Вирок

від 03.04.2023 по справі 947/7180/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/7180/23

Провадження № 1-кп/947/785/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2023 року Київський районний суд м. Одеси, у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за №12022162480000306 від 17.02.2022 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Гола пристань, Херсонської області, з вищою освітою, одруженого, працює на посаді лікаря КНП «МКЛ №5» ОМР, є особою з інвалідністю 2-ї групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2022 року, приблизно о 18 годині 40 хвилин, в темний час доби, ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, при ввімкненому міському електроосвітленні, керуючи технічно справним автомобілем марки «Сhevrolet-Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , по горизонтальній прямій ділянці асфальтобетонного покриття проїзної частини проспекту Небесної Сотні, здійснював рух від вул. Левітана в напрямку проспекту Академіка Глушка в місті Одеса.

Наближаючись до регульованого пішохідного переходу, розташованого поблизу будинку №4В/5 по проспекту Небесної Сотні, на світлофорі якого був ввімкнений зелений сигнал дозволяючий рух пішоходів та заборонений - червоний сигнал, що забороняє рух транспортних засобів, водій ОСОБА_5 , своєчасно не зменшив швидкість, не зупинився на заборонений сигнал світлофору перед дорожньою розміткою 1.12 ПДР України (стоп-лінія), та продовживши рух, виїхав на пішохідний перехід, позначений дорожнім знаком 5.38.1 і 5.38.2 ПДР України, а також дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР України, де допустив наїзд передньою частиною свого автомобіля на малолітнього пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину дороги зліва-направо по напрямку руху автомобіля по вказаному пішохідному переходу на свій зелений сигнал світлофору.

Своїми діями водій ОСОБА_5 , порушив вимоги п. 1.5; підпункт «б» п. 2.3; 2.9 «а», п. 8.7.3 «е», п. 8.10 «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), якими передбачено:

- п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.»;

- п. 2.9. «Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;»

- п. 8.7.3. Сигнали світлофора мають такі значення:

е) «червоний сигнал , у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух»;

- п. 8.10 «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 , якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до висновку судово-медичної експертизи, потерпілій ОСОБА_6 , спричинені наступні тілесні ушкодження: переломи верхньої та нижньої гілок лівої лонної кістки, черепно-мозкова травма в формі струсу головного мозку, гематоми та садна голови, забій грудної клітки та живота, множинні садна тулуба та кінцівок, які спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно п.п. 2.2.2 та та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи, водій автомобіля марки «Сhevrolet-Aveo» ОСОБА_5 , виконуючи вимоги п. 8.7.3 (е), п. 8.10 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти настанню даної події.

Дії водія автомобіля «Сhevrolet-Aveo» ОСОБА_5 , які не відповідали вимогам п. 8.7.3 (е), п. 8.10 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку з ДТП.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, при цьому не оспорюючи фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та надав наступні покази.

16 лютого 2022 року, приблизно о 18 годині 40 хвилин, він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, при ввімкненому міському електроосвітленні, керував технічно справним автомобілем марки «Сhevrolet-Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по проспекту Небесної Сотні, здійснював рух від вул. Левітана в напрямку проспекту Академіка Глушка в місті Одеса.

Наближаючись до регульованого пішохідного переходу, розташованого поблизу будинку №4В/5 по проспекту Небесної Сотні, на світлофорі якого був ввімкнений зелений сигнал дозволяючий рух пішоходів та заборонений - червоний сигнал, що забороняє рух транспортних засобів, він своєчасно не зменшив швидкість, не зупинився на заборонений сигнал світлофору перед дорожньою розміткою 1.12 ПДР України (стоп-лінія), та продовживши рух, виїхав на пішохідний перехід, де допустив наїзд передньою частиною свого автомобіля на малолітнього пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину дороги зліва-направо по напрямку руху автомобіля по вказаному пішохідному переходу на свій зелений сигнал світлофору.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, потерпіла ОСОБА_6 , тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Визнає, що допустив порушення вимог п. 1.5; підпункт «б» п. 2.3; 2.9 «а», п. 8.7.3 «е», п. 8.10 «Правил дорожнього руху» України.

Цивільний позов прокурора в інтересах КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» OOP про відшкодування матеріальної шкоди визнає в повному обсязі.

У скоєному щиро розкаявся, виявив щирий жаль з приводу вчиненого та засуджує свої дії. Він добровільно відшкодував потерпілій заподіяну шкоду і теперішній час продовжує надавати потерпілій допомогу. Просить суд не позбавляти його волі. Крім того, просив суд розглянути кримінальне провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України. Прокурор не заперечував проти розгляду кримінального провадження в такому порядку.

Законний представник потерпілої надав суду заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутність та відсутність малолітньої потерпілої, зазначивши, що матеріальні збитки йому повністю відшкодовані обвинуваченим, просить суд призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненому злочині визнав у повному обсязі, суд, з`ясувавши думку учасників судового засідання, роз`яснив сторонам кримінального провадження вимоги ч.3 ст.349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, за згодою учасників судового засідання, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого, відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують її особистість. Також, обвинуваченому було роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи.

За таких обставин, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують його особу, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, за ознаками - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, доведена у повному обсязі.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети не тільки кари, а також виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Відповідно ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлені.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого, при визначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, класифікується як нетяжкий злочин, вчинений з необережності, обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що воно не потягло за собою тяжких наслідків, ставлення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі та усвідомив неправомірність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, виявляв щирий жаль з приводу вчиненого та засуджує свої дії, добровільно відшкодував потерпілій шкоду, завдану кримінальним правопорушенням; особу обвинуваченого, який є особою з інвалідністю 2-ї групи безстроково, працює лікарем-кардіологом, його позитивну характеристику, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Згідно з приписами ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин у справі, особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаявся, а також тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, покарання, яке передбачено за вчинений злочин, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, за відсутності обставин, які його обтяжують, ураховуючи думку потерпілого, який просив не призначати покарання, пов`язане з реальним позбавленням волі та призначити більш м`яке покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та дає підстави для застосування ст. 69 КК України.

Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Колегія суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 03 лютого 2021 року №629/2739/18 зауважила про те, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Отже, призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, а саме те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України є необережним нетяжким злочином, тобто обвинувачений не мав конретних мотивів чи умислу на вчинення злочину, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, працює лікарем-кардіологом, є особою з інвалідністю 2-ї групи, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв`язки.

Крім того, суд враховує позицію представника потерпілої, а саме те, що представник потерпілого повідомив суд про те, що обвинувачений добровільно відшкодував завдану шкоду і він не має не до останнього жодних претензій та просить суд не призначати обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі.

Також, суд враховує поведінку обвинуваченого під час вчинення злочину та після його вчинення, а саме те, що останній не мав намір ухилятися від відповідальності, відшкодував завдану його діями шкоду, у теперішній час продовжує надавати допомому потерпілій.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі явно не буде відповідати вимогам справедливості та меті покарання.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов до висновку, що призначаючи покарання можливо застосувати до обвинуваченого положення ст. 69 КК України, а саме перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України за цей злочин, а саме штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.53 КК України штраф це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому обираючи такий вид покарання, суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 з 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, а обвинувачений офіційно працює лікарем, та має змогу його сплатити.

На переконання суду дане покарання, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи Бакланов проти Росії від 09 червня 2005 року; Фрізен проти Росії від 24 березня 2005 року; Ісмайлова проти Росії від 29 листопада 2007 року) та перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що до обвинуваченого слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у межах строку, визначеного санкцією ч.1 ст.286-1 КК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.

Питання про судові витрати суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 18.02.2022 року на автомобіль марки «Chevrolet-Aveo» д/н НОМЕР_1 номер шассі НОМЕР_2 підлягає скасуванню.

Судом розглянутий цивільний позов прокурора, заявлений в інтересах держави та територіальної громади м.Одеси в особі: Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» OOP, в якому прокурор Київської окружної прокуратури м.Одеси просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 , на користь комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» OOP, заподіяну майнову шкоду у сумі 40 552, 45 гривень.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.

Вирішуючи зазначений позов про стягнення спричиненої матеріальної шкоди, суд вважає його документально доведеним в частині понесених витрат.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 124, 127, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України та призначити йому основне покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у вигляді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 51000 (п`ятдесят одну тисячу) грн. 00 коп., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.

Цивільний позов прокурора, заявлений в інтересах держави та територіальної громади м.Одеси в особі: Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» OOP про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 , на користь комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» OOP, заподіяну майнову шкоду у сумі 40 552 (сорок тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) гривень 45 копійок, (м.Одеса, вул. Академіка Воробйова, З, р/р НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ - 01998532, МФО 328704, Банк - АТ КБ «Приватбанк»).

Процесуальні витрати на проведення судових експертиз стягнути з ОСОБА_5 у розмірі 4 215 гривень 22 копійок в дохід держави.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 18.02.2022 року на автомобіль марки «Chevrolet-Aveo» д/н НОМЕР_1 номер шассі НОМЕР_2 .

Речові докази: автомобіль марки «Chevrolet-Aveo» д/н НОМЕР_1 номер шассі НОМЕР_2 - повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1