Постанова

від 30.03.2023 по справі 161/16810/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 161/16810/22 пров. № А/857/3009/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Качмара В.Я., Кушнерика М.П.

з участю секретаря судового засідання Рибачука А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Відділу поліцейської діяльності №1 (смт. Любешів) Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2023 року (суддя першої інстанції Івасюта Л.В., м. Луцьк)

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Відділу поліцейської діяльності №1 (смт. Любешів) Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 730581 від 21.11.2022 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн за ч.1 ст.126 КУпАП та закриття справи.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись рішенням суду, вважаючи таке необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, його оскаржив ОСОБА_1 . Просить скасувати рішення від 23.01.2023 та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що в оскарженій постанові від 21.11.2022 містяться виправлення та закреслення. У вказаній постанові не зазначено технічний пристрій за допомогою якого здійснювався відеозапис. Апелянт стверджує, що у поліцейського не було законних підстав вимагати у нього пред`явлення полісу обов`язкового страхування транспортного засобу, а відповідно притягувати до адміністративної відповідальності. Вказав, що на час зупинки автомобіля мав діючий поліс обов`язкового страхування транспортного засобу, однак такий через додаток «Дія» йому не вдалося пред`явити.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 підтримав вимоги апеляційної скарги та надав пояснення, аналогічні викладеним в ній.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною поліцейським СРПП відділення поліцейської діяльності № 1 (смт. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області, серії ЕАО БАД № 730581 від 21.11.2022, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Згідно постанови 21 листопада 2022 року о 00 год 00 хв по вул. Берегова в с. Зарудчі водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , на вимогу не пред`явив поліса обов`язкового страхування.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивача було зупинено під час дії комендантської години, документи, що надають йому право перебувати на вулицях під час комендантської години, ОСОБА_1 суду не надав, а отже зупинка працівниками поліції автомобіля позивача відбулася правомірно. Відтак, вимога поліцейського про пред`явлення для перевірки полісу обов`язкового страхування також була правомірною та повинна була бути виконана. Враховуючи непред`явлення позивачем на вимогу поліцейського для перевірки поліса обов`язкового страхування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої постанови.

Надаючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Статтею 53 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 2.4 «а» ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Пунктом 2.1 ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно ч.1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством,- тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, вказаною нормою закону передбачена відповідальність, в тому числі за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб та полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Щодо доводів позивача про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу суд враховує положення ст. 33 Конституції України, згідно з якими кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 573/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» строк дії воєнного стану в Україні і продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 757/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

У відповідності до п.8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Особи, які вчинили кримінальні та адміністративні правопорушення затримуються в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Визначення терміну комендантська година міститься у п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а саме - це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.

Порядок введення комендантської години встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану».

Пунктами 5, 8 вказаної постанови передбачено, що комендантська година та встановлення спеціального режиму світломаскування запроваджується шляхом видання наказу військовим командуванням або військовою адміністрацією (у разі її утворення), який доводиться до відома військових адміністрацій (у разі їх утворення) або ради оборони Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Мінекономіки, Мінсоцполітики, Мінінфраструктури, МОЗ, МЗС, АТ «Українська залізниця», відповідних органів Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС, військових командувань, з`єднань, військових частин Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника Волинської ОВА комендантська година на території Волинської області встановлено з 00 год 00 хв до 05 год 00 хв, що у відповідності до п.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» є рішення уповноваженого органу державної влади про обмеження руху у ці години. Перебувати на вулицях під час комендантської години мають право військові, поліцейські та громадяни, які мають спеціальну для цього перепустку.

Також встановлено, що позивача було зупинено під час дії комендантської години, документи, що надають йому право перебувати на вулицях під час комендантської години, позивач не надав.

При цьому у постанові серії БАД № 730581 від 21.11.2022 містяться відомості про відео з боді камери.

Враховуючи вказані положення чинного законодавства України, рух ОСОБА_1 на автомобілі в період обмежень, які запроваджені комендантською годиною, тобто в період дії комендантської години, є достатньою та законною підставою для зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції, в зв`язку із чим його зупинка працівниками поліції та перевірка документів є правомірними.

Оскільки зупинка транспортного засобу позивача є законною, а тому останній відповідно до вимог ПДР, був зобов`язаний на вимогу поліцейського пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи представника апелянта, наведені в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що позивачем під час зупинки транспортного засобу було пред`явлено поліс обов`язкового страхування в паперовому вигляді, з огляду на наступне.

Із матеріалів справи видно, що факт непред`явлення поліса обов`язкового страхування під час зупинки транспортного засобу визнавав позивач у позовній заяві, у суді першої інстанції та апеляційній скарзі, що не потребує його додаткового доведення. При цьому позивач стверджував, що поліс обов`язкового страхування йому не вдалося пред`явити через додаток «Дія».

Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 730581 від 21.11.2022 складена з огляду на непред`явлення позивачем поліса обов`язкового страхування. Поліцейським ознайомлено позивача з оскаржуваною постановою та вручено її копію.

При цьому у самій постанові про адмінстративне правопорушення ОСОБА_1 не зазначив, що пред`явив поліс обов`язкового страхування.

Таким чином, доводи представника апелянта, наведені виключно в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, не ґрунтуються на належних доказах, спрямовані на ухилення позивачем від адміністративної відповідальності та спростовуються матеріалами справи.

Суд звертає увагу на висновок Верховного Суду, зроблений у справі № 127/19283/17 від 25.09.2019 про те, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та полісу обов`язкового страхування кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню вищенаведені положення спеціального законодавства, які діють в період воєнного стану та які спрямовані на забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень та які надають право працівникам патрульної поліції зупиняти транспортні засоби, які рухаються під час запровадження комендантської години.

Суд апеляційної інстанції враховує, що обставини вчинення правопорушення підтверджено складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко убачаються час та місце вчинення правопорушень, а також особа, яку притягнуто до відповідальності.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення процедури розгляду справи або порушення прав позивача під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності та/або будь-яким чином свідчили про перевищення службових повноважень інспектором поліції відносно позивача. Зміст постанови відповідає вимогам ст.ст. 283, 284 КпАП України.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 року по справі № 735/1246/15-а висловив правову позицію, що посилання позивача на окремі процедурні порушення при притягненні його до адміністративної відповідальності не можуть спростовувати правомірності спірної постанови відповідача, оскільки не доводять відсутності факту порушення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення.

При цьому, саме такий склад правопорушення зазначено у спірній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та саме за це до нього застосовано штрафні санкції, передбачені ч. 1 ст.126 КУпАП.

Отже, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що належними та допустимими доказами підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122, на чому було вірно наголошено судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .

За таких обставин, суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. Я. Качмар М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 30.03.2023.