Рішення

від 01.03.2023 по справі 482/655/22

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.03.2023

Справа № 482/655/22

Номер провадження 2/482/215/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Баранкевич В.О., секретаря судового засідання - Єфімової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новоодеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог РКП Новоодеське БТІ про визнання права власності на квартиру в порядку набувальної давності,-

В С Т А Н О В И В :

01 серпня 2022 року позивач через свого представника - адвоката Ярмуш В.В. звернувся до Новоодеського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до відповідача Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог РКП Новоодеське БТІ про визнання права власності на квіртиру в порядку набувальної давності.

У зазначеній позовній заяві позивач посилається на те, що він разом із своєю сім`єю із 1988 року по даний час відкрито та безперервно володіє і користується квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначену кватиру він отримав рішенням колгоспу «Шлях Комунізму» як член вказаного колгоспу для проживання відповідно до наказу №3 від 03 лютого 1986 року. Багатоповерховий будинок разом з квартирою за адресою АДРЕСА_1 на той час рахувався за колгоспом «Шлях Комунізму» та квартири у ньому видавалися членам колгоспу. При цьому документи, які стали підставою для вселення, не збереглися.

Разом з тим на даний час право власності на спірну квартиру ні за ким не зареєстровано, власник зазначеного об`єкту нерухомості не відомий. Крім того, на балансі Новоодеської міської ради вказана квартира не перебуває, що позбавляє можливості оформити право власності на вказану квартиру у порядку приватизації.

Вказує, що він є пенсіонером, іншого житла не має, з 1988 року зареєстрований та проживає у спірній квартирі, добросовісно, відкрито, безперервно користується нею, проводив у ній ремонти, сплачував комунальні платежі, займався її доглядом та утриманням.

Враховуючи положення ст. 328, ч. 1 ст. 344 ЦК України, позивач просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на вказану квартиру.

У судове засідання позивач не з`явився, його представник надав до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Новоодеської міської ради та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору РКП Новоодеське БТІ у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до наступного.

Згідно до ч. 1 ст. 16, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями ч. 1, ч. 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Судом встановлено, що позивач з 18.01.1986 року по травень 1997 року був прийнятим членом колгоспу «Шлях Комунізму» де працював слюсарем, що підтверджується трудовою книжкою від 14.07.1986 року.

Відповідно до домової книги та відмітки у паспорті ОСОБА_1 із 1988 року по даний час зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Новоодеської міської ради Миколаївської області від 10 листопада 2021 року вихідний № К-751 станом на 10 листопада 2021 року квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1 не перебуває на балансі виконавчого комітету міської ради та не знаходиться у власності міської ради.

Відповідно до довідки РКП Новоодеське РБТІ вказано, що нерухоме майно, а саме квартира, яка розташована за поштовою адресою АДРЕСА_1 станом на 31 грудня 2012 року не було зарестровано та право власності не зареєстровано.

У ході судового розгляду знайшло своє підтвердження те, що позивач із 1988 року відкрито, безперервно володіє спірною квартирою, поводячись із нею як власник.

Також встановлено безтитульне, без відповідної правової підстави, володіння позивачем зазначеною квартирою, власник якої відсутній.

У постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Дана правова позиція підтримана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 №910/17274/17, і, зокрема, вказано, що оскільки за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю.

Згідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 7.02.2014 року при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

П. 11 вказаної Постанови передбачає, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об`єкт третіми особами за набувальною давністю. Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року. При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Відповідно до правової позиції, викладеній у Постанові Верховного суду від 28.04.2020 року, справа № 552\1354\18 володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном..

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц.

За наведених обставин суд вважає, що позивач добросовісно, безтитульно заволодів нерухомим майном, власник якого невідомий і продовжує відкрито, безперервно володіти квартирою за адресою АДРЕСА_1 , поводячись як власник, починаючи 1988 року, тобто більше десяти років та набув право власності на це майно за набувальною давністю, на підставі ч. 1 ст. 344 ЦК України.

Згідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

На підставі викладеного та керуючись ст. 16, 328, 344, 392 ЦК України, ст. 10 - 13, 19, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280, 282, 283 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Новоодеської Міської ради Миколаївського району Миколаївської області, РКП Новоодеське РБТІ Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий суддя: В.О.Баранкевич