Рішення

від 30.03.2023 по справі 910/8115/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.03.2023Справа №910/8115/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/8115/22

За позовом Інституту проблем математичних машин і систем Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквіс трейд"

про стягнення 126626,30 грн та розірвання договорів

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут проблем математичних машин і систем Національної академії наук України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквіс трейд" (далі - відповідач) про стягнення 126626,30 грн та розірвання договорів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договорами оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України в редакції від 01.08.2021 та про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №271-К від 18.03.2019 не в повному обсязі сплачував орендну плату та комунальні платежі, у зв`язку з чим позивач просить стягнути борг по орендній платі у розмірі 52853,35 грн, пеню у розмірі 10232,47 грн, 3% річних у розмірі 1098,10 грн, інфляційні втрати у розмірі 10611,12 грн, штраф у розмірі 5% від суми заборгованості, що становить 2642,67 грн, борг по комунальним платежам у розмірі 37413,37 грн, пеню у розмірі 4503,96 грн, 3% річних у розмірі 463,80 грн, інфляційні втрати у розмірі 2803,07 грн та заборгованість з податку на землю у розмірі 4004,39 грн. При цьому позивачем також заявлено вимоги про розірвання договорів оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України в редакції від 01.08.2021, про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №271-К від 18.03.2019 та звільнення займаного приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 відкрито провадження у справі №910/8115/22, визнано справу малозначною та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, у зв`язку з чим встановлено учасникам справи строк для подання суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а відповідачу, поміж тим, встановлено строк для подання суду (у разі наявності) заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У встановлений судом строк, від учасників справи жодних клопотань чи заперечень не надійшло.

При цьому, частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З аналізу приписів частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України, вбачається, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.11.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5.

Втім, ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомлені відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом частини 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 01.11.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

З аналізу приписів частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2019 року між Інститутом проблем математичних машин і систем Національної академії наук України (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквіс трейд" (далі - орендар), на підставі дозволу Президії НАН України, укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №271-О (далі - договір від 18.03.2019), за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно (далі - майно): складське приміщення площею 385,38 кв.м. на першому поверсі будівлі "Склад ВМТП" Інституту проблем математичних машин і систем НАН України, розміщене за адресою: м. Київ, проспект Глушкова 42, що перебуває на балансі Інституту проблем математичних машин і систем НАН України, вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 20.11.2018 року і становить станом на 31.10.2018 року 1079064,00 грн (без ПДВ); офісне приміщення загальною площею 67,58 кв.м. на першому поверсі будівлі "Склад ВМТП" Інституту проблем математичних машин і систем НАН України, розміщене за адресою: м. Київ, проспект Глушкова 42, що перебуває на балансі Інституту проблем математичних машин і систем НАН України, вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 20.11.2018 року і становить станом на 31.10.2018 року 277078,00 грн (без ПДВ).

Умовами пункту 1.2 договору від 18.03.2019 визначено, що майно передається в оренду з метою використання: для розміщення офісу підприємства та складу.

Договір укладено строком до трьох років, що діє з 01.04.2018 до 30.12.2021 року включно (пункт 10.1 договору від 18.03.2019).

За актом приймання-передачі від 18.03.2019 нерухомого майна до договору оренди №271-О від 18.03.2019, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування складське приміщення площею 385,38 кв.м., вартість якого за незалежною оцінкою станом на 31.10.2018 року становить 1079064,00 грн (без ПДВ) та офісне приміщення загальною площею 67,58 кв.м., вартість якого за незалежною оцінкою станом на 31.10.2018 року становить 277078,00 грн (без ПДВ) на першому поверсі будівлі "Склад ВМТП" за адресою: м. Київ, проспект Глушкова 42.

З метою продовження орендних правовідносин, 01.08.2021 року між орендодавцем та орендарем укладено договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України (далі - договір від 01.08.2021), за умовами пункту 1.1 умов (розділу) ІІ якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 умов.

За умовами пункту 4.1 розділу І договору від 01.08.2021 визначено, що об`єкт оренди знаходиться за адресою: 03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 42. Складське приміщення площею 385,38 кв.м. та офісне приміщення загальною площею 67,58 кв.м. на першому поверсі будівлі "Склад ВМТП". Вхід в приміщення загальний. Стіни - фундамент, перекриття в задовільному стані, фізичний знос відповідає терміну експлуатації будівлі. Технічний стан об`єкта задовільний, в наявності системи електропостачання, водопостачання та каналізації. Об`єкт оренди не має окремі особові рахунки, відкриті постачальниками комунальних послуг. В податковій заставі не перебуває та під арештом не знаходиться.

Пунктом 5 розділу І договору від 01.08.2021 передбачено, що процедура в результаті якої майно отримано в оренду - продовження без проведення аукціону за договором оренди №271-О від 18.03.2019.

Місячна орендна плата, визначена на підставі абзацу 3 частини 7 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та становить 20954,66 грн без податку на додану вартість за останнє число місяця, за який підлягала сплаті остання місячна орендна плата, встановлена договором, що продовжується, 31.07.2021 року, що є датою визначення орендної плати за базовий місяць оренди. Витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю компенсуються орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 договору (пункт 9 розділу І договору від 01.08.2021).

При цьому, пунктом 3.1 розділу ІІ договору від 01.08.2021 визначено що орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат орендодавця за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із орендодавцем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

За умовами пункту 3.2 розділу ІІ договору від 01.08.2021, якщо орендна плата визначена на підставі абзацу 3 або 4 частини 7 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", то орендна плата за другий і кожний наступний місяці оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендар сплачує орендну плату орендодавцю щомісяця до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди, - для орендарів, які отримали майно в оренду без аукціону (договори типу 5 (Б) та 5 (Г)) (пункт 3.3 розділу ІІ договору від 01.08.2021).

Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків орендодавця. Орендодавець надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за 5 робочих днів до дати платежу. Протягом 5 робочих днів після закінчення поточного місяця оренди орендодавець передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість (пункт 3.4 розділу ІІ договору від 01.08.2021).

Умовами пункту 4.1 розділу ІІ договору від 01.08.2021 сторони визначили, що у разі припинення договору орендар зобов`язаний: звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акту повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконанні невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із таким поліпшеннями/капітальним ремонтом; сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (за наявності), платежі за договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, нараховані до дати, що передує даті повернення майна з оренди.

Протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору орендодавець зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю в акті повернення з оренди орендованого майна. Орендодавець складає акт повернення з оренди орендованого майна у двох оригінальних примірниках і надає підписані ним примірники орендарю. Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання орендарем акту повернення з оренди орендованого майна (пункти 4.2 та 4.3 розділу ІІ договору від 01.08.2021).

При цьому, 18.03.2019 року між балансоутримувачем та орендарем укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір про відшкодування витрат) за умовами пункту 1.1 якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: 03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 42 (далі - будівля), загальною площею 452,96 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар приймає участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Орендар користується приміщенням розміщеним на першому поверсі складу ВМТП, яке використовується для розміщення складу, площею 385,38 кв.м., вартість якого 1079064,00 грн та офісу загальною площею 67,58 кв.м., вартість якого 236530,00 грн (далі - майно), відповідно до плану, що додається до договору оренди.

За умовами пункту 2.1 договору про відшкодування витрат, балансоутримувач зобов`язується забезпечити, зокрема: виконання всього комплексу робіт, пов`язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі орендарю і його співробітникам, згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями; надавати орендарю комунальні послуги за діючими розцінками і тарифами.

Пунктом 2.2 договору про відшкодування витрат передбачено, що орендар зобов`язується, зокрема: не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та в повному обсязі внести плату на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відповідної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок за землю; оплачувати балансоутримувачу (або організації, що обслуговує будівлю) в повному обсязі передбачені послуги за цим договором та додатками до нього, на підставі виставлених рахунків, включно до дня повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору оренди №271-О від 18.03.2019 року.

Строк дії цього договору не може бути більшим, ніж строк дії договору оренди №271-О від 18.03.2019 року. Сторони визначились і дійшли згоди, що цей договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 1 квітня 2019 року по 31.12.2021 року включно (пункти 5.1 та 5.2 договору про відшкодування витрат).

Умовами пункту 5.6 договору про відшкодування витрат сторони передбачили, що його чинність припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; закінчення строку дії договору оренди №271-О від 18.03.2019 року; загибелі орендованого майна; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України; достроково за взаємною згодою сторін; достроково за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадку порушення іншою стороною зобов`язань за цим договором, у тому числі: не сплати платежів, передбачених цим договором протягом трьох місяців; створення перешкод для доступу в орендоване приміщення представників НАН України та/або балансоутримувача (у тому числі у випадку аварій тощо); навмисного або необережного погіршення стану орендованого майна або іншого майна балансоутримувача; інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Невід`ємними і складовими частинами цього договору є додатки до нього, а саме: план розміщення приміщення; перелік робіт (послуг) з утримання приміщень (будинків, споруд) та прибудинкових територій, погоджений сторонами; перелік робіт (послуг) з ремонту приміщень (будинків, споруд), погоджений сторонами; розрахунок щомісячних платежів за утримання, обслуговування та ремонт приміщень (будинків, споруд), комунальні та інші послуги балансоутримувача (пункт 7 договору про відшкодування витрат).

Так, в додатках до договору про відшкодування витрат сторони погодили перелік робіт щодо утримання, обслуговування та поточного ремонту будівлі, а саме: комунальні послуги - постачання води, водовідведення, електропостачання; експлуатаційні послуги - прибирання прибудинкової території, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, охорона території; експлуатаційні витрати - ремонт бойлерних, насосних, вентиляційних, електрощитових, трубопроводів, електрокабелів; послуги з ремонту приміщення, споруди (ремонт даху, підвальних приміщень; фасаду; сходових маршів та інших приміщень будинку, що спільно використовуються пропорційно займаним площам та інше, пов`язане з експлуатацією та утриманням споруди тощо).

Іншим додатком до договору про відшкодування витрат сторони визначили щомісячні платежі за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача: водопостачання та водовідведення - 15,78 грн за 1 куб.м.; електропостачання - 2,28 грн за 1 квт/год; КПП - 400,00 грн; послуги ВГМ, ВГЕ - 1,50 грн за 1 кв.м. орендованої площі. Експлуатаційні послуги відшкодовуються у випадку надання цих послуг.

07.07.2022 року позивач звернувся до відповідача з претензією №148/9-15, в якій зазначено про заборгованість з орендної плати, витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, надання комунальних послуг та податку на землю згідно з договором оренди №271-О від 01.08.2021, у зв`язку з чим просив погасити заборгованість протягом 5 днів.

Вказана претензія отримана представником відповідача 12.07.2022, втім вимоги за нею виконанні частково, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Відносини, пов`язані з орендою нерухомого майна, що належить до державної власності, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оренди державного майна.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, а відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

У відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Факт отримання майна в оренду, а саме: складського приміщення площею 385,38 кв.м. та офісного приміщення загальною площею 67,58 кв.м. на першому поверсі будівлі "Склад ВМТП" за адресою: м. Київ, проспект Глушкова 42 підтверджується актом приймання-передачі від 18.03.2019 та сторонами не заперечується.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1 та 5 статті 762 ЦК України).

Приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно із частиною 1 та 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 3.3 розділу ІІ договору від 01.08.2021 сторони визначили, що орендар сплачує орендну плату орендодавцю щомісяця до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди, - для орендарів, які отримали майно в оренду без аукціону (договори типу 5 (Б) та 5 (Г)).

Умовами пункту 3.1 розділу ІІ договору від 01.08.2021 визначено, що орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат орендодавця за користування земельною ділянкою.

При цьому, пунктом 2.2 договору про відшкодування витрат визначено, що орендар зобов`язується, зокрема: не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та в повному обсязі внести плату на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок за землю.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пунктів 3.3 розділу ІІ договору від 01.08.2021 та 2.2 договору про відшкодування витрат строк виконання відповідачем встановленого грошового зобов`язання на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договорами строки орендну плату, відшкодування комунальних послуг та податку на землю в належному розмірі не здійснив.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних, комунальних платежів та податку на землю підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу зі сплати орендних платежів у розмірі 52853,35 грн, комунальних послуг у розмірі 37413,37 грн та податку на землю у розмірі 4004,39 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, судом враховано, що умовами пункту 2.2.3 договору про відшкодування витрат сторонами встановлений обов`язок відповідача внести плату за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок за землю включно до дня повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, що є невід`ємною частиною договору оренди №271-О від 18.03.2019 року, а відтак, оскільки на час розгляду справи сторонами не підписаний акт повернення майна з оренди і відсутні докази не використання відповідачем орендованого приміщення у спірний період, відповідач має сплатити вказані витрати за період фактичного користування.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені, штрафу.

Пунктом 3.9 розділу ІІ договору від 01.08.2021 передбачено, що на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 5% відсотків від суми заборгованості.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

Пунктом 2.2.3 договору про відшкодування витрат передбачено, що при несвоєчасному внесенні плати орендар зобов`язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожний день прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати орендних платежів, відшкодування комунальних послуг та податку на землю, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 10232,47 грн та штраф у розмірі 2642,67 грн за орендними платежами та пеню у розмірі 4503,96 грн за комунальними платежами та податком на землю.

Окрім того, оскільки за приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1098,10 грн, інфляційні втрати у розмірі 10611,12 грн за прострочення сплати орендних платежів та 3% річних у розмірі 463,80 грн та інфляційні втрати у розмірі 2803,57 грн за прострочення відшкодування комунальних послуг та податку на землю.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу за несплату орендних платежів, 3% річних та інфляційних втрат за несплату орендних платежів та комунальних платежів за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

У той же час, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за прострочення відшкодування комунальних платежів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині виходячи з наступного.

За приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, від 22.08.2019 у справі №914/508/17 та від 12.03.2020 у справі №907/65/18.

Таким чином, враховуючи, що іншого строку нарахування пені, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, сторонами в договорі про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 18.03.2019 не визначено, а умова за кожен день прострочення не може розцінюватися як установлення іншого строку, правомірним є нарахування пені за порушення строків внесення платежів протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано за кожним платежем окремо, що не було враховано позивачем.

При цьому, судом встановлено, що пунктом 5.2 договору про відшкодування витрат від 18.03.2019 передбачено, що цей договір діє з 01.04.2019 року по 31.12.2021 року включно, а тому з урахуванням відсутності в матеріалах справи будь-яких додаткових угод про продовження строку дії останнього і відсутність у самому договорі умов щодо його автоматичної пролонгації, вказаний договір втратив чинність 31.12.2021 року відповідно.

Приписами частини 1 та 4 статті 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати права і виконувати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині сплати комунальних платежів та податку на землю у випадку неповернення орендованого майна, отже нарахування пені поза межами строку дії договору можливе в разі прострочення виконання зобов`язання з оплати комунальних платежів та податку на землю, яке мало місце під час дії цього договору. В той же час немає підстав для нарахування орендодавцем пені поза межами строку дії договору про відшкодування витрат за прострочення виконання зобов`язання, яке сталося не під час дії цього договору.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/333/17.

Таким чином, пеня, передбачена п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат від 18.03.2019 може нараховуватись за порушення зобов`язань, які мали місце під час дії договору про відшкодування, тоді як позивачем заявлено про стягнення пені за невиконання відповідачем зобов`язань з оплати комунальних платежів та земельного податку, які виникли як в період дії вказаного договору, так і за період після припинення дії договору про відшкодування витрат.

За таких обставин, враховуючи факт припинення 31.12.2021 року дії договору про відшкодування витрат від 18.03.2019 і умовами правочину не передбачено право орендодавця вимагати від орендаря сплати неустойки (пені) за прострочку сплати комунальних платежів та земельного податку, які нараховані після припинення дії договору про відшкодування витрат, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені за прострочку оплати комунальних платежів та земельного податку за період з 01.01.2022 - 31.07.2022, нарахованої після припинення дії договору про відшкодування витрат з посиланням як на правову підставу такого нарахування саме на положення пункту 2.2.3 вказаного договору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, за розрахунком суду, належною до стягнення є пеня у загальному розмірі 885,63 грн за несвоєчасне відшкодування експлуатаційних витрат та податку на землю, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.

Разом з цим, у зв`язку з систематичною несплатою у встановлені строки орендної плати, відшкодування комунальних послуг та податку на землю за договорами, позивачем в позовній заяві на підставі статті 651 Цивільного кодексу України заявлені вимоги щодо розірвання спірних договорів оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України в редакції від 01.08.2021 та про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 18.03.2019.

За приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1-4 статті 188 Господарського процесуального кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (статті 654 Цивільного кодексу України).

Ця норма узгоджується з приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, приписи статті 651 Цивільного кодексу України пов`язують можливість розірвання договору у зв`язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об`єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання стороною його зобов`язань, передбачених законом або договором.

Поряд з цим, частиною 3 статті 760 ЦК України передбачено, що особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Отже, чинним законодавством передбачено право сторони за договором на звернення до суду з вимогою розірвати такий договір у разі невиконання зобов`язань, зокрема, орендарем в частині передбаченого договором обов`язку зі сплати орендної плати, якщо вбачається істотне порушення його умов.

Таким чином, порушення орендарем такої умови договору оренди, як своєчасне внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору в судовому порядку.

З приписів частини 2 статті 189 Господарського кодексу України вбачається, що ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається в договорі у гривнях.

Згідно приписів статті 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського суду України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Підсумовуючи викладене, суд зауважує на тому, що в силу наведених правових норм істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або сплата її не в повному обсязі, може бути достатньою правовою підставою для дострокового розірвання такого договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю) згідно з частиною 2 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №916/1668/20 та від 11.12.2019 у справі №917/28/19.

За матеріалами справи судом встановлено, підтверджено позивачем та не спростовано відповідачем факт порушення останнім обов`язку щодо внесення орендної плати, внаслідок чого утворилася заборгованість, що з урахуванням вищевикладеного є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України в редакції від 01.08.2021.

При цьому, суд наголошує на тому, що несплата орендної плати за період дії спірного договору оренди в редакції від 01.08.2021 є в розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України істотним порушенням договору, достатнім для його розірвання, оскільки в даному випадку порушення умов договору носило систематичний характер, а заборгованість накопичувалася та не була погашена на момент звернення орендодавця з позовом у даній справі в повному обсязі, тобто невиконання відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати свідчить про позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні спірних договорів.

Відповідно до приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Згідно з частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Приписами частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

За умовами пункту 4.1 розділу ІІ договору від 01.08.2021 у разі припинення договору орендар зобов`язаний: звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акту повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконанні невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із таким поліпшеннями/капітальним ремонтом.

Протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору орендодавець зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю в акті повернення з оренди орендованого майна. Орендодавець складає акт повернення з оренди орендованого майна у двох оригінальних примірниках і надає підписані ним примірники орендарю. Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання орендарем акту повернення з оренди орендованого майна (пункти 4.2 та 4.3 розділу ІІ договору від 01.08.2021).

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оскільки матеріалами справи підтверджуються істотні порушення відповідачем умов договору оренди, що полягає у невиконанні зобов`язань щодо сплати сум орендної плати за користування орендованими приміщеннями, у зв`язку з чим, позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні спірного договору та зважаючи на те, що відповідач в установленому законом порядку не спростував встановлених обставин справи, суд на підставі вищезазначених норм чинного законодавства прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 01.08.2021, наслідком чого, з урахуванням приписів частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є повернення орендованого майна.

У свою чергу, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині розірвання договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 18.03.2019, оскільки відповідно до умов пункту 5.2 та 5.6 договору про відшкодування витрат цей договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 1 квітня 2019 року по 31.12.2021 року включно і його чинність припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, чинність договору про відшкодування витрат від 18.03.2019 припинилась 31.12.2021 у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, тоді як з позовною заявою про розірвання вказаного договору про відшкодування витрат позивач звернувся у серпні 2022 року, тобто після закінчення строку дії цього договору.

Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1 і 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17 та від 18.11.2019 у справі №910/16750/18.

Приймаючи до уваги встановлений судом факт припинення 31.12.2021 дії спірного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 18.03.2019, відсутність укладених між сторонами додаткових угод про продовження строку дії останнього, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про розірвання вказаного договору про відшкодування витрат є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання свого обов`язку чи відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 76-80, 129, 165, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Інституту проблем математичних машин і систем Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквіс трейд" про стягнення 126626,30 грн та розірвання договорів задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквіс трейд" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5; ідентифікаційний код 41435440) на користь Інституту проблем математичних машин і систем Національної академії наук України (03187, м. Київ, проспект Глушкова, буд. 42; ідентифікаційний код 05417503) заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 52853 (п`ятдесят дві тисячі вісімсот п`ятдесят три) грн 35 коп., пеню у розмірі 10232 (десять тисяч двісті тридцять дві) грн 47 коп., штраф у розмірі 2642 (дві тисячі шістсот сорок дві) грн 67 коп., 3% річних у розмірі 1098 (одна тисяча дев`яносто вісім) грн 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 10611 (десять тисяч шістсот одинадцять) грн 12 коп., заборгованість зі сплати комунальних платежів у розмірі 37413 (тридцять сім тисяч чотириста тринадцять) грн 37 коп., заборгованість зі сплати податку на землю у розмірі 4004 (чотири тисячі чотири) грн 39 коп., пеню у розмірі 885 (вісімсот вісімдесят п`ять) грн 63 коп., 3% річних у розмірі 463 (чотириста шістдесят три) грн 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 2803 (дві тисячі вісімсот три) грн 57 коп. та судовий збір у розмірі 7372 (сім тисяч триста сімдесят дві) грн 12 коп.

3. Розірвати Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України в редакції від 01.08.2021, укладеного між Інститутом проблем математичних машин і систем Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквіс трейд".

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквіс трейд" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5; ідентифікаційний код 41435440) звільнити займане приміщення, а саме: складське приміщення площею 385,38 кв.м. та офісне приміщення загальною площею 67,58 кв.м. на першому поверсі будівлі "Склад ВМТП" (реєстраційний номер майна 1013300020 по проспекту Глушкова 42 в місті Києві та перебуває на балансі Інституту проблем математичних машин і систем НАН України (03187, м. Київ, проспект Глушкова, буд. 42; ідентифікаційний код 05417503).

5. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

6. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2023.

Суддя Т.В. Васильченко