Рішення

від 22.03.2023 по справі 902/238/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" березня 2023 р. Cправа № 902/238/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.,

За участю учасників процесу:

прокурор Ярмощук В.П., службове посвідчення №072240 від 01.03.2023;

позивача не з`явився;

відповідача ОСОБА_1., наказ №89-К від 24.09.2021;

третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури (пров.Цегельний, 8, м.Вінниця, 21020) в інтересах держави в особі

Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул.600-річчя, 19, м.Вінниця, 21000)

до: Комунального підприємства "Якушинецьке сільське комунально-експлуатаційне підприємство "Сількомсервіс" Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області (вул.Зарічна, 4-а, с.Зарванці, Вінницький р-н., Вінницька обл.)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Якушинецька сільська рада (вул. Новоселів, 1, с. Якушинці, Вінницького р-н., Вінницької обл., 23222)

про стягнення 55620,03 грн. збитків, завданих в наслідок порушення природоохоронного законодавства

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Комунального підприємства "Якушинецьке сільське комунально-експлуатаційне підприємство "Сількомсервіс" Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про стягнення 55620,03 грн. збитків, завданих в наслідок порушення природоохоронного законодавства

Ухвалою суду від 21.02.2023 відкрито провадження у справі №902/238/23 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Якушинецьку сільську раду та призначено підготовче засідання на 13.03.2023.

03.03.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника.

13.03.2023 від третьої особи до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, в якому поміж іншого зазначено, що підтримують позицію відповідача та вважають що в діях останього відсутня вина у заподіянні збитків, тому просить відмовити в задоволенні позову.

На визначену судом дату в судове засідання 13.03.2023 з`явились прокурор та представник відповідача.

В судовому засіданні прокурор зазначив, що позовні вимоги не змінні та всі докази подані до суду. Представник відповідача щодо закриття підготовчого засідання не заперечив.

Ухвалою суду від 13.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/238/23 для судового розгляду по суті на 22 березня 2023 р.

21.03.2023 до суду від відповідача надійшли пояснення.

На визначену судом дату в судове засідання 22.03.2023 з`явились прокурор та представник відповідача

Прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача не заперечив щодо виявленого порушення однак просив суд задовольнити частково позов з урахуванням пояснень.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.03.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повний текст рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області, у період з 01.02.2022 до 04.02.2022, на підставі ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 № 46, проведено плановий захід (перевірку) дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунального підприємства «Якушинецьке сільське комунально-експлуатаційне підприємство : «Сількомсервіс» Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

За результатами проведення складено Акт № 047/ВН від 04.02.2022 та зафіксовано виявлені порушення. Перевіркою встановлено, що в СКЕП «Сількомсервіс» з 28.11.2020 здійснює господарську діяльність, яка пов`язана із використанням води за відсутності дозволу на спеціальне водокористування. Облік кількості забраної води із артезіанських свердловин та каптажної криниці не ведеться згідно водовимірювальної апаратури.

Примірник вказаного акту отримано директором СКЕП «Сількомсервіс» ОСОБА_1. 04.02.2022.

За результатами проведеної планової перевірки Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області винесено припис від 04.02.2022 на усунення виявлених порушень. Даний припис директор СКЕП «Сількомсервіс» ОСОБА_1. отримав особисто.

04.02.2022 СКЕП «Сількомсервіс» надано інформаційну довідку в якій повідомлено Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області, що у період з 28.11.2020 по 04.02.2022 підприємством було забрано води із шести свердловин та каптажної криниці в об`ємі 34830м3.

Головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів Державної екологічної інспекції у Вінницькій області Хомичем А.О. складено протокол про адміністративне правопорушення № 014646 від 07.02.2022 відносно директора СКЕП «Сількрмсервіс» ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 78, 48, ч.1 ст. 60, ст. 82-1 Кодексу про адміністративні правопорушення, а також ст. 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст. 110 Водного кодексу України та ст. 42 Закону України «Про відходи». У поясненнях порушника та його зауваженнях до змісту протоколу чи мотиви відмови від його підписання зазначено «Визначені порушення будуть усунуті у стислі терміни». Протокол отримано особисто директором СКЕП «Сількомсервіс» ОСОБА_1.

За результатами розгляду даного протоколу державним інспектором 14.02.2022 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 04/028 та директора СКЕП «Сількомсервіс» ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 48, ч. 1 ст. 60, ст. 82-1 КУпАП та за правилами ч.2 ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн. Копію постанови надіслано рекомендованим листом із повідомленням 14.02.2022 №96/04.

Директором СКЕП «Сількомсервіс» ОСОБА_1. адміністративний штраф сплачено, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції.

На підставі складених у ході проведеної планової перевірки матеріалів та довідки СКЕП «Сількомсервіс» посадовими особами Державної екологічної інспекції у Вінницькій області здійснено розрахунок розміру, відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води СКЕП «Сількомсервіс» із шести свердловин та каптажної криниці, які розташовані на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області та у період з 28.11.2020 по 04.02.2022 заподіяна шкода становить 55 620,03 грн.

15.08.2022 Державна екологічна інспекція у Вінницькій області направила на адресу СКЕП «Сількомсервіс» претензію в якій повідомило про необхідність здійснення оплати заподіяних збитків в розмірі 55620,03 грн. до 15.09.2022. До даної претензії додано розрахунок завданих збитків.

Зважаючи на те, що визначений розмір збитків відповідачем в добровільному порядку і у встановлені строки не сплачений, а Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області не здійснено заходів щодо стягнення нарахованих відповідачу збитків, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.

У поясненнях відповідач визнає факт порушення природоохоронного законодавства, а саме використання води без відповідного дозволу, однак зазначає, що індивідуальні технологічні нормативи, замовляються на фактично визначену кількість артезіанських свердловин на визначений території і на балансовому утриманню. Поточні індивідуальні технологічні нормативи використання питної води , розроблені та затверджені 03 серпня 2021 року , терміном на п`ять років. КП СКЕП «Сількомсервіс», визнаючи необхідність дозволу на спеціальне водокористування , замовило відповідний розрахунок для отримання Дозволу на спеціальне водокористування. Розрахунок був проведений для шести підземних джерел, однак КП СКЕП «Сількомсервіс», не мало змоги на той час отримати дозвіл, по причині проходження територіально - адміністративної реформи. До Якушинецької СР приєднувались населені пункту із існуючими свердловинами. Тому процес затягувався. Кількість свердловин збільшилась, тому і нормативи використання питної води, необхідно знов переглядати.

Також відповідач звертає увагу суду, що до Бюджету Якушинецької сільської ради, повинно поступити, принаймні 50% обрахованих збитків відповідно до Бюджетного кодексу України, які КП СКЕП «Сількомсервіс» у свою чергу, повинно запросити у Якушинецькій сільській раді, оскільки підприємство є бюджетною установою та фінансується з бюджету даної громади. З огляду на це відповідач вважає за можливе зменшити розмір збитків на половину до 27 810, 02 грн.

У клопотанні третьої особи про розгляд справи без участі сторони, останній зазначає, що вини відповідача в заподіянні збитків немає, оскільки через об`єктивні обставини була відсутня можливість отримати дозвіл на спеціальне водовикористання, тому просить відмовити в задоволенні позову.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд керується наступним.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, який усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у справі №822/1169/17 від 19.07.2018.

Статтею 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших нормативно-правових актів. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад.

Відповідно до ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положення про територіальні (та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекцїї, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, до повноважень Держекоінспекцїї належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовищу, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до п. 1 розділу І Положення про Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області (нова редакція), затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 02.02.2021 № 46, Державна екологічна інспекція у Вінницькій області є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Пунктом 9 розділу II Положення передбачено, що Інспекція пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушений законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

Враховуючи зазначене, Державна екологічна інспекція у Вінницькій області є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Суспільний інтерес у стягненні з відповідача зазначений коштів полягає у забезпеченні реалізації одного з основних принципів охорони навколишнього природного середовища - компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Судом встановлено, що прокурором вказано уповноваженому на захист інтересу держави органу про наявні порушення та необхідність судового захисту інтересів держави, натомість позивачем чітко повідомлено про відсутність наміру самостійно звернутись за захистом порушених інтересів держави до суду, що свідчить про наявність підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави в суді, передбачених ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Приписами ч. 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Статтею 2 Водного кодексу України визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд (ст. 3 Водного кодексу України).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно зі статтями 1, 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр.

Згідно з ст. 1 Водного кодексу України, водокористуванням є використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Відповідно до положень ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Відповідно до ст. 50 Водного кодексу України, строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п`яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Відповідно до ст. 110, 111 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 1, 2 якої, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Дані норми законодавства спростовують твердження відповідача про можливість стягнення лише половини з обрахованого розміру шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (ст. 614 та 1166 Цивільного кодексу України).

Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. А відтак, доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, позивач мав довести, що його поведінка була неправомірною та протиправною. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права.

Таким чином, аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що для наявності підстав для відшкодування шкоди необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно даних взятих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП СКЕП «Сількомсервіс» за видами діяльності замається, зокрема 36.00 забір, очищення та постачання води (основний).

Також наданими до суду матеріалами перевірки встановлено, що у період з 28.11.2020р. по 04.02.2022р. відповідач здійснював спеціальне водокористування при відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного Кодексу України, відповідальність за яке передбачена ст. ст. 110, 111 Водного Кодексу України. Відповідно до наданої КП СКЕП «Сількомсервіс» інформаційної довідки №31 від 04.02.2022, обсяг використання підземних вод в період з 28.11.2020р. по 04.02.2022р. склав 34 830 м3.

Посилання відповідача на те, що ним на час проведення перевірки були розпочаті роботи з отримання дозволу, господарський суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до ст.48, 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі Дозволу, а поточні індивідуальні технологічні нормативи використання питної води, розроблені та затверджені 03 серпня 2021 року не є наявністю Дозволу.

При цьому, з урахуванням приписів ст. 49 Водного кодексу України, для здійснення діяльності у сфері водокористування кожен суб`єкт обов`язково має отримати відповідний дозвіл, який видається Державним агентством водних ресурсів України та його територіальними підрозділами. Отримання дозволу є обов`язковим для тих суб`єктів, які використовують воду. Видача або надання відмови у видачі Дозволу на спеціальне водокористування здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для видачі дозволу.

Натомість відповідач більше півтора року здійснював діяльність по забору води без отримання відповідного дозволу у вказаний період.

Пунктом п. 1.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища від 20.07.2009 №389 зі змінами, внесеними Наказом Міністерства екології та природних ресурсів №367 від 13.10.2015 після його офіційного опублікування 27.11.2015р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 р. за № 767/16783 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Методика) визначено, що ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Відповідно до п. 1.4 Методики, ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства.

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків.

За приписами п. 1.7 Методики, самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування).

Відповідно до п. 9.1. Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою Зсам = 5 х W х Тар (грн.),

Де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м-3;

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м-3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м-3). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Згідно з розрахунком позивача, обсяг води, який викладений відповідачем без дозволу встановлено, що на підставі довідки останнього, згідно з якою за період з 28.11.2020 по 04.02.2022 водозабір з підземних водоносних горизонтів склав - 34 830 м.куб.

Розмір аналогічній ставці рентної плати за спеціальне використання підземних вод станом на дату виявлення порушення складає 106,46 грн./100м3.

Відповідно до п. 255.7. ст. 255 Податкового Кодексу України житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3.

Розрахунок відшкодування шкоди, який здійснений позивачем відповідає Методики розрахунку та обставинам справи щодо виявленого позивачем порушення.

З огляду на викладене, прокурором та позивачем доведено наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Проаналізувавши вказані обставини та докази на їх підтвердження, господарський суд дійшов висновку, що в даному випадку, з огляду на поведінку самого відповідача, останній в повній мірі визнав як факт водокористування без отримання спеціального дозволу, так і правомірність Акту про порушення, з огляду на викладене, господарський суд зазначає, що в даному випадку, оскільки факт здійснення відповідачем самовільного водокористування знайшов своє підтвердження, поведінка відповідача є неправомірною, а його вина полягає у здійсненні водокористування без спеціального дозволу, що призвело до спричинення державі шкоди (збитків). Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки, підтверджені належними та допустимими доказами, на підставі яких встановлено обставини, які входять до предмету доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, Господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, а отже і їх задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 42, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 120, 129, 165, 178, 219, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Якушинецьке сільське комунально-експлуатаційне підприємство "Сількомсервіс" Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Зарічна, 4-а, с. Зарванці, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23222, код ЄДРПОУ 37489170) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул.600-річчя, 19, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 37979894) збитки, завдані внаслідок порушення природоохоронного законодавства у сумі 55 620,03 грн на рахунок: ГУК у Вінницькій області/село Якушенці/24062100, код ЄДРПОУ 37979858, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) UA368999980333189331000002842, призначення платежу: за порушення природоохоронного законодавства.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Якушинецьке сільське комунально-експлуатаційне підприємство "Сількомсервіс" Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Зарічна, 4-а, с. Зарванці, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23222, код ЄДРПОУ 37489170) на користь Вінницької області прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) 2684,00 грн. витрат на сплату судового збору (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок UA568201720343110002000003988).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати на відомі суду адреси електронної пошти: прокурора - vinnytsiaprok02@gmail.com , позивача - vin@dei.gov.ua , відповідача - silkomservis@ukr.net , третя особа - yakushinecka-rada@ukr.net .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 31 березня 2023 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи