Рішення

від 22.03.2023 по справі 760/25405/20

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 760/25405/20

пр. № 2/759/351/23

22 березня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва у складі :

головуючого судді - Шум Л.М.

за участю секретаря - Лешко О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім"ї Солом"янської районної в місті Києві адміністрації, Служба у справах дітей та сім"ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та відібрання малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

19.11.2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім"ї Солом"янської районної в місті Києві адміністрації, Служба у справах дітей та сім"ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обгрунтування свого позову зазначає, що 23 травня 2017 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_2 , який сторони зареєстрували в Солом`янському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що свідчить актовий запис № 845 .

Під час шлюбу із відповідачкою у сторін народилося двоє синів - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що станом на дату подання до суду цієї позовної заяви, шлюб між сторонами не розірвано.

Проте, в Дарницькому районному суді міста Києва зареєстрована цивільна справа за позовом позивача про розірвання шлюбу.

ОСОБА_2 залишила двох дітей з позивачем без материнської опіки, та припинила проживати з ними однією сім`єю на постійній основі з листопада 2019 року.

На протязі останніх років сімейне життя між сторонами поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. На даний момент ведення між сторонами спільного господарства та сумісне проживання припинено.

Під час спільного проживання із ОСОБА_2 позивач помітив, що дружина на постійній основі зловживає алкогольними напоями. Останній рік вказане зловживання погіршилось, стало частішим та небезпечнішим як для позивача так і для їх спільних дітей.

Відповідачка ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться успіхами дітей, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти.

Після припинення між сторонами шлюбних відносин, відповідачка без згоди позивача, самостійно визначила місце проживання їхньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та забрала їхнього сина проживати до себе. Таким чином відповідачка залишила другу дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому 1 рік та 9 місяців, без материнського піклування.

В свою чергу, на даний час позивач постійно проживає разом із батьками та спільним сторін молодшим сином, за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, відповідачка, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання вирішуються мною самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки. Дитина знаходиться на повному позивача утриманні.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини відповідачкою, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Вважає, шо відповідачка, яка не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові їхніх спільних спільних дітей, відповідно воне не може забезпечити належний рівень виховання їхнім дітям.

В свою чергу відповідачка після припинення між сторонами шлюбних відносин та після того, як забрала їхнього старшого сина проживати до себе, почала перешкоджати позивачу у спілкуванні з дитиною.

15 липня 2020 року, без згоди позивача забрала дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з дитячого садочку. Дитину забирала ще із трьома невстановленими особами. Починаючи з 15 липня 2020 року по сьогоднішній день син не відвідує дитячий садок.

Станом на сьогодні ОСОБА_2 знаходиться на обліку у лікаря-нарколога.

Також, відповідачка в тому числі ухиляється від виконання своїх обов"язків щодо виховання свої дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (діти від попереднього шлюбу відповідачки).

Така сама поведінка у відповідачки і відносно її дітей від наступного шлюбу зі мною.

Наразі, молодший син сторін- ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дати народження по сьогоднішній день на постійній основі проживає з позивачем.

В свою чергу, з боку позивача, з метою припинення домашнього насильства з боку відповідачки відносно нього та їхніх спільних дітей, постійно направлялись звернення у відповідні органи: 15.07.2020 та 16.07.2020 заява в Солом`янське УП та в Солом`янський у м. Києві Центр соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді; 28.07.2020 та 30.07.2020 заява у Службу у справах дітей та сім"ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації та у Святошинське УП ГУНП у м. Києві; 28.07.2020 заява у Святошинський у м. Києві Центр соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді.

Враховуючи вищевикладені обставини, відношення відповідачки до дітей та сім`ї, триваючий з 2014 року аморальний спосіб життя відповідачки, «запропоновані» відповідачкою умови проживання, утримання та виховання дітей, які беззаперечно є набагато гіршими від тих умов в яких проживає, утримається та виховується на сьогоднішній день молодший син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно синів: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання дітей, відібрати малолітнього сина ОСОБА_3 від відповідачки та стягнути з відповідачки на його користь судові витрати по справі.

Ухвалою Солом"янського районного суду м. Києва від 25.11.2020 року справу направлено за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва за місцем проживання відповідачки(ас.65-66).

Ухвалою суду від 01.02.2021 року відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого засідання(ас.70).

01.03.2021 року надійшов відзив на позовну заяву відповідачки в якому остання заперечувала проти позовних вимог позивача та просила суд відмовити в задоволені позову, посилаючись на те, що вона має можливість забезпечити дітям належні умови проживання та спиртними напоями не зловживає, за місцем проживання характеризується позитивно, добре відноситься до дітей.

13.08.2021 року на адресу суду надійшов висновок за №107-40/4706 від Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ас.135-137).

03.10.2022 року надійшло клопотання від позивача про приєднання до матеріалів справи копії ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва Дячука С.І. від 30.09.2022 року, яким задоволено клопотання слідчого СВ Святошинського УП ГУНП в м. Києві Цибровського І.В., яке погоджене прокурором Корбут О.С., про зміну в межах кримінального провадження ЄРДР№12022100100001431 від 10.06.2022 року запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 301-1 КК України(ас.167-169).

Ухвалою суду від 04.10.2022 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового засідання(ас.182).

30.11.2022 року надійшов висновок від Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації за №108/24-3565, згідно якого зазначено, що питання розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації 17.11.2022 у присутності батьків дітей.

З матеріалів справи встановлено, що батьки дітей перебували у шлюбі з травня 2017 року по грудень 2020 року, від шлюбу мають двох дітей. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 проживав з матір`ю, а ОСОБА_4 з батьком. З жовтня 2022 року діти проживають з батьком.

Розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 15.02.2022 №101 ОСОБА_1 визначено способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 , 2017 р.н., а саме, І та III тиждень місяця з 10.00 суботи до 17.00 неділі.

Розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 19.08.2022 №285 «Про визначення способів участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною» ОСОБА_2 визначено способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4 , 2019 р.н., а саме щомісяця II та IV тижня з 10.00 суботи до 17.00 неділі.

На цей час у Святошинському районному суді м. Києва розглядається справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей.

У позовній заяві про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 залишила двох дітей на нього та припинила проживати з ними однією сім`єю на постійній основі з листопада 2019 року, не піклується про дітей, не проявляє зацікавленості в їх подальшій долі, не цікавиться успіхами дітей, станом їх здоров`я, зловживає спиртними напоями, не має самостійного доходу, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дітей, не може забезпечити їм належний рівень виховання. Зазначає, що діти дуже прив`язані до нього так як під час спільного проживання постійно приділяв дітям більше уваги та піклування.

ОСОБА_2 заперечує щодо позбавлення її батьківських прав стосовно малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У своєму відзиві до суду зазначає, що ОСОБА_1 силою її вигнав з будинку де вони проживали сім`єю та залишив дітей на проживання із собою, не надавав бачиться з дітьми, не відповідав на телефонні дзвінки. З 15.07.2020 малолітній ОСОБА_3 проживає з нею.

31.07.2020вона звернулась до суду стосовно визначення місця проживання дітей з нею, а ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву лише 27.01.2021.

Відповідно до характеристики від 02.12.2020, наданої закладом дошкільної освіти №478 Солом`янського району м. Києва, ОСОБА_3 , заклад відвідував з 01.10.2019 по 15.07.2020, батько завжди прислухався до рекомендацій вихователів, з турботою та увагою ставився до дитини та її потреб.

Відповідно до характеристики від 02.11.2022, наданої дошкільним навчальним закладом №649 Солом`янського району м. Києва, ОСОБА_4 відвідує заклад з 01.09.2021, батько постійно підтримує зв`язок з вихователями, вчасно приводить і забирає дитину із садочка, з турботою та увагою ставиться до її потреб.

Солом`янським районним у місті Києві центром соціальних служб здійснено оцінку потреб ОСОБА_1 . Згідно з відповідним висновком від 22.02.2022 ОСОБА_1 спроможний виконувати обов`язки з виховання дитини та догляд) за нею, умови для дитини за місцем проживання створенні.

ОСОБА_1 працює, матеріально та житлом забезпечений, позитивне характеризується з місцем роботи та проживання, до кримінальної відповідальності не притягувався, судимостей не має, під наркологічно диспансернно-динамічниг. наглядом не перебуває. Відповідно до акту обстеження умов проживання вц 09.11.2022, складеного працівниками служби у справах дітей та сім`ї Солом`янсько районної в місті Києві державної адміністрації, батько мешкає у приватному будинку створені умови для проживання малолітніх дітей. Під час бесіди з працівником служби малолітній ОСОБА_7 зазначив, що мама погана і вона його не любить, діти зиявили бажання проживати з батьком.

Відповідно до інформації Святошинського УП ГУНП у м. Києві у серпні 2021 року ОСОБА_2 притягувалась до адміністративної відповідальності за ч.І ст. 184 КУПАП за неналежне виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до письмових доказів, які долучені ОСОБА_1 до матеріалів судової справи вбачається, що ОСОБА_2 оголошено підозру за ч. 2 ст. 301-1 Кримінального кодексу України та обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Судом ухвалено, що спілкування з власними дітьми може відбуватись з дозволу слідчого, прокурора чи суду та у присутності їх батька, представника служби у справах неповнолітніх одночасно.

На засіданні комісії ОСОБА_1 повідомив, що матір дітей вчиняла стосовно старшого сина сексуальне насилля, після чого ОСОБА_7 має проблеми зі здоров`ям та наразі він займається його лікуванням. ОСОБА_2 заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав стосовно малолітніх синів, зазначила, що батько самостійно забрав дітей на проживання до себе, їй не відомі причини її затримання та оголошення підозри у скоєнні злочину за вищевказаною статтею, звинувачення батька дітей є наклепом на неї, не погоджується з тим, що малолітній ОСОБА_7 піддавався психологічному та сексуальному насиллю з її боку.

Керуючись статями 19, 164, 171 Сімейного кодексу враховуючи матеріали справи та рішення комісії, виходячи з інтересів малолітніх, враховуючи їх думку, орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітніх ОСОБА_3 , 2017р.н., та ОСОБА_4 , 2019 р.н.(ас.204--206).

03.02.2023 року на адресу суду надійшов лист від Святошинської районної в м. Києві служби у справах дітей та сім"ї, згідно якого вони підтримують висновок Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно малолітніх ОСОБА_3 , 2017 року народження та ОСОБА_4 , 2019 року народження(ас.221) .

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, подали заяву, в якій просили розглянути справу заїх відсутності, позовні вимоги просили задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце його проведення сповіщалась належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представники третіх осіб у судове засідання також не з`явились, повідомлялись належним чином, через канцелярію суду надали заяви, в якій просили розглянути справу за відсутності їхніх представників, позовні вимоги підримала в повному обсязі.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23 травня 2017 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_2 , який сторони зареєстрували в Солом`янському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що свідчить актовий запис № 845 (ас.14).

Судом встановлено, що під час шлюбу у сторін народилося двоє синів - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ас.16-17).

Судом встановлено, що відповідачка в тому числі ухилялась від виконання своїхобов"язків щодо виховання свої дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (діти від попереднього шлюбу відповідачки)(ас.34-36).

Судом встановлено, що в свою чергу з боку позивача, з метою припинення домашнього насильства з боку відповідачки відносно нього та їхніх спільних дітей, постійно направлялись звернення у відповідні органи: 15.07.2020 та 16.07.2020 заява в Солом`янське УП та в Солом`янський у м. Києві Центр соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді; 28.07.2020 та 30.07.2020 заява у Службу у справах дітей та сім"ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації та у Святошинське УП ГУНП у м. Києві; 28.07.2020 заява у Святошинський у м. Києві Центр соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді(ас.25, 29,30-31,32-33).

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва Дячука С.І. від 30.09.2022 року задоволено клопотання слідчого СВ Святошинського УП ГУНП в м. Києві Цибровського І.В., яке погоджене прокурором Корбут О.С., про зміну в межах кримінального провадження ЄРДР№12022100100001431 від 10.06.2022 року запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 301-1 КК України(ас.167-169).

Судом встановлено, що згідно висновку служби у справах дітей та сім"ї Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації зазначено, що враховуючи матеріали справи та рішення комісії, виходячи з інтересів малолітніх, враховуючи їх думку, орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітніх ОСОБА_3 , 2017р.н., та ОСОБА_4 , 2019 р.н.(ас.204-206).

Судом встановлено, що згідно листа, який надійшов від Святошинської районної в м. Києві служби у справах дітей та сім"ї, останні підтримують висновок Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно малолітніх ОСОБА_3 , 2017 року народження та ОСОБА_4 , 2019 року народження(ас.221) .

Відповідно до ч. 4,5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У судовому засіданні судом встановлено, що мати дітей самоусунулася від виховання та утримання своїх дітей, не надає жодної матеріальної допомоги на хї утримання, не цікавиться їхнім життям та розвитком, не піклується про фізичний, духовий і моральний розвиток.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до вимог ст.164 ч.1 п.2 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як роз`яснено у пунктах 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні доведено той факт, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно синів, а тому вона повинна бути позбавлена батьківських прав.

Статтею 155 СК України встановлено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, а батьківські права не можуть здійснюватися в супереч інтересам дитини.

Згідно вимог ст.157 СК України питання виховання дітей вирішуються батьками спільно.

Згідно ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Норми Конвенції про права дитини, говорять про те, що кожна дитина має право на захист зі сторони держави від всіх форм фізичного або психологічного насильства, образи, відсутності піклування або недбайливого ставлення, грубого звернення або експлуатації.

Відповідно до вимог Сімейного законодавства України ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У відповідності до ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

При ухваленні рішення по справі суд керується Законом України «Про державний бюджет на 20231 рік» .

Відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 50 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Отже, з урахування вище вказаного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки аліменти у розмірі 1\3 частини усіх видів її заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд зауважує, що такий розмір стягуваних аліментів є розумним та не суперечитиме чинному законодавству, інтересам відповідачки та малолітніх дітей.

Стосовно вимоги позивача щодо відібрання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відповідачки ОСОБА_2 , суд відмовляє, оскільки судом встановлено, що наразі дитина проживає з позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Окрім того, згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах оплати платежу за один місяць.

На підставі викладеного ,ст.ст. 164 , 165 ,166, СК України та керуючись ст.ст. 263-265,285 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім"ї Солом"янської районної в місті Києві адміністрації, Служба у справах дітей та сім"ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та відібрання малолітньої дитини -задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН: НОМЕР_1 ) батьківських прав відносно малолітнього сина- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН: НОМЕР_2 ), аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх доходів, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму, встановленого на день стягнення, для дітей відповідного віку, з дня подачі позовної заяви 19.11.2020 та до досягнення повноліття старшою дитиною.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН: НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1681 грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Л.М. Шум