Постанова

від 22.03.2023 по справі 182/8900/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/791/23 Справа № 182/8900/19 Категорія 47 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року

у цивільній справі за позовом керівника Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , фермерського господарства «Дніпровські чорноземи» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання договорів недійсними, зобов`язання повернути земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2019 року керівник Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, в особі виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, звернувся до суду із вищевказаним позовом посилаючись на те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-3766/15-18СГ від 27 вересня 2018 року Лошкарівській об`єднаній територіальній громаді передано у комунальну власність земельну ділянку з кадастровим номером 1222986900:01:004:0041, загальною площею 52,2251 га, для ведення фермерського господарства на території Лошкарівської об`єднаної територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту та того ж дня підписано акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки. 13 вересня 2019 року на підставі вказаних вище документів здійснено державну реєстрацію права власності за територіальною громадою с.Лошкарівка в особі виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради на вищевказану земельну ділянку, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено відповідний запис за № 33271694.

Незважаючи на те, що спірна земельна ділянка фактично була передана територіальній громаді с.Лошкарівка в особі виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради за актом приймання-передачі 27 вересня 2018 року, в якому, на виконання вимог статті 117 Земельного кодексу України, зазначено про те, що спірна земельна ділянка перебуває в оренді ОСОБА_1 , виконавчим комітетом жодних заходів, направлених на отримання договорів оренди, не здійснено, підстав та законності їх укладання не перевірено.

Зазначає, що Нікопольською місцевою прокуратурою вивчено стан дотримання вимог законодавства при отриманні на території Нікопольського району Дніпропетровської області громадянами та юридичними особами земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області № ДН/1222986900:01:004/00001118 від 27 березня 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерською господарства на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 52,2251 га, в тому числі, рілля 52, 2251 га, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041 (01.02), для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

На виконання вищевказаного наказу 28 березня 2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041, площею 52,2251 га, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

Вказує, що 18 квітня 2017 року ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області подано клопотання про надання згоди на передачу вищевказаної земельної ділянки в суборенду. Листом № Я-3651/0-1857/6-17 від 24 квітня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надало ОСОБА_1 згоду на передачу спірної земельної ділянки в суборенду. У січні 2019 року державним реєстратором Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за № 30338540 зареєстровано договір суборенди земельної ділянки № 01/17 від 02 лютого 2017 року строком дії до 24 квітня 2063 року між ОСОБА_1 та ФГ «Дніпровські чорноземи».

Вважає вищевказаний наказ Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області ДН/1222986900:01:004/00001118 від 27 березня 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки від 28 березня 2014 року за № 28/03/14/3-ДО, укладений між Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 , та договір суборенди земельної ділянки, з кадастровим номером 1222986900:01:004:0041, площею 52,2251 га, від 02 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Дніпровські чорноземи», є недійсними, з огляду на наступне.

Вказує, що відповідачами не було дотримано встановленого статями 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» порядку отримання земельних ділянок. Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не пересвідчилося в дійсності волевиявлення ОСОБА_1 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Поряд з цим, згідно з даними Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців фермерське господарство ОСОБА_1 не створено та запис про його реєстрацію відсутній. Уклавши договір оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 не створив фермерського господарства, а через певний час, а саме 02 травня 2017 року, передав отриману в оренду землю в суборенду ФГ «Дніпровські чорноземи».

Також, в порушення вимог статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», ОСОБА_1 належним чином не обґрунтував розмір вищевказаної земельної ділянки з урахуванням можливостей її обробітку.

Зазначає, що між Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 28 березня 2014 року було укладено ще два договори оренди земельних ділянок, площею 15,9403 га та площею 77,2701 га. Таким чином ОСОБА_1 отримав для ведення фермерського господарства три окремі земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані в різних місцях на території трьох сільських рад, загальною площею 145,4355 га. За фактом заволодіння шахрайським шляхом правом оренди вищевказаних земельних ділянок 23 жовтня 2019 року за № 42019041490000107 внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України.

Із урахуванням зазначеного, прокурор просив: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області № ДН/1222986900:01:004/00001118 від 27 березня 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області» та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 52, 2251 га, в тому числі рілля 52, 2251 га, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041 (01, 02), для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041, площею 52,2251 га, від 28 березня 2014 року за № 28/03/14/3-ДО, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 , визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041, площею 52,2251 га, № 01/17 від 02 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Дніпровські чорноземи». Зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі, в особі виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради, земельну ділянку, загальною площею 52,2251 га, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041, що розташована на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області за актом приймання-передачі.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову, оскільки належних та допустимих доказів в обґрунтування позову, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури не надав. Заява ОСОБА_1 , яка була подана 17 березня 2014 року до ГУ Держземагенства в Дніпропетровській області містила обґрунтування бажаних для отримання площ земельних ділянок, враховані перспективи діяльності створеного в майбутньому фермерського господарства, яке буде вести спільно зі членами своєї родини та які безпосередньо є членами фермерського господарства. Порушень встановленої процедури набуття ОСОБА_1 права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства не встановлено. На час подання ОСОБА_1 вищевказаної заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та надання йому відповідних земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ФГ «Дніпровські чорноземи» створено не було, а тому підстав, які б вказували на те, що земельні ділянки будуть використовуватися ФГ «Дніпровські чорноземи», були відсутні. При подачі заяв та клопотань ОСОБА_1 були виконані всі вимоги закону, необхідні для прийняття рішення про надання громадянину дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та про передачу в оренду відповідних земельних ділянок і дійшов висновку про недоведеність доводів прокурора щодо формального використання процедури створення фермерського господарства з метою спрощеного порядку отримання в користування земель державної власності поза межами передбаченої законодавством обов`язкової процедури (без проведення земельних торгів).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про належне обґрунтування ОСОБА_1 заяви про про надання йому в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства та дотримання встановленої процедури набуття останнім права оренди на землю. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно зазначено про те, що на час подання ОСОБА_1 заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та надання останньому відповідних земельних ділянок в оренду для ведення господарства, ФГ «Дніпровські Чорноземи» створено не було, а тому, на думку суду, підстав які б вказували на те, що земельні ділянки будуть використовуватися ФГ «Дніпровські Чорноземи», були відсутні. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що звертаючись до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області з вказаною заявою, ОСОБА_1 не мав на меті займатися фермерським господарством, його дії були спрямовані на отримання земель державної власності в користування за спрощеною процедурою без проведення земельних торгів (аукціону). При цьому на час звернення до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області ОСОБА_2 мав у приватній власності земельну ділянку, та в цей же день отримав ще дві земельні ділянки, що суперечить вимогам законодавства, при цьому останнім не було створено фермерського господарства.

Посилаючись на висновки, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц, провадження № 14-6цс19, в яких зазначено, що відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів, з урахуванням того, що відповідачем ОСОБА_1 не було дотримано встановленого законом порядку отримання земельних ділянок а Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області не перевірено у дійсності волевиявлення ОСОБА_1 на створення фермерського господарства, просив задовольнити позовні вимоги.

Наведене вище, на переконання скаржника, свідчить про те, що ОСОБА_1 , 28 березня 2014 року, на позаконкурентній основі, отримав три окремі земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані в різних місцях на території трьох сільських рад, зо суперечить вимогам та меті Закону України «Про фермерське господарство».

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області залишено без задоволення, а рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки відведення земельної ділянки ОСОБА_1 в оренду та прийняття оскаржуваного наказу відбувалось з дотриманням вимог статті 123 ЗК України, статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», Законів України «Про землеустрій», «Про державний земельний кадастр» та у відповідності до інших законів та підзаконних актів. Подана ОСОБА_1 17 березня 2014 року до Головного управління Держземагенства в Дніпропетровській області заява містить обґрунтування бажаних для отримання площ земельних ділянок, які розташовані на території Нікопольського району, визначає перспективи діяльності створюваного в майбутньому фермерського господарства, яке заплановано вести спільно зі членами родини та які безпосередньо є членами фермерського господарства. Процедура набуття права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства повністю узгоджується з вимогами статті 123 ЗК України та Закону України «Про фермерське господарство», у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Апеляційний суд зазначив, що позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка, яка була передана в суборенду створеному для ведення ФГ «Дніпровські чорноземи», використовується не за призначенням, що свідчить про те, що ОСОБА_1 фактично виконав вимоги закону щодо використання отриманої ним земельної ділянки для ведення фермерського господарства у ФГ «Дніпровські чорноземи», членом якого він є. Надання земельної ділянки в суборенду ФГ «Дніпровські чорноземи», членом якого є ОСОБА_1 , здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства та з дотриманням умов укладеного договору оренди земельної ділянки, за згодою орендодавця земельної ділянки.

Постановою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2022 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний суд зазначив, що при новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно надати належну оцінку добросовісності дій ОСОБА_1 , спрямованих на отримання в оренду на позаконкурентній основі спірної земельної ділянки та доводам представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності на звернення до суду із цим позовом, оскільки прокурору було достеменно відомо про порушення прав держави ще у 2014 році.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що 17 березня 2014 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій», для відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту Нікопольського району.

ОСОБА_1 до заяви, яка стала підставою для винесення оскаржуваного наказу, було долучено: проєкт землеустрою, у матеріалах якого містилося обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства; документи, які підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі; наявність матеріальних і трудових ресурсів для обробітку земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства. У складі проєкту міститься обґрунтування ОСОБА_1 перспектив фермерства із зазначенням досвіду роботи у сільському господарстві та здобутої освіти у цій сфері.

До матеріалів проєкту землеустрою додано копії таких документів: копія диплому НОМЕР_1 про закінчення у 1984 році повного курсу за спеціальністю «механізація сільського господарства» Дніпропетровського сільськогосподарського інституту; копія договору про надання у користування сільськогосподарської техніки (трактор «Беларусь» МТЗ-82 (2 од), трактор ХТЗ Т-150К, комбайн «Нива»), агрегати для обробки землі (сіялки зернова і пропашна, оприскувач причепний, плуги, культиватори для передпосівного обробітку землі та для прополочних робіт, дискова борона, зчіпка борін зубових, навантажувач), автомобіль ГАЗ САЗ 3507 та іншого майна, укладеного з власником майна ТОВ «Агрофірма «Кільчень».

Проєкт землеустрою був погоджений управлінням Держземагентства у Нікопольському районі Дніпропетровської області, що підтверджується висновком від 19 березня 2014 року № 19/01-14. Згідно з висновком державної експертизи землевпорядної документації № 39, виданим ГУ Держземагентства у Дніпропетровській області, представлена землевпорядна документація відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується. Земельна ділянка, згідно з проєктною документацією та умовами договору, надана в оренду єдиним масивом за відсутності на її території водних джерел, лісових угідь, наближених до існуючих шляхів, електро-, радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури. Дане підтверджується відсутністю обмежень у витязі з ДЗК про земельну ділянку, що свідчить про відсутність лінійних мереж, інших об`єктів інженерної інфраструктури.

Наказом Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області № ДН/1222986900:01:004/00001118 від 27 березня 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерською господарства на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 52, 2251 га, в тому числі рілля 52, 2251 га, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041 (01.02), для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

На виконання вищевказаного наказу 28 березня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки за № 28/03/14/3-ДО, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041, площею 52, 2251 га, для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

ФГ «Дніпровські Чорноземи» створено після отримання ОСОБА_1 у користування земельної ділянки, його засновником виступила громадянка України ОСОБА_4 .

Відповідно до розділу 1 статуту вказане фермерське господарство створено з метою ведення фермерського господарства. Згідно з пунктом 1.3 вищевказаного статуту членами фермерського господарства є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .

У подальшому, 18 квітня 2017 року ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області подано клопотання про надання згоди на передачу вищевказаної земельної ділянки в суборенду. Листом № Я-3651/0-1857/6-17 від 24 квітня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_1 надано згоду на передачу спірної земельної ділянки в суборенду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з мотивів недоведеності позовних вимог.

Проте, колегія суддів не може в повній мірі погодитись із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пунктів «б», «ґ» статті 5 ЗК України земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже розподіл землі є важливим для суспільства і має відбуватися у відповідності до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Управління земельними ресурсами має бути ефективним і прозорим, до земельних ресурсів має бути забезпечений рівний доступ, використання землі має бути раціональним.

За змістом частини першої статті 22 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частин першої-другої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 134 ЗК України не підлягали продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Закон України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), норми якого є спеціальними, визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної або комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №525/1225/15-ц.

Виходячи зі змісту статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної або комунальної власності одного виду громадянин, зокрема для ведення фермерського господарства, може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України, прийнятій у складі судових палат у цивільних та адміністративних справах, від 18 травня 2016 року № 6-248цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 314/3881/15-ц та від 25 вересня 2019 року у справі № 397/30/17.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Приймаючи до уваги те, що матеріали справи містять копію державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 14 січня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки для ведення фермерського господарства, наявні підстави вважати, що останній уже використав у 2010 році право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки державної власності за таким видом використання (т.2 а.с. 29), тоді як у березні 2014 року без створення фермерського господарства отримав в оренду земельну ділянку, загальною площею 52,2251 га, з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації, тому він не мав права отримувати спірну земельну ділянку у позаконкурентній основі спірної земельної ділянки, отже остання незаконно вибула із комунальної власності.

Таким чином, ОСОБА_1 вже неодноразово скористався своїм правом, передбаченим ст. 116 ЗК України, з порушенням визначеного земельним законодавством порядку.

При здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема, здійснюючи розгляд заяви ОСОБА_1 про передачу спірної земельної ділянки у власність, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, перевіривши її та встановивши вже реалізоване право особи на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідно до вимог ч. 6 ст. 186-1 ЗК України, мало б не допустити зазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який не відповідає положенням закону, відмовити особі у передачі спірних земельних ділянок. Порушення вказаним державним органом, уповноваженим на здійснення відчуження спірної земельної ділянки вимог закону і стало підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом.

Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Обґрунтовуючи свою заяву ОСОБА_1 вказував на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності на звернення до суду із цим позовом, оскільки прокурору було достеменно відомо про порушення прав держави ще у 2014 році, на підтвердження зазначеного долучив копію листа управління Держземагенства у Нікопольському районі Дніпропетровської області від 01 грудня 2014 року №6027-1/01-14 (т.1 а.с.185-186). Крім того, Нікопольська місцева прокуратура Дніпропетровської області, в інтересах ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області раніше зверталась до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: Шевченківської сільської ради про розірвання спірного договору оренди та повернення спірної земельної ділянки, площею 52,2251 га, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041, що розташована на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, за наслідками розгляду якої, ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2017 року за клопотанням прокурора Нікопольської місцевої прокуратури Гаврилюк Ю.В. провадження у справі № 182/3050/17, закрито.

Згідно положень ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, положення про позовну давність не застосував, передчасно дійшовши висновків про недоведеність позовних вимог прокурора.

Враховуючи наведене вище та обізнаність прокурора із допущеними порушеннями прав держави ще у 2014 році, колегія суддів вважає, що звернувшись до суду з цим позовом лише 27 грудня 2019 року, останній пропустив строк позовної давності без наведення поважності пропуску у позовній заяві.

Таким чином, висновок суду про відмову в задоволенні позову є правильним, проте суд першої інстанції помилково зазначив підстави відмови: недоведеність позовних вимог прокурора, в той час, як заявлений позов, з урахуванням встановлених обставин, подано зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду на підставі положень п.2 ч. 1 ст.376 ЦПК України в частині правого обгрунтування відмови у задоволенні позову, а саме з підстав пропуску строку позовної давності.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова