Рішення

від 14.03.2023 по справі 752/3466/20

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 752/3466/20

пр. № 2/759/274/23

14 березня 2023 рокуСвятошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Шум Л.М.,

при секретарі: Лешко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Базальт», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у лютому 2020 року звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва до ПП «Базальт», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП.

Ухвалою суду від 11.03.2020 року справу передано на розгляд за підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва.

У травні 2020 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла вищезазначена позовна заява позивача, від імені та в інтересах якого діє адвокат Конюшко Денис Борисович, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в якій позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 256 030 грн. 52 коп., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. 00 коп. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позову сторона позивача зазначила, що 12.04.2019 року в м. Києві по просп. Голосіївському, 87 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «БОГДАН А-09201» р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , транспортного засобу «TOYOTA» р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «PORSCHE» р/н НОМЕР_3 під керуванням та належного на праві приватної власності ОСОБА_1 .В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Транспортний засіб «PORSCHE» р/н НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_1 .

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 15.05.2019 року у справі №752/8603/19, винним у вчиненні адміністративного правопорушення, внаслідок якого трапилася означена дорожньо-транспортна пригода, визнано саме ОСОБА_2 та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП..

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , на момент ДТП, була забезпечена Полісом ОСЦПВВНТЗ № АМ/8400159, виданого Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», з лімітом відповідальності Страховика у розмірі 100 000 грн.

Позивач зазначає, що керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернувся до страховика цивільно-правової відповідальності відповідача, надавши всі документи передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності», в тому числі і заяву на виплату страхового відшкодування.

Відповідно до Звіту №1390 Про визначення вартості матеріального збитку автомобіля Porsche Cayenne, реєстр.№ НОМЕР_3 від 01.05.2019 р, вартість матеріального збитку завданого власнику власнику транспортного засобу Porsche Cayenne р/н НОМЕР_3 становить 356 030 грн. 52 коп.

Страховик цивільно-правової відповідальності Відповідача-2, за результатами розгляду наданих Позивачем документів, здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн. 00 коп.

Разом з тим, залишилися невідшкодованою шкода у розмірі 256 030 грн. 52 коп., яку і просить стягнути Позивач з Відповідачів.

Окрім цього, Позивач просить стягнути з Відповідачів також і моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. 00 коп., у зв`язку з незручностями обумовленими пошкодженням власного майна, необхідністю витрачати додатковий час на отримання відшкодування заподіяної шкоди з Відповідачів, котрі відмовляються добровільно відшкодовувати заподіяну шкоду.

Також, Позивач просив вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат Позивача на сплату судового збору у розмірі 2 660 грн. 31 коп. та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

25 травня 2020 року Святошинським районним судом міста Києва було відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами загального позовного провадження.

09 листопада 2022 року Святошинським районним судом міста Києва було закрито підготовче провадження у справі, призначено її до розгляду по суті.

Про дату, час і місце розгляду справи по суті сторони повідомлялися належним чином.

Представник позивача подав до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи по суті за відсутності сторони позивача та задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 12.04.2019 року в м. Києві по просп. Голосіївському, 87 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «БОГДАН А-09201» р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , транспортного засобу «TOYOTA» р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «PORSCHE» р/н НОМЕР_3 під керуванням та належного на праві приватної власності ОСОБА_1 .В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Транспортний засіб «PORSCHE» р/н НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_1 .

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 15.05.2019 року у справі №752/8603/19, винним у вчиненні адміністративного правопорушення, внаслідок якого трапилася означена дорожньо-транспортна пригода, визнано саме ОСОБА_2 та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП..

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , на момент ДТП, була забезпечена Полісом ОСЦПВВНТЗ № АМ/8400159, виданого Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», з лімітом відповідальності Страховика у розмірі 100 000 грн.

Керуючись нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» та надав усі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у тому числі Заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до Звіту №1390 Про визначення вартості матеріального збитку автомобіля Porsche Cayenne, реєстр.№ НОМЕР_3 від 01.05.2019 р, вартість матеріального збитку завданого власнику власнику транспортного засобу Porsche Cayenne р/н НОМЕР_3 становить 356 030 грн. 52 коп.

Сторона Позивача вказує, що Страховиком цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу «БОГДАН А-09201» р/н НОМЕР_1 , ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн. 00 коп., що дорівнює ліміту відповідальності Страховика за Полісом ОСЦПВВНТЗ № АМ/8400159 і не оспорюється учасниками провадження.

Таким чином, залишилася невідшкодованою матеріальна шкода у розмірі 256 030 грн. 52 коп.

В ході судового розгляду між сторонами виник спір, щодо того, хто є відповідальною особою за шкоду, заподіяну Позивачу, ПП «Базальт», як роботодавець чи ОСОБА_2 , як безпосередній заподіювач шкоди.

У Відзиві на позовну заяву ПП «Базальт» посилався на те, що саме ОСОБА_2 є належним відповідачем за заподіяну шкоду, оскільки в трудових відносинах з ПП «Базальт» не перебував. ПП «Базальт» передало йому реєстраційний документ на транспортний засіб «БОГДАН А-09201» р/н НОМЕР_1 та видало Довіреність від 16.03.2019 року на управління, користування та розпорядження вказаним транспортним засобом.

В судовому засіданні, представник Позивача проти позиції ПП «Базальт» заперечував, оскільки відповідно до вимог законодавства, водії мають перебувати з перевізником у трудових правовідносинах.

Також, стороною Позивача було подано до суду Лист Головного управління Держпраці у Київській області від 09.04.2021 року № 4.2/3-Г-1922-2716, відповідно до якого, інспекторами праці Головного управління було направлено на офіційною юридичною адресою ПП «Базальт» копію направлення на проведення інспекційного відвідування та вимогу про надання документів з чітким переліком документів, які необхідно надати для здійснення належним чином інспекційного відвідування щодо можливого порушення норм чинного законодавства посадовими особами ПП «Базальт». Однак, ПП «Базальт» не надало жодних пояснень і документів необхідних для проведення інспекційного відвідування. Телефонні номери, вказані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань не відповідають. У зв`язку з цим, за юридичною адресою (вул. Якуба Коласа, буд. 15-Б, м. Київ, 03148) здійснення господарської діяльності ПП «Базальт» встановити не виявилось можливим. Вказане стало підставою до складання Акту про неможливість здійснення інспекційного відвідування.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її отримання - відповідати ліцензійним умовам.

Відповідно до п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1001 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом» здобувач ліцензії, ліцензіат оформлює трудові відносини з персоналом автомобільного транспорту, визначеним пунктами 10, 12-15 цих Ліцензійних умов, шляхом укладання трудового договору відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, враховуючи предмет спору, обставини на які сторони посилаються і доводять, суд приходить до висновку, що ПП «Базальт» ухилилося від здійснення перевірки на порушення вимог законодавства про працю.

Відповідно до ст. 24 Кодексу законів про працю України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведене, керуючись положеннями Кодексу законів про працю України, суд приходить до висновку, що між ПП «Базальт» та ОСОБА_2 виникли трудові правовідносини, оскільки останньому було передано транспортний засіб «БОГДАН А-09201» р/н НОМЕР_1 та допущено до роботи. Доказів неправомірного вибуття транспортного засобу «БОГДАН А-09201» р/н НОМЕР_1 ПП «Базальт», які б виключали їх відповідальність як роботодавця заподіювача шкоди, до суду не подав.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2, 3, 4 ст. 23. ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно Постанови Верховного суду по справі № 761/14285/16-ц від 22 квітня 2019 року: «участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди є безпідставними».

Таким чином, аналізуючи й оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку в їх сукупності, підсумовуючи наведене, суд, розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог, дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись положеннями ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «БАЗАЛЬТ», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства «БАЗАЛЬТ» (код ЄДРПОУ 30211764) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_4 ) матеріальної шкоди у розмірі 256 030 грн. 52 коп., тобто по 128 015 грн.26 коп. з кожного.

Стягнути солідарно з приватного підприємства «БАЗАЛЬТ» (код ЄДРПОУ 30211764) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_4 ) моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. 00 коп., тобто по 2 500 грн. 00 коп. з кожного.

Стягнути солідарно з приватного підприємства «БАЗАЛЬТ» (код ЄДРПОУ 30211764) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір в розмірі 2 686 грн. 91 коп., тобто по 1 343 грн. 45 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів

Суддя: Шум Л.М.