Рішення

від 31.03.2023 по справі 420/8365/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8365/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області про визнання протиправним та скасувати рішення Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області за №457-VIII від 24.12.2021 Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 1,0 та із земельної ділянки з кадастровим номером 5120483400:01:003:0009, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства; зобов`язання Теплицьку сільську раду Болградського району Одеської області у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_1 у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, площею 1,00 га, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5120483400:01:003:0009, яка розташована за межами населеного пункту на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області.

Ухвалою суду від 22.06.2022 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 , у зв`язку з несплатою судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру.

Ухвалою суду від 20.07.2022 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 , у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення позову без руху.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022 скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.12.2022 справу передано судді Танцюрі К.О.

Ухвалою суду від 26.12.2022 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 .

26.01.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшли позовна заява з доданими до неї документами та докази сплати судового збору.

Ухвалою суду від 01.02.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначила, що не погоджується із прийняттям оскаржуваного рішення та просить суд його скасувати. Позивач вказала, що Земельний кодекс України гарантує громадянину право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0га. Позивач вказала, що рішенням Мирнопільської сільської ради Арцизького району Одеської області за №540-VII від 12.11.2019 та рішенням сесії Мирнопільської сільської ради №693-VII від 18.09.2020 надано їй у власність земельну ділянку площею 1,0 га, кадастровий номер 5120483400:01:001:1056, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Позивач, посилаючись на норми діючого законодавства України та те, що відповідач, приймаючи рішення №457-У111 від 24.12.2021 р. Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 порушив її право на отримання у власність ще 1,00 га землі для ведення особистого селянського господарства, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи, відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернулась до Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області із клопотанням від 10.12.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га для особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області на ділянці з кадастровим номером 5120483400:01:003:0009(а.с.64).

Рішенням Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області №457-VIII від 24.12.2021 Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності, розташованої на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області села Мирнопілля, у зв`язку з тим, що їй вже було попередньо надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства рішенням сесії Мирнопільської сільської ради №540-VII від 12.11.2019 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», затверджено рішення Мирнопільської сільської ради за №693-VII від 18 вересня 2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» на земельну ділянку з кадастровим номером 5120483400:01:001:1056, площею 1,0000 га.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно п. б ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертаючись до Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області із клопотанням, просила надати дозвіл на розроблення землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га.

Однак, оскаржуваним рішенням від 24 грудня 2021 року № 457-VIІ Теплицькою сільською радою Болградського району Одеської області відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності, розташованої на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області села Мирнопілля, у зв`язку з тим, що їй вже було попередньо надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства рішенням сесії Мирнопільської сільської ради №540-VII від 12.11.2019 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», затверджено рішення Мирнопільської сільської ради за №693-VII від 18 вересня 2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» на земельну ділянку з кадастровим номером 5120483400:01:001:1056, площею 01,0000 га.

Разом з тим, приписами ст. 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Тобто, чинним законодавством України визначено лише максимальні можливі розміри передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Верховий Суд в постанові від 11 вересня 2019 року по справі №379/656/16-а зазначив, що органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, зокрема надаючи перевагу жителям села, проте вони не можуть ухвалювати правові акти, які не належать до їх повноважень або суперечать закону. З огляду на це, сільська рада має право надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах до 2,0 га, а також встановлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї не належать. Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником.

Разом з тим, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування (наприклад п. 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (заява № 29979/04)), зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51).

При цьому, рішення органу місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність має бути чітко обґрунтоване та вмотивоване про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови, що узгоджується з абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

В той же час, в рішенні від 24 грудня 2021 року № 457-VIІ відсутнє будь-яке обґрунтування неможливості надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності, розташованої на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області села Мирнопілля, з урахуванням того, що заявнику було попередньо надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства площею - 1,0000 га. та її права на отривання земельної (их) ділянки (ок) для особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах до 2,0 га

Разом з тим, окремого рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу площею 1,0 га в межах 2,0 га відповідачем не приймалося

Таким чином, оскаржуване рішення не містить будь-яких обґрунтованих підстав неможливості задоволення органом місцевого самоврядування заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею саме 2,0 га.

Отже, рішення Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області від 24 грудня 2021 року № 457-VIІ не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості та, відповідно, вимогам ст. 2 КАС України. При цьому, відповідачем, суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності обмеження права позивача на розроблення проекту землеустрою на площу земельної ділянки, зазначену в клопотанні, яка не перевищує гранично допустиму площу такої земельної ділянки, передбачену чинним законодавством на час розгляду такого клопотання відповідачем.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що рішення Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області за №457-VIII від 24.12.2021 р. Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства прийнятого відносно ОСОБА_1 , прийнято необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання Теплицьку сільську раду Болградського району Одеської області у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_1 у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, площею 1,00 га, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5120483400:01:003:0009, яка розташована за межами населеного пункту на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області, суд зазначає наступне.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі East/West Alliance Limited проти України (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями

При цьому, відповідно до положень ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, оскільки оскаржуване рішення в частині не містить належним чином обґрунтованих підстав для його прийняття, а розгляд клопотання передбачає з`ясування обставин зокрема щодо відповідності місця розташування бажаної земельної ділянки та чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області повторно розглянути клопотання від 10.12.2021 в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га для особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області на ділянці з кадастровим номером 5120483400:01:003:0009.

В свою чергу, позовні вимоги позивача про зобов`язання Теплицьку сільську раду Болградського району Одеської області у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_1 у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, площею 1,00 га, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5120483400:01:003:0009, яка розташована за межами населеного пункту на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області, є передчасними та задоволенню не підлягають з вищенаведених підстав.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та оскільки вимозі про зобов`язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу(похідну) вимогу позивача не стягувався, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області за №457-VIII від 24.12.2021 Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства прийнятого відносно ОСОБА_1 .

Зобов`язати Теплицьку сільську раду Болградського району Одеської області повторно розглянути клопотання від 10.12.2021 в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га для особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області на ділянці з кадастровим номером 5120483400:01:003:0009.

У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.

Стягнути з Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04377428, Одеська обл., Болградський р-н., с.Теплиця, вул. Центральна 135 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.