Постанова

від 21.03.2023 по справі 320/6439/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6439/22 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року (повний текст складено 22 грудня 2022 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілган Метал Пекеджинг Бровари» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Київській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2021 №29096/10-36-07-16.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані не підтвердженням господарської операції з постачання позивачем до ТОВ «ТД «Ексімтрейд» товару, оскільки останнє не мало можливості провадити господарську діяльність.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відповідач безпідставно повторно включає до складу доходу товариства грошові кошти, отримані за продаж товару ТОВ «ТД «Ексімтрейд», а висновок контролюючого органу, що отримані від ТОВ «ТД «Ексімтрейд» кошти є безповоротною фінансовою допомогою - помилковий.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 28.09.2021 по 26.10.2021 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Сілган Метал Пекеджинг Бровари»» щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2019 по 30.06.2021, за результатами якої складено акт від 26.10.2021 №18014/10-36-07-16/35167385, в якому зафіксовано порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.4.4 п.140.4 ст.140 ПК України - встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування в 2020 році на 5769196,00 грн (а.с.45-58 т.1).

За наслідками розгляду поданих позивачем заперечень вих.№12 від 10.11.2021, рішенням ГУ ДПС у Київській області листом від 25.11.2021 №19133/12/10-36-07-16 висновки акту перевірки залишено без змін (а.с.59-67 т.1).

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2021 №29096/10-36-07-16, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по декларації за 2020 рік на суму 5769196,00 грн (а.с.36 т.1).

За результатами оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішенням ДПС України від 03.02.2022 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 03.12.2021 №29096/10-36-07-16 - без змін (а.с.37-44 т.1).

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивачем підтверджено факт реальності господарських операцій з вищевказаним контрагентом у спірний період, а наявні в матеріалах справи документи містять достатні дані про їх зміст, характер та учасників, тобто підтверджують фактичність здійснення таких операцій, натомість відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його покупця.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.1 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток підприємств віднесено до загальнодержавних податків.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В силу пп.140.4.4 п.140.4 ст.140 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування платника (крім великих платників податків) минулих податкових (звітних) років.

З акту перевірки позивача вбачається, що висновки контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства ґрунтуються на не підтвердженні господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Ексімтрейд».

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2018 між ТОВ «Сілган Метал Пекеджинг Бровари» (Продавець) та ТОВ «ТД «Ексімтрейд» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №2018/12/12, за умовами якого продавець зобов`язався поставити та передати у власність покупцю жерстяну банку 80/83*85 мм 2W/FL з кришкою 83 мм (включно в комплексі) (далі-товар). Відповідно до п.1.2 договору загальний обсяг товару, який продається за цим договором, визначається протягом терміну дії договору, з урахуванням кількості та асортименту товару за всіма переданими, відповідно до умов цього договору, окремими партіями товару. Згідно з п.2.1 договору сторони узгодили ціну на товар, яка становить: для жерстяної банки 80/83*85 мм 2W/FL з кришкою 83 мм цін в гривні складає 3770,00 грн., з урахуванням ПДВ за 1000 шт. Пунктом 2.2 договору визначено, що валюта даного договору - українська гривня. Загальна вартість договору відповідає сумі всіх поставок, підтверджених накладними чи іншими супровідними документами (п.2.4). Відповідно до п.2.5 договору оплата партії товару, що постачається по цьому договору, здійснюється покупцем у гривнях у наступному порядку: 30 днів відстрочення платежу з моменту отримання всієї партії товару. Пунктами 3.1-3.2 договору визначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями. Поставка товару здійснюється на умовах EXW - склад продавця. Видаткова накладна з печаткою покупця або з підписом особи, уповноваженої покупцем на отримання товару, є достатнім доказом передачі товару. Датою поставки вважається дата у видатковій накладній. З кожної партії товару продавець надав наступні супровідні документи: оригінал рахунку, оригінал видаткової накладної, податкова накладна, оформлена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно вимог чинного податкового законодавства, сертифікат якості (п.3.3 договору). Пунктом 8.1 договору визначено, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2019 року у частині замовлення і поставки товару, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Відповідно до п.8.2 договору за погодженням сторін цей договір може бути подовжений на наступний період (а.с.70-71 т.1).

За результатами виконання умов вказаного договору сторонами складено видаткові накладні від 28.12.2018 №160 на суму 790042,03 грн. (у т.ч. ПДВ - 131673,67 грн.), від 31.01.2019 №11 на суму 395021,03 грн. (у т.ч. ПДВ - 65836,84 грн.), від 28.03.2019 №30 на суму 790042,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 131673,67 грн.), від 26.04.2019 №44 на суму 790042,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 131673,67 грн.), позивачем виставлені рахунки-фактури від 28.12.2018 №146 на суму 790042,03 грн., від 31.01.2019 №12 на суму 395021,03 грн., від 28.03.2019 №31 на суму 790042,04 грн. та від 26.04.2019 №45 на суму 790042,04 грн, а отриманий покупцем товар був оплачений у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення від 27.06.2019 №48 на суму 395021,02 грн., від 28.07.2019 №52 на суму 395021,01 грн., від 31.07.2019 №54 на суму 395021,03 грн., від 18.08.2020 №69 на суму 480000,00 грн. та від 26.08.2020 №75 на суму 110084,08 грн, а також позивачем складено податкові накладні від 28.11.2018 №13 на суму 790042,03 грн. (у т.ч. ПДВ - 131673,67 грн.), від 31.01.2019 №11 на суму 395021,03 грн. (у т.ч. ПДВ - 65836,84 грн.), від 28.03.2019 №7 на суму 790042,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 131673,67 грн.) та від 26.04.2019 №9 на суму 790042,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 131673,67 грн.) (а.с.72-85 т.1).

19.08.2020 між позивачем (Продавець) та ТОВ «ТД «Ексімтрейд» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №2020/08/19 щодо постачання у власність покупцю жерстяних банок з кришками, за умовами якого загальна вартість договору відповідає сумі всіх поставок, підтверджених накладними чи іншими супровідними документами (п.2.4 Договору). Умовами п.3.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями протягом 7 робочих днів з дати отримання продавцем попередньої оплати за товар. Відповідно до п.3.2 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW- склад продавця. Видаткова накладна з печаткою покупця або х підписом особи, уповноваженої покупцем на отримання товару, є достатнім доказом передачі товару. Датою поставки вважається дата у видатковій накладній (а.с.86-87 т.1).

За результатами поставки товару сторонами складено видаткові накладні від 19.08.2020 №103 на суму 728122,09 грн. (у т.ч. ПДВ - 121353,68 грн.), від 19.08.2020 №104 на суму 459868,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 76644,69 грн.), від 31.08.2019 №111 на суму 651478,49 грн. (у т.ч. ПДВ - 108579,75 грн.), від 01.09.2022 №114 на суму 1724501,89 грн. (у т.ч. ПДВ - 287416,98 грн.), від 07.09.2020 №117 на суму 986974,63 грн. (у т.ч. ПДВ - 164495,77 грн.), позивачем виставлено рахунки-фактури №105 від 19.08.2020, №113 від 31.08.2020, №115 від 01.09.2020, №118 від 07.09.2020, оплата проводилась на підставі платіжних доручень від 01.09.2020 №82 на суму 1187990,20 грн., від 01.09.2020 №83 на суму 651478,49 грн., від 04.09.2020 №84 на суму 1379601,50 грн., від 10.09.2020 №85 на суму 180000,00 грн., від 08.04.2021 №107 на суму 950000,00 грн., від 30.04.2021 №112 на суму 433332,60 грн, за результатами чого позивачем виписано податкові накладні від 19.08.2020 №14 на суму 728122,09 грн. (у т.ч. ПДВ - 121353,68 грн.), від 19.08.2020 №15 на суму 459868,12 грн. (у т.ч. ПДВ - 76644,69 грн.), від 31.08.2020 №26 на суму 651478,49 грн., від 01.09.2020 №2 на суму 1724501,89 грн. (у т.ч. ПДВ - 287416,98 грн.), від 07.09.2020 №4 на суму 986974,63 грн. (у т.ч. ПДВ - 164495,77 грн.) (а.с.88-108 т.1).

22.04.2021 між ТОВ «Сілган Метал Пекеджинг Бровари» (Продавець) та ТОВ «ТД «Ексімтрейд» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №2021/04/22, за умовами якого продавець зобов`язався поставити у власність покупцю жерстяну банку 80/83*85 мм 2W/FL з кришкою 83 мм (виключно в комплекті) (далі-товар), а покупець прийняти та оплатити товар. Згідно з п.2.4 договору загальна вартість договору відповідає сумі всіх поставок, підтверджених накладними чи іншими супровідними документами. Пунктом 2.5 договору визначено, що оплата партії товару, що постачається по цьому договору, здійснюється покупцем у гривнях у наступному порядку: 70% - попередня оплата, 30%-90 днів відстрочення платежу з моменту отримання партії товару. За умовами п.3.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями протягом 7 робочих днів з дати отримання продавцем попередньої оплати за товар. Відповідно до п.3.2 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW- склад продавця. Видаткова накладна з печаткою покупця або з підписом особи, уповноваженої покупцем на отримання товару, є достатнім доказом передачі товару. Датою поставки вважається дата у видатковій накладній (а.с.109-111 т.1).

За результатами поставки товару сторонами складено видаткові накладні від 26.04.2021 №55 на суму 848665,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 141444,20 грн.), від 25.05.2021 №69 на суму 422437,76 грн. (у т.ч. ПДВ - 70406,29 грн.), від 17.06.2021 №86 на суму 844875,52 грн. (у т.ч. ПДВ - 140812,59 грн.), від 29.06.2021 №89 на суму 245286,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 40881,07 грн.), від 29.06.2021 №90 на суму 177151,31 грн. (у т.ч. ПДВ - 29525,22 грн.), позивачем виставлено рахунки-фактури №50 від 22.04.2021, №62 від 24.05.2021, №89 від 29.06.2021, №84 від 29.06.2021, які оплачені платіжними дорученнями від 27.04.2021 №111 на суму 424332,60 грн., від 30.04.2021 №112 на суму 433332,60 грн., від 27.05.2021 №117 на суму 667724,20 грн., від 10.06.2021 №121 на суму 844875,51 грн., за результатами чого були виписані податкові накладні від 26.04.2021 №8 на суму 848665,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 141444,20 грн.), від 25.05.2021 №9 на суму 422437,76 грн. (у т.ч. ПДВ - 70406,29 грн.), від 10.06.2021 №6 на суму 844875,52 грн. (у т.ч. ПДВ - 140812,59 грн.), від 27.05.2021 №13 на суму 245286,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 40881,07 грн.), від 29.06.2021 №14 на суму 177151,31 грн. (у т.ч. ПДВ - 29525,22 грн.) (а.с.112-128).

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій з ТОВ «ТД «Ексімтрейд» первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими, здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Як вбачається з висновків акту перевірки та обґрунтувань відповідача, контролюючий орган підтвердив обставину щодо реалізації позивачем продукції (жерстяних банок із кришками) у відповідній кількості, однак дійшов висновку, що така продукція не могла бути реалізована на користь ТОВ «ТД «Ексімтрейд», оскільки нарахування єдиного внеску за 2019 рік проводились вказаним підприємством із розрахунку за 1 особу, з фінансового звіту ТОВ «ТД «Ексімтрейд» за 2020 рік встановлено відсутність основних засобів для здійснення господарської діяльності, на балансі контрагента позивача відсутні транспортні засоби, а згідно з ІТС «Реєстр податкових накладних» послуги з транспортування, навантаження і розвантаження продукції ТОВ «ТД «Ексімтрейд» не придбавало.

Посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача (зокрема щодо заниження середньооблікової кількості штатних працівників, не подання звітності про залучення працівників за цивільно-правовими угодами, неподання повної інформації про основні засоби, що перебувають у власності чи оренді) в жодному разі не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ним договорами.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об`єктивної можливості здійснення господарської діяльності на підставі договорів купівлі-продажу від 12.12.2018 №2018/12/12, від 19.08.2020 №2020/08/19 та від 22.04.2021 №2021/04/22 із застосуванням персоналу, залученого за цивільно-правовими угодами, орендованих приміщень, транспортних засобів та обладнання.

Контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд звертає увагу, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Зазначена позиція була неодноразово висвітлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постанові від 18.03.2020 у справі №826/18952/14.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання (постачання) платником податків товарів (роботи, послуг) по господарським операціям з його контрагентами.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Втім відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосереднього контрагента, зокрема, вироку по кримінальній справі щодо вказаного контрагента позивача, в якому досліджувались відповідні господарські операції, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23.07.2020, який має бути врахований судом при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо фіктивності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Здійснення господарської діяльності контрагентами, не може мати наслідків для товариства, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Жодних доказів на підтвердження того, що позивач або його контрагент не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, зворотного не доведено.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а твердження податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи.

Порушення контрагентами правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податків вимог закону щодо формування даних податкової звітності, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.10.2018 у справі №815/3459/17 та від 10.11.2020 у справі №822/6302/15.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем в повному обсязі підтверджено факт реалізації на користь ТОВ «ТД «Ексімтрейд» товару на підставі договорів купівлі-продажу від 12.12.2018 №2018/12/12, від 19.08.2020 №2020/08/19 та від 22.04.2021 №2021/04/22, передача відповідного товару покупцю та отримання від нього оплати саме за поставлений товар у відповідності до умов наведених договорів. Матеріали справи підтверджують рух коштів та матеріальних цінностей, зміну майнового стану сторін укладених правочинів, відповідність господарських операцій вимогам законодавства та наявність ділової мети таких господарських взаємовідносин, а тому висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій є безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях.

Не подання контрагентом позивача податкової звітності, в тому числі за формою 20-ОПП, є підставою для притягнення його до відповідальності із застосуванням штрафних санкцій, однак не може свідчити про нереальність господарської операції «Сілган Метал Пекеджинг Бровари» з таким контрагентом та в жодному разі не може покладати на позивача відповідальність за не виконання його контрагентом обов`язків, покладених на нього податковим законодавством.

Суд звертає увагу, що контролюючим органом в повному обсязі підтверджено обставину щодо реалізації позивачем продукції і кількості, яка відображена у видаткових накладних, виписаних на адресу ТОВ «ТД «Ексімтрейд», а також підтверджено факт отримання позивачем коштів у відповідній кількості від ТОВ «ТД «Ексімтрейд», що додатково свідчить на користь безпідставності висновків відповідача про формальність і дефектність первинної документації та про відсутність факту купівлі-продажу товарів за наведеними вище договорами.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги наведені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ТД «Ексімтрейд» фактично відбулись, мали наслідком зміни в майновому стані сторін правочину, спричинили підстави для відображення таких операцій в бухгалтерському та податковому обліку, а тому позивач правомірно сформував по вказаним господарським операціям показники бухгалтерської та податкової звітності, внаслідок чого висновки контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства є безпідставними, а спірне податкове повідомлення-рішення не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

В п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain» пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 29 березня 2023 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма