Постанова

від 31.03.2023 по справі 560/9245/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9245/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

31 березня 2023 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Хмельницькій області до приватного малого підприємства "Авангард Два" про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності,

В С Т А Н О В И В :

05.06.2022 позивач, Головне управління ДПС у Хмельницькій області, звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до приватного малого підприємства "Авангард Два", в якому просив:

-стягнути кошти у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 17639,79 грн з рахунків відповідача у банках, що обслуговують такого платника податків та за рахунок готівки, що належить відповідачу;

-накласти арешт на кошти та інші цінності приватного малого підприємства "Авангард Два", що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу в розмірі 17639,79 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного малого підприємства "Авангард Два" кошти у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 17639 (сімнадцять тисяч шістсот тридцять дев`ять) грн. 79 коп. з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що йому належить.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1ст.311 КАС Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції нормматеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду -без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за приватним малим підприємством "Авангард Два" рахується податковий борг в розмірі 17639,79 грн, який утворився внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгоджених сум грошових зобов`язань, а саме по орендній платі за землю з юридичних осіб згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2021 рік від 14.11.2021, у тому числі: 1469,98 грн, дата нарахування 10.12.2021; 1469,98 грн, дата нарахування 10.12.2021; 1469,98 грн, дата нарахування 10.12.2021; 1469,98 грн, дата нарахування 10.12.2021; 1469,98 грн, дата нарахування 10.12.2021; 1469,98 грн, дата нарахування 10.12.2021; 1469,98 грн, дата нарахування 10.12.2021; 1469,98 грн, дата нарахування 10.12.2021; 1469,98 грн, дата нарахування 10.12.2021; 1469,98 грн, дата нарахування 10.12.2021; 1469,98 грн, дата нарахування 30.12.2021; 1470,01 грн, дата нарахування 30.01.2022.

Вказана заборгованість підтверджується також розрахунком суми позовних вимог, податковою вимогою форми "Ю" №0050125-1302-2225 від 20.12.2021.

Оскільки податковий борг відповідач добровільно не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом.

Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем направлено податкову вимогу за зарестрованою відповідачем податковою адресою, яка повернута на адресу позивача з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою", що згідно вимог п. 42.2 ст. 42 ПК свідчить про належне повідомлення відповідача.

Крім того, судом першої інстанції доказів оскарження відповідачем податкової вимоги "Ю" №0050125-1302-2225 від 20.12.2021, а також доказів сплати ним податкового боргу суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з приватного малого підприємства "Авангард Два" коштів у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 17639,79 грн з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків та за рахунок готівки, що належить відповідачу є обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності приватного малого підприємства "Авангард Два", що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу в розмірі 17639,79 грн. суд першої інстанції вказав, що обов`язковою умовою для накладення арешту є відсутність відповідного майна, яка має бути встановлена саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, в іншому разі, вимога про застосування арешту коштів є передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред`явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку долученим позивачем доказам про відсутність у боржника майна та транспортних засобів, вказав, що контролюючий орган не надав та не довів належними та допустимими доказами відсутності у відповідача іншого майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, зокрема, не досліджено питання наявності чи відсутності іншого майна у відповідача, відмінного від нерухомого майна (різного роду устаткування, обладнання тощо); позивач також не надав відомостей щодо виходу на адресу місцезнаходження відповідача і опису наявного там майна.

Оскільки в обґрунтування позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності приватного малого підприємства "Авангард Два", що знаходяться в банку позивач не посилається на жодну з підстав, визначених пунктом 94.2. статті 94 ПК України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказані вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню в цій частині не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З прохальної частини апеляційної скарги судом встановлено, що апелянт оскаржує рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим, враховуючи положення ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення лише в частині викладених доводів апеляційної скарги.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюєПодатковий кодекс України(даліПК України).

Згідно вимог підпункту16.1.4 статті 16 ПК Україниплатник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно пп.14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За правилами пп.19-1.1.22п. 19-1 ст.19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Згідно пп.41.1.1 п. 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

У відповідності до підпункту20.1.34 пункту 20.1 ст. 20 ПК Україниконтролюючі органи, визначені підпунктом41.1.1 пункту 41.1 статті 41цьогоКодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно підпункту20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК Україниконтролюючі органи, визначені підпунктом41.1.1 пункту 41.1 статті 41цьогоКодексу, мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до п.88.1 ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п.88.2. ст. 88 ПК України).

Згідно пп. 89.1.1.- 89.1.3. п.89.1 ст. 89 ПК Україниправо податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків уподатковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному впункті 100.11статті 100 цьогоКодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

У відповідності до п.89.2 ст. 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбаченихпунктом 89.5цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Згідно п.89.3. ст. 89 ПК Українимайно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі (п.89.5 ст. 89 ПК України).

У відповідності до п.94.1. ст. 94 ПК Україниадміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

За правилами пункту94.2 ст. 94 ПК Україниарешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цьогоКодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цьогоКодексуінвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки); нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

Відповідно до п.94.4 ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (абз. 2 пп.94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України).

Колегія суддів наголошує, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Законодавцем в положеннях податкового законодавства розрізнюються два види арешту, а саме арешт майна та арешт коштів на рахунку платника.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Положеннястатті 94 ПК Українине визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість приписистатті 94 ПК Українивикладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Податковим кодексом Українипередбачені також інші, випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94, зокрема такі випадки визначено підпунктом20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Норма підпункту20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК Українивстановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК Україниє імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту20.1.33 пункту 20.1 статті 20та пункту94.2 статті 94 ПК Українине заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Нормипункту 94.2 ПК Українивизначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК Українирегулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права був наведений Верховним Судом у постанові від 18 жовтня 2022 року у справі № 380/9147/21.

Таким чином, норма підпункту20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК Українивстановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження, а саме: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції апелянт зазначає, що зі змісту листа Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області №8/1/1874 від 16.08.2022 за ПМП "Авангард Два" тракторів та сільськогосподарської техніки не зареєстровано; згідно листа РСЦ ГСЦ МВС в Хмельницькій області від 03.08.2022 №31/22-1780 фактів реєстрації транспортних засобів за ПМП "Авангард Два" не виявлено; згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відомості щодо зареєстрованого за відповідачем майна відсутні.

Також, колегія суддів зауважує, що відсутність/недостатність майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, та яке може бути джерелом погашення податкового боргу, як підстава для звернення до суду із позовом згідно п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК Українимає бути доведена не лише наявністю інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та відомостей про зареєстровані (зняті з обліку) транспортні засоби, про відсутність таких відомостей тощо, а й передбаченими законодавчо способами, оскільки можливим є наявність у платника податків достатнього для погашення податкового боргу майна, яке може бути джерелом погашення такого боргу, але інформація про яке в зазначених реєстрах відсутня.

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано докази щодо відсутності зареєстрованого права власності на нерухоме майно, транспортні засоби та сільськогосподарську техніку, однак не встановлено відсутності іншого нерухомого майна, відмінного від транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, або іншого майна, що перебуває у користуванні відповідача на підставі іншого речового права, на яке може бути накладено адміністративний арешт та яке може бути джерелом погашення податкового боргу. Крім того, позивачем також не було надано відомостей щодо виходу на адресу місцезнаходження відповідача і опису наявного там майна.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 28 липня 2021 року у справі № 825/2351/18, від 13 січня 2021 року у справі № 520/9872/18, від 31 травня 2022 року у справі № 360/2588/20, від 30 травня 2022 року у справі № 825/2335/18.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено наявність обставин, які б слугували підставою для прийняття рішення про накладення арешту на кошти та інші цінності приватного малого підприємства "Авангард Два", що знаходяться в банку, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованоговисновку про відсутність законодавчих підстав для задоволення позовних вимог в частині накладення арешту на кошти та інші цінності приватного малого підприємства "Авангард Два" на суму 17639,79 грн., що знаходяться у банку.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.