Рішення

від 20.03.2023 по справі 911/2330/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2023 р. м. Київ

Справа № 911/2330/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Жиглій А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «ШЕВРОН-ГАЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА» про стягнення 258 882,44грн, за участю представників від:

позивача Зудінов О.С. (довіреність №1 від 26.10.2022);

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЕВРОН-ГАЗ» (далі ТОВ «ШЕВРОН-ГАЗ») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА» (далі ТОВ «ОСНОВА») про стягнення 358 882,44грн, з яких: 330 750,00грн - основний борг; 4 049,44грн - 3% річних за період з 23.04.2022 по 31.10.2022; 24 083,00грн - втрати від інфляції за період з 23.04.2022 по 31.10.2022.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки №ШГ56 від 13.10.2021 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк (т.1 а.с.1-2).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.11.2022 відкрито провадження у справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 12.12.2022 о 16:30, а також встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (т.1 а.с.222-223).

У зв`язку з відсутністю фінансування, що підтверджується довідкою від 17.11.2022 (т.1 а.с.224), копія відповідної ухвали в паперовій формі сторонам не направлена; електронною поштою копія ухвали передана позивачу та відповідачу 17.11.2022 відповідно до адрес, вказаних у позовній заяві позивачем (т.1 а.с.225-226).

Ухвалою від 12.12.2022 судом відкладено підготовче засідання на 14:00 16.01.2023 (т.1 а.с.228-229).

Відповідну ухвалу направлено 12.12.2022 на електронну адресу позивача, яка зазначена у позовній заяві, як вбачається з довідки про доставку електронного листа від 12.12.2022 (т.1 а.с.1, 231).

Копії ухвал від 17.11.2022 та 12.12.2022 відповідачу направлено засобами поштового зв`язку (т.1 а.с.223, зворот; а.с. 229, зворот; а.с.232). Поштове відправлення №0103282762149, у якому відповідачу направлено копії відповідних ухвал, повернуто з довідкою відділення поштового зв`язку від 19.01.2023, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням терміну зберігання» (т.1 а.с.243-247).

Ухвалою від 16.01.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14:45 01.02.2023 (т.1 а.с.236-237).

Копії відповідної ухвали направлені сторонам поштою 18.01.2023 (а.с. 237, зворот; а.с.238) та вручені, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень №0103281797658, №0103281798832: позивачу 24.01.2023 (т.1 а.с. 254), відповідачу 09.02.2023 (т.2 а.с.15); електронною поштою копія ухвали передана позивачу та відповідачу 17.01.2023 відповідно до адрес, вказаних у позовній заяві позивачем (т.1 а.с.255-256).

19.01.2023 до суду від позивача надійшла заява №1 від 18.01.2023 про зменшення розміру позовних вимог, у якій допущені описки у найменуванні сторін, про що повідомив представник позивача в судовому засіданні 01.02.2023 (т.1 а.с.239).

У подальшому, 23.01.2023 до суду від позивача надійшла заява №1 від 20.01.2023 з виправленими описками щодо зменшення розміру позовних вимог.

У поданій заяві позивач повідомив, що відповідачем 24.11.2022 та 05.12.2022 здійснено часткове погашення боргу в загальному розмірі 100 000грн, у зв`язку з чим заявляє про зменшення розміру позовних вимог на відповідну суму та просить стягнути з відповідача 258 882,44 грн, з яких: 230 750грн основний борг, 4 049,44грн - 3% річних, 24 083 грн втрати від інфляції (т.1 а.с.239).

У підготовчому засіданні 01.02.2023 представник позивача Зудінов О.С. підтримав подану заяву.

Ухвалами від 01.02.2023, що занесені до протоколу підготовчого засідання, судом: прийнято заяву позивача №1 від 20.03.2023 про зменшення розміру позовних вимог; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14:00 13.02.2023 (т.1 а.с. 1-3).

Приймаючи заяву про зменшення позовних вимог, суд виходив з того, що подаяння такої заяви є правом позивача, яке реалізовано ним у строк, встановлений п.2 ч.2 ст.46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання.

У зв`язку з відсутністю фінансування, що підтверджується довідкою від 01.02.2023 (т.2 а.с.6), копія ухвали щодо повідомлення про судове засідання в паперовій формі відповідачу не направлена; ухвала від 01.02.2023 направлена відповідачу електронною поштою 01.02.2023 на адресу, вказану у позовній заяві позивачем (т.2 а.с.7).

Ухвалою від 13.02.2023, що занесена до протоколу судового засідання, судом відкладено розгляд справи на 14:00 20.03.2023 (т.2 а.с.9-10) на підставі п.1 ч.2 ст.202 ГПК України, зважаючи на відсутність доказів направлення відповідачу ухвали про дату, час і місце засідання суду та неявку його представника у судове засідання.

У зв`язку з відсутністю фінансування, що підтверджується довідкою від 13.02.2023 (т.2 а.с. 13), копія відповідної ухвали в паперовій формі відповідачу не направлена; ухвала від 13.02.2023 щодо дати судового засідання направлена відповідачу електронною поштою 13.02.2023 на адресу, вказану у позовній заяві позивачем (т.2 а.с.14). Окрім того, копію такої ухвали,13.02.2023 вручено позивачу для направлення відповідачу (т.2 зворот, а.с. 12).

17.02.2023 до суду від позивача надійшло клопотання №1 від 15.02.2023 про долучення доказів, у якому також заявлено клопотання про поновлення строку на подання таких доказів (т.2 а.с.16).

У поданому клопотанні представник позивача просить долучити до матеріалів справи копії видаткових накладних №1215 від 03.06.2022 на суму 18 950грн та № 1308 від 09.06.2022 на суму 18 600грн. Мотивуючи подане клопотання, позивач зазначає, що причиною не долучення таких документів є великий обсяг доказів, що мали бути подані з позовною заявою, а також складні умови, в яких готувався пакет документів (повітряні тривоги та періодичне вимкнення світла, робота представника в умовах поганого освітлення та поспіху, зовнішні подразники, викликані військовими діями тощо).

Крім того, до відповідного клопотання долучено докази направлення відповідачу копії ухвали від 13.02.2023.

Ухвалою від 20.03.2023, яка занесена до протоколу засідання, судом визнано поважними причини не подання таких доказів разом з позовом та прийнято такі докази, враховуючи також те, що відповідач посилавсяя на відповідні видаткові накладні у розрахунках до позовної заяви.

До прийняття рішення у справі відповідач відзиву на позов не подав.

В судове засідання 20.03.2023 представник відповідача не з`явився; клопотань про відкладення розгляду справи не подав. При цьому, ухвала від 13.02.2023 передана відповідачу електронною поштою 13.03.2023 та направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень 13.02.2023, зареєстрована у реєстрі 13.02.2023 за №108926581 та оприлюднена 14.02.2023.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

13.10.2021 між ТОВ «ШЕВРОН-ГАЗ» (далі постачальник) та ТОВ «ОСНОВА» (далі покупець) укладено договір поставки ШГ56 (далі договір), за умовами якого постачальник за заявками покупця зобов`язується протягом терміну дії договору поставляти продукцію (товар), зазначену у специфікаціях, а покупець - прийняти та оплатити дану продукцію (т.1 а.с.12-13).

Ціна договору визначається шляхом підсумовування відпущеного товару, відображеного в специфікаціях включаючи ПДВ, і становить приблизно два мільйона грн; вартість партії товару визначається за ціною, зазначеною у відповідній специфікації (п. 3.1, 3.2 договору).

Як визначено п. 3.3 договору, оплата товару здійснюється покупцем шляхом передплати 100% вартості товару.

В силу п. 4.1 договору покупець здійснює замовлення товару телефонним зв`язком, шляхом надсилання листа електронною поштою або поштою; прийняття постачальником замовлення товару підтверджується шляхом передачі покупцю рахунку-фактури.

Поставка товару здійснюється на склад покупця: 07403, Київська область, м.Бровари, вул. Підприємницька, 9 (п. 4.2 договору).

Згідно п. 4.4 договору передача товару проводиться за довіреністю на право отримання товару представником покупця; кількість поставленого товару визначається на підставі видаткових накладних, підписаних сторонами (п. 4.5 договору).

Сторонами у п 4.6 договору передбачено, що право власності на товар при попередній передплаті переходить до покупця в момент передачі йому товару, а право власності на товар, що отриманий на умовах післяоплати, переходить до покупця після повного розрахунку з постачальником.

У пункті 4.7 договору визначено, що передачею товару вважається вручення його покупцеві; фактом передачі майна вважається підписання покупцем видаткової накладної на товар.

Сторони у п. 8.1 договору погодили, що відповідний договір набуває чинності від дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 та може бути продовжений на 12 місяців наступного календарного року, якщо не менше ніж за 1 місяць до дати закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить письмово про намір припинити його дію.

Відповідно до специфікації № 1, яка є невід`ємним додатком до договору, постачальник зобов`язується протягом терміну дії договору поставляти продукцію, а саме:

- кисень технічний газоподібний (6.3 м3) ціна за балон 166,67грн без ПДВ та 200грн з ПДВ;

- суміш зварювальна MIX (Ar-82%, CO2-18%) ціна за балон 266,67грн без ПДВ та 320грн з ПДВ (т.1 а.с. 14).

На підтвердження виконання зобов`язань з поставки товару за договором позивачем надано видаткові накладні за період з 19.10.2021 по 17.08.2022, які скріплені печатками та підписами сторін (т.1 а.с. 15-174).

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень, відповідачем здійснювалась часткова оплата поставленого товару (т.1 а.с. 175-207).

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 13.10.2022, який підписано сторонами, заборгованість ТОВ «ОСНОВА» станом на 13.10.2022 за договором становить 330 750грн (т.1 а.с.208-209).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував, що борг за поставлений товар становить 330 750грн.

Під час розгляду справи відповідачем здійснено часткове погашення боргу, про що позивач повідомив суд та на підтвердження оплати боргу на суму 100 000грн надав платіжні інструкції:

-№476 від 05.12.2022 на суму 50 000грн;

-№420 від 24.11.2022 на суму 50 000грн (т.1 а.с. 249).

З урахуванням здійснення відповідачем часткової оплати боргу під час розгляду справи, позивач стверджує, що борг відповідача за поставлений товар становить 230 750грн.

Предметом спору в даній справі є наявність у відповідача обов`язку розрахуватись за поставлений товар, а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством за порушення виконання відповідного зобов`язання.

Заявлені вимоги суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений сторонами правочин містить у собі елементи декількох договорів і є змішаним, оскільки п.3.5 такого договору передбачає не лише поставку товару, але й надання послуг. Спірні відносини сторін в частині поставки товару врегульовані наступними нормами.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, сторонами фактично змінено порядок виконання взаємних зобов`язань, визначений договором, оскільки оплата товару, що мала передувати передачі, оскільки в силу п.3.3 договору передбачена передплата, здійснювалась також після фактичного отримання товару.

Як визначено ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів оплати товару на суму 230 750грн, хоча строк його оплати, встановлений ч. 1 ст. 692 ЦК України, закінчився.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати товару після його передачі, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Так, ч.1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 230 750 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем, також, заявлені вимоги про стягнення з відповідача 4 049,44грн - 3% річних за період з 23.04.2022 по 31.10.2022, а також 24 083 грн втрат від інфляції за період з травня 2022 року по фактично вересень 2022 року (оскільки індекс інфляції за жовтень 2022 року позивачем у розрахунку не застосовується), які нараховані на борг за видатковими накладними: №871 від 21.04.2022, № 900 від 27.04.2022; № 914 від 29.04.2022; № 983 від 03.05.2022; № 1020 від 06.05.2022; № 1062 від 10.05.2022; № 1070 від 11.05.2022; № 1084 від 13.05.2022; № 1115 від 18.05.2022; № 1127 від 20.05.2022; №1133 від 23.05.2022; № 1144 від 24.05.2022; № 1183 від 31.05.2022; № 1215 від 03.06.2022; № 1229 від 07.06.2022; № 1308 від 09.06.2022; № 1374 від 15.06.2022.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не здійснив оплату за товар у встановлений строк, ним допущено порушення відповідного зобов`язання, тому вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних суд вважає мотивованими.

За розрахунком суду розмір 3% річних, враховуючи розмір боргу за кожною видатковою накладною, період прострочення, заявлений позивачем період нарахування, становить 4 133,67грн.

Розбіжності у розрахунках спричинені тим, що позивачем при нарахуванні процентів невірно визначена кількість днів у заявлених ним періодах щодо кожної видаткової накладної. Не врахування дійсної кількості днів у кожному періоді призвела до неточного розрахунку розміру відповідних вимог.

Так, наприклад, 3% річних на борг у розмірі:

- 21600грн за видатковою накладною №871 від 21.04.2022 позивачем нараховано за період з 23.04.2022 по 31.10.2022 із розрахунку 191 день, однак, фактично у такому періоді 192 дні (включені 23.04 та 31.10.2022).;

- 25200грн за видатковою накладною №900 від 27.04.2022 позивачем нараховано за період з 29.04.2022 по 31.10.2022 із розрахунку 185 днів, однак, фактично у такому періоді 186 дні (включені 29.04 та 31.10.2022) тощо.

Однак, в силу ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

За вказаних обставин, суд задовольняє відповідні вимоги позивача в частині 3% річних у заявленому ним розмірі 4 049,44грн.

За розрахунком суду за заявлений позивачем період, враховуючи розмір боргу за кожною накладною, строк оплати, період прострочення, втрати від інфляції складають 24801,40 грн.

Розбіжності з розрахунком позивача пов`язані з тим, що позивачем допущені помилки при розрахунку сукупного індексу інфляції за періоди з травня по вересень 2022 року та застосуванні його до боргу за видатковими накладними №№871, 900. 94, 983, 1020, 1062, 1084 та з червня по вересень 2022 року щодо боргу за видатковими накладними №№1115, 1127, 1133, 1144, 1183, 1215,1229,1308.

Так сукупний індекс інфляції за період з травня по вересень 2022 року становить 109,8%=102,7% (травень 2022 року)/100*103,1% (червень 2022 року)/100* 100,7% (липень 2022 року)/100*101,1% (серпень 2022 року)/100* 101,9% (вересень 2022 року)/100. Проте позивачем при нарахуванні втрат від інфляції за вказаний період, як вбачається з наданих розрахунків, застосовано сукупний індекс інфляції 109,5%.

При нарахуванні втрат від інфляції за період з червня по вересень 2022 року позивачем застосовано індекс інфляції 106,8%, однак за вказаний період сукупний індекс інфляції становить 107%= (103,1% (червень 2022 року)/100* 100,7% (липень 2022 року)/100* 101,1% (серпень 2022 року)/100* 101,9% (вересень 2022 року)/100.

Неправильний розрахунок позивачем сукупного індексу інфляції у вказаних періодах призвів до неточного розрахунку розміру втрат від інфляції.

Проте, враховуючи ч.2 ст.237 ГПК України, суд задовольняє відповідні вимоги позивача у заявленому ним розмірі 24 083 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті позову судовим збором у розмірі 3 883,24грн, враховуючи задоволення заявлених вимог у повному обсязі, суд покладає на відповідача.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5 384грн відповідно до платіжного доручення №1781 від 04.11.2022 (т.1 а.с.218), виходячи із ціни позову. Однак, у подальшому розмір позовних вимог зменшено до 258 822,44грн, тому сума судового збору, яку суд відшкодовує позивачу за рахунок відповідача, склала 3883,24грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Клопотання про повернення переплаченої суми судового збору у даній справі позивачем на момент прийняття рішення не подано, тому відповідне питання судом не розглядається, що не позбавляє права позивача звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Крім того, у позовній заяві позивач просить відшкодувати судові витрати у розмірі 5500грн, понесені на оплату послуг професійної правничої допомоги, за рахунок відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі №910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 22.12.2022 у справі №910/13060/21, 17.01.2023 у справі №922/4812/21, 14.03.2023 у справі №910/14099/21, 23.03.2023 у справі №921/434/21, а також додатковими постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21, від 16.03.2023 у справі №910/4473/21, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті позові позивач повідомив про те, що витрати, які він очікує понести на оплату професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи становлять 5 500грн (з урахуванням пояснення позивача у підготовчому засіданні про допущено описку), які позивач просив покласти на відповідача (т.1 а.с.1-9).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на оплату правової (правничої) допомоги, суд виходить з наступного.

У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем разом із позовною заявою надані наступні докази:

- договір №1003-1/21 від 10.03.2021 про надання правової допомоги, укладений між позивачем (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Майстер права» (далі АО) (далі-договір) (т.1 а.с.7-8);

- додаток №1 від 26.10.2022 до вказаного договору (далі додаток №1) (т.1 а.с.9);

- акт прийому передачі виконаних робіт (надання послуг) від 01.11.2022 (далі акт) (т.1 а.с. 9, зворот);

- платіжне доручення №1782 від 04.11.2022 на суму 5500 (т.1 а.с. 210).

Як вбачається з договору, позивач доручив, а АО прийняло на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором з питань, визначених додатком №1 договору.

Згідно п. 1.2 договору правничу допомогу клієнту, за дорученням АО і згодою клієнта, надає адвокати Зудінов Олександр Сергійович та Кушнір Роман Юхимович, інші партнери, адвокати та співробітники АО.

У відповідності до п.3.1.4 договору клієнт приймає на себе зобов`язання оплачувати правничу допомогу у відповідності до умов договору.

Як визначено п. 4.1 договору, клієнт оплачує правничу допомогу, що надасться АО, в гривнях, шляхом переказу суми на поточний рахунок АО; вартість виконаних робіт (наданих послуг) правничої допомоги за договором зазначається в додатку №1 договору.

При цьому у п.4.2 договору визначено, що остаточна вартість виконаних робіт (наданих послуг) з правничої допомоги за договором визначається сумою всіх підписаних актів за час дії договору.

В силу п. 4.5 договору за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної сторони; в акті вказується обсяг наданої АО правничої допомоги і її вартість.

Пунктом 7.1 договору визначено, що даний договір укладений на строк до 31.12.2021 та набирає чинності з моменту його підписання, при цьому відповідно до п. 7.3 такого договору після закінчення строку дії договору, якщо сторони не попередили один одного письмово та продовжують виконувати його умови, договір вважається пролонгований на невизначений термін.

Згідно додатку №1 до договору сторони визначили перелік послуг, які надаються відповідачу під час ведення судової справи щодо стягнення заборгованості в судовому порядку з ТОВ «ОСНОВА» за неналежне виконання умов договору №ШГ56 від 13.10.2021 загальною вартістю 5 500 грн, а саме:

- вивчення матеріалів справи та за необхідності діючого законодавства, судової практики з аналогічних спорів та аналіз справи на предмет визначення її судової перспективи; надання консультацій та роз`яснень клієнту щодо шляхів вирішення питання; визначення орієнтовної вартості послуг та підготовка договору про надання правничої (правової) допомоги (витрати часу 1 година, вартість 500 грн);

- підготовка претензії, розрахунок штрафних санкцій позовної заяви та подача документів до суду (витрати часу 2 години, вартість 1000 грн);

- повний супровід клієнта в Господарському суді (перша інстанція) під час розгляду справи (включаючи ведення справи в режимі відеоконференції) (витрати часу 3 години, вартість 4000 грн).

Довіреністю №1 від 26.10.2022 позивач уповноважив Зудінова Олександра Сергійовича або Кушніра Романа Юхимовича представляти інтереси позивача, зокрема, в господарських судах із визначенням його повноважень.

01.11.2022 АО та клієнтом складено акт прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг), яким описано роботи та послуги, які надано, визначено обсяг затраченого на їх надання часу.

Загальна вартість виконаних АО робіт згідно акту складає 5 500 грн та в акті зазначено, що клієнт до якості та об`єму виконаних АО робіт скарг не має.

Відповідно до платіжного доручення №1782 від 04.11.2022 позивачем здійснено оплату наданих АО послуг в сумі 5500грн.

Згідно ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, відповідними нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Як визначено ч. 5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі № 902/519/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21).

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не надано клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги через їх неспівмірність.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

У даній справі суд, враховуючи вищезазначене, вважає, що витрати на оплату правничої допомоги, понесені позивачем у розмірі 5 500 грн, мають бути повністю покладені на відповідача, оскільки розмір таких витрат є співмірним із складністю справи, фактичним обсягом часу, який витратив адвокат на виконання відповідних робіт та надання послуг, обсягом виконаних робіт та наданих послуг, що були необхідними та пов`язаними з розглядом справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА» (ідентифікаційний код 13669489; 07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Підприємницька, буд. 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «ШЕВРОН-ГАЗ» (ідентифікаційний код 41603627; 03057, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, буд. 1-А, оф. 1020) 230 750грн основного боргу, 4 049,44грн 3 % річних, 24 083грн втрат від інфляції, а також 3883,24грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором та 5 500грн в рахунок відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 31.03.2023.

Суддя А.Р. Ейвазова