Постанова

від 29.03.2023 по справі 461/131/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/131/23 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.

Провадження № 33/811/274/23 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю ОСОБА_1 , захисника Соколовського І. О., представника Львівської митниці Зирянова О.Ю., розглянувши апеляційну скаргу представника Львівської митниці Зирянова О.Ю. на постанову Галицького районного суду м. Львова від 16 лютого 2023 року,

встановив:

постановою Галицького районного суду м. Львова від 16 лютого 2023 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил від 28 листопада 2022 року № 1285/20900/22, повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Куйдич» (ідентифікаційний код юридичної особи - 43301542, адреса місцезнаходження: 81480, Львівська обл., Самбірський р-н, село Чуква, вул.Виробнича, будинок 7).

Як вбачається з протоколу про порушення митних правил № № 1285/20900/22 від 28 листопада 2022 року, 27 травня 2021 року між ФОП ОСОБА_1 (Повірена) та ТОВ «Куйдич» (Довіритель) було укладено Договір-доручення 01\21 на декларування вантажів (арк.15).

Відповідно до п.3.1. Договору, довіритель приймає на себе зобов`язання: надати документи і необхідну інформацію про товар для митного контролю.

Відповідно до п.6.5 Договору, довіритель несе відповідальність за відповідність відомостей, зазначених у документах, які подаються ним повіреному для митного оформлення товару.

24 жовтня 2022 року до митного контролю у відділ митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці декларантом ФОП ОСОБА_1 в інтересах ТОВ «Куйдич» було подано митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № 209170/2022/084176U8 (арк.7), згідно якої на митну територію України ввозився товар за наступним описом: «Ролики з арматурою з недорогоцінних металів, з гумовими шипами розм.100х30мм 10000 шт. Для власних виробничих потреб».

Згідно графи 33 ВМД від 24 жовтня 2022 року, заявлений код УКТ ЗЕД товару: 8302200090 (10% ввізного мита).

Як підставу для переміщення товару з боку ОСОБА_1 до митного контролю було подано наступні документи:

-Пакувальний лист від 08 грудня 2021 року;

-Рахунок-фактура (комерційний інвойс) № RCKR202111017 від 08 грудня 2021 року;

-Автотранспортна накладна CMR від 19 жовтня 2021 року;

-Контракт № 14\С від 11 листопада 2021 року;

-Платіжне доручення № 40 від 15 листопада 2021 року;

-Платіжне доручення № 49 від 01 грудня 2021 року;

Перелік поданих разом з митною декларацією документів підтверджується графою 44 вантажної митної декларації.

У ході здійснення митних формальностей на виконання сформованих вимог АСУР посадовою особою митниці скеровано запит № 53 від 25 жовтня 2022 року до спеціалізованого підрозділу митниці (відділ класифікації товару) з метою визначення коду товару.

01 листопада 2022 року відділом класифікації Львівської митниці ДМС було прийнято рішення про визначення коду товару від 01 листопада 2022 року, згідно якого митним органом було змінено код УКТ ЗЕД імпортованого товару з 8302200090 «ролики з арматурою з недорогоцінних металів, з гумовими шинами розміром 100х30мм» на 8716909090 «гумові колеса зі сталевим ободом без арматури кріплення розмірами 100х30-50мм. Виробник Zhongshan Dajin Caster Manufacturing Co., LTD, країна виробника CN».

Таким чином, на думку митного органу, ОСОБА_1 не заявила у митній декларації типу ІМ 40 ДЕ № 209170/2022/084176U8 за встановленою формою точні та достовірні відомості (найменування та назву) про товар «гумові колеса зі сталевим ободом без арматури кріплення розмірами 100х30-50мм.Виробник Zhongshan Dajin Caster Manufacturing Co., LTD, країна виробника CN».

Дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , органом митниці кваліфіковано за статтею 472 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з постановою суду, представник Львівської митниці Зирянов О.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та винести нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати виною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.472 МК України, та накласти на неї стягнення у вигляді штрафу у розмірі 348 000,00 гривень, конфіскувати в дохід держави товари, вилучені згідно протоколу № 1285/ 20900/ 22 від 16.02.2022 року, стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської митниці витрати у справі про порушення митних правил станом на день розгляду справи по суті.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що в оскаржуваній постанові судом першої інстанції не враховано того, що згідно з ч. 1 ст. 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Апелянт зазначає, що судом, з невідомих причин, взято до уваги експертний висновок № 1-230 від 19 грудня 2022 року, у якому експертом підтверджено правильність коду 8302200090, однак інформації про те, з яких джерел отримано інформацію про товар експертом в Експертному висновку № 1-230 в постанові суду не наведено.

Вважає мотивацію, наведену у постанові суду, безпідставною, оскільки, відповідно до норм ст.69 МК України, рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. В той же час, висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

На думку апелянта, постанова, винесена Галицьким районним судом м. Львова, не відповідає обставинам справи та є необґрунтованою, оскільки мало місце правопорушення, передбачене ст.472 МК України, що свідчить про значну суспільну небезпеку та прямий умисел особи на вчинення такого правопорушення.

Стверджує, що судом не дотримано вимог ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно якої завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Крім того, вказує, що винесена постанова не спрямована на попередження подібних правопорушень, а навпаки - сприяє їх вчиненню в майбутньому та породжує почуття безвідповідальності за вчинене.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , доводи захисника Соколовського І. О., виступ представника Львівської митниці Зирянова О.Ю., дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ст. 1 ч. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Дані вимоги Закону суддею першої інстанції в повному обсязі дотримані.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Рішення про закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, суддя мотивував тим, що у ОСОБА_1 не було умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України.

Такого висновку суддя дійшов виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.268 МК України, допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Зі змісту долученого до матеріалів справи рішення про визначення коду товару від 01 листопада 2022 року вбачається, що митним органом було змінено код УКТ ЗЕД імпортованого товару з 8302200090 (ролики з арматурою з недорогоцінних металів, з гумовими шинами розміром 100х30мм) на 8716909090 (гумові колеса зі сталевим ободом без арматури кріплення розмірами 100х30-50мм). Ставка ввізного мита, визначена ЗУ «Про Митний тариф України» при зміні коду товару не змінилась (10% - 10% ввізного мита).

Вищезазначене підтверджується також листом Львівської митниці ДМС від 20 грудня 2022 року. Зі змісту даного листа також вбачається, що зміна коду товару згідно УКТ ЗЕД 8302200090 на код 8716909090 не вплинула на зміну заходів нетарифного регулювання. Зміна коду товару не вплинула на розмір бази оподаткування товару.

Отже, виявлені невідповідності не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а відтак суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній як мотив, так і умисел на недекларування товарів.

Окрім цього, згідно з диспозицією статті 472 МК України, порушення митних правил має місце у разі незазначення декларантом відомостей про товар, а не коду УКТ ЗЕД, тобто неправдивих відомостей щодо кількості товару, країни походження, відправника та/або одержувача товару; неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД. Отже сам по собі факт неправильного зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД не становить склад правопорушення згідно із статтею 472 МК України.

Подібна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі N 640/5082/17, від 22 травня 2020 року у справі N 751/1477/17, від 10 грудня 2020 року у справі N 569/16120/15-а, від 14 січня 2021 року у справі N 640/5081/17, від 18 березня 2021 року у справі N 760/14721/16-а, Вінницького апеляційного суду від 02.06.2022 р. у справі № 127/7946/22.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що декларант ОСОБА_1 заявила як код УКТ ЗЕД товару, так і його опис у відповідних графах митної декларації, посилаючись на вимоги законодавства та товаросупровідні документи, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського суду з прав людини. За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають національним законодавством: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

У рішенні «Маліга проти Франції» від 23 вересня 1998 року, Європейський суд з прав людини визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення. Європейський суд з прав людини підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

З урахуванням наведеного, дії ОСОБА_1 невірно кваліфіковані за ст.472 МК України, оскільки матеріалами справи не доведено, що остання не заявила у митній декларації типу ІМ 40 ДЕ № 209170/2022/084176U8 за встановленою формою точні та достовірні відомості (найменування та назву) про товар «гумові колеса зі сталевим ободом без арматури кріплення розмірами 100х30-50мм. Виробник Zhongshan Dajin Caster Manufacturing Co., LTD, країна виробника CN».

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбачених ст. 472 МК України.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.

Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, ст.ст. 528, 530 МК України, суд, -

постановив:

постанову Галицького районногосуду м.Львова від16лютого 2023року залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Львівської митниці Зирянова О.Ю. без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Маліновська-Микич О.В.