Постанова

від 03.04.2023 по справі 927/870/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2023 р. Справа№ 927/870/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

представники сторони: не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком АВ»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.12.2022

у справі № 927/870/22 (суддя Сидоренко А.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком АВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Супер Кит»

про стягнення 43 274, 43 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техком АВ» звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Супер Кит» про стягнення грошових коштів у сумі 43 274, 43 грн., перерахованих відповідачу згідно договору купівлі-продажу № 20/10/2020 від 20.10.2020, 476,02 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 216,96 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, а також 72 621,00 грн. збитків, завданих відповідачем внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару належної якості на підставі видаткової накладної № 40 від 23.05.2022.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на його думку, грошові кошти в сумі 43 274,43 грн. є безпідставно набутими відповідачем та підлягають поверненню в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України з урахуванням відповідних нарахувань.

Позовні вимоги в частині відшкодування збитків обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару належної якості.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.11.2022 роз`єднано заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Техком АВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Супер Кит» позовні вимоги, виділивши в самостійне провадження вимогу про стягнення 72 621, 00 грн. збитків, завданих відповідачем внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару належної якості на підставі видаткової накладної № 40 від 23.05.2022, оскільки це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.12.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком АВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Супер Кит» про стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 43 274, 43 грн залишено без задоволення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком АВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Супер Кит» 7 500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техком АВ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.12.2022 у справі №927/870/22 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з неправильним встановленням обставин справи, з порушенням норм матеріального права, а також процесуального права, що призвело до ухвалення неправомірного рішення.

Зокрема, скаржник зазначив, що у травні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Техком АВ» домовилось з Товариством з обмежною відповідальністю «Супер Кит» про поставку пиломатеріалу обрізного хвойного, що підтверджується рахунком на оплату № 22 від 23.05.2022 та видатковою накладною № 40 від 23.05.2022.

Відповідно до рахунку на оплату № 22 від 23.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Супер Кит» повинно було поставити товар на загальну суму 238 405, 92 грн, що становить 29.208 м3 .

Проте, згідно із видатковою накладною № 40 від 23.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Супер Кит» поставив пиломатеріал обрізний хвойний 32,592 м3 на загальну суму 266 027, 31 грн.

01.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Техком АВ» доплатило суму грошових коштів за поставлений товар у розімірі 198 671, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4471 від 01.06.2022. Тим самим переплативши кошти у сумі 43 274, 43 грн.

Отже, договірні відносини між сторонами закінчились, коли всі домовленості були виконані, а саме: ТОВ «Супер Кит» поставило товар у об`ємі, який зазначений у рахунку на оплату 22 від 23.05.2022, що підтверджується видатковою накладною № 40 від 23.05.2022, а ТОВ «Техком АВ» сплатило кошти за поставлений товар.

Переплата коштів на суму 43 274, 43 грн утворилась вже поза межами договірних відносин.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023 справу №927/870/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., суддів Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком АВ» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.12.2022 у справі №927/870/22 залишено без руху; запропоновано скаржнику протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, надати до Північного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору у розмірі 1 037,50 грн.

26.01.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком АВ» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжне доручення №5250 від 24.01.2023 про сплату судового збору в сумі 1 037,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком АВ» у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

27.02.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Так, відповідач зазначив, що факт узгодження між сторонами ціни, обсягу та номенклатури товару підтверджується в рахунках фактурах, платіжних дорученнях та видаткових накладних. Крім того, здійснення передплати в рамках спірних правовідносин додатково підтверджується актом звірки розрахунків станом на 06.10.2022. В межах спірних правовідносин строк поставки не був встановлений, та вимога щодо поставки від покупця не заявлялась, таким чином порушення з боку постачальника відсутні.

02.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого апелянт зазначив, що переплата грошових коштів на суму 43 274, 43 грн, утворилась вже поза межами договірних відносин. Нові домовленості між сторонами не виникали, ТОВ «Супер Кит» не виставляв нових рахунків на оплату.

08.03.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення, відповідно до яких останній зауважив, що ним були виставленні рахунки на загальну суму 2 017 110, 23 грн, які частково або повністю були сплачені позивачем. Натомість, поставлено відповідачем товару на загальну суму 1 891 134, 08 грн. Таким чином, зобов`язання між сторонами не припинилися.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.12.2022 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком АВ» - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 20.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техком AB» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Супер Кит» (продавець) було укладено договір купівлі - продажу № 20/10/2020 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1, 1.3 - 1.5, 5.1 договору, продавець продає, а покупець, купує на умовах самовивозу пиломатеріали обрізні хвойні (далі - товар), який визначається сторонами у специфікації, що є додатком до договору, де вказується найменування товару, ціна та розмір товару.

Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом договору, визначаються у накладних, які оформляються і підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.

Партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід`ємною частиною договору.

Загальний обсяг товару, що продається за даним договором, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту товару з всіма переданими відповідно до умов цього договору окремими партіями товару.

Оплата за відповідну партію товару здійснюється покупцем в національній валюті, шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100% попередньої оплати на підставі виставленого рахунку продавцем протягом 3-банківських днів.

Відповідно до п. 10.1, 10.2 договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 і може бути пролонговано.

Всі зміни, доповнення і специфікації до цього договору дійсні лише за умови, якщо вони виконані в письмовій формі і підписані представниками обох сторін.

Оскільки доказів внесення змін до договору від 20.10.2020 № 20/10/2020 щодо пролонгації його дії, як то передбачено п. 10.2 договору, сторонами надано не було, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір № 20/10/2020 від 20.10.2020 припинив свою дію 31.12.2021.

Однак, на підставі виставлених відповідачем рахунків на оплату № 3 від 12.01.2022 на суму 404056,80 грн, № 5 від 19.01.2022 на суму 212461,42 грн, № 10 від 02.02.2022 на суму 439536,24 грн, № 14 від 07.02.2022 на суму 38189,05 грн, № 16 від 09.02.2022 на суму 684460,80 грн, № 22 від 23.05.2022 на суму 238405,92 грн позивач згідно платіжних доручень № 4304 від 13.01.2022 на суму 373 752,54 грн з призначенням платежу «пиломатеріали з-но рах№3 від 12.01.2022р», № 4372 від 24.01.2022 на суму 200 000,00 грн, з призначенням платежу «пиломатеріали з-но рах №5 від 19.01.2022р», № 4136 від 02.02.2022 на суму 439536,24 грн з призначенням платежу оплата зг рах № 10 від 02.02.22р та дог №20/10/2020 від 20.10.20р», № 4186 від 08.02.2022 на суму 37987,93 грн з призначенням платежу «оплата зг рах №14 від 07.02.22р», № 4209 від 10.02.2022 на суму 564460,80грн з призначенням платежу «оплата зг рах №16 від 09.02.22р та дог №20/10/2020 від 20.10.20р», № 4238 від 15.02.2022 на суму 120000,00грн з призначенням платежу «оплата зг рах № 16 від 09.02.22р та дог № 20/10/2020 від 20.10.20р», № 4471 від 01.06.2022 на суму 198671,00 грн з призначенням платежу «пиломатеріали з-но рах № 22 від 23.05.2022р» перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 1934408,51 грн.

Відповідач в свою чергу здійснив поставку позивачу товару, визначеного у виставлених рахунках (пиломатеріали обрізні сосна) на загальну суму 1891134,08 грн згідно видаткових накладних № 17 від 27.01.2022 на суму 230 833,74 грн, № 18 від 28.01.2022 на суму 220 736,23 грн, № 20 від 02.02.2022 на суму 220 199,49 грн, № 22 від 04.02.2022 року на суму 227 290,95 грн, № 23 від 07.02.2022 на суму 38 189,05 грн, № 28 від 14.02.2022 на суму 227 290,95 грн, № 29 від 15.02.2022 на суму 228 508,13 грн, №30 від 16.02.2022 на суму 232 058,23 грн, № 40 від 23.05.2022 на суму 266 027,31 грн.

Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ст. 205 - 207 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Положеннями ст. 638 - 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, незважаючи на припинення дії договору № 20/10/2020 від 20.10.2020, між сторонами продовжували існувати договірні відносини щодо поставки товару, які виникли на підставі усної домовленості між сторонами. Тобто договір поставки було укладено у спрощений спосіб в усній формі.

Враховуючи, що позивачем було перераховано грошові кошти на загальну суму 1 934 408, 51 грн, а відповідачем поставлено товар на загальну суму 1 891 134, 08 грн, за позивачем рахується переплата у сумі 43 274,43 грн.

Вказана сума підтверджується актом звірки розрахунків станом на 06.10.2022, який підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб.

12.07.2022 року позивач надіслав відповідачу претензію № 01/12/07/2022 від 12.07.2022 про повернення надмірно сплачених грошових коштів в сумі 43 274,43 грн та про відшкодування завданих збитків у зв`язку з поставкою неякісного товару TOB «Супер Кит», проте дана претензія була повернута до позивача 01.08.2022 у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується роздруківкою відстеження поштового відправлення на сайті ukrposhta.ua.

Відповідач відповіді на претензію не надав, грошових коштів в сумі 43 274,43 грн не повернув.

Позивач вважає, що вказані кошти в сумі 43 274,43 грн підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Однак, як свідчать матеріали справи, між сторонами існували договірні відносини щодо поставки товару (пиломатеріалу), а тому колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідач як одна із сторін зобов`язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм статті 1212 ЦК України.

Отже, позивач помилково кваліфікував спірні правовідносини.

Згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Частиною 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, положення якої застосовуються до договору поставки в силу приписів ч. 2 ст. 712 ЦК України, договором може бути встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата).

В силу приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки на умовах попередньої оплати (шляхом виставлення відповідних рахунків на оплату), проте не визначено строк здійснення поставки товару, у зв`язку із чим, відповідний обов`язок має бути виконаний відповідачем згідно положень ст. 530 ЦК України.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача з вимогою про здійснення відповідачем поставки товару, з моменту пред`явлення якої слід обраховувати строк, у межах якого постачальник мав передати товар покупцеві.

Натомість відповідач звернувся до позивача з повідомленням від 15.11.2022 про готовність до відвантаження товару в межах переплати в сумі 43 274,43 грн.

Апелянт зазначає, що у травні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Техком АВ» домовилось з Товариством з обмежною відповідальністю «Супер Кит» про поставку пиломатеріалу обрізного хвойного, що підтверджується рахунком на оплату № 22 від 23.05.2022 та видатковою накладною № 40 від 23.05.2022.

Відповідно до рахунку на оплату № 22 від 23.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Супер Кит» повинно було поставити товар на загальну суму 238 405, 92 грн, що становить 29,208 м3 .

Проте, згідно із видатковою накладною № 40 від 23.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Супер Кит» поставив пиломатеріал обрізний хвойний 32,592 м3 на загальну суму 266 027, 31 грн.

01.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Техком АВ» доплатило суму грошових коштів за поставлений товар у розімірі 198 671, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4471 від 01.06.2022. Тим самим переплативши кошти у сумі 43 274, 43 грн.

Отже, договірні відносини між сторонами закінчились, коли всі домовленості були виконані, а саме: ТОВ «Супер Кит» поставило товар у об`ємі, який зазначений у рахунку на оплату 22 від 23.05.2022, що підтверджується видатковою накладною № 40 від 23.05.2022, а ТОВ «Техком АВ» сплатило кошти за поставлений товар.

Водночас, колегія суддів не погоджується із даними твердженнями скаржника, оскільки між сторонами існували зобов`язання не тільки на підставі рахунку № 22 від 23.05.2022.

Так, колегією суддів встановлено, що відповідачем були виставлені позивачу рахунки № 3 від 12.01.2022, № 5 від 19.01.2022, № 10 від 02.02.2022, № 14 від 07.02.2022, № 16 від 09.02.2022 та № 22 від 23.05.2022 загальним об`ємом поставки товару 350, 447 м3.

При цьому, згідно видаткових накладних № 40 від 23.05.2022, № 22 від 04.02.2022, № 28 від 14.02.2022, № 23 від 07.02.2022, № 30 від 16.02.2022, № 29 від 15.02.2022, № 20 від 02.02.2022, № 17 від 27.01.2022 та № 18 від 28.01.2022 відповідчем було поставлено товар об`ємом 320, 383 м3.

Таким чином, відповідачем не було в повному обсязі поставлено товар передбачений вищевказаними рахунками. Сторони не надали суду докази зміни обсягу поставки товару в сторону зменшення.

Враховуючи зазначене, твердження скаржника, що правовідносини між ним та відповідачем припинилися, у зв`язку із належним виконанням зобов`язання в частині поставки товару в повному обсязі є необгрунтованим.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи положення ст.ст. 530, 663 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що строк здійснення відповідачем поставки товару, є таким, що не настав, що у свою чергу виключає підстави для повернення спірної суми грошових коштів як попередньої оплати, із застосуванням положень ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем порушеного права на момент звернення до суду, а відтак заявлені позивачем вимоги про стягнення 43 274, 43 грн не підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 216,96 грн 3% річних та 476,02 грн інфляційних.

У зв`язку з тим, що колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 43 274,43 грн надмірно сплачених коштів, не підлягають задоволенню і похідні вимоги про стягнення з відповідача 216,96 грн 3% річних та 476,02 грн інфляційних втрат, нарахованих на таку заборгованість.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України України витрати по сплаті судового боргу покладаються на позивача.

Відповідач просив суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у сумі 15 000, 00 грн.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

10.11.2022 між адвокатом Кириченко Ю.Ю. та клієнтом ТОВ «Супер Кит» укладено договір про надання правової допомоги, згідно умов якого адвокат здійснює представництво клієнта у Господарському суді Чернігівської області у справі за позовом ТОВ «Техком АВ» до ТОВ «Супер Кит» щодо стягнення заборгованості в розмірі 116588,41грн.

Згідно п.4.1 Договору сторони вирішили встановити розмір винагороди за передбачену п.1.1 цього договору правову допомогу в розмірі 15000,00грн.

Порядок розрахунку: на підставі акту виконаних робіт. Термін оплати: протягом 60 робочих днів після підписання акту виконаних робіт (п.4.3-4.4 договору).

15.11.2022 адвокатом та клієнтом підписано акт приймання-передачі виконаних робіт №1 до договору про надання правової допомоги від 10.11.2022 на суму 15 000,00 грн.

За змістом п.1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Вказана правова позиція наведена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №903/125/19.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є реальними та підтвердженими матеріалами справи.

Враховуючи, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.11.2022р. роз`єднані заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Техком АВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Супер Кит» позовні вимоги на суму 116 588, 41 грн, і виділено в самостійне провадження вимогу про стягнення 72 621,00 грн. збитків, з огляду на відмову у задоволенні даного позову та приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції обґрунтовано поклав витрати на оплату послуг адвоката, понесені ТОВ «Супер Кит» на позивача частково в сумі 7 500, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком АВ» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.12.2022 у справі №927/870/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.12.2022 у справі №927/870/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №927/870/22 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк