Ухвала

від 30.03.2023 по справі 686/22001/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

30 березня 2023 року

м. Київ

справа № 686/22001/22

провадження № 61-3553ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 лютого 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Фірма «Хмельницькбуд» про стягнення майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі вищезазначеним позовом та із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на гаражі №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та на адмінбудинок ПрАТ «Фірма «Хмельницькбуд» по вул. Володимирській, 109, у м. Хмельницькому.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що відповідач, заперечуючи його право власності на спірні гаражі, може їх відчужити на користь третіх осіб, або ж зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування шкоди.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Накладено арешт на гаражі № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та на адмінбудинок по АДРЕСА_1 .

Вказане судове рішення аргументовано порушеням прав позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ПрАТ «Фірма «Хмельницькбуд» оскаржило її в апеляційному порядку.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 лютого 2023 року апеляційну скаргу ПрАТ «Фірма «Хмельницькбуд» задоволено.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2022 року скасовано та постановлено нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що невжиття заявлених ним заходів забезпечення позову призведе до порушень його прав, свобод та інтересів, або ж унеможливить чи утруднить виконання у майбутньому рішення суду.

ОСОБА_1 10 березня 2023 року звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 лютого 2023 року скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив безпідставний висновок, що гаражі №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 по АДРЕСА_1 належать ПрАТ «Фірма «Хмельницькбуд». Зазначає, що вказане майоно належить саме ОСОБА_1 та оскільки предметом позову в цій справі є відшкодування матеріальної і моральної шкоди у зв`язку з невиконанням судових рішень та протиправним користуванням цим майном, то невжиття заявлених заходів забезпечення позову призведе до порушень прав позивача.

Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову

у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у позовній заяві

ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПрАТ «Фірма «Хмельницькбуд» майнову шкоду в розмірі 308 169,00 грн та моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн, що була заподіяна внаслідок порушення його права власності на блок гаражів № НОМЕР_5 , розташованих по АДРЕСА_1 .

Згідно частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При цьому, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси, як позивача, так і відповідача.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом

в залежності до конкретного випадку.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції надав належну оцінку доводам позивача, на які він посилався в обґрунтування заяви про забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не обґрунтував наявность підстав для застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на гаражі № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та на адмінбудинок по АДРЕСА_1 за позовом про стягнення майнової та моральної шкоди.

Правильне застосовування судом апеляційної інстанції положень статей 149, 150 ЦПК України не викликає розумних сумнівів.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до неї матеріалів убачається, що скарга, подана на судове рішення, яким вирішено процесуальне питання є необґрунтованою, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 лютого 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Фірма «Хмельницькбуд» про стягнення майнової та моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська А. Ю. Зайцев В. М. Коротун