Рішення

від 21.03.2023 по справі 915/74/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року Справа № 915/74/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. при секретарі судового засідання Степановій І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Державного підприємства Адміністрація морських портів України, код 38727770 (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14; адреса електронної пошти: info@uspa.gov.ua) в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Миколаївського морського порту), код 38728444 (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23; адреса електронної пошти: mf@nik.uspa.gov.ua), пред`явленої до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія УКРПРАВО, код 40678560 (03035, м. Київ, вул. Василя Липківського Митрополита, 14) про стягнення 74360,57 грн.

За участю представника позивача Травянка Л.В.

23.01.2023 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання із розгляду справи по суті призначене на 28.02.2023 року о 10:00 годині. Зазначена ухвала суду була вручена представнику позивача під розписку. Відповідач ухвалу не отримав, поштове відправлення №5400501056460, яке направлялося на адресу місцезнаходження відповідача, було повернуто до суду із довідкою поштового відділення із зазначенням причини - адресат відсутній за вказаною адресою.

У судовому засіданні 28.02.2023 року було оголошено перерву до 21.03.2023 року.

Ухвалою суду 28.02.2023 року було повідомлено відповідача про наступне судове засідання, призначене на 21.03.2023 року. Відповідач ухвалу не отримав, поштове відправлення №5400501136243, яке направлялося на адресу місцезнаходження відповідача, було повернуто до суду із довідкою поштового відділення із зазначенням причини - адресат відсутній за вказаною адресою.

21.03.2023 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути із відповідача орендну плату, 3% річних, втрати від інфляції та пеню на загальну суму 74360,57 грн. згідно договору від 25.06.2018 року № РОФ-1633 про оренду державного нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська 23/14, що перебуває на балансі позивача.

Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вказано у ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на представлені докази на підтвердження обставин викладених у позові, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, судом встановлено наступне.

25.06.2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір № РОФ-1633 (далі договір) оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, що перебуває на балансі ДП Миколаївський морський торговельний порт (далі - балансоутримувач), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлових приміщень - мансарду площею 254,6 кв.м в будівлі загально-портовій адміністративній з такелажним складом в літ. А-4, інв. № 395, реєстровий №01125608.1.БАОПВЛ080, згідно з планом розміщення орендованого майна (додаток 1 до договору оренди) (п. 1.1 договору).

Актом приймання-передавання від 25.06.2018 року сторони засвідчили передачу орендодавцем нерухомого майна орендарю.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначена за результатом проведеного 12.06.2018 року конкурсу на право укладання договору оренди (протокол № 3 засідання конкурсної комісії по передачі в оренду державного нерухомого майна, затвердженого заступником начальника Регіонального відділення 12.06.2018 року) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень 2018 року) 21019 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата за кожен наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендар самостійно розподіляє кожен черговий платіж за оренду державного майна та направляє відповідні частини орендної плати безпосередньо до державного бюджету (на рахунки, визначені фінансовими органами) та балансоутримувачу.

Згідно п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Пунктом 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно п. 9.3 договору спори, які виникають за цим договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку (п. 9.3);

Договір було укладено строком на 12 років 6 місяців 7 днів, що діє з 25.06.2018 року до 31.12.2030 року включно (п. 10.1).

На підставі п. 1 наказу Міністерства інфраструктури України від 17.07.2019 року №548 Про безоплатну передачу майна державного підприємства Миколаївський морський торговельний порт (надалі - наказ) та відповідно до акту приймання-передачі майна з балансу державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт на окремий баланс Миколаївської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України від 05.11.2019 року, державне підприємства Миколаївський морський торговельний порт передало безоплатно зі свого балансу, а державне підприємство Адміністрація морських портів України прийняло на свій баланс будівлю загально-портову адміністративну з такелажним складом разом з майном згідно з додатком 1, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14.

Підпунктом 1.1 зазначеного наказу визначено, що майно закріплено на праві господарського відання за державним підприємством Адміністрація морських портів України.

З урахування зазначеного наказу Міністерства інфраструктури України та на підставі договору оренди державного нерухомого майна від 25.06.2018 року № РОФ-1633, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на адресу відповідача було направлено листа від 22.01.2020 року № 04/56, яким було проінформовано про те, що відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 17.07.2019 року №548 та відповідно до акту приймання-передачі майна з балансу, майно за договором від 25.06.2018 № РОФ-1633 передано на баланс Миколаївській філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Миколаївського морського порту). Зміна балансоутримувача потребує внесення відповідних змін до договору оренди, але у зв`язку з утворенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, що є правонаступником прав та обов`язків Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області, Регіонального відділення ФДМУ по Миколаївській області, такі зміни тимчасово внести до нотаріально посвідченого договору оренди неможливо.

Також даним листом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях поінформувало відповідача, що згідно з п. 3.6 договору оренди, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувача у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним та зобов`язало відповідача 30% орендної плати балансоутримувача спрямовувати на рахунок Миколаївської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України.

Згідно п. 10.6 договору оренди його чинність припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря юридичної особи.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 року по справі №910/5978/21, яке набрало законної сили 24.09.2021 року, договір № РОФ-1633 оренди державного нерухомого майна від 25.06.2018 року розірвано.

Докази повернення майна орендодавцю у матеріалах справи відсутні.

Пунктом 3.11 договору визначено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, включаючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

МФ ДП АМПУ (адміністрація Миколаївського МП) складені рахунки №120102899 від 31.12.2021 року на суму 13285,98 грн, №10472899 від 31.01.2022 року на суму 13458,70 грн, №15662899 від 28.02.2022 на суму 13674,03 грн., №40182899 від 31.10.2022 на суму 8293,72 грн, №42812899 від 30.11.2022 на суму 8351,77 грн. та направлені відповідачеві на електронні адреси підприємства та поштою на адресу підприємства.

Вищезазначені рахунки відповідачем не оплачені.

Предметом даного позову виступає майнова вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платні за грудень 2021 року, січень, лютий, жовтень, листопад 2022 року в сумі 57064,20 грн., 3% річних в сумі 1179,52, втрат від інфляції в сумі 8495,26 грн. та пені в сумі 1801,80 грн..

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються цивільним законодавством, положеннями чинного законодавства про оренду, зокрема Закону України Про оренду державного та комунального майна.

Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно положень частин 1, 3 ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Відповідно до змісту частин 1 та 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1 та 4 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За змістом ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до приписів ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із продовженням користування майном за обставин розірвання договору, то за відповідачем утворився борг з орендної плати на підставі п. 3.11 договору в сумі 57064,20 грн. Отже, позовні вимоги в цій частині законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявлених до стягнення сум втрат від інфляції та 3% річних з 16.01.2022 року по 16.01.2023 року, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та втрати від інфляції.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування втрат від інфляції та 3% річних судом встановлено, що позивачем правильно визначено періоди та суми нарахувань.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляції у сумі 8495,26 грн. та 3% річних у сумі 1179,52 грн.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення пені в сумі 7621,59 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Таким чином, на підставі наведених правових норм та положень договору, позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Перевіривши розрахунок пені у сумі 7621,59 грн., суд встановив, що нарахування пені за період з 16.01.2022 року по 16.01.2023 року, з урахуванням наростання суми заборгованості протягом усього періоду нарахування здійснено вірно.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 7621,59 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем були здійснені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 2684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 33 від 12.01.2023 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія УКРПРАВО, код 40678560 (03035, м. Київ, вул. Василя Липківського Митрополита, 14) на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України, код 38727770 (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14) в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Миколаївського морського порту), код 38728444 (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23) грошові кошти у сумі 74360 (сімдесят чотири тисячі триста шістдесят) грн. 57 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 31.03.2023 року.

СуддяА.П. Алексєєв