Рішення від 23.03.2023 по справі 308/521/23

Справа № 308/521/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Фазикош О.В., секретаря судового засідання Макарович Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах на підставі договору про надання правової допомоги та ордера діє адвокат Шпуганич Василь Петрович, до відділу державної виконавчої служби в м Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: Державна казначейська служба України, про стягнення грошових коштів набутих без достатньої правової підстави,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 23.03.2023 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.03.2023 року.

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах на підставі договору про надання правової допомоги та ордера діє адвокат Шпуганич Василь Петрович, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відділу державної виконавчої служби в м Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: Державна казначейська служба України, про стягнення грошових коштів набутих без достатньої правової підстави.

Позовна заява мотивована тим, що заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 29 березня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 2 203.82 доларів США (дві тисячі двісті три долари США 82 центи) заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.09.2007 р. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 175.83 грн. сплаченого позивачем державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 березня 2012 року у справі № 2-5089/11 за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 2 203, 82 доларів США та судові витрати по справі - скасовано. У задоволенні позовних вимог AT КБ «Приват Банк» - відмовлено повністю.

На примусове виконання заочного рішення Ужгородський міськрайонний суд видавав виконавчі листи які перебували на примусовому виконанні у відділі ДВС.

Листом від 13 травня 2022 р. на заяву від 29 квітня 2022 р. відділ ДВС повідомив що на виконанні відділу перебували виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_1 на користь КБ ПриватБанк грошових коштів. Підтверджено проведення 05 грудня 2018 року торгів з реалізації майна боржника. Кошти від реалізації майна на суму 72239,23 грн. розподілено наступним чином: 61751.73 грн. еквівалент 2203.82 дол. США та 2891.10 грн. переведено на рах. КБ Приват Банк, кошти в сумі 6175.17 грн. та 321.23 грн. є коштами виконавчого збору а 1000 грн. та 100 грн. є витратами виконавчого провадження (копія відповіді та відзиву додається). З даного вбачається що відповідач утримав на примусового виконання судового рішення коштів па суму 7596.40 грн. Вказані кошти є ціною позову.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 28 жовтня 2022 року допущено поворот виконання Заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 березня 2012 року № 2- 5089/11. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570 м. Київ вул. Грушевського 1 Д) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) 61 751 (шістдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят одна) грн. 73 коті. В решті задоволення заяви відмовлено (копія ухвали додається).

При обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на ст. 1212 ЦК України, ст. т. 25, 27 Закону України «Про виконавче провадження», постанову Великої Палати Верховного суду від 19 червня 2018 року справа № 910/23967/16, постанову Великої Палати Верховного Суду 27.11.2019 р. у справі № 242/4741/16-ц, наказ Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження».

Позивач вказує на те, що кошти в сумі 6496,40 грн. є коштами державного бюджету та підлягають стягненню з державного бюджету а кошти в сумі 1000 грн. є витратами виконавчого провадження і підлягають стягненню з відділу ДВС.

У позовній заяві вказано на те, що Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим залучення або ж не залучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України або її територіального органу не впливає па правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду 27.11.2019 р. у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515 цс 19).

Так, орган державної казначейської служби України, залучено до участі у даній справі, як третю особу без самостійних вимог на боці відповідача.

Окрім того позивач вказує, що відповідачем зазначає Відділ державної виконавчої служби в м Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), який виконував судове рішення, стягував у дохід державного бюджету кошти виконавчого провадження, а тому повинен відповідати у спорі щодо повернення вказаних коштів з державного бюджету отриманих без достатньої правової підстави.

Позивач згідно прохальної частини позовної заяви просить суд: стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті кошти в сумі 6496 (шість тисяч чотириста дев`яносто шість) грн. 40 коп. які стягнуто Відділом державної виконавчої служби в м Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) під час примусового виконання заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 березня 2012 року № 2-5089/11.

Стягнути з Відділу державної виконавчої служби в м Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) адреса ( м. Ужгород, вулиця Заньковецької, 10 код ЄДРПОУ 35045459) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті кошти в сумі 1110, (одна тисяча сто) гривень 00 коп. як витрати виконавчого провадження під час примусового виконання заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 березня 2012 року № 2-5089/11.

Справу просить розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику та повідомлення учасників, а також вирішити питання про судові витрати у порядку ст. 141 ЦПК України.

31.01.2023 від відповідача по справі Відділу державної виконавчої служби у м. Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач зазначає, що на виконанні в Ужгородському MB ДВС ГТУЮ у Закарпатській області перебувало ВП №52532379 з примусового виконання виконавчого листа №2-6579/11 від 12.12.2012р. виданого Ужгородським міськрайонним судом З/о про стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в сумі 2203,82 доларів США 175, 83 грн. державного мита та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, яке входило до складу зведеного виконавче провадження ВП №57299215 відносно боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до якого входили 4 (чотири виконавчі провадження).

З метою забезпечення повного виконання вищезазначених рішень судів державним виконавцем в рахунок погашення заборгованості звернено стягнення на земельну ділянку, площею 0,060 га, що розташована за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, Оноківська сільська рада, мікрорайон «Шахта», цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер №2124884801:01:001:0126, що належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК №000803, виданий Оноківською сільською радою ЗО серпня 2007 року.

Електронні торги з реалізації нерухомого майна - (Лот №315678) земельної ділянки, площею 0,060 га, що розташована за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, Оноківська сільська рада, мікрорайон «Шахта», цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер №2124884801:01:001:0126, що належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) призначені на 05.12.2018р. відбулися.

Відповідно переможцем торгів ОСОБА_2 12.12.2018р. сплачено кошти у розмірі 72239,23грн. за придбану земельну ділянку на рахунок з обліку депозитних сум Ужгородського MB ДВС ГТУЮ у З/о.

18.12.2018р. державним виконавцем підготовлено бухгалтеру розпорядження про перерахування коштів з рахунку з обліку депозитних сум (по виконавчим провадженням, які станом на 18.12.2018р. перебували на виконанні):

по ВП №52532379 з примусового виконання виконавчого листа №2- 6579/11 від 13.12.2012р. виданого Ужгородським міськрайонним судом З/о; 61751,73 грн. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» як погашення заборгованості згідно рішення суду на підставі якого видано виконавчого листа №2-6579/11 від 13.12.2012р.; 6175,17грн. як виконавчий збір на користь держави; 1000 грн. як витрати на проведення виконавчих дій

по ВП №52531010 з примусового виконання виконавчого листа №2п- 2476/09 від 29.10.2010р. виданого Ужгородським міськрайонним судом З/о: 2891,10 грн. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» як погашення заборгованості згідно рішення суду; 321,23 грн. як виконавчий збір на користь держави; 100 грн. як витрати на проведення виконавчих дій.

Так, у відзиві вказано на те, що враховуючи вищезазначене по ВП№52532379 в примусового виконання виконавчого листа №2-6579/11 від 13.12.2012р. виданого Ужгородським міськрайонним судом З/о (рішення суду, яке скасовано на підставі постанови Закарпатського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року) перераховано 6175,17 грн. виконавчого збору та 1000 грн. витрати на проведення виконавчих дій, що встановлено ухвалою Ужгородського міськрайонного суду №2-5089/11 від 28.10.2022р. тобто позовні вимоги представника позивача ОСОБА_3 про стягнення 6496,40грн. безпідставно набутих коштів та 1110 грн. безпідставно набутих коштів, як витрати виконавчого провадження не відповідають дійсності, оскільки кошти у таких розмірах у даному виконавчому провадженні не стягувалися.

27.06.2019р. державним виконавцем у порядку п. 9 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено поставу про закінчення виконавчого провадження (копія постанови додасться).

У відзиві на позовну заяву містяться посилання на Постанову Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №201/1311/19 від 14.02.2022р., постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 (провадження № 61-14640сво18), у постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 569/15646/16-ц (провадження № 14-375цс19).

Відповідач вказує на те, що виконавчий збір у розмірі 6175, 17 грн. стягнутий на підставі відповідної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №52532379 від 18.12.2018 року та витрати виконавчого провадження у розмірі 1000 грн. стягнуті на підставі постанови ВП №52532379 від 18.12.2018р. постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Зазначені постанови не оскаржувалися позивачем у порядку, встановленому чинним законодавством, не скасовані та дії відповідача щодо винесення зазначених постанов не визнані протиправними.

На переконання відповідача відсутні правові підстави для застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з безпідставним, на думку позивача, стягненням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, оскільки такі кошти не можуть вважатися безпідставно набутими у розумінні статті 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження.

При цьому відповідач зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15).

У відзиві на позовну заяву звернуто увагу суду, на те, що на розгляді в Ужгородському міськрайонному суді перебуває провадження №308/16028/21 за позовною заявою ОСОБА_1 про визнання електронних торгів щодо нерухомого майна недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння. Згідно вищезазначеної позовної заяви позивач ОСОБА_1 просить суд: визнати недійсними прилюдні (електронні) торги від 05 грудня 2018р., лот №315678 з реалізації земельної ділянки, загальною площею 0,060 га., кадастровий №2124884801:01:001:0126, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, мікрорайон «Шахта», Оноківська сільська рада, які проведено ДП «СЕТАМ» код ЄДРПОУ 39958500 та результат якого оформлено протоколом №374027 переможцем якого є ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 мешканець АДРЕСА_2 ). Витребувати від ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНКОПП НОМЕР_2 мешканець АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку, загальною площею 0,060 га., кадастровий №2124884801:01:001:0126, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, мікрорайон «Шахта», Оноківська сільська рада.

Окрім того, як вказано у відзиві, виконання виконавчого провадження ВП №52532379 з примусового виконання виконавчого листа №2-6579/11 від 13.12.2012р. виданого Ужгородським міськрайонним судом З/о про стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в сумі 2203,82 доларів США, 175,83 грн. державного мита та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, відбулося за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна (вищезазначеної земельної ділянки) (коштів переможця торгів ОСОБА_2 ), які надійшли на рахунок з обліку депозитних сум ВДВС у м. Ужгороді та в подальшому перераховані на користь стягувана ПАТ КБ «ПриватБанк». У разі задоволенні позову ОСОБА_1 у провадженні №308/16028/21 переможцем торгів буде подано позов до ВДВС у м. Ужгороді ПЗ МУ МЮ (м. Івано-Франківськ) про стягнення коштів, сплачених останнім за нерухоме майно (вищезазначену земельну ділянку), а відповідно ВДВС у м. Ужгороді ПЗ МУ МЮ (м. Івано-Франківськ) подано позов до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення коштів перерахованих згідно виконавчого листа №2- 6579/11 від 13.12.2012р. виданого Ужгородським міськрайонним судом З/о. Тобто у разі задоволення судом заяви про поворот виконання рішення суду (провадження №2-5089/11) та задоволення позовних вимог у провадженні №308/16028/21 ОСОБА_1 отримає кошти отримані від реалізації нерухомого майна (які сплачені переможцем торгів ОСОБА_2 ) та отримає саме нерухоме майно (земельну ділянку) - (отримає подвійне стягнення), а відповідно з ПАТ КБ «Приватбанк» буде стягнуто подвійне стягнення (за заявою про поворот виконання рішення суду та за позовом ВДВС про стягнення коштів внаслідок скасування електронних торгів).

Ураховуючи вищезазначене, керуючись ст. 27, 41, 74, ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 178, 258-259, 263-265 ЦПК України, відповідач просить суд: відмовити у задоволенні позовної заяви представника ОСОБА_1 адвоката Шпуганич В.П. про стягнення грошових коштів набутих без достатньої правової підстави від 10.01.2023р. в повному обсязі.

Від представника позивача - адвоката Шпуганич В.П., надійшли пояснення. Так, адвокат щодо обраного способу захисту порушеного права, зазначає, що:

Якщо у справі наявний спір про право, такий спір вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи, в якій вирішується спір між боржником і стягувачем, тобто не в порядку розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України, при цьому посилається на Постанову КЦС ВС від 25.01.2023 № 191/1052/18 (61-5335св22); постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 465/6045/20 (провадження № 61-421св22); постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).

Щодо підсудності, представник позивача, із посиланням на ст. 19 ЦПК України, ст. 19 КАС України. Також зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятої під час дії Закону України «Про виконавче провадження», підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця. Такий правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 906/515/17 (провадження № 12-246гс18), від 16 січня 2019 року у справі № 910/22695/13 (провадження № 12-277гс18), від 07 лютого 2019 року у справі № 927/769/16 (провадження № 12-273гс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 925/138/18 (провадження № 12-74гс19), від 15 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.001073 (провадження № 11-709апп19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21)..

Разом із тим представник позивача вказує на те, що за змістом позовної заяви предметом спору у цій справі є не оскарження дій/ бездіяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень, а неправомірність та безпідставність набуття відповідачем грошових коштів, які належать позивачу, що свідчить про приватно-правовий, а не публічноправовий характер спірних правовідносин. При розгляді просить врахувати висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 р. у справі № 229/1026/21, Провадження № 14-205цс21.

Отже, за твердженням адвоката, розгляд справи слід проводити за правилами цивільного судочинства. Суд ухвалою від 13.01.2023 р. дійшов вірного висновку про підсудність справи Ужгородському міськрайонному суду за правилами цивільного судочинства.

Від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача, - Державної казначейської служби України надійшли пояснення. Де із посиланням на ст. 170 ЦК України, вказано на те, що у цій справі відповідачем повинна бути зазначена держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Окрім цього, третя особа, повідомляє, що Казначейство жодним чином не порушувало інтересів та охоронюваних законом прав Позивача. Враховуючи компетенцію Казначейства жодні правові зв`язки з Позивачем не виникали і не могли виникнути. Це підтверджується і відсутністю у позовній заяві посилання на незаконні дії, рішення, спричинення шкоди Позивачеві Казначейством чи бездіяльності його посадових осіб. Казначейство не є «власником» бюджетних коштів, які Позивач просить стягнути.

У поясненнях вказано і на те, що відповідно до пп. 2 п. 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 № 845 (із змінами та доповненнями) (далі - Порядок № 845) безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Казначейство відповідно до Бюджетного кодексу України не є розпорядником усіх бюджетних коштів і не відповідає за зобов`язаннями інших бюджетних установ.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (із змінами і доповненнями) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження виконавчих документів органами Казначейства.

Відповідно до п. 35 Порядку № 845 казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

Згідно з п. 36 Порядку № 845 у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувані подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Окрім того, письмові пояснення містять повідомлення про те, що у разі задоволення позовних вимог, зазначених у прохальній частині, Державна казначейська служба України виконуватиме рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, яке набрало законної сили, у передбаченому законодавством порядку.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача, просить суд: додати пояснення до матеріалів справи та врахувати під час розгляду справи; відмовити у задоволенні позову в повному обсягу.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Від представника позивача - адвоката Шпуганич В.П., надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв щодо відкладення розгляду справи від представника відповідача не надходило.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява №3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, а також відповідач, який належним чином повідомлений не з`явився в судове засідання та причини неявки суд не повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних в ній даних чи доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом, а відповідачем - разом із відзивом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи. Кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються письмові пояснення, викладені в заявах по суті і докази, надані разом із ними.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, дослідивши докази у справі, приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 29 березня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» 2 203.82 доларів США (дві тисячі двісті три долари США 82 центи) заборгованості за кредитним договором № б/н від 1 1.09.2007 р. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 175,83 грн. сплаченого позивачем державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Позивачем в додатку по позовної заяви додано копію виконавчого листа від 29.03.2012 року №2-6579/11 про

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 2 203,82 доларі США (дві тисячі двісті три долари США 82 центи) заборгованості за кредитним договором №б/н від 11.09.2007р.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 175,83 грн. сплаченого позивачем державного мита та 120 грн. витрат не інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи».

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 березня 2012 року у справі № 2-5089/11 за позовом ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 2 203,82 доларів США та судові витрати по справі - скасовано. У задоволенні позовних вимог AT КБ «ПриватБанк» - відмовлено повністю.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 29.04.2022 року звернулася до Ужгородського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) із заявою в якій просила вирішення питання повернення отриманих на підставі судового рішення та виконавчого документа як виконавчого збору так і від стягувача КБ Приват Банк коштів від незаконної реалізації земельної ділянки.

При цьому у заяві позивач вказувала на постанову Закарпатського апеляційного суду від 20.04.2022 року. Зазначила, що вказана постанова є підставою для поновлення виконавчого провадження №59803553 та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п.5 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» та скасування заходів забезпечення а також вилучення інформації про заявника як боржника з Єдиного реєстру боржників на підставі ст. 40 вказаного Закону.

Також, позивач зазначила, що на примусове виконання рішення суду від 05 грудня 2018 року у межах виконавчого провадження відбулись прилюдні торги лот 315678 з реалізації земельної ділянки, загальною площею 0,060 га, кадастровий №2124884801:01:001:01296, що знаходиться за адресою: Закарпатська область Ужгородський район, мікрорайон «Шахта», Оноківська сільська рада. Так, просила повідомити про розподіл коштів від реалізації належної їй земельної ділянки.

Згідно відповіді виконавчої служби (відповідача по справі) на вказану заяву: на виконанні в Ужгородському MB ДВС ГТУЮ у Закарпатській області перебувало зведене виконавче провадження ВП №57299215 відносно боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до якого входили 4 (чотири виконавчі провадження): Виконавче провадження ВП №52531010 з примусового виконання виконавчого листа №2п-2476/09 від 29.10.2010р. виданого Ужгородським міськрайонним судом З/о про стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в сумі 16860,20грн.; Виконавче провадження ВП №52531516 з примусового виконання виконавчого листа №308/21548/13-ц від 06.11.2014р. виданого Ужгородським міськрайонним судом З/о про стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в сумі 17221,40 грн. та 229,40 грн. судового збору; Виконавче провадження ВП №52532379 з примусового виконання виконавчого листа №2-6579/11 від 13.12.2012р. виданого Ужгородським міськрайонним судом З/о про стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в сумі 2203,82 доларів США, 175,83 грн. державного мита та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи; Виконавче провадження ВП №50099782 з примусового виконання судового наказу №308/8264/14 від 16.07.2014р. виданого Ужгородським міськрайонним судом З/о про стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «ВУВКГ» м. Ужгороді заборгованість в сумі 10702,01 грн. та 121,80 грн. судового збору.

З метою забезпечення повного виконання вищезазначених рішень судів державним виконавцем в рахунок погашення заборгованості звернено стягнення на земельну ділянку, площею 0,060 га, що розташована за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, Оноківська сільська рада, мікрорайон «Шахта», цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер №2124884801:01:001:0126, що належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК №000803, виданий Оноківською сільською радою 30 серпня 2007 року

Електронні торги з реалізації нерухомого майна - (Лот №315678) земельної ділянки, площею 0,060 га, що розташована за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, Оноківська сільська рада, мікрорайон «Шахта», цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер №2124884801:01:001:0126, що належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) призначені на 05.12.2018р. відбулися.

Відповідно переможцем торгів ОСОБА_2 12.12.2018р. сплачено кошти у розмірі 72239,23грн. за придбану земельну ділянку на рахунок з обліку депозитних сум Ужгородського MB ДВС ГТУЮ у З/о.

18.12.2018р. державним виконавцем підготовлено бухгалтеру розпорядження про перерахування коштів з рахунку з обліку депозитних сум (по виконавчим провадженням, які станом на 18.12.2018р. перебували на виконанні): по ВП№52532379 з примусового виконання виконавчого листа №2- 6579/11 від 13.12.2012р. виданого Ужгородським міськрайонним судом З/о; 61751,73грн. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» як погашення заборгованості згідно рішення суду на підставі якого видано виконавчого листа №2-6579/11 від 13.12.2012р.; 6175,17 грн. як виконавчий збір на користь держави; 1000 грн. як витрати на проведення виконавчих дій.

Аналогічні доводи наведені представником відповідача і у відзиві на позовну заяву. Окрім того, в додатку до відзиву додано постанову ВП №52532379 від 27.06.2019 про закінчення виконавчого провадження, підстава: Виконавчий лист №2-6279/11 виданого 13.12.2012 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 2203,82 доларів США, 175,83 грн. державного мита та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, знято арешт накладений на все майно боржника.

При цьому слід вказати на те, що суми в розмірі 321,23 грн. як виконавчий збір на користь держави та 100 грн. як витрати на проведення виконавчих дій, було стягнути у виконавчому провадженні ВП№52531010 з примусового виконання виконавчого листа №2п- 2476/09 від 29.10.2010р. виданого Ужгородським міськрайонним судом З/о. При цьому позивач просить повернути їй кошти, що повязвані із примусовим виконанням заочного рішення суду Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.03.2012, за іншим виконавчим провадженням.

На підтвердження зарахування коштів, при примусовому виконанні виконавчого листа №2-6579/11 ВП №52532379, представником відповідача надано копію розпорядження по вказаному виконавчому провадженні від 18.12.2018 року

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 28 жовтня 2022 року допущено поворот виконання Заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 березня 2012 року № 2- 5089/11. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570 м. Київ вул. Грушевського 1Д) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) 61 751 (шістдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят одна) грн. 73 коті. В решті задоволення заяви відмовлено.

Таким чином, було вирішено питання щодо повернення позивачці отриманих на підставі судового рішення та виконавчого документа від стягувача КБ Приват Банк коштів.

Звертаючись із даним позовом, позивач просить стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті кошти в сумі 6496 (шість тисяч чотириста дев`яносто шість) грн. 40 коп., які стягнуто Відділом державної виконавчої служби в м Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) під час примусового виконання заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13.12.2012 року № 2-5089/11.

Стягнути з Відділу державної виконавчої служби в м Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) адреса ( м. Ужгород, вулиця Заньковецької, 10 код ЄДРПОУ 35045459) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті кошти в сумі 1110, (одна тисяча сто) гривень 00 коп. як витрати виконавчого провадження під час.

При цьому позивач мотивує вказані вимоги посилаючись на вимоги ст. 1212 ЦК України.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

Частинами першою статті 5 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до державного бюджету України.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Здійснення особою захисту порушеного права шляхом застосування кондикційного позову можливе лише за умови наявності підстав, передбачених статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача відповідне майно (у тому числі грошові кошти).

При цьому для правильного застосування статті 1212 ЦК України необхідно установити факт абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Аналогічна позиція, міститься в постанові Верховного Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року справа № 206/2212/18 (провадження № 61-5624св19).

Окрім того,у вказаній постанові зазначено, що підставою для виникнення у боржника обов`язку зі сплати таких витрат є сам факт наявності відкритого виконавчого провадження, під час виконання якого державний виконавець виконує обов`язки, покладені на нього Законом України «Про виконавче провадження».

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем оскаржувалися будь-які дії чи бездіяльність державного виконавця в рамках виконавчого провадження під час примусового виконання заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 березня 2012 року № 2-5089/11, чи виконавчого провадження № ВП№52532379 (виконавчий лист виданий Ужгородським міськрайонним судом 13.12.2012 №2-6579/11), постанови, зокрема, про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника, про стягнення із боржника витрат виконавчого провадження, - незаконними не визнавались.

Натомість, згідно наявної у матеріалах справи копії постанови державного виконавця від 27.06.2019 ВП №52532379 закрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області №2-6579/11 від 13.12.2012, про стягнення із (позивача) ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ №ПриватБанк» заборгованості у розмірі 2203,82 дол. США, 175,83 грн. державного мита та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи у зв`язку із фактичним виконанням рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом, скасовано арешт накладений на все майно боржника.

Згідно наявного в матеріалах справи розпорядження державного виконавця №52532379 від 18.12.2018р. про перерахування коштів з рахунку з обліку депозитних сум (по виконавчим провадженням, які станом на 18.12.2018р. перебували на виконанні): про зарахування коштів з примусового виконання виконавчого листа №2- 6579/11 від 13.12.2012р. виданого Ужгородським міськрайонним судом З/о; 61751,73 грн. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» як погашення заборгованості згідно рішення суду на підставі якого видано виконавчого листа №2-6579/11 від 13.12.2012р.; 6175,17 грн. як виконавчий збір на користь держави; 1000 грн. як витрати на проведення виконавчих дій.

Таким чином судом, на підставі наведеного, встановлено що у даному випадку стягнення 6175,17 грн. як виконавчий збір на користь держави; 1000 грн. як витрати на проведення виконавчих дій, пов`язане зі здійсненням державним виконавцем примусового виконання виконавчого документа.

Підставою для виникнення у боржника обов`язку зі сплати таких витрат є сам факт наявності відкритого виконавчого провадження, під час виконання якого державний виконавець виконує обов`язки, покладені на нього Законом України «Про виконавче провадження».

Ураховуючи вищезазначене по ВП №52532379 з примусового виконання виконавчого листа №2-6579/11 від 13.12.2012р. виданого Ужгородським міськрайонним судом З/о (рішення суду, яке скасовано на підставі постанови Закарпатського апеляційного суду від 20 квітня 2022року) перераховано 6175,17грн. виконавчого збору та 1000 грн. витрати на проведення виконавчих дій, що встановлено ухвалою Ужгородського міськрайонного суду №2-5089/11 від 28.10.2022р. тобто позовні вимоги представника позивача ОСОБА_3 про стягнення 6496,40грн. безпідставно набутих коштів та 1110 грн. безпідставно набутих коштів, як витрати виконавчого провадження з мотивів наведених в позовній заяві з підстави передбачених ст. 1212 ЦК України є недоведеними.

Будь-які дії чи бездіяльність державного виконавця під час виконавчого провадження № 52532379, позивачем не оскаржувались, постанови, зокрема, про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника, про стягнення із боржника витрат виконавчого провадження, незаконними не визнавались.

Як зазначено вище, за змістом частини сьомої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Водночас виконавче провадження № 52532379 було закінчено у зв`язку із фактичним виконанням виконавчого документа у повному обсязі, що у свою чергу на переконання суду виключає факт абсолютної безпідставності набуття органом ДВС грошових коштів як витрат виконавчого провадження.

Суд вважає, що при розгляді справи слід врахувати і те що при виконанні професійних обов`язків, визначених законодавством України, головний державний виконавець Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області не мав передумов для звільнення ОСОБА_1 , від сплати витрат виконавчого провадження, такі витрати стягнуті відповідно до положень статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд також, вважає за необхідне зазначити, що грошові кошти у розмірі 7 175, 17 грн. (6 175,17 виконавчий збір на користь держави, 100 грн. витрати на проведення виконавчих дій) були зараховані до державного бюджету, а тому відповідачами за такою позовною вимогою повинні бути відповідний відділ державної виконавчої служби та Державна казначейська служба України, а позивачем вимоги до Державної казначейської служби України не заявлено.

Слід вказати на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 лютого 2022 року справа № 201/1311/19 (провадження № 61-15241св21), зазначив про те, що оскільки постанови приватного виконавця …. не оскаржувалися позивачем у порядку, встановленому чинним законодавством, не скасовані та дії відповідача щодо винесення зазначених постанов не визнані протиправними…, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з безпідставним, на думку позивача, стягненням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, оскільки такі кошти не можуть вважатися безпідставно набутими у розумінні статті 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження.

При цьому у зазначеній постанові вказано на те, що частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15).

З огляду на викладене, позовні вимоги до відділу державної виконавчої служби в м Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про стягнення безпідставно отриманих коштів є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо доводів позивача, з приводу того, що ОСОБА_1 , зверталася то виконавчої служби із заявою про повернення безпідставно набутих коштів, то слід вказати на те, що:

Дійсно в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 адресована відповідачу - відділу державної виконавчої служби в м Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), де заявник просила вирішити питання повернення отриманих коштів на підставі судового рішення та виконавчого документа як виконавчого збору так і від стягувача КБ Приват Банк коштів від незаконної реалізації земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Повернення помилково та надмірно зарахованого до бюджету виконавчого збору, відбувається в позасудовому порядку відповідно до положень «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» затвердженого наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013 р..

Пунктом 2 цього Порядку визначено, що вказаний Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).

Відповідно до п.5 Порядку, у разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.

Таким чином, територіальний орган Державної казначейської служби України є органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органу стягнення, яким у цьому спорі виступає Державна виконавча служба України.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли орган стягнення в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми) з державного бюджету.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16

Оскільки відповідно до наведених вище норм набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні виконавчого збору є Державний бюджет України, помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.

Як вбачається із позовної заяви позивач із вимогою про стягнення виконавчого збору (6496, грн. 40 коп. (шість тисяч чотириста дев`яносто шість гривень 40 коп.) та витрат виконавчого провадження (1110 гривень 00 коп. (одна тисяча сто гривень 00 коп.) звернувся до Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Разом із тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач в позасудовому порядку, згідно наведеного порядку, звертався до даного відповідача про підготовку та видачу подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету, що були стягнуті саме при примусовому виконанні рішення суду від 13.12.2023 №2-5089/11.

Посилання на позицію Великої Палати Верховного суду (19 червня 2018 року справу № 910/23967/16), є нерелевантним у контексті цієї справи, оскільки стосується інших фактичних обставин, які є відмінними від цього провадження обставин.

Так, Постанова Великої Палати Верховного суду стосується розгляду 19 червня 2018 року справи № 910/23967/16 за позовом ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень (далі - Відділ примусового виконання) та Головного управління Державної казначейської служби "України у місті Києві (далі - Казначейська служба) про стягнення з Державного бюджету України зайво стягнутих коштів дійшла висновку що стягнення спірної суми має відбуватися на підставі норми статті 1212 ЦК України.

Зі змісту п.п.6.2,6.3,6.4 вказаної постанови вбачається, що «Попередніми судовими інстанціями в порядку статті 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) установлено, що ухвалою від 19 червня 2012 року в справі № 1/19 Господарський суд Луганської області визнав недійсною в частині стягнення з позивача 2467967,79 грн. та постанову Відділу примусового виконання від 26 березня 2012 року.

Зазначене свідчить про безпідставне стягнення Відділом примусового виконання виконавчого збору в сумі 2467967,79 грн., у зв`язку з чим підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України.

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позову, втім зазначає, що стягнення спірної має відбуватися на підставі норми статті 1212 ЦК України.»

Таким чином, поверненню коштів на користь позивача в порядку 1212 ЦК України, передувало визнання недійсною в частині стягнення з позивача відповідної суми Відділу примусового виконання. Як уже зазначалося, при розгляді даної справи, встановлено, що жодні дії/бездіяльність, не оскаржувалися, постанови не скасовані.

Натомість, як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом спору у цій справі є не оскарження дій/ бездіяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень, а неправомірність та безпідставність набуття відповідачем грошових коштів, які належать позивачу, що свідчить про приватно-правовий, а не публічноправовий характер спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, в задоволенні вимог ОСОБА_1 до Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) слід відмовити.

Між тим, суд вважає за необхідне вказати на те, що позивач не позбавлений права у відповідності до положень «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» в позасудовому порядку звернутися до Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про підготовку та видачу подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету, а в подальшому із вказаним поданням та заявою звернутися до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України.

Згідно ч.1,2 ст. 141ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на вказане, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судовий збір слід покласти на позивача. Підстав щодо стягнення із відповідача на користь позивача понесені ним витрати пов`язані із розглядом справи, а саме витрат за надання правничої судової допомоги відсутні.

Керуючись ст. ст.4, 81, 82, 141,265,273,354 ЦПК України, ст.ст. 2, 1212 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах на підставі договору про надання правової допомоги та ордера діє адвокат Шпуганич Василь Петрович, до відділу державної виконавчої служби в м Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: Державна казначейська служба України, про стягнення грошових коштів набутих без достатньої правової підстави - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: Відділ державної виконавчої служби в м Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 88005 м. Ужгород, вулиця Заньковецької, 10, ел. пошта: info@ugm.zk.dvs.gov.ua.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: Державна казначейська служба України 01601 м. Київ вул. Бастіонна, 6.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош