Ухвала

від 28.03.2023 по справі 320/8271/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДУ Х В А Л А

про повернення позовної заяви

28 березня 2023 року Київ № 320/8271/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Сантранс Київ" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Сантранс Київ" звернулось до суду з вимогами до Держтрансбезпеки України про визнання протиправним та скасування постанови відповідача про застосування адміністративно-господарських штрафів №345507 від 25.10.2022.

Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання вимог ст.ст. 160, 161 КАСУ, суд приходить до висновку про необхідність її повернення заявникові, з огляду на таке:

відповідно до ч.1, 3 ст. 55 КАСУ, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України" (щодо правосуддя) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції з 1 січня 2019 року. Закон України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України" (щодо правосуддя) набрав чинності 30.09.2016 р. Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно із ч.1-2 ст.57 КАСУ, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до ч.2 ст. 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Отже, із системного аналізу наведених положень законодавства вбачається, що представництво у адміністративному процесі має здійснюватися адвокатом: у судах першої інстанції з 01.01.2019 у справах, провадження у яких розпочато після 30.09.2016.

Виключення з наведеного правила стосується справ, провадження в яких порушено до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (до 30.09.2016)"; представництво у такій справі може здійснюватися не лише виключно адвокатом, а й іншим законним представником з наданням доказів суду щодо уповноваження такої особи на представництво інтересів учасника справи відповідно до вимог процесуального законодавства, навіть у випадку направлення такої справи на новий розгляд та/або якщо законом визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

В адміністративному процесі малозначними справами, відповідно до п.20 ст. 4 КАСУ, є адміністративні справи незначної складності, у яких характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Перелік справ незначної складності передбачено у ч. 6 ст. 12 КАСУ, зокрема це справи про: прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище; оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб підприємців; оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акту, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; перебування іноземців або осіб без громадянства на території України; а також типові справи й інші справи, у яких суд дійде висновку про їхню незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Таким чином, відповідно до положень ст. 131-2 Конституції України та ч. 2 ст.16 КАС України, з 1 січня 2019 року представництво в судах всіх інстанцій як вид правничої допомоги здійснюється винятково адвокатами, крім зазначених вище випадків.

В порядку ст.12 КАСУ, правову допомогу можуть надавати й інші фахівці в галузі права.

У свою чергу, порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються КАС України та Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги. Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №5076 адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №5076 ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Типова форма ордера на надання правової допомоги, встановлена у Додатку №1 до вказаного Положення, а також у Додатку №1 до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №36.

Згідно з ч.3 ст. 55 КАС України, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави вважати, що повноваження особи як керівника юридичної особи (члена виконавчого органу) діяти від її імені, у тому числі підписувати позовні заяви, брати участь у справі, мають бути передбачені безпосередньо у законі або ж підтверджуватись статутом, положенням тощо.

Як слідує із поданої позовної заяви, остання підписана представником товариства - директором ТОВ "Сантранс Київ" Червонящою Ю.М., на підтвердження повноважень якої, в тому числі щодо призначення її на посаду керівника не надано ніяких документів.

У Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про те, що Червоняща Ю.М. має статус адвоката і такого документа до позовної заяви не додано.

Суд зазначає, що адміністративно-процесуальна правосуб`єктність в адміністративних відносинах виступає самостійною правовою категорією та свідчить про правову здатність суб`єкта мати права і обов`язки, бути їх носієм на будь-якій стадії їх прояву, а також відповідати за неправомірну реалізацію та виконання.

Спосіб реалізації адміністративної правосуб`єктності близький до поняття форма участі в адміністративних правовідносинах та визначається, через який суб`єктний склад юридичні особи публічного чи приватного права, що створені публічно-правовими утвореннями, реалізовують свою адміністративну дієздатність. Формою реалізації адміністративної правосуб`єктності юридичної особи є правова підстава, завдяки якій юридична особа вступає в адміністративні правовідносини, набуваючи прав та обов`язків, в межах визначеного обсягу правосуб`єктності. У такому розрізі форма реалізації юридичною особою правосуб`єктності є схожою із юридичним фактом як підставою виникнення, зміни та припинення відповідних правовідносин. Для юридичних осіб видами форм реалізації адміністративної правосуб`єктності виступають, в тому числі, статутні документи, рішення органів управління юридичної особи (загальних зборів, виконавчих органів тощо), адже функції локальних корпоративних актів полягає у забезпеченні належного рівня нормативно-правового регулювання делегованих представникам юридичної особи повноважень, заповнення прогалин, задля забезпечення дієвості чинних норм законодавства шляхом встановлення механізмів їх реалізації.

За відсутності у представника юридичної особи відповідного акту, закону, положення, договору чи рішення, він не має права на реалізацію правосуб`єктності юридичної особи, тобто директор ТОВ "Сантранс Київ" не має права на здійснення представницьких функцій за відсутності документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження на це (закон, статут, положення, трудовий договір (контракт)).

Вказана позиція суду повністю узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у справі №904/8549/17 від 11.07.2018.

Відтак, в силу вимог ч.3 ст.55 КАСУ директорові на підтвердження своїх повноважень як представника в адміністративній справі необхідно було надати статут, рішення зборів засновників про її призначення, договір (контракт), у якому передбачено право приймати участь у розгляді справи від імені товариства без додаткового уповноваження.

Крім того, суд при ухваленні даного рішення використовує правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду № 160/6823/19 від 03.02.2020 щодо участі юридичної особи у розгляді справи в порядку самопредставництва. Так, Верховний Суд звернув увагу, що змінами, внесеними до КАС Законом № 309-IX розширено перелік випадків самопредставництва юридичної особи іі визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» а також визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження це закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).

Також, за позицією колегії суддів КАС, допуск відповідної особи до участі у справі можливий лише у випадку сукупної наявності обох цих умов.

Отже, щоб визнати особу такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (справа № 160/6823/19 ВС) та наявність відповідного документа.

За приписами ч.5 ст.242 КАСУ, такі висновки є обов`язковими для суду.

У даному випадку, відсутні дві обов`язкові умови для участі у справі представника юридичної особи в порядку самопредставництва Червонящої Ю.М., а саме: не надано доказу, що вона є керівником юридичної особи та, не підтверджено її право керівника законом, статутом, положенням діяти без додаткового уповноваження при здійсненні представницьких функцій від імені товариства.

Оскільки Червоняща Ю.М. не наділена локальним нормативно-правовим актом певним обсягом прав та обов`язків, зокрема діяти від імені ТОВ "Сантранс Київ" в порядку самопредставництва, вона не може здійснювати реалізацію адміністративної правосуб`єктності юридичної особи.

Прецедентним рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року, Судом вкотре було підкреслено, що право на суд не є абсолютним та вказано, що "якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити перетворити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним".

Ця правова позиція підтримана і рішеннями Верховного Суду у справах №№ 705/3875/17 та 705/5060/18.

Крім того, у даному випадку варто також застосувати рішення у справі "Жоффр де ла Прадель проти Франції". Звертаючи увагу на недопущення надмірного формалізму, Європейський суд разом з цим вказав на необхідність додержання процедурних передумов звернення до суду. Суд підкреслив, що "згідно Конвенції кожна держава-учасниця має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух". Саме ця справа була покладена в основу рішень Верховного Суду у справах №№ 705/3875/17 та 705/5060/18.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне застосувати до поданої заяви положення п.3 ч.4 ст.169 КАСУ та повернути позовну заяву позивачеві.

Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 КАС України, суд -

у х в а л и в:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Сантранс Київ" (ЄДРПОУ 42000715, вул. Бережанська, 4, Київ, 04074) до Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845; пр. Перемоги, 14, Київ, 01135) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів,- повернути позивачеві.

Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.