Рішення

від 30.03.2023 по справі 336/3092/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

справа № 336/3092/22

провадження № 2/336/844/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., за участю:

секретаря судового засідання Журавель Д.В.,

відповідача ОСОБА_1 в режимі відеоконференції з приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівців,

представника відповідача адвоката Дерев`янко І.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначив, що 02 квітня 2022 року ОСОБА_1 у соціальній мережі «Fасеbоок» (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 ) розмістила пост наступного змісту «ВНИМАНИЕ!!! Эта недоособь, представляется ЯРОСЛАВОМ, предлагает эвакуацию из ОСОБА_3 в Польшу на авто. Берет предоплату и отключает телефон. В последний раз так сказать «работал» на заводской р-н ж/д переезда. Будьте внимательны и бдительны!». До свого посту підкріпила фотографії позивача, які він розміщував на своїй сторінці декілька років тому.

Ця інформація дуже швидко розійшлась по мережі «Інтернет», лише зі сторінки відповідача 552 особи поділилися публікацією з цією неправдивою інформацією, а далі все пішло по ланцюжку. Як зазначав позивач, в його особисті повідомлення відразу почали надходити повідомлення знайомих, які повідомили про те, що про нього написано в соціальній мережі «Facebook».

Дізнавшись про те, що відповідач розмістила неправдиву інформацію, позивач відразу під її публікацією залишив коментар, а також писав їх в особисті повідомлення щодо спростування інформації, однак відповідачка відмовилася опублікувати спростування інформації. Крім того, позивач зазначав, що через декілька днів на вулиці до нього під`їхав автомобіль «Ланос» синього кольору з хлопцями, які повідомили, що впізнали його і хочуть провчити. Однак, почувши, що це брехня поїхали геть. Таким чином, через необдумані вчинки відповідача, Позивач опинився в реальній небезпеці.

ОСОБА_2 , посилаючись на те, що дана публікація, здійснена відповідачем ОСОБА_1 , містить неправдиву інформацію негативного характеру стосовно його особистості, просив:

- визнати недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_2 на повагу до його честі, гідності та ділової репутації інформацію, поширену ОСОБА_1 в соціальній мережі Fасеbоок (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 ) наступного змісту: «ВНИМАНИЕ!!! Эта недоособь, представляется ЯРОСЛАВОМ, предлагает эвакуацию из ОСОБА_3 в Польшу на авто. Берет предоплату и отключает телефон. В последний раз так сказать «работал» на заводской р-н ж/д переезда. Будьте внимательны и бдительны!»;

- зобов`язати ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня вступу рішення в законну силу спростувати недостовірну інформацію шляхом опублікування на сторінці ОСОБА_1 в соціальній мережі Fасеbоок за посиланням Lija Vasilchenko-Demjankova | Facebook, спростування наступного змісту, а саме про те, що інформація: «ВНИМАНИЕ!!! Эта недоособь, представляется ОСОБА_4 , предлагает эвакуацию из ОСОБА_3 в Польшу на авто. Берет предоплату и отключает телефон. В последний раз так сказать «работал» на заводской р-н ж/д переезда. Будьте внимательны и бдительны!», є недостовірною та не відповідає дійсності;

- стягнути з відповідача судові витрати на оплату судового збору у розмірі 992, 40 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації було задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2022 року задоволено заяву представника відповідача адвоката Дерев`янко І.О. про перегляд заочного рішення. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації скасовано, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику сторін) (а. с. 101-102).

У відзиві на позовну заяву представник позивача зазначив, що відповідач з позовною заявою не погоджується, вважає вимоги неправомірними і незаконними і такими, що не підлягають задоволенню.

Зазначає, що відповідач категорично не погоджується із наведеними у позові обставинами, оскільки позивача не знає взагалі, жодної інформації щодо нього в соціальних мережах на розповсюджувала, жодного листування з позивачем в інтернеті не мала. Про позивача та про його листування дізналася тоді, коли стало відомо про наявність судового процесу.

В якості доказів відповідач надала суду скріншоти своєї сторінки у соціальній мережі «Facebook» за зазначений період часу (а. с. 119-130).

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідачка лише змінила своє ім`я на сторінці, яке станом на квітень 2022 року було: « ОСОБА_5 », а зараз: « ОСОБА_6 », що підтверджується скріншотом листування, який зроблений позивачем 03 квітня 2022 року о 13:52, та скріншотом, що зроблений ним 13 січня 2023 року о 09: 28. Тому вважає, що сторінка, яка знаходиться в мережі «Інтернет» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 належить саме відповідачці.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2023 задоволено клопотання представника відповідача адвоката Дерев`янко І.О. про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, справу призначено до розгляду о 12-00 год. 30.03.2023.

30.03.2023 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та представника.

В судовому засіданні сторона відповідача заперечили проти задоволення позову, пославшись на те, що сторінкою у соціальній мережі Fасеbоок «Lija Vasilchenko-Demjankova» відповідач не користується більше 2 років. Має сторінку « ОСОБА_6 ». Позивача відповідачка не знає, вперше розмову з ним мала приблизно у липні 2022 року, коли дізналася про наявність судового провадження. Щодо наведених у відповіді на відзив скріншотів, заперечили їх відповідність оригіналу.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 ЦК Українипередбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

У відповідності до статті 297 ЦК Україникожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Статтею 299 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

За змістом статті 200 ЦК України та статті 1 Закону України «Про інформацію» інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Як установлено ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» «Інтернет всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами».

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про інформацію» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, інформація яка поширюються через мережу Інтернет орієнтована на необмежене коло осіб, відповідно є масовою інформацією. Інтернет-видання (веб-сайт) є засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, а відповідно є засобом масової інформації.

Термін «засіб масової інформації» є ширшим, аніж термін «друкований засіб масової інформації» тому їх не можна розглядати як тотожні, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

Відповідно до рекомендацій, викладених у п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Поширена в мережі «Інтернет», а саме на сторінці веб-сайту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » « ІНФОРМАЦІЯ_3 » наступного змісту: «ВНИМАНИЕ!!! Эта недоособь, представляется ОСОБА_4 , предлагает эвакуацию из ОСОБА_3 в Польшу на авто. Берет предоплату и отключает телефон. В последний раз так сказать «работал» на заводской р-н ж/д переезда. Будьте внимательны и бдительны!» із долученими фотографіями позивача є негативною і може порушувати порушує право позавича на повагу до гідності, честі та ділової репутації.

Між тим, в судовому засіданні не встановлено достатніми доказами, що поширення негативної інформації відбулося саме відповідачем.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи й на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Про свою непричетність до поширення такої інформації сторона відповідача зазначала у заяві про перегляд заочного рішення суду, у відзиві на позов та безпосередньо у судовому засіданні.

Верховним Судом щодо визначення належного відповідача в разі поширення інформації в мережі «Інтернет», яку позивачі просять спростувати, сформовано сталу судову практику, у тому числі щодо фіксації (збір, надання) доказів, їх допустимість та достовірність, експертизи у сфері телекомунікаційних систем, дослідження змісту веб-сторінок, оцінки електронних доказів (копій) постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року в справі №?905/902/20, провадження №?1252 гс 21, постанова Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі №??454/2743/19 тощо.

Суд зауважує, що соціальна мережа «Facebook» має програму верифікації користувачів «Meta Verified». Проходження верифікацій підтверджується спеціальною позначкою у профілі.

Надані позивачем скріншоти не містять даних про те, що профіль « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та пов`язані із ним сторінки верифіковані соціальною мережею «Facebook», а тому не може беззаперечно належать відповідачці.

Незважаючи на послідовні доводи сторони відповідача про непричетність останньої до поширення інформації, позивач не вчинив достатніх дій, направлених на фіксацію (збір, надання) доказів, проведення експертизи зібраних доказів тощо.

Що стосується наведених у відповіді на відзив скріншотів листування, відповідність яких оригіналам постановлено під сумнів стороною відповідача.

Відповідно доч.7ст.85ЦПКУкраїни у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

Саме в порядку вказаної норми суд міг пересвідчитися в достовірності або недостовірності наданого позивачем доказу.

Однак у судове засідання позивач не з`явився, а пересвідчитися у достовірності зроблених позивачем скріншотів іншим шляхом не має можливості, адже для перевірки доводів позивача необхідний доступ до сторінок « ОСОБА_5 », « ІНФОРМАЦІЯ_4 » або ж веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_2 лише з профілю самого позивача.

Як визначає ч.4 ст.12 ЦПКУкраїни, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Неявка позивача в судове засідання перешкодила пересвідчитися у достовірності доказу, поставленого під сумнів стороною відповідача, однак такий ризик несе саме позивач.

Як вказано у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 01 червня 2022 року в справі № 713/1710/19, з огляду на правове регулювання спростування поширеної інформації, захисту гідності та ділової репутації, викладеної в мережі Інтернет, Верховний Суд зазначає, що питання залучення до участі у справі власника веб-сайту залежить від того, чи відомий автор поширеної інформації, якщо автор невідомий або неможливо встановити його особу, а також коли інформація є анонімою і доступ до веб-сайта вільним, то належним відповідачем є власник веб-сайта.

Власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) у публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) достовірну інформацію про себе.

Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом «в» цієї частини (частина одинадцята статті 52-1 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).

Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, функції якого здійснює об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (частина третя статті 56 Закону України «Про телекомунікації», розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2003 року №?447-р «Про адміністрування домену.UA»). ОП «Український мережевий інформаційний центр» акредитувало Центр компетенції для надання послуг, пов`язаних із фіксацією поширення інформації в Інтернет.

Вказана правова позиція викладалася в постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду: від 26 лютого 2020 року в справі №?742/3812/18; від 25 листопада 2020 року в справі №?753/7666/19, від 01 грудня 2021 у справі №?742/287/17 та інших.

Враховуючи, що сторона відповідача послідовно заперечувала причетність відповідача до поширення негативної інформації (у заяві про скасування заочного рішення, у відзиві на позов), позивач мав можливість звернутися до суду із клопотанням про залучення до справи співвідповідача власника веб-сайта (соціальної мережі «Facebook»), чого не було зроблено.

Суд наголошує, що, виходячи із змісту ст.ст.48, 50, 51,175 ЦПКУкраїни, саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

При розгляді справи суд має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

За наведеного, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 263-265, 263, 279, ЦПКУкраїни

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації відмовити.

Відповідно дост. 265 ч. 5 ЦПК Українизазначаються такі відомості:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , натепер взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , натепер взята на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03.04.2023.

Суддя Є.С. Боєв

30.03.23