Постанова

від 30.03.2023 по справі 640/22247/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року

м. Київ

справа №640/22247/20

адміністративне провадження № К/9901/23229/21

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бучик А.Ю.,

суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Громадської організації "Оболонська січ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2020 (головуючий суддя Патратій О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 (колегія суддів у складі: Степанюка А.Г., Кобаля М.І., Лічевецького І.О.) у справі №640/22247/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерспорт" до Департамента містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Громадська організація "Оболонська січ" про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПОРТ» (далі- ТОВ, позивач) звернулось до суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 27736/0/7-1-19 від 18.12.2019 про відмову у наданні Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПОРТ» містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція комплексу будівель спортивно-оздоровчого комплексу та критих тенісних кортів під багатофункціональний комплекс з об`єктами фізкультурно-оздоровчого призначення по просп. Героїв Сталінграда, 45 у Оболонському районі м. Києва», затверджене наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.01.2020 № 9;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.01.2020 № 9 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень»;

- зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протягом десяти днів з дня набрання законної сили рішенням суду надати Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПОРТ» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція комплексу будівель спортивно-оздоровчого комплексу та критих тенісних кортів під багатофункціональний комплекс з об`єктами фізкультурно-оздоровчого призначення по просп. Героїв Сталінграда, 45 у Оболонському районі м. Києва», з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення, та техніко-економічних показників об`єкта будівництва, зазначених в заяві про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва в довільній формі, яка є додатком до заяви № 60049 - 004607232-013-16 від 17.12.2019.

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подати суду через двадцять днів після набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що оскільки ТОВ «ІНТЕРСПОРТ» є орендарем відповідної земельної ділянки, він має право планування та забудови такої ділянки в межах її цільового призначення. Зауважив, що у відповідача не було правових підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень забудови спірної земельної ділянки, оскільки Товариством подано всі необхідні документи, визначені частиною 3 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». При цьому спірна відмова не конкретизує, які саме документи Товариством не були подані до дозвільного органу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2020 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Громадську організацію «Оболонська Січ» (далі - Третя особа, ГО «Оболонська Січ»).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 20.05.2021, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, третя особа подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просила скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги Товариством, зокрема, зазначено, що суди, ухвалюючи рішення, не врахували прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади. Касатор зауважив, що суд, зобов`язуючи дозвільний орган до видачі дозволу, не тільки не мав можливості дослідити пакет документів, наданих до Департаменту, а й повноважень втручатись у дискрецію органа. Позовну заяву подано з пропущенням встановлених законодавцем строків, однак судами цього факту враховано не було. Крім того, суди протиправно віднесли справу до категорії малозначних, не зважаючи на те, що вона має суттєвий резонанс та стосується громадськості.

У відзиві на касаційну скаргу Департамент просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Позивач у своєму відзиві наголошував, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків щодо наявності підстав для задоволення позову, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою з підстав застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №509/1350/17, постановах Верховного Суду від 22.12.2018 у справі №804/1469/17, від 02.09.2020 у справі №807/127/18, від 12.08.2020 у справі 826/9181/16, від 15.05.2018 у справі №826/20832/14, від 04.09.2019 у справі№826/13852/17.

Ще однією підставою для оскарження касатором вказано відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та порушення положень ст. 328 КАС України, а саме: не встановлення судом обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів; на недослідження зібраних у справі доказів.

У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні від усіх учасників справи, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами, на підставі рішення Київської міської ради від 14.03.2002 № 300/1734, між Київською міською радою, як Орендодавцем, та ТОВ «Інтерспорт», як Орендарем, укладено Договір оренди земельної ділянки від 07.11.2002 строком на 25 (двадцять п`ять) років, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований в реєстрі за № 2329.

Цей договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 14.03.2003 за № 78-6 0077 у книзі записів державної реєстрації договорів.

За даним Договором ТОВ «Інтерспорт» передано в оренду земельну ділянку з наступними характеристиками:

- місце розташування - просп. Героїв Сталінграда, 45 (сорок п`ять) у Оболонському районі м. Києва;

- розмір - 1,5792 (одна ціла і п`ять тисяч сімсот дев`яносто дві десятитисячних) га;

- вид використання - для реконструкції з розширенням в частині прибудови до споруди колишньої школи масового навчання населення плаванню під спортивно-оздоровчий комплекс, його подальшої експлуатації і обслуговування критих тенісних кортів з комплексним благоустроєм прилеглої території.

Згідно даних витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.11.2019 за № НВ-8001015992019 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:043:0018 має цільове призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку). Вид використання - для реконструкції з розширенням в частині прибудови до споруди колишньої школи масового навчання населення плаванню під спортивно-оздоровчий комплекс, його подальшої експлуатації і обслуговування та для будівництва, подальшої експлуатації і обслуговування критих тенісних кортів з комплексним благоустроєм прилеглої території.

Крім того встановлено, що 29.12.2006 Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 29.12.2006 за №1763-В видано ТОВ «Інтерспорт» свідоцтво серії ЯЯЯ №802308 (про що внесено реєстраційний напис у реєстрову книгу № 18П-93 за реєстровим номером 2578-П від 20.03.2007) про право власності на комплекс будівель загальною площею 11 752,30 кв.м, який розташований в м. Києві за адресою: просп. Героїв Сталінграда, 45, та складається зі спортивно-оздоровчого комплексу (літера А) площею 9 508,20 кв.м, критих тенісних кортів (літера Б) площею 2 244,10 кв.м.

Маючи намір щодо забудови земельної ділянки, 17.12.2019 ТОВ «Інтерспорт» через Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) звернулося до Департаменту містобудування та архітектури із заявою №60049-004607232-013-16 про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція комплексу будівель спортивно-оздоровчого комплексу та критих тенісних кортів під багатофункціональний комплекс з об`єктами фізкультурно-оздоровчого призначення» за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Героїв Сталінграда, 45.

До вищезазначеної заяви Позивачем були додані наступні документи:

- копія Договору оренди земельної ділянки від 07.11.2002, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований в реєстрі за № 2329 з додатками;

- копія Свідоцтва серії ЯЯЯ № 802308 від 29.12.2006 про право власності на комплекс будівель загальною площею 11 752,30 кв.м, який розташований в м. Києві за адресою: просп. Героїв Сталінграда, 45, та складається з: спортивно-оздоровчого комплексу (літера А) площею 9 508,20 кв.м, критих тенісних кортів (літера Б) площею 2 244,10 кв.м.;

- викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

- витяг з Державного земельного кадастру № НВ-8001015992019 від 13.11.2019;

- довіреність № 43-19 від 12.11.2019 на представництво інтересів ТОВ «Інтерспорт».

Рішенням Департаменту містобудування та архітектури № 27736/0/7-1-19 від 18.12.2019, затвердженим наказом Департаменту від 02.01.2020 за № 9 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень», ТОВ «Інтерспорт» відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції комплексу будівель спортивно-оздоровчого комплексу та критих тенісних кортів під багатофункціональний комплекс з об`єктами фізкультурно-оздоровчого призначення по просп. Героїв Сталінграда, 45 у Оболонському районі м. Києва, з посиланням на п. 1 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Указане рішення отримано Позивачем 18.08.2020.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позов, крім іншого, виходили з того, що оскаржуване рішення не містить інформації щодо того, які саме документи Позивачем не було подано або надано в повному обсязі, що свідчить про невідповідність спірного рішення критеріям обґрунтованості. Водночас пакет документів, поданий позивачем, відповідає вимогам законодавства, а тому спірне рішення та наказ мають бути скасованими з зобов`язанням відповідача до видачі відповідного дозволу, що є належним способом захисту порушених прав позивача. Також суди наголосили, що Товариство звернулось до суду у межах строків, передбачених КАС для оскарження рішення суб`єкта владних повноважень.

Дослідивши спірні правовідносини, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 за № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ст. 1 указаного Закону містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно ст. 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Приписи ч. 1 ст. 29 цього Закону визначають, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Зміст наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 461/8686/17.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (ст. 29 Закону № 3038-VI).

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Інтерспорт» на виконання вказаних вимог законодавства звернулося до дозвільного орану із заявою про надання містобудівних умов та обмежень. До зазначеної заяви, відповідно до опису документів, що надано до ЦНАП суб`єктом господарювання, громадянином для виконання адміністративної послуги, який підписаний уповноваженою особою ЦНАП, Позивачем додано: заяву про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва (довільна форма); копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а саме: Договір оренди земельної ділянки від 07.11.2002 з додатками; копію документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі здійснення реконструкції або реставрації), а саме: Свідоцтво серії НОМЕР_1 від 29.12.2006 про право власності; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг з Державного земельного кадастру № НВ-8001015992019 від 13.11.2019; довіреність № 43-19 від 12.11.2019 на представництво інтересів ТОВ «Інтерспорт».

Надання вказаних у заяві документів підтверджується підписом адміністратора Управління ЦНАП Солом`янської районної державної адміністрації Хилько О.В. у поданій позивачем заяві та в описі документів, що надано до ЦНАП суб`єктом господарювання, громадянином для виконання адміністративної послуги.

Судом апеляційної інстанції ухвалою від 28.04.2021 витребувано у Департамента містобудування та архітектури належним чином завірені копії документів, які подавалися ТОВ «Інтерспорт» 17.12.2019 для отримання дозвільної документації.

На виконання вимог цієї ухвали відповідачем на адресу суду 14.05.2021 направлено клопотання про долучення документів до матеріалів справи, до якого було додано копію опису документів, що надано до ЦНАП суб`єктом господарювання, громадянином для виконання адміністративної послуги, заяви про надання адміністративної послуги з надання містобудівних умов та обмежень, заяви про надання містобудівних умов та обмежень.

Щодо інших документів зазначено, що згідно п. 2.10.2 Порядку підготовки та надання містобудівних умов та обмежень, затвердженого наказом Департаменту містобудування та архітектури від 13.09.2019 за №1151, пакет документів, наданий для отримання містобудівних умов та обмежень, у Департаменті не зберігається. Відповідно до зазначеного порядку оригінал містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та надані до заяви документи поверталися замовнику. У Департаменту залишається лише оригінал заяви на їх видачу.

Наведене свідчить про те, що пакет документів, поданий позивачем з метою отримання відповідного дозволу, безпосередньо судом не досліджувався.

Таким чином Верховний Суд не погоджується з категоричними висновками судів попередніх інстанцій щодо надання позивачем усіх обов`язкових документів у відповідності до переліку, визначеного ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та взагалі щодо належності досліджених у суді доказів, так як суди позбавлені можливості співставити та порівняти пакет документів, наданий дозвільному органу та документи, надані суду на підтвердження позиції Товариства.

З огляду на викладене, надання правової оцінки кожному з наданих позивачем безпосередньо до суду документів окремо або їх сукупності з метою співставлення на відповідність вимогам законодавства, є передчасним.

Разом з цим, положеннями частини 4 ст. 29 Закону визначено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання (ст. 29 Закону № 3038-VI).

Тобто, законодавцем встановлено чіткий перелік підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень і розширеному тлумаченню вказана норма не підлягає.

Судами встановлено, що, відмовляючи у видачі містобудівних умов та обмежень, Відповідач послався на п. 1 ч. 4 ст. 29 Закону без конкретної вказівки, яких саме з передбачених ч. 3 ст. 29 Закону документів не було надано позивачем.

Лише одне посилання на п. 1 ч. 4 ст. 29 Закону без деталізації, якого саме документу з переліку, визначеного ч. 3 ст. 29 Закону, не було надано замовником, вказує на те, що таке рішення не відповідає критерію обґрунтованості та суперечить положенням ст.29 Закону, яка імперативно встановлює необхідність обґрунтування рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень.

Верховний Суд у постанові від 20.10.2022 по справі № 640/18156/20 вже зауважував, що невиконання уповноваженим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

При цьому колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що такі дії дозвільного органу можуть слугувати самостійною підставою для визнання протиправним як такого акту індивідуальної дії, так і його наслідків.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову як в частині скасування рішення № 27736/0/7-1-19 від 18.12.2019, так і в частині скасування наказу від 02.01.2020 за № 9, прийнятого на підставі спірного рішення.

Надаючи оцінку висновкам судів про необхідність захисту прав ТОВ «Інтерспорт» шляхом покладення на Департамент містобудування та архітектури обов`язку видати замовнику містобудівні умови та обмеження згідно поданої 17.12.2019 заяви, Верховний Суд виходить з наступного.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, зокрема, в частині зобов`язання відповідача надати Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПОРТ» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, виходили з того, що позивачем до дозвільного органу надано повний пакет документів, необхідних для отримання відповідного дозволу, відтак відповідач міг прийняти лише одне передбачене законом рішення, а саме: надати такий дозвіл, а тому належним захистом прав позивача є саме зобов`язання Департамента до вчинення конкретних дій.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

За змістом, зокрема, Закону № 3038-VI, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі належать до виключної компетенції відповідача.

Тобто, в даному випадку відповідачу надано можливість обирати з кількох юридично допустимих рішень щодо надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову, що є дискреційними повноваженнями останнього. Відтак, суди не правильно застосували норми права щодо визначення дискреційних повноважень відповідача, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про можливість задоволення цієї позовної вимоги в заявленому обсязі.

Отже, оскільки відповідачем не було прийнято належного законного рішення, з метою повного захисту законних прав та інтересів позивача, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушених прав останнього є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерспорт" про надання містобудівних умов та обмежень.

Подібна за своїм змістом позиція вже висловлювалась Верховним Судом у справі №807/127/18 від 02.09.2020.

Стосовно питання пропуску ТОВ «Інтерспорт» строку звернення до суду із вказаним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судами встановлено, що спірне у цій справі рішення № 27736/0/7-1-19 від 18.12.2019 отримано представником позивача нарочно в ЦНАПі 18.08.2020, про що міститься відповідна відмітка у матеріалах реєстраційної справи № 60049-004607232-013-16.

Копію наказу від 02.01.2020 за №9 ТОВ «Інтерспорт» отримано 07.09.2020 у відповідь на адвокатський запит від 01.09.2020 № 0109/2.

04.02.2020 адміністратором/представником Центру Хилько О.В. позивача було проінформовано про розгляд заяви та документів про надання містобудівних умов та обмежень шляхом направлення СМС-повідомлення з текстом «До ЦНАП надійшов результат розгляду справи № 60049-004607232-013-16» (згідно листа Управління (Центру) надання адміністративних послуг Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації вих. № 108/26-1513 від 03.12.2020 року).

Зважаючи на викладене, суди дійшли вірних висновків, що смс-повідомлення, інформує лише про факт розгляду заяви Позивача, а не про зміст прийнятого відповідачем рішення, а тому Верховний Суд погоджується, що зі змістом оскаржуваних рішень ТОВ «Інтерспорт» дійсно ознайомилося саме 18.08.2020 та 07.09.2020 відповідно, що підтверджується наявними у справі доказами.

Щодо питання застосування строків звернення до суду з урахуванням оголошення карантину згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», то Верховний Суд вказує на недоцільність застосування вказаної норми з урахуванням відсутності відповідного клопотання з боку позивача та з урахуванням достатності доказів на підтвердження дати фактичного отримання спірного рішення та, відповідно, дати, з якої починає обчислюватись строк на оскарження спірного рішення.

Щодо віднесення судом першої інстанції розглядуваної справи до категорії справ незначної складності Верховний Суд зазначає наступне.

Як убачається з касаційної скарги, третя особа, не погоджуючись з такої позицією суду першої інстанції, звертала увагу на те, що вказана справа становить, серед іншого, значний суспільний інтерес, а тому помилково віднесена до категорії справ незначної складності.

Однак, відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Предметом розгляду вказаної справи є визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень у галузі містобудівної діяльності.

Вказана категорія не належить до справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, а тому суд першої інстанції не позбавлений можливості її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з огляду на сукупність інших обставин, навіть за наявності суспільного інтересу до спірних правовідносин.

Суд також звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).

Аналізуючи наведене в сукупності Верховний Суд доходить висновку, що судами прийнято правильне по суті рішення про задоволення позову в частині скасування спірних рішення та наказу, однак з помилкових мотивів, що відповідно до статті 351 КАС України є підставою для зміни мотивувальної частини рішення суду попередньої інстанції.

В іншій частині судові рішення підлягають скасуванню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу Громадської організації "Оболонська січ" слід задовольнити частково, а судові рішення змінити в частині задоволення вимог щодо скасування спірних рішень та наказу, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення судів скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Громадської організації "Оболонська січ" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 змінити в частині мотивів задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Департамента містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 27736/0/7-1-19 від 18.12.2019 та наказу від 02.01.2020 № 9, виклавши їх у редакції цієї постанови.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 скасувати в частині зобов`язання Департамента містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПОРТ» містобудівні умови та обмеження, постановивши нове про часткове задоволення позову шляхом зобов`язання Департамента містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПОРТ» про видачу містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція комплексу будівель спортивно-оздоровчого комплексу та критих тенісних кортів під багатофункціональний комплекс з об`єктами фізкультурно-оздоровчого призначення по просп. Героїв Сталінграда, 45 у Оболонському районі м. Києва».

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Т.Г. Стрелець

А.І. Рибачук