Постанова

від 30.03.2023 по справі 560/14022/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/14022/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

30 березня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району від 07 травня 2021 року № 156 "Про відмову в наданні погодження щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язано Лісогринівецьку сільську раду Хмельницького району Хмельницької області на найближчому пленарному засіданні чергової сесії прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із земель комунальної власності для ведення індивідуального садівництва Хмельницька область Хмельницький район с. Лісові Гринівці кадастровий номер 6825083600:01:004:1769.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

13 грудня 2022 року ОСОБА_1 подала заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просила:

-ухвалити у справі № 560/14022/21 додаткове рішення, яким абзац другий резолютивної частини рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року викласти у наступній редакції: "Зобов`язати Лісогринівецьку сільську раду Хмельницького району Хмельницької області на найближчому пленарному засіданні чергової сесії прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із земель комунальної власності для ведення індивідуального садівництва Хмельницька область Хмельницький район с. Лісові Гринівці кадастровий номер 6825083600:01:004:1769, та передати в приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер 6825083600:01:004:1769 із земель комунальної форми власності (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення) для ведення індивідуального садівництва, що розташована у с. Лісові Гринівці. Хмельницького району, Хмельницької області";

- стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір, що був сплачений нею за другу позовну вимогу у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення.

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1)щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Тобто, наведеною нормою визначено, що додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Отже, процесуальний інститут додаткового судового рішення дає можливість виправити помилки суду, спричинені недотриманням вимог судового рішення, зокрема, щодо наявності в ньому відповіді на всі заявлені вимоги позивача (скаржника в адміністративному процесі), наявності суджень суду щодо способу виконання судового рішення у випадку, коли такі судження є необхідними, вирішення питання про судові витрати.

Перелік підстав за яких може бути постановлено додаткове рішення є вичерпним.

Водночас, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного судового рішення.

Так, у заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить в резолютивній частині рішення вказати щодо передачі у приватну власність позивачу спірної земельної ділянки, як було визначено в прохальній частині позову.

Проте, судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення надано оцінку позовним вимога із застосуванням практики Верховного Суду в частині зобов`язання Лісовогринівецьку сільську раду Хмельницького району Хмельницької області прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із земель комунальної власності для ведення індивідуального садівництва Хмельницька область Хмельницький район с. Лісові Гринівці кадастровий номер 6825083600:01:004:1769, та передати в приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер 6825083600:01:004:1769 із земель комунальної форми власності (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення) для ведення індивідуального садівництва, що розташована с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області.

Колегія суддів зазначає, що незгода учасника справи із судовим рішенням може бути реалізована шляхом оскарження такого рішення, а не шляхом зміни його резолютивної частини внаслідок прийняття додаткового судового рішення з підстав, встановлених ст. 252 КАС України.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції в даній частині позивачем не оскаржувалось.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту (звернення з заявою про ухвалення додаткового судового рішення), оскільки судом встановлено факт вирішення заявлених позивачем вимог.

Стосовно вимог про розподіл судових витрат, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Як встановлено з матеріалів справи позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн., рішенням суду першої інстанції стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

За таких обставин, позивач має право на звернення із заявою до суду першої інстанції про повернення переплачену суму судового збору в сумі 908,00 грн., оскільки внесення судового збору в більшому розмірі не є підставою для прийняття додаткового рішення у справі.

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановлені ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 252, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.