Рішення

від 15.03.2023 по справі 911/2666/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2666/22

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/2666/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Тритон»,

м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКБ БУД», с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області

про стягнення 370 140,64 грн

Представники:

від позивача: Присяжнюк Р.В., адвокат, ордер серії СВ №1041539 від 09.12.2022;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Тритон» звернулось до Господарського суду Київської області (далі-позивач) з позовом до Товариства з обмеженою «ВКБ БУД» (далі-відповідач) про стягнення 370 140,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати отриманого товару, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 269 994,84 грн., з огляду на наявність якої нараховані 86 409,35 грн. інфляційних нарахувань та 13 736,45 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.12.2022 відкрито провадження у справі № 911/2666/22, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження, справу № 911/2666/22 призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 18.01.2023.

Ухвалою господарського суду від 18.01.2023 підготовче засідання було відкладено на 08.02.2023.

Ухвалою господарського суду від 08.02.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/2666/22, а справу призначено до розгляду по суті на 15.03.2023.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в засідання суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи судом за його участі. Вказаний факт підтверджується наявним в матеріалах справи конвертами, разом з ухвалами суду, що повернулись на адресу суду з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд відзначає, що зазначена позивачем при зверненні до господарського суду адреса відповідача є офіційною адресою місцезнаходження відповідача та значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг з якого зроблено судом.

Разом з цим, у зв`язку з введенням указами Президента України воєнного стану на всій території України, можливістю незнаходження осіб за вказаними ними адресами, припиненням роботи АТ «Укрпошта» на тимчасово окупованих територіях України, відсутністю у суді фінансування на здійснення відправлення поштової кореспонденції, з метою належного повідомлення сторін, відповідно до приписів пунктів 6, 7 ст. 6 та ст. 169 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе повідомляти осіб про хід справи не через АТ «Укрпошта», а іншими засобами, які доступні в період воєнного стану (надсилання повідомлення на електрону пошту сторін, електронний кабінет, повідомлення на офіційному сайті суду); докази повідомлення долучати до матеріалів справи.

Так, у зв`язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2022-2023 роки та відсутністю знаків поштової оплати, копії ухвал суду від 21.12.2022 та 08.02.2023 були направлені відповідачу на електронну адресу vkbbud0712@ukr.net, про що були складені відповідні довідки.

Суд відзначає, що зазначена електронна адреса є офіційною електронною адресою відповідача та значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг з якого зроблено судом.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

У даному випадку, судом також береться до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 911/2666/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з статтею 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Так, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем за період: квітень 2020 - жовтень 2020 було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 945 994,84 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні № РН-0000470 від 29.04.2020 на суму 77 521,68 грн, № РН-0000601 від 01.06.2020 на суму 67 824,00 грн, № РН-0000648 від 11.06.2020 на суму 59 495,59 грн, № РН-0001050 від 11.08.2020 на суму 56 637,00 грн, № РН-0001085 від 14.08.2020 на суму 58 750,30 грн, № РН-0001286 від 03.09.2020 на суму 57 002,69 грн, № РН-0001347 від 09.09.2020 на суму 56 899,88 грн, № РН-0001402 від 15.09.2020 на суму 63 222,10 грн, № РН-0001545 від 28.09.2020 на суму 66 000,00 грн, № РН-0001546 від 28.09.2020 на суму 66 369,60 грн, № РН-0001605 від 04.10.2020 на суму 59 611,20 грн, № РН-0001607 від 05.10.2020 на суму 58 555,20 грн, № РН-0001688 від 10.10.2020 на суму 66 237,60 грн, № РН-0001749 від 16.10.2020 на суму 65 736,00 грн, № РН-0001789 від 21.10.2020 на суму 66 132,00 грн.

Вказані видаткові накладні підписані в двосторонньому порядку зі сторони позивача та відповідача, а також скріплений печатками юридичних осіб. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять.

Разом з цим, до матеріалів справи додані товарно-транспортні накладні № Б290 від 29.04.2020, № Б370 від 01.06.2020, № Б395 від 11.06.2020, № Б613 від 11.08.2020, № Б627 від 14.08.2020, № 705 від 03.08.2020, № 732 від 09.09.2020, № 753 від 15.09.2020, № Б803 від 28.09.2020, № Б804 від 28.09.2020, № 823 від 04.10.2020, № 825 від 05.10.2020, № 866 від 10.10.2020, № 890 від 16.10.2020, № Б907 від 21.10.2020, які підписані зі сторони позивача та відповідача, а також скріплені печатками юридичних осіб.

Заперечень щодо якості чи кількості отриманого відповідачем товару, матеріали справи не містять.

Між позивачем та відповідачем підписаний акт розрахунків, за яким сальдо на користь позивача станом на 31.03.2021 становить 269 994,84 грн.

Однак, відповідач неналежним чином та не в повному обсязі здійснив оплату отриманого товару, сплативши вартість отриманого товару лише частково в сумі 676 000,00 грн, вартість товару в сумі 269 994,84 грн залишена відповідачем не сплаченою.

Позивач звертався до відповідача із вимогою, в якій просив протягом 10 днів, з дати отримання вимоги здійснити відповідачем оплату товару в сумі 269 994,84 грн. Надіслання відповідної вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист та накладними від 26.09.2022.

Однак, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За твердженням позивача станом на день підготовки даної позовної заяви наявна за відповідачем заборгованість в сумі 269 994,84 грн. лишається не оплаченою, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права. Крім того, разом із сумою основного боргу, позивачем нараховані до стягнення з відповідача 86 409,35 грн. інфляційних нарахувань та 13 736,45 грн. 3 % річних.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Так, за своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Підписання покупцем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фіксує факт здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач відзив на позов, доказів оплати отриманого товару або контррозрахунку заборгованості не надав. Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань судом встановлений та не спростований відповідачем.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі видаткових накладних № РН-0000470 від 29.04.2020, № РН-0000601 від 01.06.2020, № РН-0000648 від 11.06.2020, № РН-0001050 від 11.08.2020, № РН-0001085 від 14.08.2020, № РН-0001286 від 03.09.2020, № РН-0001347 від 09.09.2020, № РН-0001402 від 15.09.2020, № РН-0001545 від 28.09.2020, № РН-0001546 від 28.09.2020, № РН-0001605 від 04.10.2020, № РН-0001607 від 05.10.2020, № РН-0001688 від 10.10.2020, № РН-0001749 від 16.10.2020, № РН-0001789 від 21.10.2020 товару, на час прийняття рішення повністю не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 269 994,84 грн визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач також просить суд стягнути з відповідача 86 409,35 грн інфляційних нарахувань та 13 736,45 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 31.03.2021 по 09.12.2022 від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми права, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених позивачем до стягнення вимог, враховуючи, що наявний в матеріалах справи розрахунок інфляційних нарахувань та 3 % річних є арифметично вірними, тому такі вимоги позивача визнаються судом та підлягають задоволенню.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки, надані позивачем, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКБ БУД» (09136, Київська область, (Бучанський район) Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Одеська, 16, код ЄДРПОУ 43397795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тритон» (03680, м. Київ, вул. Качалова, 5-А, код ЄДРПОУ 33885839) 269 994 (двісті шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 84 коп заборгованості, 86 409 (вісімдесят шість тисяч чотириста дев`ять) грн 35 коп інфляційних нарахувань, 13 736 (тринадцять тисяч сімсот тридцять шість) грн 45 коп 3 % річних та 5 552 (п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн 11 коп судового збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 30.03.2023.

Суддя О.О. Христенко