Постанова

від 30.03.2023 по справі 620/4630/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/4630/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Непочатих В.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року (розглянута у письмовому провадженні, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 28 листопада 2022 року) у справі за розглядом клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська генеруюча компанія» про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська генеруюча компанія» про стягнення суми штрафу та пені,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2022 року, Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - позивач) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська генеруюча компанія» (далі - відповідач), в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська генеруюча компанія» 170000,00 грн. в дохід Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції»).

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська генеруюча компанія» подано до суду клопотання про пропуск позивачем строку звернення до суду, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Клопотання мотивоване тим, що перебіг строку на звернення до суду у позивача розпочався 25.02.2022, а тому цей строк сплив 25.05.2022. Зазначає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що вторгнення російської федерації в Україну та запровадження воєнного стану створили перешкоди позивачу для своєчасного звернення до суду.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просив дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а а ухвала судді - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 122 КАС України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами абзацу другого частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною 4 статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Тобто, питання, пов`язані з обчисленням строку звернення до адміністративного суду, його поновленням, а також наслідки пропуску такого строку чітко врегульовано вищевказаними положеннями законодавства.

Окрім цього, частина 2 статті 44 КАС України зобов`язує учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. На цьому ж наголошено і у частині першій статті 45 цього ж Кодексу, якою передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Отже, наведені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 826/22361/15.

Питання, пов`язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Колегія суддів зазначає, що встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознаки стабільності.

Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.

Верховний Суд у постанові від 07.05.2021 у справі № 640/29683/20 зазначив, що з аналізу норм Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» вбачається, що перебіг тримісячного строку звернення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до суду із позовом про стягнення суми штрафу, визначеного відповідною постановою НКРЕКП та пені за невиконання та/або несвоєчасне виконання постанови про накладення штрафу, починається після спливу 30-денного строку з дня одержання суб`єктом господарювання копії відповідного рішення Регулятора.

Як встановлено судом, у відповідності до вимог до пункту 10.5 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428, копію постанови НКРЕКП від 11.01.2022 № 17 «Про накладення штрафу на ТОВ «Чернігівська генеруюча компанія» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії» було отримано відповідачем 25.01.2022.

Таким чином, з 25.02.2022 у позивача виникли підстави для звернення до суду протягом тримісячного строку на пред`явлення вимог про стягненням боргу, який сплив 25.05.2022.

Водночас, з адміністративним позовом до суду про стягнення з ТОВ «Чернігівська генеруюча компанія» суми штрафу та пені у розмірі 170000,00 грн. позивач звернувся лише 05.07.2022 (дата, яка зазначена представником поштового відділення на конверті).

Відповідно до Закону України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому законами України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, від 21.04.2022 № 02212-ІХ, від 22.05.2022 № 2263-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено відповідні укази Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами 1 та 4 статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Ураховуючи те, що останній день перебігу процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку позивачем за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.

Вказана правова позиції висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22.

Надаючи оцінку зазначеному вище, наведеним доводам позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12.04.2022 № 440 «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану», якою в пунктах 3 та 5 постановив, що у разі перебування державного службовця або працівника державного органу в робочий час в Україні поза межами робочого місця без рішення керівника державної служби, зазначеного в пункті 1 цієї постанови, або за кордоном, крім перебування у службовому відрядженні, оформленому в установленому порядку, до них може бути застосоване дисциплінарне стягнення відповідно до закону. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім пункту 3, який набирає чинності з 25.04.2022.

Тобто, з 25.04.2022 працівники державних органів повинні бути на робочому місці та виконувати свої посадові обов`язки.

Згідно Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789, місто Київ виключено із вказаного Переліку.

Колегія суддів приймає до уваги доводи позивача щодо поважності пропуску ним строку звернення до суду у період з 25.02.2022 по 25.04.2022, оскільки існували об`єктивні поважні причини відсутності працівників НКРЕКП, які здійснюють представництво інтересів НКРЕКП в судах України, на робочому місці.

Також відповідачем надано суду копію наказу від 01.03.2022 № 21-а «Про забезпечення виконання термінових завдань в НКРЕКП» відповідно до якого на період воєнного стану в Україні виконувати посадові обов`язки у щоденному режимі роботи з понеділка по п`ятницю на робочому місці в адміністративній будівлі НКРЕКП наказано виключному переліку осіб, серед яких представники юридичного департаменту відсутні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позов подається до адміністративного суду в межах строку звернення, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України або іншими законами.

Вищенаведене гарантує юридичну визначеність спірних публічно-правових відносин, стабільність функціонування суб`єктів владних повноважень, збереження доказів, дисциплінує учасників адміністративного процесу й унеможливлює зловживання процесуальними правами.

Додержання строків звернення до суду з адміністративним позовом є одним із забезпечувальних факторів реалізації права на звернення до суду, визначеного в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 55 Конституції України, частині першій статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Аігеу v. Ireland», «Ganci v. Italy», «Golder v. the United Kingdom», «Hadjianastassiou v. Greece», «Kreuz v. Poland», «Le Compte, Van Leuven And De Meyere v Belgium» суд дійшов до аналогічних висновків.

Колегія суддів наголошує, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Таким чином, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів звертає увагу нате, що перебіг строку на звернення почався на другий день повномасштабного вторгнення рф, а саме 25.02.2022.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон про НКРЕКП), Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Відповідно до положень статті 14 Закону про НКРЕКП, рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 22 Закону про НКРЕКП передбачено, що за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді:

застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень;

накладення штрафу;

зупинення дії ліцензії;

анулювання ліцензії.

Суб`єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30- денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.

Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України.

Протягом п`яти робочих днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати Регулятору документи, що підтверджують сплату штрафу.

У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

Так, Постановою № 17 на ТОВ «ЧЕРНІГІВСЬКА ГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії, було накладено штраф у розмірі 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) грн.

Відповідно до пункту 10.5 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428 (далі - Порядок контролю) рішення НКРЕКП про накладення штрафу, зупинення дії ліцензії, анулювання ліцензії приймається у вигляді постанови, копія якої вручається особисто уповноваженій особі ліцензіата (з відміткою про вручення на примірнику, який залишається в НКРЕКП) або надсилається ліцензіату рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення не пізніше п`яти робочих днів з дня прийняття. Датою отримання такого акта буде вважатися дата його особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом).

З урахуванням зазначеного, Постанова № 17 Відповідачем отримана 25.01.2022 (доказ міститься в матеріалах справи), що є третім календарним днем від дати отримання поштовим відділенням зв`язку.

Отже, враховуючи вимоги статті 22 Закону про НКРЕКП, Відповідач мав сплатити штраф до 24.02.2022 року включно.

Повідомляємо, що зазначена сума штрафу відповідачем сплачена не була, документи, що підтверджують сплату штрафу до НКРЕКП не надходили.

Звертаємо увагу суду апеляційної інстанції, що Постанова № 17 не оскаржується Відповідачем у судовому порядку.

Водночас, звертаємо особливу увагу суду, що відповідно до положень частини 3 статті 5 Закону про НКРЕКП, рішення Регулятора можуть бути оскаржені в судовому порядку, оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання.

Разом з тим, положеннями Постанови № 17 встановлено, що зазначена сума штрафу має бути сплачено до Державного бюджету України у 30-ти денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу (код бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції»).

Вищенаведене свідчить, що Постанова № 17 є діючою та не оскарженою у судовому порядку, та підлягає виконанню Відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції безпідставно та необґрунтовано зазначено, що останній день перебігу процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку позивачем за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку, оскільки Регулятором було надано належні докази причин пропуску строку на звернення до суду.

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»«, на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на ЗО діб, а також запроваджено заходи правового режиму воєнного стану.

Водночас, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»«, затверджено Указ Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким, в свою чергу, продовжено строк дії воєнного стану на території України з 24.03.2022 строком на 30 діб.

Також, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»«, затверджено Указ Президента України від 22.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким, в свою чергу, продовжено строк дії воєнного стану на території України з 25.04.2022 строком на 30 діб.

Також, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджено Указ Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким, в свою чергу, продовжено строк дії воєнного стану на території України з 25.05.2022 строком на 90 діб.

При цьому, 02.03.2022 Рада суддів України оприлюднила рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану, відповідно до яких постановлено:

роз`яснювати громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із воєнними діями;

по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через за діяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя;

справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження;

виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану;

зосередитись виключно на проведенні невідкладних судових розглядів (взяття під варту, продовження строків тримання під вартою).

На підставі вище зазначеного колегія суддів керуючись положеннями ч.2 ст. 122 КАС України та постанови КМУ від 12.04.2022 року №440, відповідно до якої з 25.04.2022 працівники державних органів повинні бути на робочому місці та виконувати свої посадові обов`язки, зазначає що відрахування строку починається з 25.04.2022 року та останній день на оскарження припадає на 25.07.2022 року.

На підставі вище викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позовна заява здана до відділення поштового зв`язку та направлена до суду першої інстанції - 05.07.2022 року (відповідно до поштового штампу (а.с. 19)) та зареєстрована останнім - 13.07.2022 року (відповідно до вхідного штампу Чернігівського окружного адміністративного суду №23564/22), в межах тримісячного строку звернення до адміністративного суду, зазначене вище судом першої інстанції належним чином не досліджено, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо залишення позовної заяви без розгляду.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВРта вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналізуючи оскаржувані рішення, колегія суддів вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі «Мельник проти України» № 23436/03).

У рішенні «Стагно проти Бельгії» Європейський Суд з прав людини дійшов до висновку, що при застосуванні законодавчого строку давності національні суди мають приймати до уваги конкретні обставини справи, таким чином, щоб обмеження на доступ до суду було пропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя (Stagno v. Belgium № 1062/07).

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини справи та матеріали справи у зв`язку із чим суд прийшов до помилкового висновку щодо залишення позовної заяви без розгляду.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення без розгляду адміністративного позову, чим порушив норми процесуального права.

За таких обставин керуючись ст. 320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг - задоволити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати їзї прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 30 березня 2023 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль