Вирок від 03.04.2023 по справі 761/35006/20

Справа № 761/35006/20

Провадження №1-кп/761/690/2023

В И Р О К

іменем України

03 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючої судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представника потерпілих ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду міста Києва кримінальне провадження №12020100000000791, відомості про яке 25.08.2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у якому

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Прилуки, Чернігівської області, громадянин України, з вищою освітою, одружений, на утриманні двоє малолітніх дітей, одна дитина - інвалід з дитинства, військовослужбовець у званні «майор», учасник бойових дій, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до кримінальної відповідальності не притягувався,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем Української військової академії Медичних сил ЗСУ у військовому званні «майор», обіймаючи посаду начальника курсу факультету підготовки лікарів, під час проходження військової служби відповідно до вимог ст. 65,68 Конституції України, ст. ст. 11,16,49,56 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст.ст. 1,2,3,4 Дисциплінарного статуту ЗСУ зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок та вимоги військових статутів, не допускати негідних вчинків, порушив ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», п. 1.5 п.п. «б» п. 2.3, п.п. «а» п.2.9, п.10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ України та вчинив злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Так, 25.08.2020, приблизно о 16.10 год., ОСОБА_8 , в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «TOYOTA PRIUS», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, усвідомлюючи, що він здійснює рух територією автомобільного парку Української військової академії Медичних сил ЗСУ, за адресою м. Київ, вул. Зоологічна, 4а, по якій постійно пересуваються курсанти та абітурієнти навчального закладу, не вибрав безпечну швидкість та безпечні прийоми керування (щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним з урахуванням дорожньої обстановки), рухаючись по колу, змінюючи напрямок руху, не впевнився, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, небезпечно змінив напрямок руху в напрямку абітурієнтів, серед яких були ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , які стояли на сходах будівлі пункту технічного обслуговування і ремонту машин, здійснив наїзд на останніх, маючи технічну можливість уникнути цього.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпілі отримали наступні тілесні ушкодження:

?потерпіла ОСОБА_4 - відкриту травму правої гомілки та стопи: численні садна правої гомілки та стопи, відкритий вивих правої стопи (з ушкодженням капсульно-зв`язкового апарату гомілково-ступневого суглоба), уламковий перелом нижньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням уламків (справа), відкриту травму правої гомілки та лівої стопи: уламкові переломи нижньої третини великогомілкової та малогомілкової кісток за зміщенням уламків, які мають сполучення із зовнішнім середовищем (відкритий характер переломів був встановлений клінічними лікарями), рану (рвано-скальпована) тильної поверхні лівої стопи; відшарування шкіри та підшкірно-жирової клітковини латеральної поверхні верхньої третини лівої гомілки (площею, приблизно 1%), з крововиливами у м`які тканини, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя);

?потерпіла ОСОБА_6 - травматичну ампутацію лівої гомілки на рівні середньої третини, відкриту травму правої гомілки: рана( забійна) на рівні правого коліна, багатоуламкові переломи обох кісток правої гомілки на рівні середньо-нижньої третини, які мають сполучення із зовнішнім середовищем (відкриті переломи), рана на рівні правого гомілково-ступневого суглобу в проекції якої має місце ушкодження капсули; вивих правої стопи, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя);

?потерпіла ОСОБА_10 - травматичну ампутацію правої гомілки на рівні середньо-верхньої третини, яка супроводжувалась розвитком шоку та крововтрати, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя).

Суд визнає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_8 за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

В силу ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Диспозиція ст. 286 КК України є бланкетною, і для з`ясування того, чи були порушені правила безпеки дорожнього руху, необхідно звертатися до ПДР, якими регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

При цьому для встановлення наявності об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, має бути встановлено три обов`язкові ознаки: суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху), суспільно небезпечні наслідки (спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження) та причинний зв`язок між діяннями і наслідками.

З урахуванням вищенаведених положень законодавства України, заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд встановив, що пред`явлене обвинувачення доведено.

На початку судового розгляду ОСОБА_8 вказав про визнання вини та щире каяття, попросив вибачення у потерпілих, у зв`язку із чим заявив клопотання проводити судовий розгляд із застосуванням положень ст. 349 ч. 3 КПК України та не досліджувати докази, щодо тих обставин, які ніким не оспорюють.

По суті обвинувачення вказав, що вранці 25.08.2020 він прибув до медакадемії, де мало проходити шикування курсантів, після його закінчення, будучи тверезим - сів за кермо свого авто та поїхав до автопарку медакадемії, на КПП його пропустили на територію, та він прослідував на авто до приміщення складу, звідки курсанти мали отримувати речове забезпечення. В подальшому, в обідню перерву він вжив небагато горілки, оскільки до наступного дня не збирався сідати за кермо. Водночас, він не пам`ятає як сідав за кермо та почав керування автомобілем, а пам`ятає події вже після ДТП, як він надавав допомогу потерпілим. Вказав, що аналізуючи ситуацію по матеріалам справи, він в`їхав на сходи, де перебували потерпілі, в подальшому почав надавати їм допомогу, проте не пам`ятає кому саме.

В перебігу судового провадження сторона захисту заявила клопотання про зміну порядку та обсягу дослідження доказів щодо проведення повного судового слідства. В судовому засіданні 21.04.2020, обвинувачений заявив, що 25.08.2020 він керував своїм авто виключно до моменту, коли прибув на територію автопарку до складських приміщень, в подальшому, він за кермо автомобіля не сідав, на питання суду «кому він передав керування авто» та «хто керував авто в момент, коли сталася ДТП» надати відповідь відмовився.

Заявлений цивільний позов, не визнав, оскільки він поданий прокурором в інтересах військового госпіталю, обвинувачений не вважає, що госпіталь, є потерпілим від ДТП, тому підстави для відшкодування матеріальної шкоди, понесеної госпіталем на лікування потерпілих відсутні.

При призначенні покарання підтримав позицію свого захисника та просив суд призначити йому м`яке покарання, без реального його відбуття, надати йому можливість захищати державу, оскільки він є офіцером ЗСУ. Також просив врахувати, що він щиро кається, просить вибачення у потерпілих, та суду слід врахувати, що він частково відшкодував шкоду потерпілим, у розмірі який був для нього можливий, врахувати його сімейний стан, що в нього дружина та один із синів мають інвалідність.

Встановлені судом обставини вчинення кримінального правопрушення ОСОБА_8 повністю підтверджуються дослідженими та перевіреними безпосередньо в судовому засіданні доказами, не зважаючи на суперечливі показання обвинуваченого.

Судом проведено допит потерпілих.

Потерпіла ОСОБА_4 вказала, що після шикування курсу в академії, вона в авто з обвинуваченим та свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , поїхали до автопарку, для отримання речового забезпечення, в автомобілі вона чула, що офіцери розмовляли між собою, що планують вживати алкоголь. В момент ДТП вона перебувала на сходах, після того, як ОСОБА_8 за кермом авто зробив перше коло на подвір`ї, вона звернулася до підполковника ОСОБА_11 з проханням забрати ключі в ОСОБА_8 , оскільки той був напідпитку, коли авто поїхало на друге коло, вона побачила, що водій не встигне викрутити кермо та буде їхати на сходи, потерпіла розвернулася назад, відносно автомобіля, щоб піднятися вище по сходах, але встигла зробити лише один крок, потім сталося ДТП, в момент наїзду авто вона відчула два поштовхи. Просить призначити обвинуваченому насуворіше покарання, оскільки внаслідок того, що він сів за кермо у стані алкогольного сп`яніння та скоїв ДТП, її життя зазначло суттєвих змін, та було наповнено стражданнями, а також додаткове покарання позбавивши обвинуваченого права на керування та військового звання.

Потерпіла ОСОБА_10 повідомила, що у зв`язку із одруженням, змінила прізвище на ОСОБА_13 . Щодо ДТП розповіла, що 25.08.2020 мала отримувати форму, перед тим, як обвинувачений пішов сідати за кермо, в нього вже була нестійка хода. Сам момент ДТП вона побачила боковим зором, з огляду на місце її перебування відносно авто, вона не встигла піднятися на сходи. Внаслідок аварії суттєво змінилося її звичайне життя, вона втратила частину кінцівки, просила призначити обвинуваченому найсуворіше покарання.

Потерпіла ОСОБА_6 вказала, що ДТП сталося близько 16.00 год. 25.08.2020 на території військової частини, де курсанти мали отримувати форму, пам`ятає момент удару, відчула сильний біль, від обвинуваченого відчувала сильний запах алкоголю. Щодо самої ДТП пояснила, що обвинувачений проїхав перше коло, а на другому колі не вписався у поворот, і здійснив на них наїзд, в автомобілі на час ДТП за кермом перебував лише ОСОБА_14 .

Допитана свідок ОСОБА_15 пояснила, що є курсанткою медичної академії. У день, коли сталася ДТП, вона та інші дівчата, серед яких були потерпілі, перебували біля приміщення складу на сходах, де отримували речове забезпечення, в якийсь час з приміщення на вулицю вийшли ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , у свідка склалося враження, що вони були на підпитку, через явний запах від них алкоголю. ОСОБА_8 пройшов до свого авто, сів за кермо, вони з дівчатами звернулися до ОСОБА_11 , щоб останній не дав обвинуваченому можливості сісти у такому стані за кермо, останній підійшов до ОСОБА_8 та через відкрите вікно у авто щось йому говорив, після чого ОСОБА_8 все рівно проїхав по колу перед приміщенням складу, а коли їхав друге коло, автівка влетіла прямо на сходи, де стояли дівчата, ОСОБА_4 стояла нижче ніж свідок, після наїзду впала, а бампер був у неї на нозі, тому свідок підхватила бампер, щоб не відірвало ногу одній із потерпілих. Після самої ДТП всі, хто був поруч, почали надавати дівчатам, які найбільше постраждали, допомогу. ОСОБА_8 після ДТП вийшов з авто та підійшов до потерпілої ОСОБА_6 , яка була під автівкою та почав щось їй говорити.

Свідок ОСОБА_16 дала наступні показання. Вранці 25.08.2020 їх, як курсантів 1 курсу академії, познайомили із начальником курсу ОСОБА_8 , далі вона з іншими курсантками прибула до складського приміщення, де мала отримати речове забезпечення. Близько 16.00 год. з приміщення складу вийшов обвинувачений, направився до свого авто, сів за кермо, гучно увімкнув музику, вони попросили ОСОБА_11 повпливати на поведінку обвинуваченого, щоб той у нетверезому стані не сідав за кермо. Далі обвинувачений почав рухатися в авто, та через малий проміжок часу сталась ДТП.

Свідок ОСОБА_17 вказала, що вона та інші курсатки поїхали отримувати речове забезпечення, з часом настав обід та вони пішли пообідати, після чого повернулися до складу та продовжили очікувати там. З будівлі складу на вулицю вийшли ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , останній пішов на парковку та сів за кермо та, розпочавши рух, здійснив маневр по колу, потім почав їхати на друге коло і наїхав на сходи, де були потерпілі та інші дівчата. Свідок була поруч із будівлею, після моменту ДТП викликала швидку.

Також судом проведено допит свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які надали аналогічні показання щодо обставин ДТП та його винуватця.

Свідок ОСОБА_20 вказала, що приблизно о 16.00 год. 25.08.2020 дівчата очікували своєї черги на ганку, а свідок вже була всередині приміщення, в цей час з приміщення на вулицю вийшов ОСОБА_8 , далі свідок чула гучну музику, звуки авто, а потім почула удар, вибігши на ганок побачила, що сталася ДТП та були поранені дівчата, яким стала надавати медичну допомогу, потерпілій ОСОБА_4 робила перев`язку ніг, в цей час побачила як до потерпілої ОСОБА_6 підійшов обвинувачений та намагався їх вправити, але лише заважав.

Свідок ОСОБА_21 також вказала, що весь їх курс приїхав на вул. Зоологічну, 4 в м. Києві для отримання форми, аварія сталася близько 16.00 год. 25.08.2020, на сходах до складського приміщення, стояли приблизно 11 дівчат. Також зауважила, що в обвинуваченого була нестійка хода, був запах алкоголю, незв`язна мова, коли він звертався до дівчат. Після того, як обвинувачений ОСОБА_8 сів за кермо, він зробив одне коло, потім хотів ще одне зробити, однак в`їхав у сходи. Після ДТП обвинувачений підійшов до ОСОБА_6 та намагався надати допомоги, але тільки заважав.

Свідок ОСОБА_22 також вказала про обставини ДТП, яке сталося на її очах, зазначила, що за кермом авто був саме обвинувачений, який на її думку через стан алкогольного сп`яніння не впорався з керуванням та виїхав на сходи, травмувавши дівчат.

Аналогічні показання щодо обставин ДТП надала і свідок ОСОБА_23 .

Свідок ОСОБА_11 надав наступні покази. 25.08.2020 о 09.00 год. він прибув до академії на службу, було вишукано курс, після чого дівчат курсанток направили для отримання форми до складу на територію автопарку у в/ч. Він, потерпіла ОСОБА_4 , яка була призначена старшою курсу, та ОСОБА_8 на автомобілі останнього поїхали до складу, де мали видавати речове забезпечення. Перебуваючи на складі, свідок ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_8 та ще одна особа, вирішили пообідати в обідню перерву, під час якої на 5 осіб вжили пляшку горілки об`ємом 0,7 л. Випивши вказану пляшку, свідок та ОСОБА_8 поїхали до магазину, щоб купити ще одну пляшку горілки. Повернувшись з магазину, авто вони залишили на парковці на території військової частини, після чого з обвинуваченим зайшли до приміщення складу. Через який час, свідок вийшов з приміщення на подвір`я та почав спілкуватися з потерпілою ОСОБА_4 , яка була на вулиці. В цей час, ОСОБА_8 також вийшов з приміщення скаду та пішов за ріг, свідок вважав, що обвинувачений пішов покурити. Проте, обвинувачений сів до авто, гучно увімкнув музику та почав рухатися по колу перед приміщенням складу, на другому колі він в`їхав у сходи. Після ДТП хтось автомобіль відкотив від сходів.

Свідок ОСОБА_12 вказав, що познайомився з обвинуваченим лише 25.08.2020 року, вранці цього ж дня він, підполковник ОСОБА_11 та обвинувачений вишукували перший курс курсантів академії, далі отримали від керівництва команду видати першому курсу речове майно. До складу, де мали видавати забезпечення, він, ОСОБА_11 , потерпіла ОСОБА_4 та обвинувачений поїхали на авто останнього. В приміщенні речового складу, в обідню перерву, він, обвинувачений, ОСОБА_11 та інші особи вживали алкоголь. Самої ДТП він не бачив.

Свідок ОСОБА_25 вказав, що безпосередньо не бачив момент ДТП, оскільки як раз у приміщенні складу видавав курсантам форму, проте, почувши глухий удар, вибіг на вулицю та побачивши, що сталося, став надати допомогу потерпілим.

Свідок ОСОБА_26 надав суду показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_25 .

Свідок ОСОБА_27 повідомив суду, що в день, коли сталося ДТП він проходив військову службу у в/ч на КПП, отримав повідомлення, що на територію частини має пропустити авто білого кольору, що він і зробив, через певний час, вказане авто виїхало, та за якийсь час поверталося знову. Надалі він отримав повідомлення, що в частині сталося ДТП, винуватець якого намагається втекти, далі в частину прибули поліція, декілька швидких, прокуратура та керівництво.

Аналізуючи показання потерпілих та свідків, які були допитані під час судового розгляду, суд розцінює їх показання як правдиві, оскільки вони стабільні, узгоджуються між собою, перед допитом потерпілі та свідки попереджались про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве показання. Крім того, свідчення потерпілих, свідків відповідають іншим доказам, які безпосередньо досліджені судом та наведені нижче у вироку, а саме даним протоколів огляду місця події та транспортного засобу, протоколів слідчих експериментів, висновками експертиз, іншим дослідженим в судовому засіданні доказам, які підтверджують винуватість ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими, та викладених у вироку.

Так, згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.08.2020 з додатками у вигляді схеми ДТП та фототаблицею, слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у місті Києві ОСОБА_28 проведено детальний огляд місця події ДТП, зафіксовано обстановку на місці пригоди, а саме місце ДТП, місце розташування транспортного засобу на території УВМА, локалізація пошкоджень на транспортному засобі, інші сліди на місці ДТП, документ підписано учасниками без зауважень.

Вказані у протоколі та додатках до нього відомості підтверджують встановлені судом обставини щодо місця дорожньо-транспортної пригоди, що в свою чергу відповідає свідченням свідків і потерпілих, допитаних під час судового розгляду, так і поясненням обвинуваченого.

Відповідно до протоколу огляду здійснено огляд відеозапису за 25.08.2020 з камери зовнішнього відеоспостереження, яка встановлена біля воріт КПП в/ч НОМЕР_2 , судом проведено демонстрацію вказаного відеозапису, де зафіксовано прибуття до території вказаної військової частини автомобілю «TOYOTA PRIUS», д.н.з. НОМЕР_1 .

10.09.2020 старшим слідчим СУ ГУНП у місті Києві ОСОБА_29 на місці, де відбулася ДТП, проведено два слідчі експерименти за участі свідка ОСОБА_19 та за участі свідка ОСОБА_17 , з метою перевірки та уточнень відомостей для встановлення обставин виниклої ДТП, під час яких свідки детально розповідали про обставини ДТП, яке мало місце 25.08.2020. Також судом досліджено план-схему до кожного з протоколів та проведено демонстрацію відеозапису слідчих дії.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 042-1430-2020 від 21.09.2020-08.10.2020 у ОСОБА_4 встановлено ушкодження: відкриту травму правої гомілки та стопи: численні садна правої гомілки та стопи, відкритий вивих правої стопи (з ушкодженням капсульно-зв`язкового апарату гомілково-ступневого суглоба), уламковий перелом нижньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням уламків (справа), відкрита травма правої гомілки та лівої стопи: уламкові переломи нижньої третини великогомілкової та малогомілкової кісток за зміщенням уламків, які мають сполучення із зовнішнім середовищем (відкритий характер переломів був встановлений клінічними лікарями), рана (рвано-скальпована) тильної поверхні лівої стопи; відшарування шкіри та підшкірно-жирової клітковини латеральної поверхні верхньої третини лівої гомілки (площею, приблизно 1%), з крововиливами у м`які тканини, які відносяться до середнього ступеню тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень, їх характер та локалізація свідчать про те, що вони утворилися за ударним механізмом тупими предметами у строк 25.08.2020, внаслідок автомобільної травми - зіткнення автомобіля (який рухався) із пішоходом, який у момент первинного контакту перебував у вертикальному або у наближеному до нього положенні, тобто вбачається причинно-наслідковий зв`язок між даним ушкодженням та ДТП від 25.08.2020 року.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 042-1432-2020 від 21.09.2020-08.10.2020 у ОСОБА_10 встановлено ушкодження: травматичну ампутацію правої гомілки на рівні середньо-верхньої третини, яка супроводжувалась розвитком шоку та крововтрати, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, характер та локалізація свідчать про те, що воно утворилися за ударним механізмом тупими предметами у строк 25.08.2020, внаслідок автомобільної травми - зіткнення автомобіля (який рухався) із пішоходом, який у момент первинного контакту перебував у вертикальному або у наближеному до нього положенні, тобто вбачається причинно-наслідковий зв`язок між даним ушкодженням та ДТП від 25.08.2020 року.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 042-1431-2020 від 21.09.2020-08.10.2020 у ОСОБА_6 встановлено ушкодження: травматичну ампутацію лівої гомілки на рівні середньої третини, відкриту травму правої гомілки : рана( забійна) на рівні правого коліна, багатоуламкові переломи обох кісток правої гомілки на рівні середньо-нижньої третини, які мають сполучення із зовнішнім середовищем (відкриті переломи), рана на рівні правого гомілково-ступневого суглобу в проекції якої має місце ушкодження капсули; вивих правої стопи, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, характер та локалізація свідчать про те, що воно утворилися за ударним механізмом тупими предметами у строк 25.08.2020, внаслідок автомобільної травми - зіткнення автомобіля (який рухався) із пішоходом , який у момент первинного контакту перебував у вертикальному або у наближеному до нього положенні, тобто вбачається причинно-наслідковий зв`язок між даним ушкодженням та ДТП від 25.08.2020 року.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи від 01.10.2020 року № СЕ-19/111-20/44555-ІТ, встановлено, що в ситуації, яка склалася на дорозі безпосередньо перед настанням ДТП, водій автомобіля «TOYOTA PRIUS», д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_8 повинен був керуватися вимогами пунктів: 10.1, 12.1 ПДР України; в даній дорожній ситуації водій ОСОБА_8 мав технічну можливість уникнути наїзду на бетонні сходи та відповідно і курсантів ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , які перебували на сходах, шляхом виконання вимог пунктів: 10.1, 12.1 ПДР України, з технічної точки зору в діях Холодного вбачається невідповідність вимогам пунктів: 10.1, 12.1 ПДР України що і є, з технічної точки зору, причиною даної ДТП.

Висновком експерта від 31.08.2020 року № 12-1/2354, за наслідками проведення експертизи технічного стану автомобіля, встановлено, що на момент огляду та дослідження автомобіля «TOYOTA PRIUS», д.н.з. НОМЕР_1 - 28.08.2020 (на території спецмайданчику тимчасового тримання транспортних засобів за адресою м. Київ, вул. Г. Хоткевича, 20Б) гальмівна система, рульове керування та ходова частина знаходились в працездатному стані.

За даними судово-медичної (токсилогічної) експертизи від 05.10.2020-12.10.2020 № 052-26-2020 в результаті судово-токсилогічного дослідження сечі ОСОБА_8 , знайдено етиловий спирт в концентрації - 2.33 проміле.

Вищенаведені докази в сукупності доводять порушення обвинуваченим ОСОБА_8 вимог Правил дорожнього руху України, що і є, з технічної точки зору, причиною даної ДТП, та спростовують показання, надані обвинуваченим в судовому засіданні 21.04.2020, що в момент ДТП він не керував автомобілем.

Внаслідок дорожньо-транспортної події троє потерпілих молодого віку отримали тяжкі тілесні ушкодження (за критерієм небезпеки для життя).

Всі вищенаведені докази, досліджені в судовому засіданні, оцінені судом як належні та допустимі, містять інформацію щодо предмету доказування у даному кримінальному провадженні.

Крім того, з наданих прокурором та захистом матеріалів вбачаються й наступні обставини.

Наказом № 223 від 03.08.2020 Головнокомандувача ЗСУ ОСОБА_30 , майора ОСОБА_8 призначено начальником курсу факультету підготовки військових лікарів Української військово-медичної академії медичних сил ЗСУ, та 13.08.2020 - наказом ТВО начальника Української військово-медичної академії медичних сил ЗСУ ОСОБА_31 , обвинуваченого зараховано до списків особового складу академії.

У відповідності до перевірки ОСОБА_8 на алко-тестері «Drager» о 18.44 год. 25.08.2020 результат тесту становив показаник на рівні 2,08 проміле.

У відповідності до висновку КМНКЛ «Соціотерапія» від 28.08.2020 № 005033 (дата та час огляду 20.05 год. 25.08.2020) ОСОБА_8 перебував у стані алкогольного сп`яніння (2,92 %), коли мала місце дорожньо-транспортна пригода.

За інформацією КНП «Київський міський психоневрологівчний диспансер» станом на 15.09.2020 року, та довідки КМНКЛ «Соціотерапія» від 11.09.2020 № 436029 року ОСОБА_8 на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

ОСОБА_8 має посвідчення водія на право керування транспортним засобом, посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_3 , посвідчення офіцера ЗСУ серія та номер НОМЕР_4 , перебуває у військовому званні «майор». Обвинувачений нагороджений медаллю «За оборону рідної держави», всеукраїнським об`єднанням «К Р А Ї Н А», Всеукраїнською ГО «Спілка ветеранів та працівників силових структур України» - «ЗВИТЯГА» нагороджений відзнакою «За службу державі», має також інші відзнаки.

Відповідно до свідоцтва про шлюб - одружений, його дружина ОСОБА_32 має 3 групу інвалідності.

Згідно копії свідоцтв про народження, обвинувачений на утриманні має двох дітей ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який має статут інваліда з дитинства та ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Приймаючи рішення про визнання ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд критично оцінює показання обвинуваченого, надані ним в судовому засіданні 21.04.2020, що в момент ДТП він не керував автомобілем, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими судом доказами.

Доводи захисника про визнання недопустимим доказом показання тесту драгер, висновка екперта щодо тогксилогічного дослідження, не знайшли свого підтверження під час судового розгляду, так експертиза призначена слідчим у відповідності до встановленого процесуальним законом порядку, висновок експерта є цілком чітким та зрозумілим для сприйняття, та не містить подвійного сприйняття. Під час вирішення питання про допустимість доказів, важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд. Даних обставин під час розгляду кримінального провадження та недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 85-89 КПК України судом не встановлено.

Під час судового розгляду обвинувачений заявляв про визнання вини та щире каяття, на думку суду вказане не відповідає дійсності, з огляду на суперечливість показань обвинуваченого наданих ним під час судового розгляду, таким чином суд визнає формальним висловлювання обвинуваченого щодо визнання ним вини.

Також обвинувачений вказав, що щиро кається у вчиненому.

Водночас, виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризується як ставлення винної особи до вчиненого нею кримінального правопорушення, та означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Разом з тим, поведінка обвинуваченого під час судового розгляду не свідчила про наявність щирого каяття.

Також суд критично ставиться до позиції сторони захисту щодо пом`якшуючої покарання обставини - відшкодування шкоди потерпілим. Так, жодною із потерпілих не заявлено до обвинуваченого позовних вимог про відшкодування ані моральної, ані матеріальної шкоди. В той же час, внаслідок ДТП, три потерпілі отримали тяжкі тілесні ушкодження, двоє з потеплілих, з вини обвинуваченого, крім іншого, отримали ампутацію кінцівок. Захист вказує, що відшкодував шкоду, на підтвердження чого надав копії фіскальних чеків про грошові переводи, так 30.10.2020 та 31.10.2020 потерпілій ОСОБА_4 здійснено переказ на суму 5074 грн. кожен; потерпілій ОСОБА_35 02 та 03.11.2020 на аналогічну суму, та потерпілій ОСОБА_10 04 та 09.11.2020 також на аналогічні суми, в той же час, суд не погоджується із захистом, що відшкодування в такому розмірі може бути розцінено як пом`якшуюча обставина, враховуючи наслідки, що настали в результаті ДТП та конкретні обставини його вчинення.

З огляду на викладене вище, обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 відповідно до статті 66 КК України, судом встановлено не було.

Обставиною, яка обтяжує покарання, відповідно до статті 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопрушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Вирішуючи питання щодо стану, в якому перебував обвинувачений, суд приймає до уваги наступне. 25.08.2020, після ДТП ОСОБА_8 був оглянутий лікарем - ОСОБА_36 , яким, за наслідками огляду, складено Акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №005033 та проведено відбір сечі. Згідно результату токсикологічного дослідження № 052-26-2020 в результаті судово-токсилогічного дослідження сечі ОСОБА_8 , знайдено етиловий спирт в концентрації - 2.33 проміле.

Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети - виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним, (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Частиною 2 статті 65 КК України встановлено, що особі, яка вчинила кримінальне правопрушення, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

На підставі викладеного, призначаючи покарання обвинуваченому відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким злочином, обставини його вчинення, суд, також приймає до уваги дані про особу обвинуваченого. Так судом враховується, що обвинувачений є раніше не судомою особою, вчинив кримінальне правопорушення вперше і з необережності,має міцні соціальні зв`язки, суд, крім того враховує відсутність обставин, що пом`якшують покарання, одну обставину, яка його обтяжує, також враховуються наслідки вчинення кримінального правопорушення у вигляді завдання тяжких тілесних ушкоджень трьом особам молодого віку, та вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_8 , а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень застосування до нього покарання у виді позбавлення волі, у межах визначених санкцією інкримінованої йому статті Особливої частини Кримінального кодексу України. Підстав для застосування положень ст. 69, 69-1, 75 КК України судом встановлено не було.

Крім того, санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено покарання - позбавлення права керування транспортними засобами або без такого. Згідно ст. 55 КК України воно є факультативним додатковим покаранням, і питання про його призначення є правом суду, а не обов`язком.

Водночас при вирішенні питання щодо необхідності його призначення, суд бере до уваги встановленні під час судового розгляду порушення обвинуваченим правил дорожнього руху, документи, які характеризують його особу, наслідки у вигляді шкоди здоров`ю потерпілим, думку потерпілої сторони, які просили застосування такого покарання на максимальний строк, а також наслідки вчиненого, дозволяють суду дійти висновку про необхідність призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк, визначений санкцією статті.

Прокурором, крім іншого, заявлено про необхідність застосування до обвинуваченого положень ст. 54 КК України та позбавлення ОСОБА_8 військового звання «майор», оскільки вчинене ним кримінальне правопорушення є резонансним, створило в очах громадян та військового колективу негативне враження безладдя та безкарності у системі функціонування ЗСУ, що є виключним випадком, потерпіла сторона підтримала позицію прокурора.

Суд вважає, що таке додаткове покарання має бути призначене обвинуваченому. Вирішуючи це питання, суд враховує, що обвинувачений є офіцером ЗСУ, будучи військовослужбовцем зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок та вимоги військових статутів, не допускати негідних вчинків, натомість в стані алкогольного сп`яніння, будучи призначеним начальником курсу факультету підготовки військових лікарів Української військово-медичної академії медичних сил ЗСУ, повинен був своєю поведінкою бути прикладом для курсантів академії та інших діючих та майбутніх військових, однак вчинив хоча і не умисний злочин, проте в стані алкогольного сп`яніння, завдавши тяжкої шкоди здоров`ю трьом особам молодого віку, які були курсантами медичної академії, вказане, за позицією суду, є несумісним з військовим званням.

Призначення такого покарання, на думку суду, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 , ухвалюється з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Окрім того, прокурор в інтересах держави: а саме: Головного військово-медичного управління ЗСУ та Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» заявила цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_8 про відшкодування майнової шкоди на суму 249470,97 грн., які були витрачені на лікування потерпілих, на користь держави - Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».

ОСОБА_8 цивільний позов не визнав, як поданий неналежним позивачем.

Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали тяжкі тілесні ушкодження. Отже, між потерпілими та обвинуваченим виникли деліктні зобов`язання із завдання шкоди внаслідок ДТП.

Постановою КМУ № 545 від 16.07.1993 затверджено Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання.

Згідно із статтею 1206 Цивільного кодексу України кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

Сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

З огляду на вказане, а також дослідивши долучені до позову прокурором докази щодо розміру витрат лікувального закладу, суд приходить до висновку, що заявлений прокурором позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як вбачається з наявних у матеріалах кримінального провадження довідок про витрати на проведення експертиз, сукупна їх вартість становить 15568 грн., а саме: 3238,20 грн. (висновок екперта № 042-1430-2020), 4857,30 грн. (висновок експерта № 042-1432-2020), 4857,30 грн. (висновок експерта № 042-1431-2020), 980,70 грн. (висновок експерта СЕ-19/111-20/44555-ІТ), 1634,50 грн. (висновок експерта № 12-1/2354).

Вказані витрати документально підтверджені, а тому в порядку ст. 124 КПК України, підлягають стягненню на користь держави з ОСОБА_8 .

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Під час проведення досудового розслідування у справі застосовано заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту автомобіля «TOYOTA PRIUS», д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_37 , арешт накладався з метою його збереження як речового доказу. Відповідно до положень ст. 174 ч. 4 КПК України cуд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові. Вирішуючи питання про скасування арешту майна, суд насамперед, враховує мету його накладення - збереження речового доказу, належність транспортного засобу не обвинуваченому, а іншій особі - ОСОБА_37 у зв`язку із чим, на думку суду арешт необхідно скасувати.

З аналогічних підстав, скасуванню підлягає і арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва 02.09.2020 на вилучене під час проведення особистого обшуку ОСОБА_8 майно, а саме: джинси світлого кольору та футболку сірого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , посвідчення водія НОМЕР_6 .

Під час досудового та судового провадження, обвинувачений перебував під запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою, в перебігу судового провадження, у зв`язку із внесенням застави був звільнений з під варти та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Враховуючи, що суд призначає обвинуваченому реальне покарання у вигляді позбавлення волі, суд вважає, що до набрання вироком законної сили обвинуваченому необхідно змінити запобіжний захід із застави на тримання під вартою, з метою запобігання ризикам переховування у зв`язку із призначеним покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-374, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки та позбавленням військового звання «майор».

Змінити застосований до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набранням вироком законної сили, взявши ОСОБА_8 під варту в залі суду негайно.

Застава в розмірі 168160 грн. внесена за ОСОБА_8 підлягає поверненню заставодавцю.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту його фактичного затримання, зарахувавши у строк відбуття покарання ОСОБА_8 строк попереднього ув`язнення у період з 25.08.2020 року по 24.12.2020 року з розрахунку день за день.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Головного військово-медичного управління ЗСУ та Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» до ОСОБА_8 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави в особі Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (01133, м. Київ, вул. Госпітальна,18 МФО 820172, код ЗКПО 07773293) на відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в розмірі 249 470 (двісті сорок дев`ять тисяч чотириста сімдесят) грн. 97 коп.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва 02.09.2020 на вилучене під час проведення особистого обшуку ОСОБА_8 майно, а саме: джинси світлого кольору та футболку сірого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , посвідчення водія НОМЕР_6 .

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва 08.09.2020 на автомобіль «TOYOTA PRIUS», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_38 .

Речові докази: автомобіль «TOYOTA PRIUS», д.н.з. НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_37 за належністю; вісім паперових конвертів коричневих кольорів, в середині яких знаходиться два чохли з передніх сидінь, змиви з внутрішніх поверхонь салону автомобілю в загальній кількості 5 шт. - знищити; джинси світлого кольору та футболку сірого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , посвідчення водія НОМЕР_6 , вилучені під час проведення особистого обшуку ОСОБА_8 - повернути останньому.

Процесуальні витрати у зв`язку із залучення експертів у кримінальному провадженні в сукупному розмірі 15568 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн. - стягнути з ОСОБА_8 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після проголошення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні

Головуюча суддя ОСОБА_1