Ухвала

від 29.03.2023 по справі 183/2007/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/2007/23

№ 1-кп/183/1077/23

29 березня 2023 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора про накладення арешту на майно та питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12023041350000026 від 05.01.2023 відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

в с т а н о в и в :

17.02.2023 до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, підготовче судове засідання по якому відповідно до вимог ст. 314 КПК України було призначено на 22.02.2023, однак не було проведено, тому підготовче судове засідання проведено 29.03.2023.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважав за необхідне призначити кримінальне провадження до розгляду, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту прокурору немає.

Крім того, в підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про накладення арешту на майно, що належить обвинуваченому ОСОБА_6 , а саме:

- земельну ділянку, кадастровий номер 1223281000:03:004:0027, площею 0,1709, для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2361891612232;

- земельну ділянку, кадастровий номер 1223281000:02:005:1019, площею 3,04 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, Василівська сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1673207212232,

які зареєстровані та належать на праві приватної власності ОСОБА_6 , шляхом встановлення заборони відчуження (розпорядження) вказаними земельними ділянками.

Свою позицію прокурор мотивував тим, що у цьому кримінальному провадженні ним заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 збитків, заподіяних кримінальним правопорушення у розмірі 39807,78 грн., тому з метою забезпечення відшкодування матеріальної шкоди є необхідність накладення арешту на належне ОСОБА_6 майно, оскільки останній може його відчужити.

Представник потерпілого ОСОБА_4 підтримав позицію прокурора.

Захисник ОСОБА_5 не заперечував проти призначення обвинувального акту до судового розгляду. Одночасно заперечував проти задоволення клопотання прокурора про арешт майна, посилаючись на необґрунтованість цього клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.

Суд, вислухавши думку прокурора, представника потерпілого, захисника, обвинуваченого, дослідивши обвинувальний акт, вважає його таким, що відповідає вимогам КПК України, підстав для прийняття рішень, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає.

Отже, суд, вислухавши позицію учасників судового провадження, вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту по даному кримінальному провадженні у відкритому судовому засіданні за участю учасників кримінального провадження.

Вирішуючи клопотання прокурора про арешт майна, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

За положеннями ч. ч. 8, 11 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Тобто, в даному випадку метою накладення арешту на майно є забезпечення виконання вироку в частині задоволення цивільного позову. Водночас обов`язковою умовою для його застосування є наявність достатніх підстав вважати, що не застосування арешту утруднить чи зробить неможливим виконання вироку в частині цивільного позову через приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження відповідного майна обвинуваченим або іншими особами.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Водночас, як прокурором, так і представником потерпілого не надано суду жодних доказів, які би могли свідчити про намагання обвинуваченого будь-яким шляхом приховати, знищити, передати чи відчужити своє майно. Відтак, суд не вбачає тих ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КК України, які би викликали необхідність у застосуванні арешту майна обвинуваченого з метою забезпечення цивільного позову.

Посилання прокурора на те, що обвинувачений може відчужити належні йому на праві власності земельні ділянки, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки будь-яких об`єктивних даних, які би підтверджували ці доводи, суду не надано. А висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Тому, доводи прокурора про те, що обвинувачений може відчужити належне йому на праві власності майно з метою уникнення цивільно-правової відповідальності за цивільним позовом, не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

Крім того, згідно з цивільним позовом прокурор просить стягнути з обвинуваченого збитки, заподіяні кримінальним правопорушенням у розмірі 39807,78 грн. В той же час, жодних відомостей на підтвердження співмірності вартості майна, на яке прокурор просить накласти арешт, із розміром шкоди, зазначеної у цивільному позові, суду не надано.

Суду навіть не надано інформацію про орієнтовну вартість майна обвинуваченого, на яке прокурор просить накласти арешт, що позбавляє суд можливості оцінити розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Таким чином, на даний час вагомих та достатніх підстав, які би свідчили про необхідність накладення арешту на майно, суд не вбачає, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173, 314, 350, 371, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, у відкритому судовому засіданні на 06 квітня 2023 року о 09 годині 00 хвилин в залі судового засідання Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, який проводити суддею одноособово за участю прокурора, представника потерпілого, захисника, обвинуваченого, осіб, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування, яких повідомити про дату, час і місце судового засідання у встановлений законом спосіб.

У задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно відмовити.

Повний текст ухвали складено і оголошено 31 березня 2023 року о 16 годині 05 хвилин.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1