Рішення

від 31.03.2023 по справі 761/29771/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/29771/20

Провадження № 2/761/2225/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Батер Компані» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Батер Компані» , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 14 800,00 грн. за договором купівлі-продажу товару, комісія банку у розмірі 177,60 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн., 3 % річних 402, 92 грн., інфляційні збитки у розмірі 192, 40 грн. та сплаченого судового збору у розмірі 840, 80 грн. Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що між ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос АШТ» в подальшому останній у 2020 році змінив назву відповідно до ЄДРПОУ 41315218 на "Батер Компані" було укладено договір купівлі-продажу товару, який оформлено у формі рахунку на оплату товару. Позивач, на виконання вказаного договору, у 2019 році перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 14 800,00 грн. за плиту багатопустотна згідно рахуноку фактури №329 від 10.10.2019. У строк товар не було поставлено та відповідач переніс поставку проплаченого товару, а згодом відмовився у поставці зазначеного товару. Позивач звернувся до відповідача щодо повернення сплачених грошових коштів на що отримав відповідь від директора Товариства щодо неможливості повернення сплачених грошових коштів у зв`язку з критичним становищем на підприємстві. Після неодноразових зверненнь до відповідача щодо повернення сплачених коштів позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, що Товариство не виконало своїх зобов`язань за спірним договором купівлі-продажу перед позивачем.

Провадження у справі відкрито 20.10.2020 р., відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач повідомлявся належним чином, про причине неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не надходило, відзив на позов не подав.

За таких обставин, зважаючи на положення ст. ст. ст. 223,280 ЦПК України, за відсутності заперечень позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних доказів, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши наявні докази та надавши їм належну оцінку суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що гарантійним листом №329 від 10.10.2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Кайрос АШТ» в особі директора Маркової О.Д., яка діє на підставі Статуту, підтверджено, що після зарахування коштів на поточний рахунок Товариства від ОСОБА_1 (Замовник) в розмірі не меньше ніж 50 % від суми, зазначеної у рахунку фактурі №329 від 10.10.2019 р. зобов`язується відвантажити плити перекриття: ПБ 75.12.8 - 3 шт. та ПБ 75.15.8 - 3 шт., решту коштів по рахунку фактурі Замовник повинен сплатити при доставці плит перекриття не пізніше дня доставки. Термін доставки 5-14 робочих днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємства.

10 жовтня 2019 року відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос АШТ» виставив позивачу рахунок №329 від 10 жовтня 2019 року на оплату товару, а саме: плита багатопустотна ПБ 75.15-8К7, кількість 3 шт., ціна з ПДВ 23 622, 00 грн. та плита багатопустотна ПБ 75.12-8К7, кількість 3 шт., ціна з ПДВ 17 514, 00 грн. загальна сума 41 136,00 грн. у тому числі ПДВ 6 856,00 грн.

У вказаному рахунку №329 від 10 жовтня 2019 Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос АШТ» вказано постачальником, а ОСОБА_1 - покупець.

Позивачем здійснено оплату за загальну суму 14 800,00 грн. Отримувачем коштів є Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос АШТ» , призначення платежу: оплата за плиту багатопустотну згідно рах. № 329 від 10.10.2019р., платник ОСОБА_1 , що підтверджується квитанцією № N1E7N4558M від 11 жовтня 2019 року на суму 14 800,00 грн.

19.11.2019 та 16.12.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос АШТ» отримав від позивача лист-вимогу від 15.11.2019 №15/11/2019 та від 13.12.2019 №13/12/2019 про повернення попередньої оплати за договором купівлі-продажу в розмірі 14 800,00 грн. щодо конкретних строків повернення отриманих грошових коштів, оскільки відповідач з жовтня 2019 року не поставив товар позивачу.

Доказів перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Кайрос АШТ» позивачу коштів матеріали справи не містять.

Як свідчать матеріали справи, 04.06.2020 внесено зміни до відомостей про юридичну особу, а саме: змінено повне найменування та місцезнаходження відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос АШТ» на Товариством з обмеженою відповідальністю «Батер Компані».

Разом з тим, відсутні і докази щодо перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Батер Компані» позивачу грошових коштів, сплачених ОСОБА_1 за поставку рп идбаних будівельних матеріалів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до ст. 205 ЦПК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч. 5 цієї статті).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 1-2 ст. 639 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За приписами п. 44.1 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первинні документи. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Однак відповідач не надав суду первинний бухгалтерський документ - видаткову накладну, яка б засвідчила факт передачі позивачу замовленого товару.

Виходячи зі змісту позовної заяви та наданих позивачем на підтвердження своїх доводів доказів, суд вважає, що сторонами було укладено договір купівлі-продажу товару, сторони домовились про всі істотні умови договору. Позивач сплатив 50 % вартості товару, що обумовлено домовленістю сторін та підтверджується наданими квитанціями. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач поставив, а позивач прийняв обумовлений товар, що є порушенням умов укладеного сторонами договору.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки відповідач отримав оплату, однак не передав товар позивачу, вимога позивача про стягнення з відповідача сплачених грошових коштів в сумі 14 800,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Як вбачається з позову, позивач просить стягнути з відповідача на його користь інфляційни витрати та 3 % річних.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 14-68цс18 (№ 758/1303/15-ц).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Отже, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

З огляду на зазначене, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц).

Позивачем надано розрахунок, який також перевірено під час розгляду справи, відповідно до якого інфляційні витрати становить 192, 40 грн. та 3 % річних становить 402, 92 грн.

Зважаючи на викладене враховуючи норми матеріального права та висновки Верховного Суду, суд приходить до висновку про можливість і в цій частині позову задольнити.

ОСОБА_1 також просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

За загальним правилом, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право навідшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону, відповідно до ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів".

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В розумінні ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, позовна заява, додані до неї матеріали не містять доводів позивача щодо спричинення моральної шкоди.

Відсутнє зазначення в чому саме вона полягає та обрунтування її розміру.

За таких обставин, та з огляду на приписи ЦПК Укрїа ни, суд приходить до висновку, що в задоволенні цієї частини позову необхідно відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 804,80 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 141, 205, 259, 263-268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 11, 23,509, 525-526, 625-628, 638, 693, 1167 ЦК України,Законом України "Про захист прав споживача", суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Батер Компані» про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Батер Компані» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, ЄДРПОУ: 41315218) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором купівлі-продажу товару в сумі 14 800,00 грн., комісію банку у розмірі 177 грн. 60 коп., інфляційни витрати у розмірі 192 грн. 40 коп., три відсотків річних у сумі 402 грн. 92 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Батер Компані» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, ЄДРПОУ: 41315218) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст.ст. 353-357 ЦПК України до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України , у цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 31 березня 2023 року

Суддя