Рішення

від 15.03.2023 по справі 910/9005/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2023Справа № 910/9005/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІСТЕХ"

до Приватного підприємства "СОЛО-СВ"

про стягнення 872 443,20 грн.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІСТЕХ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "СОЛО-СВ" про стягнення 872 443,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 26.10.2022.

24.10.2022 через електронну пошту суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІСТЕХ" подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 повідомлено сторін, що судове засідання по справі не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території міста Київ яка тривала з 15:12 по 16:26 год та призначено розгляд справи на 02.11.2022.

01.11.2022 через електронну пошту суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІСТЕХ" подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

01.11.2022 через електронну пошту суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІСТЕХ" подав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 відкладено судове засідання на 21.11.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 відкладено судове засідання на 21.12.2022.

06.12.2022 через електронну пошту суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІСТЕХ" подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 повідомлено сторін, що судове засідання по справі не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території міста Києва та призначено розгляд справи на 19.01.2023.

05.01.2023 через електронну пошту суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІСТЕХ" подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 повідомлено сторін, що судове засідання по справі не відбулось у зв`язку з відсутністю електропостачання до будівель суду, складено відповідний акт який міститься в матеріалах справи та призначено розгляд справи на 02.02.2023.

26.01.2023 через електронну пошту суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІСТЕХ" подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У судове засідання 02.02.2023 представники позивача та відповідача не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 відкладено судове засідання на 15.03.2023.

21.02.2023 через електронну пошту суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІСТЕХ" подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 15.03.2023 представник позивача надав усні пояснення щодо предмету спору та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача не з`явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідач був належним чином повідомлений про дати, час та місце кожного судового засідання, що відбувалися у межах цієї справи, проте процесуальним правом на подання заяв по суті справи не скористався спростування позовних вимог відповідач не скористався.

У даному випадку суд відзначає, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Згідно з частини 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Разом з цим, згідно з частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 15.03.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТІСТЕХ" (Постачальник) та Приватним підприємством "СОЛО-СВ" (Покупець) був укладений Договір поставки № 22/11-21Б/2 товарного бетону, залізобетонних виробів та фігурних елементів мощення (надалі - Договір), згідно умов якого постачальник зобов`язується у встановлений строк передати у власність покупця товарний бетон та залізобетонні вироби (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти і сплатити постачальнику за нього грошові кошти.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що предметом поставки є товар визначений у попередньому замовлені Покупця.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, кількість замовленого товару, його асортимент (номенклатура) підгрупами, видами, марками може визначатися Специфікацією.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що загальна сума цього Договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних Постачальника.

Згідно з пунктом 5.5. Договору, поставка товару здійснюється в денний та/або нічний час на адресу, та в строки, що зазначені Покупцем в письмових замовленнях, та погодженні Постачальником.

Пунктом 5.6. Договору передбачено, що товар вважається поставленим Покупцю з моменту його отримання уповноваженою особою в пункті призначення на підставі товарно-транспортної накладної.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що Постачання товару Покупцю здійснюється на умовах попередньої оплати всієї вартості товару.

Відповідно до пункту 7.2. Договору, Покупець зобов`язаний здійснити попередню оплату на розрахунковий рахунок Постачальника за кожну партію Товару, що постачається протягом 3 (трьох) банківських| днів з моменту виставлення рахунку-фактури Постачальником.

Згідно з пунктом 7.3. Договору, Постачальник зараховує попередньо сплачені кошти Покупця на поточний рахунок та здійснює постачання товару Покупцю за ціною, що діє на момент відвантаження з додержанням вимог п. 7.9. Договору.

Пунктом 10.1. Договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення його печатками Сторін і діє до « 19» листопада 2022, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього Договору, жодна зі Сторін не повідомила іншу Сторону про свій намір припинити дію Договору, його дія автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виставлено рахунок на оплату № 294 від 22.11.2021 на суму 2 928 828,00 грн., рахунок на оплату № 3 від 26.01.2022 на суму 1 150 312,82 грн.

Позивачем було здійснено оплату, виставлених відповідачем рахунків на суму 4 079 140,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 50 від 25.11.2021 на суму 2 928 828,00 грн., платіжним дорученням № 87 від 28.01.2022 на суму 1 150 312,82 грн.

Позивач зазначає, що відповідач в період з 14.12.2021 по 23.02.2022 за товарно-транспортними накладними здійснив часткову поставку товару на загальну суму 3 206 697,60 грн.

Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач не поставив позивачу обумовлений сторонами товар у повному обсязі , у зв`язку з чим останній просить стягнути суму сплаченої попередньої оплати у розмірі 872 443,20 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Водночас, стаття 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини пов`язані із поставкою товару.

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідачем було виставлено рахунок на оплату № 294 від 22.11.2021 на суму 2 928 828,00 грн., рахунок на оплату № 3 від 26.01.2022 на суму 1 150 312,82 грн.

Позивачем було здійснено оплату рахунків відповідача на загальну суму 4 079 140,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 50 від 25.11.2021, на суму 2 928 828,00 грн., платіжним дорученням № 87 від 28.01.2022 на суму 1 150 312,82 грн.

Відповідачем в період з 14.12.2021 по 23.02.2022 за товарно-транспортними накладними було здійснено лише часткову поставку товару на суму 3 206 697,60 грн.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 по справі №910/5444/17 та від 05.07.2018 у справі № 904/8972/17.

Наразі, як встановлено судом, виконання позивачем як покупцем свого обов`язку з перерахування відповідачу як продавцю 100% попередньої оплати за товар на суму 4 079 140,80 грн. підтверджується належними та допустимими доказами у справі, а саме: платіжним дорученням № 50 від 25.11.2021, на суму 2 928 828,00 грн. та платіжним дорученням № 87 від 28.01.2022 на суму 1 150 312,82 грн.

В той же час, Приватним підприємством "СОЛО-СВ" було частково поставлено товар на суму 3 206 697,60 грн., що додатково підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період: Січень 2021 - Травень 2022, а отже відповідач частково виконав свої зобов`язання за Договором поставки № 22/11-21Б/2 від 22.11.2021.

Отже, оскільки відповідачем у визначеному Господарським процесуальним кодексом України порядку не спростовано факту порушення взятих на себе зобов`язань з поставки товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 872 443,20 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІСТЕХ" до Приватного підприємства "СОЛО-СВ" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "СОЛО-СВ" (02223, місто Київ, вул. Райдужна, будинок 4; ідентифікаційний код: 37035306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІСТЕХ" (01042, місто Київ, бульвар Дружби народів, будинок 19/2 Б, офіс 517; ідентифікаційний код: 44232449) суму у розмірі 872 443 (вісімсот сімдесят дві тисячі чотириста сорок три) грн. 20 коп. та 13 086 (тринадцять тисяч вісімдесят шість) грн. 65 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2023.

Суддя І.В. Приходько