Рішення

від 20.03.2023 по справі 914/3215/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2023 Справа № 914/3215/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Синчука М.М., розглянувши матеріали позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", Тернопільська область, місто Бережани,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЙКОН ГАЙДЖИ ВАЙПС",м. Львів,

про: стягнення заборгованості

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Дицької С.З.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Яциник В.В.- представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Христина» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЙКОН ГАЙДЖИ ВАЙПС» про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 13.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №914/3215/22. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.02.2023.

На адресу Господарського суду Львівської області 08.02.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву( Вх. №3306/23).

Відзив долучено до матеріалів справи.

На адресу Господарського суду Львівської області 10.02.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив (Вх.№ 3493/23) та заява (Вх.№ 575/23) про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідь на відзив долучено до матеріалів справи.

Суд прийняв до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.

Канцеляцією Господарського суду зареєстровано клопотання (Вх.№3534/23) про долучення доказів.

Докази долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.02.2023 оголошено перерву до 20.03.2023.

У судове засідання 20.03.2023 представник позивача не з`явився, причини неявки не повідомив.

У судове засідання 20.03.2023 представник відповідача з`явився, надав пояснення, проти задоволення позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 20.03.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору поставки № 760 від 27.09.2022 в частині оплати за поставлений товар на суму 331 488, 92 грн.

Відповідач під час розгляду справи сплатив частину заборгованості , тому позивач зменшив позовні вимоги, та просить стягнути з відповідача 63 820, 64 грн.

Правова позиція відповідача.

Відповідач проти задоволення позовних заперечує, та вказує, що в матеріалах справи відсутній підписаний договір поставки №760, як з боку Позивача так і з боку Відповідача, що свідчить про те, що договір поставки №760 від 27 вересня 2022 року не був укладений.

Зобов`язання Відповідача згідно з видатковими накладними №1110/2 від 11.10.22; № 0111/7 від 01.11.22; № 0311/1 від 03.11.22; № 1611/3 від 16.11.22 не настали, оскільки вимоги щодо оплати коштів Відповідачу надіслано не було.

Окрім того, у видатковій накладній №1110/2 від 11.10.2022 року на суму 22 880 гривень є лише підписи та печатка Позивача і відсутній підпис особи уповноваженої ТОВ «ГАЙКОН ГАЙДЖИН ВАЙПС», що прийняла даний товар, дату прийняття цього товару та мокра печатка ТОВ «ГАЙКОН ГАЙДЖИН ВАЙПС». Відповідач вказує, що реєстрація податкової накладної на суму 22880 гривень в Єдиному реєстрі податкових накладних не є доказом отримання Відповідачем товару.

Відповідач просить в задоволені позову ТОВ «Христина» до ТОВ «Гайкон Гайджин Вайпс» про стягнення заборгованості за договором поставки відмовити у повному обсязі.

Обставини справи.

В матеріалах справи наявний Договір поставки № 760 від 27.09.2022 року між ТОВ «Христина» та ТОВ «ГАЙКОН ГАЙДЖИ ВАЙПС», відповідно до умов якого ТОВ «Христина» передало у власність ТОВ «ГАЙКОН ГАЙДЖИ ВАЙПС» продукцію власного виробництва (гофровироби, гофроящики) та інші витратні матеріали, необхідні для виготовлення такої продукції.

Договір №760 від 27.09.2022 не підписаний та не скріплений печатками сторін.

Позивач поставляв відповідачу товар, а саме:

Згідно з видатковою накладною № 1110/1 від 11.10.2022 року ТОВ «Христина» поставило Товар на суму 87 917, 40 грн.

Згідно з видатковою накладною № 1110/2 від 11.10.2022 року ТОВ «Христина» поставило Товар на суму 22 880, 00 грн.

Згідно з видатковою накладною № 0111/7 від 01.11.2022 року ТОВ «Христина» поставило Товар на суму 40 940, 64 грн.

Згідно з видатковою накладною № 0311/1 від 03.11.2022 року ТОВ «Христина» поставило Товар на суму 191 143, 80 грн.

Згідно з видатковою накладною № 1611/3 від 16.11.2022 року ТОВ «Христина» поставило Товар на суму 76 524, 48 грн.

Позивач поставив, а відповідач прийняв товару на загальну суму 419 406, 32 грн.

Видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін.

Згідно з наданими видатковими накладними строк оплати за Товар 14 банківських днів.

Відповідач частково оплатив поставлений товар, а саме: Згідно з платіжною інструкцією №528, відповідач 28.10.2022 року оплатив позивачу 87 917, 40 грн; Призначення платежу: оплата за коробки згідно рахунку №1110/1 від 11.10.2022. Згідно з платіжною інструкцією №22, відповідач 27.01.2023 року оплатив позивачу 191 143, 80 грн; Призначення платежу: оплата за коробки згідно з накладною №0311/1 від 03.11.2022. Згідно з платіжною інструкцією №23, відповідач 27.01.2023 року оплатив позивачу 76 524, 48 грн; Призначення платежу: оплата за коробки згідно з накладною №1611/1 від 16.11.2022.

Відповідач оплатив товар на загальну суму 355 585,68 грн.

Оцінка суду.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору № 760 від 27.09.2022.

Як встановлено судом, в матеріалах справи наявний Договір поставки № 760 від 27.09.2022 року між ТОВ «Христина» та ТОВ «ГАЙКОН ГАЙДЖИ ВАЙПС», відповідно до умов якого ТОВ «Христина» передало у власність ТОВ «ГАЙКОН ГАЙДЖИ ВАЙПС» продукцію власного виробництва (гофровироби, гофроящики) та інші витратні матеріали, необхідні для виготовлення такої продукції.

Договір №760 від 27.09.2022 не підписаний та не скріплений печатками сторін, окрім того як вбачається з видаткових накладних, за якими позивач просить суд стягнути заборгованість за поставлений товар, останні не містять посилань на договір поставки № 760 від 27.09.2022 року. Крім того платіжні доручення із частковими оплатами відповідача також не містять посилань на договір поставки, а містять посилання на підписані сторонами видаткові накладні.

Таким чином, із наданих сторонами доказів, не вбачається, що поставка позивачем товару за наданими видатковими накладними здійснювалась саме в рамках договору поставки № 760 від 27.09.2020 року.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.2 ст. 640 ЦК України).

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо поставки товару та її оплати засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Позивач поставляв відповідачу товар, а саме:

Згідно з видатковою накладною № 1110/1 від 11.10.2022 року ТОВ «Христина» поставило Товар на суму 87 917, 40 грн.

Згідно з видатковою накладною № 1110/2 від 11.10.2022 року ТОВ «Христина» поставило Товар на суму 22 880, 00 грн.

Згідно з видатковою накладною № 0111/7 від 01.11.2022 року ТОВ «Христина» поставило Товар на суму 40 940, 64 грн.

Згідно з видатковою накладною № 0311/1 від 03.11.2022 року ТОВ «Христина» поставило Товар на суму 191 143, 80 грн.

Згідно з видатковою накладною № 1611/3 від 16.11.2022 року ТОВ «Христина» поставило Товар на суму 76 524, 48 грн.

Позивач поставив, а відповідач прийняв товару на загальну суму 419 406, 32 грн.

Видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін.

Посилання відповідача на те, що видаткова накладна № 1110/2 від 11.10.2022 не підписана сторонами, не береться судом до уваги, оскільки позивач у відповіді на відзив вказав, що отримав копію видаткової накладної №11110/2 від 11.10.2022 з підписом представника відповідача та надав таку до суду.

В матеріалах справи наявна копія видаткової накладної № № 1110/2 від 11.10.2022 з підписами та печатками сторін, належним чином завірена представником позивача.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з наданими видатковими накладними строк оплати за Товар 14 банківських днів.

Враховуючи вищевикладене, суд вказує, що посилання відповідача на те, що строк на оплату товару не настав, оскільки вимоги щодо оплати коштів не було надіслано є безпідставними.

Відповідач частково оплатив поставлений товар, а саме: Згідно з платіжною інструкцією №528, відповідач 28.10.2022 року оплатив позивачу 87 917, 40 грн; Призначення платежу: оплата за коробки згідно рахунку №1110/1 від 11.10.2022. Згідно з платіжною інструкцією №22, відповідач 27.01.2023 року оплатив позивачу 191 143, 80 грн; Призначення платежу: оплата за коробки згідно з накладною №0311/1 від 03.11.2022. Згідно з платіжною інструкцією №23, відповідач 27.01.2023 року оплатив позивачу 76 524, 48 грн; Призначення платежу: оплата за коробки згідно з накладною №1611/1 від 16.11.2022.

Відповідач оплатив товар на загальну суму 355 585,68 грн, тому заборгованість відповідача за поставлений товар складає 63 820, 64 грн.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає до задоволення у розмірі 63 820, 64 грн.

Судові витрати.

Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник з вини відповідача, сплачений судовий збір у розмірі 4 972, 33 грн покладається на відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд звертає увагу на таке.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

В матеріалах справи міститься: Договір №365 від 30.11.2022 про надання правничої допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Христина" та Адвокатським об`єднанням «СОЛТІСТЕР», Додаток №1 до договру про надання правової допомоги №365 від 30.11.2022, Акт виконаних робіт №1, Рахунок фактура № від 30 листопада 2022, Ордер №1175352 на адвоката Лемеха Р.І., Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1959 гр. Лемеха Роман Ігрович.

Як вбачається з наданого позивачем акту виконаних робіт, Адвокатськие об`єднання «СОЛТІСТЕР» надало позивачу наступні послуги: Формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів, інших документів. Підготовка позовної заяви. Підготовка пакету документів для скерування до суду та скерування позовної заяви. Комплексе ведення справи в судді першої інстанції на загальну вартість 9 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною аботретьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, суд дослідивши заперечення відповідача вказує, що відповідач належним чином не довів, що розмір витрат на правову допомогу не відповідає принципам: дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність

Аналізуючи розмір витрат, понесених на правову допомогу позивачем у даній справі, з урахуванням критеріїв, визначених ч. 5 ст. 129 ГПК України, проаналізованих вище, суд доходить висновку, що заявлені до стягнення позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 9 000, 00 грн є обґрунтованими, реальними, натомість Відповідачем не надано доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Відтак, суд приходить до висновку, що 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, слід також покласти на відповідача в повному обсязі.

Суд також звертає увагу, що такими висновками не здійснюється втручання в договірні відносини між клієнтом та адвокатським об`єднанням.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАИКОН ГАИДЖИ ВАЙПС» (ЄДРПОУ 43943740; 79067, м. Львів, вул. Богданівська, 44) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Христина» (ЄДРПОУ 14049168; 47501, Тернопільська обл., м. Бережани, вулиця Замость , буд.4) заборгованість за Договором поставки в розмірі 63 820, 64 грн та 4 972, 33 грн сплаченого судового збору.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАИКОН ГАИДЖИ ВАЙПС» (ЄДРПОУ 43943740; 79067, м. Львів, вул. Богданівська, 44) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Христина» (ЄДРПОУ 14049168; 47501, Тернопільська обл., м. Бережани, вулиця Замость , буд.4) витрати на правову допомогу в розмірі 9 000, 00 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 27.03.2022.

Суддя Синчук М.М.