Рішення

від 21.03.2023 по справі 916/2517/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2517/22

За позовом: Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд.1-Б, код ЄДРПОУ - 34674102, електронна адреса: office@teplo.od.ua)

До відповідача: Приватного підприємства «ЖКГ» (65085, м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, буд.21, код ЄДРПОУ - 21029404)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача: Дусь Ю.Л.- в порядку самопредставництва;

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Позивач - Комунальне підприємство (далі - КП) «Теплопостачання міста Одеси», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства (далі - ПП) «ЖКГ» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 752 179 грн 45 коп.

Ухвалою суду від 30.09.2022р. позовну заяву КП «Теплопостачання міста Одеси» залишено без руху.

13 жовтня 2022р. до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.10.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.11.2022р.

Ухвалою суду від 08.11.2022р. відкладено підготовче засідання на 24.11.2022р.

28 листопада 2022р. до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог (вх.№26786/22), в якій КП «Теплопостачання міста Одеси» уточнило період, за який стягується заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 752 179 грн 45 коп., а саме: з жовтня 2015р. по липень 2022р.

Судове засідання, призначене на 24.11.2022р., не відбулося у зв`язку з відсутністю електропостачання в будівлі суду та в залі судових засідань №16 з 24.11.2022р. по 28.11.2022р., у зв`язку з чим ухвалою суду від 28.11.2022р. відкладено підготовче засідання на 13.12.2022р. Ухвалою суду від 13.12.2022р. відкладено підготовче засідання на 12.01.2023р. Ухвалою суду від 12.01.2023р. відкладено підготовче засідання на 09.02.2023р. Ухвалою суду від 09.02.2023р. відкладено підготовче засідання на 28.02.2023р. Ухвалою суду від 28.02.2023р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 21.03.2023р.

Позивач - КП «Теплопостачання міста Одеси», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві

Відповідач - ПП «ЖКГ», не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвали суду у справі №916/2517/22 від 08.11.2022р., 28.11.2022р., 13.12.2022р., 12.01.2023р., 28.02.2023р. були вручені уповноваженому представнику ПП «ЖКГ», що підтверджується поштовими повідомленнями, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, справа розглядається за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст.165 ГПК України.

Позивач у справі зазначає, що між КП «Теплопостачання міста Одеси» (Теплопостачальна організація) та ДП ЖКГ ВАТ «Мікрон» (Споживач) було укладено Договір № 3412 від 01.11.2006р. на постачання теплової енергії за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, буд.21. Термін дії Договору пролонговано згідно п.10.4цього Договору.

У зв`язку із зміною найменування ДП ЖКГ ВАТ «Мікрон» на «Приватне підприємство «ЖКГ», 22.09.2008р. КП «Теплопостачання міста Одеси» та ПП «ЖКГ» уклали Додаткову угоду до Договору про зміну в преамбулі та тексті Договору найменування споживача з ДП ЖКГ ВАТ «Мікрон» на ПП «ЖКГ».

Відповідно до п.23 Правил користування тепловою енергією та п. 5.1. Договору облік споживання теплової енергії на опалення Споживача визначався за приладом обліку.

Позивач зазначає, що у зв`язку з виходом з ладу вузла обліку теплової енергії, відповідно до Акта виведення з експлуатації вузла обліку теплової енергії від 15.06.2012р. та п.5.6. Договору, облік спожитої теплової енергії став визначатись розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження будинку.

Відповідно до Акта прийому в експлуатацію вузла розподільного (комерційного) обліку теплової енергії від 22.10.2021р. облік споживання теплової енергії на опалення Споживача став визначався за приладом обліку.

Таким чином, у спірний період з жовтня 2015р. по квітень 2021р. облік споживання теплової енергії на опалення визначається розрахунковим способом, у спірний період з листопада 2021р. по березень 2022р. облік споживання теплової енергії на опалення визначається за приладами обліку.

Згідно п.п. 6.2., 6.3., 6.4. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 3.2.2. Договору передбачений обов`язок Споживача виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором.

Позивач стверджує, що на виконання договірних зобов`язань він відпускав теплову енергію Споживачу, проте, в порушення своїх обов`язків, визначених Договором, відповідач за спожиту теплову енергію сплачував не у повному обсязі, внаслідок чого у період з жовтня 2015р. по липень 2022р. у на ПП «ЖКГ» виникла заборгованість в розмірі 752 179 грн 45 коп.

В ході розгляду справи судом позивачем додано до матеріалів справи докази часткової сплати відповідачем заборгованості за Договором, а саме: 25 000 грн 31.08.2022р., 56 000 грн 31.10.2022р.; 25 000 грн 30.12.2022р.; 32 000 грн 24.02.2023р., що в загальному становить 138 000 грн.

Порушення умов Договору з боку відповідача позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду та просить суд стягнути з ПП «ЖКГ» заборгованість у розмірі 752 179 грн 45 коп.

В якості нормативного обґрунтування позивач посилається на положення ст.ст 193, 277 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України.

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача, судом встановлено, що 01.11.2006р. між КП «Теплопостачання міста Одеси» (Теплопостачальна організація) та ДП ЖКГ ВАТ «Мікрон» (Споживач) укладено договір №3412, відповідно до розділу 1 якого за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язати постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов`язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором.

22 вересня 2008р. сторони уклали Додаткову угоду, відповідно до якої у зв`язку зі зміною назви Споживача внесено зміни до преамбули Договору, змінено назву ДП ЖКГ ВАТ «Мікрон» на ПП «ЖКГ».

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

В ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України закріплено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, на підставі укладеного Договору між сторонами у справі виникли взаємні права та обов`язки.

Відповідно до п.10.1. Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007р.

Згідно п.10.4. Договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Матеріали справи не містять доказів розірвання, припинення або визнання недійсним Договору, у зв`язку з чим суд вважає, що він є чинним та обов`язковим до виконання сторонами у справі.

В додатку № 1 до Договору сторонами визначено обсяги постачання теплової енергії Споживачу.

Додатком № 2 до Договору є «Схема тепломережи для теплопостачання Споживача».

Додатком № 3 до Договору є «Умови припинення подачі теплової енергії».

У ст. 175 Господарського кодексу України законодавець зазначив, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до п.2.1. Договору теплова енергія постачається Споживачу на опалювання та гаряче водопостачання на об`єкт по вул. Тираспольське шосе, 21, в обсягах згідно Додатку 1 до цього Договору.

Відповідно до п.5.1. Договору облік споживання теплової енергії визначається на опалення - за приладом обліку, на гаряче водопостачання - розрахунковим способом.

Згідно п.5.2. Договору звіт про фактичне щомісячне споживання теплової енергії Споживач надає Теплопостачальній організації в термін з 28 по 30 число звітного місяця.

За умовами п.п.5.3.-5.4. Договору показники приладів обліку щодобово знімаються в один і той же час та фіксуються в журналі. Вузли обліку теплової енергії зобов`язані проходити періодичну повірку згідно технічної документації на прилад обліку теплової енергії і вимог Держстандарту України.

Відповідно до п.5.6. Договору при виході з ладу приладу обліку кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом: на опалення - згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплоспоживчого обладнання Споживача в розрахунковий період; на гаряче водопостачання кількість теплової енергії визначається як добуток добового споживання, зазначеного в договорі, на кількість діб у звітному періоді.

Теплове навантаження - це норма витрат на опалення будівель, яка визначається згідно будівельного обсягу та опалювальних характеристик будівель.

Добове споживання гарячої води - визначається виходячи з норм споживання, як добуток середньо годинного навантаження в добу максимального споживання гарячої води на 18 годин, або по поперечному перерізу трубопроводу на введені в будівлю.

У випадку реконструкції об`єкта, або проведенні заходів по зменшенню теплових втрат, споживач має право на коригування теплового навантаження на основі проекту, виконаного спеціалізованою проектною установою та узгодженого з Теплопостачальною організацією.

Пунктом 5.7. Договору визначено, що вузол обліку теплової енергії визначається таким, шо вийшов із ладу у випадку: несанкціонованого втручання в його роботу; порушенні пломб на устаткуванні вузла обліку; механічному пошкодженні приладів і елементів вузла обліку. Наявність цих порушень фіксується відповідним записом в журналі з негайним (не більше ніж на протязі доби) повідомленням про це Теплопостачальної організації і оформляється актом. У випадку несвоєчасного повідомлення про вихід з ладу вузла обліку, вузол обліку рахується таким, що вийшов з ладу з моменту його останньої перевірки Теплопостачальною організацією, але не більше 6 -ти місяців.

Відповідно до п.п.6.1.-6.4. Договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації по тарифу 179,12 грн. за 1 Гкал. діючому на момент укладання Договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.5. Договору визначено, що Споживач та Теплопостачальна організація щомісячно до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків враховується в рахунку-фактурі, що надається Споживачу для подальшої оплати.

Згідно п.6.6. Договору перераховані Споживачем платежі зараховуються згідно призначення платежу зазначеного в банківських документах, а в разі відсутності такого зазначення в наступному порядку: в першу чергу в рахунок погашення пені, далі заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, потім поточні платежі.

Судом встановлено, що у зв`язку з виходом з ладу вузла обліку теплової енергії, відповідно до Акта виведення з експлуатації вузла обліку теплової енергії від 15.06.2012р. та п.5.6. Договору, облік спожитої теплової енергії визначався розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження будинку.

Відповідно до Акта прийому в експлуатацію вузла розподільного (комерційного) обліку теплової енергії від 22.10.2021р. облік споживання теплової енергії на опалення Споживача став визначався за приладом обліку.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється відповідачем у справі, у період з жовтня 2015р. по липень 2022р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, де по місяцях: у листопаді 2015р. 46,739957 Гкал на суму 30 144 грн 65 коп., у грудні 2015р. - 78,67386 Гкал на суму 50 740 грн 22 коп.; у січня 2016р. - 112,715526 Гкал на суму 72 737 грн 67 коп.; у лютому 2016р. - 72,03597 Гкал на суму 46 459 грн 16 коп.; у березні 2016р. - 66,959891 Гкал на суму 43 185 грн 36 коп.; у квітня 2016р. - 4,800736 Гкал на суму 3096 грн 21 коп.; у жовтні 2016р. - 12,203976 Гкал на суму 15020 грн 95 коп.; у листопаді 2016р. - 70,172369 Гкал на суму 86 369 грн 84 коп.; у грудні 2016р. - 84,212059 Гкал на суму 101 826 грн 47 коп.; у січні 2017р. - 97,561226 Гкал на суму 117 967 грн 86 коп.; у лютому 2017р. - 64,748743 Гкал на суму 78 292 грн 07 коп.; у березні 2017р. - 63,058545 Гкал на суму 76 248 грн 34 коп.; у листопаді 2017р. - 57,419978 Гкал на суму 69 382 грн 23 коп.; у грудні 2017р. - 70,2759 Гкал на суму 84 131 грн 01 коп.; у січні 2018р. - 94,860256 Гкал на суму 113 562 грн 24 коп.; у лютому 2018р. - 83,088292 Гкал на суму 99 469 грн 40коп.; у березні 2018р. - 79,95653 Гкал на суму 95 720 грн 21 коп.; у квітні 2018р. - 8,731173 Гкал на суму 10 452 грн 55 коп.; у листопаді 2018р. - 32,521115 Гкал на суму 38 932 грн 75 коп.; у грудні 2018р. - 87,056939 Гкал на суму 104 220 грн 47 коп.; у січні 2019р. - 84,357492 Гкал на суму 100 988 грн 82 коп.; у лютому 2019р. - 62,02754 Гкал на суму 74 256 грн 46 коп.; у березні 2019р. - 54,773262 Гкал на суму 65 571 грн 97 коп.; у листопаді 2019р. - 18,853779 Гкал на суму 22 836 грн 98 коп.; у грудні 2019р. - 70,307957 Гкал на суму 78 016 грн 71 коп.; у січні 2020р. - 86,489962 Гкал на суму 120575 грн 59 коп.; у лютому 2020р. - 59,864344 Гкал на суму 91 501 грн 77коп.; у березні 2020р. - 55,799252 Гкал на суму 79 186 грн 73 коп.; у квітні 2020р. - 10,800026 Гкал на суму 14 177 грн 96 коп.; у листопаді 2020р. - 37,260013 Гкал на суму 54 947 грн 04 коп.; у грудні 2020р. - 80,910384 Гкал на суму 146 766 грн 91 коп.; у січні 2021р. - 84,168179 Гкал на суму 152 676 грн 36 коп.; у лютому 2021р. - 86,687995 Гкал на суму 157 247 грн 17 коп.; у березні 2021р. - 78,677833 Гкал на суму 142 717 грн 18 коп.; у квітні 2021р. - 9,269982 Гкал на суму 16 815 грн 23 коп.; у листопаді 2021р. - 20,246165 Гкал на суму 36 725 грн 33 коп.; у грудні 2021р. - 51,629613 Гкал на суму 93 653 грн 02 коп.; у січні 2022р. - 76,250868 Гкал на суму 138 314 грн 50 коп.; у лютому 2022р. - 55,600539 Гкал на суму 100 856 грн 04 коп.; у березні 2022р. - 71,413512 Гкал на суму 129 539 грн 83 коп.

З урахуванням заборгованості станом на жовтень 2015р. у розмірі 15 498 грн 12 коп. та часткових оплат, станом на дату звернення до суду з позовом за відповідачем рахувалась заборгованість у розмірі 752 179 грн 45 коп.

Суд також приймає до уваги проміжні акти звіряння розрахунків станом на 20.11.2019р. та на 01.11.2020р., підписані обома сторонами у справі.

В ході розгляду справи судом відповідачем було сплачено 138 000 грн на виконання умов Договору, а саме: 25 000 грн 31.08.2022р., 56 000 грн 31.10.2022р.; 25 000 грн 30.12.2022р.; 32 000 грн 24.02.2023р.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі №916/2517/22 в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 138 000 грн підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

На підставі всього вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 614 179 грн 45 коп.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи задоволення позовних вимог та сплату частини заборгованості в ході розгляду справи судом, судові витрати покласти на відповідача у відповідності до положень ст.ст.129-130 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 130, 231, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства «ЖКГ» на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 138 000 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Позов Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Приватного підприємства «ЖКГ» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 614 179 грн 45 коп. - задовольнити.

3. Стягнути з Приватного підприємства «ЖКГ» (65085, м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, буд.21, код ЄДРПОУ - 21029404) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд.1-Б, код ЄДРПОУ - 34674102, електронна адреса: office@teplo.od.ua) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 614 179 грн 45 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 282 грн 69 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 31 березня 2023 р.

Суддя Н.В. Рога