Рішення

від 28.03.2023 по справі 552/280/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/280/23

Провадження №2/552/1129/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем україни

28.03.2023 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання Лебедєва Х.В.,

учасники справи та їх представники:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіф Секьюріті Центр»,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф Секьюріті Центр» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Скіф Секьюріті Центр» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

В позовній заяві посилався на те, що з 01 березня 2021 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем. 16 серпня 2021 року його було звільнено з займаної посади на підставіст.38 КЗпП Україниза власним бажанням. Всупереч вимогам трудового законодавства у день звільнення йому не було виплачено нараховану заробітну плату за період з 01 травня 2021 року по 16 серпня 2021 року в сумі 26000,00 грн.

Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 травня 2021 року по 16 серпня 2021 року в сумі 26000,00 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку у розмірі 21672,00 грн., а також 5000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 21 січня 2023 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Також вказаною особою у відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф секьюріті центр» витребувано докази, а саме:

- довідку про наявність заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) із зазначенням періоду та розміру заборгованості,

- довідку про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 , яка обрахована відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, із зазначенням кількості робочих днів.

Але вказана ухвала відповідачем не виконана.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Інші заяви по суті справи та клопотання сторони суду не подавали.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив.

За таких обставин судом відповідно до ст. ст. 280, 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Заслухавши позивача, дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно дост.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідност.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції Українипередбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем у трудових відносинах з 01 березня 2021 року, та був звільнений 16 серпня 2021 року згідно наказу №174/к-тр від 16 серпня 2021 року за власним бажанням на підставіст.36 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с. 7).

За повідомленням позивача відповідачем не виплачено позивачу заробітну плату за період з 1 травня 2021 року до дня звільнення 16 вересня 2021 року.

З метою встановлення вказаної обставини, а саме наявності або відсутності заборгованості по заробітній платі перед позивачем, у відповідача судом витребувано відповідні докази.

Але відповідач ухвалу суду про витребування доказів не виконав, докази, а саме довідку про наявність заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 та довідку про його середньомісячну заробітну плату суду не надав.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Оскільки відповідач ухиляється від подання доказів, на підставі ч. 4 ст. 84 ЦПК України суд визнає обставину, що мала бути встановлена такими доказами, а саме щодо наявності заборгованості ТОВ «Скіф Секьюріті Центр» по заробітній платі перед ОСОБА_1 .

Згідно відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу), заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2021 склала 5333,33 грн., за червень 2021 року - 6100 грн. Відомості про заробітну плату за липень-серпень 2021 року відсутні, що також узгоджується із відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів (а.с. 9, 10).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст.115 КЗпП України).

Суд наголошує, що для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно довести перед судом розмір заробітної плати, що встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків).

У той же час позивач позбавлений можливості отримати довідку про заборгованість нарахованої, проте не виплаченої йому заробітної плати, а відповідач, у свою чергу, не довів перед судом про належну виплату такої чи неправильність її розміру, на неодноразовий виклик до суду не прибув, докази, витребувані ухвалою суду не надав.

Розглядаючи справу на підставі наявних доказів, вирішуючи питання про розмір заборгованості відповідача перед позивачем за травень та червень 2021 року, суд виходить з даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу), згідно якого заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2021 - 5333,33 грн., за червень - 6100 грн.

Згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 він працював у ТОВ «Скіф Секьюріті Центр» також у липні 2021 року та у серпні 2021 року - до 16 серпня 2021 року.

За відсутності інших доказів щодо заробітної плати позивача у липні та серпні 2021 року, суд виходить з розміру мінімальної заробітної плати, що була встановлена на 2021 рік.

Таким чином суд обраховує заборгованість відповідача по заробітній платі перед позивачем:

за травень 2021 - 5333,33 грн., за червень - 6100 грн., за липень 2021 року 6000 грн., за серпень 3200 грн. пропорційно до відпрацьованого періоду, а всього - 20633,33 грн.

Тому, розглядаючи справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з 01 травня 2021 року по 16 серпня 2021 року у розмірі 20633,33 грн.

Вирішуючи позов в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходить з наступного.

Згідно ізст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Абзацом 2 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата.

За таких обставин, враховуючи, що позивачу в день звільнення не була виплачена заробітна плата, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 17 серпня 2021 року (наступний день за днем звільнення) по 19 липня 2022 року (коли набрали чинності зміни до ст. 117 КЗпП України, якими стягнення середнього заробітку обмежено шістьма місяцями), в розмірі 66080,00 грн.

Судом також встановлено, що порушенням права позивача на одержання заробітної плати за виконану роботу, враховуючи тривалість порушення його права, позивачу завдано значної моральної шкоди.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до загальних засад відшкодування моральної шкоди, визначенихст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ізч.3,4 ст.23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи із системного аналізу наведених норм закону, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, що пов`язана з протиправною поведінкою відповідача. При цьому суд враховує вимушеність змін у звичайному житті позивача, які пов`язані із тривалою невиплатою йому заробітної плати.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

З огляду на наведені обставини, виходячи з засад розумності, справедливості та збалансованості інтересів сторін, зберігаючи об`єктивність, суд вважає справедливим розмір компенсації моральної шкоди у сумі 5000 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Тому в частині стягнення заробітної плати в сумі 6000 грн. 00 коп. рішення необхідно допустити до негайного виконання.

Питання про судові витрати суд вирішує у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.

Тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1073 грн. на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф Секьюріті Центр» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01 травня 2021 року по 16 серпня 2021 року включно у розмірі 20633,33 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 66080 грн. 00 коп., на відшкодування завданої моральної шкоди 5000 грн. 00 грн., а всього стягнути 91713 грн. 33 коп. (дев`яносто одна тисяча сімсот тринадцять гривень тридцять три копійки).

Рішення допустити до негайного виконання в частині стягнення заробітної плати в сумі 6000 грн. 00 коп. (шість тисяч гривень нуль копійок), решту суми 85713 грн. 33 коп. (вісімдесят п`ять тисяч сімсот тринадцять гривень тридцять три копійки) стягнути після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф Секьюріті Центр» на користь ОСОБА_1 1073 грн. 60 коп. (одну тисячу сімдесят три гривні шістдесят копійок) на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіф Секьюріті Центр», місцезнаходження: Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Макаренка, б.8, кв.1, код ЄДРПОУ 41581499.

Повне судове рішення виготовлено 31 березня 2023 року.

Головуючий О.А.Самсонова