Ухвала

від 30.03.2023 по справі 204/1070/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/489/23 Справа № 204/1070/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

підозрюваного ОСОБА_7

захисників ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційні скаргизахисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,в інтересахпідозрюваного ОСОБА_7 ,на ухвалуслідчого суддіКрасногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дебальцеве Донецької області, маючого на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 258-5 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчогосудді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2023 року задоволено клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 та продовжено відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05 березня 2023 року.

Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на те, що у судовому засіданні прокурором не було доведено факт існування таких ризиків як: незаконний вплив на свідків, потерпілого; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється.

У судовому засіданні прокурором було доведено наявність лише одного ризику, а саме: що підозрюваний ОСОБА_7 , враховуючи невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує у випадку визнання його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Зазначає, що на даний час в Україні введено військовий стан та тривають активні бойові дії, що в свою чергу збільшує ризик втечі (переховування) підозрюваного настільки, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти даному ризику.

Вказує, що виходячи з наданих доказів, додані до матеріалів клопотання докази у їх сукупності, дають всі підстави стверджувати про вірогідну причетність підозрюваного до вчинення названого кримінального правопорушення.

Також зазначає, що враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним особливо тяжкого кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання та реєстрації, наявність на утриманні малолітньої доньки, а також враховуючи наявність ризику, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також те, що підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу у судовому засіданні не встановлено, підозрюваному необхідно продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування, тобто до 5 березня 2023 року.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ні в повідомленні про підозру ні в клопотанні слідчого не вбачається наявності складу інкримінованих ОСОБА_7 правопорушень, що залишено без уваги судом першої інстанції

Вказує, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є недоведеним, можливість виїзду ОСОБА_7 з України є обмежено. В силу законодавчих підстав та фактично є неможливою з огляду на вік підозрюваного. Досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 285-5 КК України здійснювалось у період з 23.05.2017 року по 13 липня 2018 року та було закрито у звязку із встановленою відсутністю ознак кримінального правопорушення. В зазначений період ОСОБА_7 неодноразово виїздив за межі України та повертався, за основним місцем роботи характеризується позитивно, має спільну сумісну власність нерухоме майно, також має у власності житловий будинок, має на вихованні малолітню дитину, а також здійснює утримання сина.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заявлений захисниками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відвід слідчому судді безпідставно відхилений, а заявлений ним відвід взагалі залишений без реагування.

Вказує, що надані стороною захисту докази, як і матеріали долучені до клопотання слідчого, в судовому засіданні взагалі не досліджувались, а тому висновки суду є безпідставними.

Також зазначає, що залишились без реагування та належної оцінки наведені стороною захисту факти та обставини, що доводять закінчення строків досудового розслідування та незаконного поновлення досудового розслідування; незаконність первісного обрання запобіжного заходу прокурором з посиланням на ст. 615 КПК України; недотримання процедури вручення підозри, її неконкретність змісту та необґрунтованість; незаконність затримання та особистого обшуку ОСОБА_7 ; відсутність доказів наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України; застосування до підозрюваного незаконних методів ведення слідства та інше.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисники підтримали апеляційні скарги, просили їх задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.

Перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги захисника, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані в повному обсязі, а доводи сторони захисту, викладені в судовому засіданні та які зазначені в апеляційній скарзі щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними з огляду на таке.

Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно з наданими матеріалами ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 258-5 КК України, вчиненого за обставин, детально викладених у повідомленні про підозру.

Відомості, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні вказаних злочинів, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання слідчого, які неодноразово були предметом розгляду слідчим суддею при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовженні. Крім того, питання обґрунтованості підозри неодноразово перевірялась також і Дніпровським апеляційним судом під час перевірки попередніх ухвал слідчих суддів про обрання та продовження строку дії тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 ..

Що стосується доводів захисників щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_7 , які посилаються на оцінку доказів, колегія суддів зауважує, що на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Наявні в матеріалах даного провадження відомості дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні вказаних злочинів, що підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання слідчого, які неодноразово були предметом розгляду слідчим суддею при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовженні. Крім того, питання обґрунтованості підозри перевірялась раніше Дніпровським апеляційним судом під час перевірки ухвали слідчих суддів про обрання та продовження строку дії тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 .. В матеріалах справи відсутні відомості про нові обставини, які б спростовували обґрунтованість цієї підозри або причетність ОСОБА_7 до інкримінованих йому злочинів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з визначеним Європейським судом з прав людини поняттям, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об`єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою. Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду від 24 листопада 2016 року № 5-328кс16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».

Апеляційний суд вважає, що доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри ОСОБА_7 фактично зводяться до оцінки доказів.

У зв`язку з цим, доводи захисників з цього приводу задоволенню не підлягають, з огляду на те, що колегія суддів на даному етапі досудового розслідування не вправі давати оцінку допустимості, достовірності та належності доказів.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника про незаконність первісного обрання запобіжного заходу прокурором з посиланням на ст. 615 КПК України, недотримання процедури вручення підозри, її неконкретність змісту та необґрунтованість, оскільки водни не є предметом розгляду даного провадження, також, стороною захисту не надано доказів того, що постанова прокурора про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 на підставі ст. 615 КПК України чи повідомлена останньому підозра її неконкретність змісту чи інше скасовані у передбачений КПК України спосіб.

Також, не знайшло свого підтвердження незаконність затримання та особистого обшуку ОСОБА_7 зважаючи на наступне.

Відповідно до правової позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловленої у постанові від 27 травня 2019 року (справа №766/22242/17), відповідно до якої положення ст.206 КПК України мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов`язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст.208 КПК України, post factum, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання або судового розгляду кримінального провадження по суті.

Колегія суддів зазначає, що відповідно вимог ч. 1 ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України; 4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255 1, 255 2 Кримінального кодексу України.

За вимогами ч. 3 ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.

Відповідно з вимогами ч. 3 ст. 208 КПК України при затриманні особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов`язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. У разі якщо на момент затримання прізвище, ім`я, по батькові затриманої особи не відомі, у протоколі зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознімок. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, надавати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до матеріалів кримінального провадження затримання ОСОБА_7 відбулось 04 березня 2022 року в місті Києві в проміжок часу від 21:33 до 21:59 годин. Протокол затримання було складено відповідно до вимог КПК, підписаний ОСОБА_7 без зауважень. Протокол було складено старшим слідчим в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області підполковником юстиції ОСОБА_13 .. Затримання відбувалось оперуповноваженим Управління СБ України в Дніпропетровській області молодшим лейтенантом ОСОБА_14 .. ОСОБА_7 було роз`яснено про його права, та без зайважень було підписано протокол. Під час затримання було проведено особистий обшук ОСОБА_7 .. Особистий обшук було проведено в присутності понятих, які підписали також протокол. Учасників було ознайомлено зі змістом протоколу, зауважень та доповнень до протоколу від учасників не було.

Отже, вказані процесуальні дії були виконані згідно вимог ч. 4 ст. 208 КПК України.

Що стосується доводів адвокатів щодо недоведеності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Слідчий суддя, перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, правильно дійшов висновку та встановив, що слідчим та прокурором під час судового розгляду доведено лише наявність одного ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 враховуючи невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує у випадку визнання його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Окрім цього, слідчим суддею було вірно зазначено, що раніше вже було встановлено наявність лише одного ризику, та наявність ризиків не збільшилася.

Колегія суддів, вважає за необхідне зауважити, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначав, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Колегія суддів звертає увагу на практику ЄСПЛ, зокрема те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що на даний час є реально доведеним ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що два з інкримінованих праворошушень відносяться до категорії особливо тяжких, за які передбачене покарання понад 10 років позбавлення волі, з конфіскацією майна або без такої. Тому існує реальний ризик того, що останній, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та суворість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, може дійсно переховуватись від слідства та суду.

Апеляційний суд зазначає, що слідчим суддею при доведеності існування ризику вірно враховано той факт, що на даний час в Україні введено військовий стан та тривають активні бойові дії, в тому числі недалеко від меж Дніпропетровської області, що в свою чергу збільшує ризик втечі (переховування) підозрюваного настільки, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти даному ризику.

Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя врахував вагомість наявних доказів, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а також відомості щодо особи підозрюваного, врахувавши його вік, наявність постійного місця проживання та реєстрації, наявність на утриманні малолітньої доньки. Були відомі і інші дані про особу ОСОБА_7 , характер його роботи та діяльність, про які зазначено в апеляційних скаргах. Суд також зазначив, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров`я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.

Тобто, слідчий суддя врахував всі дані про особу підозрюваного, на які є посилання в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги захисників щодо відсутності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними, адже він неформально вказаний у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, та об`єктивно встановлений під час судового розгляду клопотання слідчим суддею.

Щодо доводів апелянта про те, що порушено територіальну юрисдикцію розгляду даного клопотання апеляційний суд зазначає наступне.

Дійсно стороною захисту долучено копію ухвали Дніпровського апеляційного суду від 22.02.2023 року згідно якої встановлено, що розслідування кримінального провадження № 22017040000000032 здійснюється слідчим СВ УСБУ в Дніпропетровській області, яке знаходиться за адресою м. Дніпро, пр. Нігояна, 35-а, що територіально відноситься до Новокодацького району м. Дніпро, тобто знаходиться в межах територіальної юрисдикції Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

В свою чергу, колегія суддів не наділена повноваженнями надавати оцінку висновкам викладеним іншою колегією суддів Дніпровського апеляційного суду.

В даному кримінальному провадженні колегією суддів встановлено, що слідче СВ УСБУ в Дніпропетровській області, знаходиться за адресою м. Дніпро, пр. Нігояна, 35-а, що територіально відноситься до Чечелівського району м. Дніпро, тобто знаходиться в межах територіальної юрисдикції Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.

Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень територіальної юрисдикції розгляду даного кримінального провадження.

З урахуванням викладеного та фактичних обставин кримінального провадження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність продовження застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що є виправданим на даному етапі судового розгляду кримінального провадження.

Ухвала суду першої інстанції за змістом є обґрунтованою, вмотивованою, законною.

Порушень вимог чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді або її зміни, не встановлено.

Таким чином, апеляційні скарги з додатками адвокатів слід залишити без задоволення, а ухвалу суду, як законну, - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4