безпідставним таке твердження відповідача, оскільки у специфікації №12, яка є додатком до зовнішньоекономічного договору №0512/TIT, визначено суму операції 62880,00 USD та зазначено, що умови поставки CIF Констанца, Румунія Інкотермс 2020, ціна товару включає в себе всі транспортні витрати Продавця, обумовлені базисом поставки (а.с. 23). Умови CIF, згідно з правилами Інкотермс 2020, передбачають, що витрати на страхування та фрахт (доставку морем) сплачує Продавець. Жодних виключень щодо цієї умови контракт не містить.

Отже із вказаної специфікації можливо встановити, що ціна товару у сумі 62880,00 USD включає в себе всі транспортні витрати продавця.

Крім того, митним органом встановлено, що в зовнішньоекономічному контракті вказані умови поставки CІF м. Одеса, а в ЕДМ зазначено CІF Константа.

В даному випадку, суд вважає безпідставним посилання відповідача на такі розбіжності.

З матеріалів справи суд вбачає, що в пункті 1.1 Договору від 05.12.2019 № 0512/ТІТ, укладеного між Позивачем та TITANOS (HONG KONG) LIMITED (Китай), поданого до митного оформлення, зазначено, що Продавець продає, а Покупець купує товар на умовах поставки CІF м. Одеса, Україна згідно з умовами поставки ІНКОТЕРМС-2010. Також, у пункті 3.2 вказаного Договору вказано, що Сторони домовились про поставку товару в м. Одеса, Україна. В той же час у МД в графі 20 позивач вказав інші умови поставки, а саме CIF Констанца, Румунія.

Натомість у специфікації №12, яка є додатком до зовнішньоекономічного договору №0512/TIT, умови поставки визначені саме CIF, Константа. Відповідно до п.п 12.2 зовнішньоекономічного договору №0512/TIT, зокрема, специфікації….породжують права, обов`язки та відповідальність для сторін та можуть бути надані в судові інстанції та інші органи в якості належних доказів та не можуть заперечуватися стороною, від імені якої вони були відправлені. Також у комерційному інвойсі, умови поставки вказані CIF, Константа. Також суд вважає, що відповідач не врахував, що поставка в порт Одеса неможлива, що обумовлено воєнними діями в акваторії Чорного моря та регулярними обстрілами м. Одеси.

Таким чином, дослідивши всі встановлені митним органом розбіжності у документах наданих позивачем для митного оформлення товару, суд вважає, що у відповідача були наявні підстави для витребування додаткових документів у декларанта.

Також з оскаржуваного рішення суд вбачає, що митна вартість товару визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст.59 МКУ (за ціною договору щодо ідентичних товарів), джерелом числового значення митної вартості є МД від 08.11.2022 №UА805020/2022/013203. При цьому, відповідачем було зазначено, що ним в оскаржуваному рішенні допущено технічну помилку в даті та номері декларації, вказано: МД від 08.11.2022 №UА805020/2022/013203, замість вірного: МД від 08.11.2021 № UA805020/2021/013203.

Відповідно до ч.1 4 ст.59 МКУ, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Відповідно до ч.6 ст.59 МКУ, у разі якщо кошти та витрати, зазначені впунктах 57 частини десятої статті 58цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

Частиною 10 ст.58 МКУ визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

З матеріалів справи суд вбачає, що товар за спірною операцією постачався на умовах СІF Інкотермс, транспортувався морським шляхом (фрахт) з Китаю до порту Константа (Румунія), та автомобільним транспортом до пункту пропуску «Порубне - Сірет». При цьому, відповідно до умов поставки СІF, витрати на фрахт та страхування товару сплачує продавець, отже дані витрати включені в ціну товару, також до митної вартості додано витрати на транспортування автомобілем з міста Constanza (Румунія) до пункту пропуску "Порубне - Сірет".

Натомість, товар за митною декларацією UA805020/2021/013203 імпортувався на умовах поставки згідно FOB Інкотермс, товар доставлявся морським шляхом (фрахт) з QINZHOU порт (Китай) до м. Одеса порт, Україна (а.с. 128).

Відповідно до умов FOB (ФРАНКО- БОРТ) зобов`язання щодо поставки вважається виконаним після того, як товар передано через поручні судна в погодженому порту відвантаження. Отже витрати на фрахт та страхування товару сплачує покупець, відтак до ціни товару додавались витрати на фрахт з міста QINZHOU до пункту пропуску у м. Одесса, оскільки вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Таким чином, судом встановлено, що за спірною митною декларацією до ціни товару, що була фактично сплачена продавцю, включено витрати на фрахт та страхування товару, тоді як за митною декларацією UA805020/2021/013203 до ціни товару, що була фактично сплачена продавцю, не було включено витрати на фрахт та страхування товару.

Відтак, кошти та витрати, що включені до митної вартості за вказаними МД мають значну різницю, зумовлену різницею у відстанях і способах транспортування між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами.

Судом встановлено, що при визначенні митної вартості в оскаржуваному рішенні митним органом коригування, пов`язаного з різницею у відстанях і способах транспортування не здійснювалось, що суперечить ч.6 ст.59 МКУ.

При цьому, посилання відповідача на те, що таке коригування не здійснювалося в зв`язку з відсутністю документально підтвердженої інформації щодо вартості фрахту за митною декларацією 22UA400040039848U3, суд вважає безпідставним.

Суд вважає, що відсутність зазначеної інформації не надавало право митному органу не враховувати наявність різниці у сумі витрат на фрахт, зумовлених різницею у відстанях і способах транспортування.

Митний орган не був позбавлений права застосувати інші (наступні) методи визначення митної вартості якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МКУ.

Суд вважає, що в даному випадку, неможливість визначити вартість фрахту для здійснення коригування відповідно до ч.6 ст.59 МКУ, позбавляє митний орган можливості визначати митну вартість саме за другим методом (за ціною ідентичних товарів).

Суд зазначає, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати та довести законність свого рішення. Таке рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

У ході судового розгляду справи відповідач не довів суду правомірності обраного ним методу визначення митної вартості у оскаржуваному рішенні.

Отже суд дійшов до висновку, що метод визначення митної вартості за ціною ідентичних товарів застосовано відповідачем без достатніх на те підстав.

Наведене не дає підстав вважати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UА400000/2022/000079/2 від 11.11.2022р. обґрунтованим та мотивованим у контексті вимог частини 2 статті 55 МК України.

Відтак суд дійшов висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів № UА400000/2022/000079/2 від 11.11.2022 р. є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, тобто є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище суд доходить висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісан" до Хмельницької митниці Державної митної служби України про скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА400000/2022/000079/2 від 11.11.2022 р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Полісан" (вул. Івана Піддубного, 25,м. Суми, Сумська область,40030, код ЄДРПОУ 32318370) за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці Державної митної служби України (вул. Пілотська, 2, м. Хмельницький, 29010, код ЄДРПОУ 43997560) суму судового збору в розмірі 6 204,58 грн. (шість тисяч двісті чотири гривні 58 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек