Постанова

від 21.03.2023 по справі 911/667/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2023 р. Справа№ 911/667/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 21.03.2023:

від позивача: Зудінов О.С. - адвокат, посвідчення № 21/1348;

від відповідача: не з`явились;

за апеляційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України"

на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2022 (повний текст 17.10.2022)

у справі №911/667/22 (суддя Бацуца В. М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімгрупа компаній"

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України"

про стягнення 6 332 208, 11 грн.

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

ТОВ «Агрохімгрупа компаній» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" про стягнення 3 842 932, 05 грн основної заборгованості, 300 087, 96 грн пені, 1 537 172, 82 грн штрафу, 162 434, 99 грн інфляційних збитків, 52 273, 66 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної оплати у повному обсязі за поставлений товар згідно з договором № 06/04-Ц від 06.04.2021 та додатками до нього.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.09.2022 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімгрупа компаній 3 842 932 грн 05 коп. основної заборгованості, 357 628 грн 82 коп. пені, 1 809 972 грн 90 коп. штрафу, 259 600 грн 33 коп. інфляційних збитків, 62 074 грн 01 коп. 3% річних та судові витрати 94 983 грн 12 коп. судового збору.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, відкрити апеляційне провадження та ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2022 у справі №911/667/22 в частині стягнення 259 600 грн 33 коп. інфляційних збитків та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 24.11.2022 було відкрито апеляційне провадження у справі № 911/667/22.

16.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Агрохімгрупа компаній», який в порядку ст. 263 ГПК України приймається судом.

Розгляд справи відкладався, зокрема, ухвалою від 14.02.2023 - на 21.03.2023.

В судове засідання 21.03.2023 з`явився представник позивача. Проти доводів апеляційної скарги заперечив через необґрунтованість, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача у судове засідання 21.03.2023 не з`явився, про причини неявки на дане судове засідання суд не повідомив. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції від 14.02.2023 була надіслана стороні на вказану нею поштову адресу, та була отримана стороною 02.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Апелянт зазначив, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення інфляційний втрат в розмірі 259 600,33 грн, що обґрунтовує наступним.

Так, скаржник зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 ЦК України сторони можуть визначити в грошовому зобов?язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов?язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок й визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

А, отже, за доводами скаржника, під час визначення суми оплати боргу інфляція національної валюти не впливає на суму боргу, оскільки від інфляційних втрат кредитора захищає прив?язка суми боргу до валютного еквіваленту іноземної більш стійкої валюти обраної під час укладення договору самим кредитором саме для уникнення в подальшому втрат від інфляції національної валюти.

Скаржник з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, зазначив, що в разі порушення грошового зобов?язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, інфляційні нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не стягуються.

Таким чином, зважаючи на правову позицію ВП ВС у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, та враховуючи прив?язку в п. 3.7. договору грошового еквівалента зобов`язань покупця до іноземної валюти, позовні вимоги позивача сформульовані у позові та заяві про збільшення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 259 600,33 грн. є повністю безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

А тому апелянт просив скасувати рішення в частині стягнення інфляційних збитків на суму 259 600,33 грн. у даній справі.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначив, що повністю не погоджується з доводами апелянта, викладені у скарзі та зазначив наступне.

Так, п.п. в). п. 3.2. договору передбачено, якщо сторони або їх представники підписали додаток, специфікацію, в якій міститься графік оплати товару, то покупець оплачує продавцю товар відповідно до вказаного графіка.

Так відповідно до додатку № 1 -33 від 06.04.2021 до договору № 06/04-Ц від 06.04.2021, продавцем було поставлено товару на суму 43 599,96 грн. Покупець зобов?язувався здійснити 100 % оплату за товар шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, згідно даної специфікації за визначеним графіком. Аналогічно цьому між сторонами було підписано ще ряд додатків (номери додатків від 1 до 28).

В той же самий час, як вказує позивач та випливає зі змісту договору та додатків до нього, вартість товару поставленого за договором № 06/04-Ц від 06 квітня 2021 року виражена в національній валюті Україні, а не в іноземній. Таким чином, за доводами позивача, застосування пункту 3.7. договору (щодо коригування ціни відповідно до знецінення національної валюти) є переважним правом позивача, а не його обов`язком.

При цьому, щодо посилання апелянта на судову практику (постанова від 07.07.2020 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 296/10217/15-ц) то воно є помилковим, на думку позивача, оскільки у зазначеній справі позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за попереднім договором, де сума передплати була визначена в іноземній валюті, яку позивач перевів в гривневий еквівалент станом на день виконання зобов?язання, а тому в даному випадку він не мав права на стягнення курсової різниці.

А тому, враховуючи, що позивач не застосовував положення пункту 3.7. договору (щодо коригування ціни відповідно до знецінення національної валюти), за позивачем залишилася можливість застосування ст.. 625 ЦКУ щодо компенсації за несвоєчасне виконання зобов?язання, а тому рішення першої інстанції в повній мірі відповідає діючому законодавству.

Зважаючи на вищевикладене позивач просив відмовити задоволенні апеляційної скарги повністю, а рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2022 року по справі 911/667/22 - залишити без змін.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.04.2021 між позивачем (надалі - продавець) та відповідачем (надалі - покупець) було укладено договір № 06/04-Ц, згідно умов п. 1.1. якого продавець зобов`язується продати та відвантажити погодженими партіями продукцію (надалі товар) у власність покупця, а покупець - приймати товар і оплатити його вартість. Найменування товару, його кількість і ціна вказуються в додатках, специфікаціях, видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору. Якість товару повинна відповідати сертифікату якості фірми-виробника.

Відповідно до п. 1.2. договору загальна вартість (ціна) товару складається з сум всіх додатків, специфікацій, видаткових накладних, що додаються та є невід`ємними складовими цього договору.

Пунктом 2.2. договору визначено, що постачання товару за даним договором здійснюється за рахунок продавця за адресою, яку покупець повідомляє продавцю за усною або письмовою домовленістю.

Згідно з п. 2.3. договору передбачено, що постачання товару здійснюється в термін, що погоджується обома сторонами за усною або письмовою домовленістю сторін, але не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня першої оплати згідно умов специфікації до договору.

Відповідно до п. 2.4. договору кількість, найменування (асортимент) і ціна кожної партії товару фіксуються у відповідній видатковій накладній, що видана на підставі додатку, специфікації або без неї.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що форма оплати безготівкова. Грошові кошти за даним договором перераховуються в безготівковій формі на поточний рахунок продавця, вказаний в даному договорі.

Водночас, підпунктом в) п. 3.2. договору визначено, що ціна товару базується згідно встановленого прас-листа продавця, що є офіційним переліком продукції продавця, яка пропонується до реалізації і повинна бути повністю сплачена продавцю покупцем на наступних умовах: якщо сторони або їх представники підписали додаток, специфікацію, в якій міститься графік оплати товару, то покупець оплачує продавцю товар відповідно до вказаного графіка. Графік сплати товару може бути передбачений в окремому підписаному сторонами або їх представниками документі, рахунку, накладній, листі, чи ін., який буде також невід`ємною частиною даного договору навіть без посилання на нього.

Відповідно до п. 3.7. договору керуючись ст. 524 ЦК України сторони домовились визначати грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті долар США у момент закриття продажу на дату, що передує дню відповідної події, згідно з інформацією, що міститься на інтернет-сторінці за даними сайту (https://minfin.com.ua/currency/mb/archive/usd/) ціна товару, визначена на момент підписання відповідного додатку, специфікації або видаткової накладної (у разі, якщо специфікація не підписувалася), змінюється пропорційно такому збільшенню на день фактичної оплати (по курсу продажу долару США за даними міжбанківської валютної біржі на момент закриття продажу на дату, що передує дню оплати, згідно з інформацією, що міститься на інтернет-сторінці за даними сайту https://minfin.com.ua/currency/mb/archive/usd/) конкретної партії товару, а у разі несплати отриманого товару в строк, зазначений в договорі, додатку або специфікації, на день виставлення вимоги про виконання зобов`язання або день звернення з позовною заявою до Господарського суду, на вибір продавця.

Пунктом 3.10. договору передбачено, що валютою оплати є національна грошова одиниця України гривня.

Як вбачається з матеріалів справи та було правомірно зазначено судом першої інстанції, в подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору.

На виконання умов договору № 06/04-Ц від 06.04.2021 та відповідних додатків до нього позивачем протягом квітня-вересня 2021 було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 5 803 027,67 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними та не заперечується сторонами.

Так, за період дії договору № 06/04-Ц від 06.04.2021 відповідачем було лише частково виконано свій обов`язок по оплаті товару за вищезазначеними видатковими накладними та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 1 960 095, 62 грн, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача, актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 11.11.2021 за договором № 06/04-Ц від 06.04.2021, підписаним між позивачем та відповідачем, наявними у матеріалах справи.

Місцевий господарський суд правомірно зазначив, що 11.11.2021 між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 11.11.2021. Відповідно до якого станом на 11.11.2021 заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 06/04-Ц від 06.04.2021 складала 4 592 932, 05 грн.

Так, у грудні 2021 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою вих. № 197 від 20.12.2021 про сплату заборгованості, у якому просив здійснити оплату існуючого боргу за договором № 06/04-Ц від 06.04.2021 у розмірі 4 592 932, 05 грн на поточний рахунок позивача. Факт направлення вимоги на адресу відповідача підтверджується фіскальним чеком № 0031115 0024218 від 21.12.2021, накладною № 0813700395643 від 21.12.2021 та відповідним описом вкладення у цінний лист, наявними у матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Однак, за статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Таким чином, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то частина друга статті 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, постановах Касаційного цивільного суду від 25.11.2019 у справі № 130/1058/16, від 23.10.2019 у справі № 369/661/15-ц, від 23.09.2019 у справі № 638/4106/16-ц, від 20.02.2019 у справі № 638/10417/15-ц, постановах Касаційного господарського суду від 11.10.2018 у справі № 905/192/18, від 16.03.2021 у справі № 905/392/20.

Як зазначалось раніше, пунктом 3.7. договору, керуючись ст. 524 Цивільного кодексу України, сторони домовились визначати грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (долар США) у момент закриття продажу на дату, що передує дню відповідної події, згідно з інформацією, що міститься на інтернет-сторінці за даними сайту (https://minfin.com.ua/currency/mb/archive/usd/) ціна товару, визначена на момент підписання відповідного додатку, специфікації або видаткової накладної (у разі, якщо специфікація не підписувалася), змінюється пропорційно такому збільшенню на день фактичної оплати (по курсу продажу долару США за даними міжбанківської валютної біржі на момент закриття продажу на дату, що передує дню оплати, згідно з інформацією, що міститься на інтернет-сторінці за даними сайту https://minfin.com.ua/currency/mb/archive/usd/) конкретної партії товару, а у разі несплати отриманого товару в строк, зазначений в договорі, додатку або специфікації, на день виставлення вимоги про виконання зобов`язання або день звернення з позовною заявою до Господарського суду, на вибір продавця.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони, визначивши грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (долар США), фактично передбачили механізм відновлення втрат від знецінення національної валюти внаслідок інфляції. В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта як обґрунтовані. Водночас, твердження позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що відповідно до додаткових угод та специфікацій до них розрахунок відбувався в національній валюті - гривні, не спростовує висновок про можливість коригування вартості товару з прив`язкою до іноземній валюті. Тоді як та обставина, що, зокрема, продавець не скористався таким правом, не є підставою для стягнення інфляційних втрат у розмірі 259 600,33 грн.

В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що хоча і додаткові угоди до договору укладались шляхом узгодження предмету специфікації із визначенням вартості в гривні, такими додатковими угодами не вносились зміни до п. 3.7. договору. А тому, зокрема, даний пункт є чинним та має враховуватись сторонами при виконанні договору.

За ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

А тому суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта про неправомірне нарахування позивачем інфляційних втрат за невиконання умов договору 06/04-Ц від 06.04.2021 у розмірі 259 600,00 грн.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. (п. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 259 600,33 грн інфляційних втрат. Відповідно, у позові в цій частині слід відмовити у зв`язку з необґрунтованістю заявлених вимог.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що інфляційні втрати є похідними вимогами від вимоги про стягнення основного боргу, що зумовило перевірку правильності його стягнення. Водночас, з урахуванням ч. 4 ст. 269 ГПК України та ч. 3 ст. 277 - суд апеляційної інстанції не встановив обов`язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2022 у справі №911/667/22 та ухвалення нового рішення в оскаржуваній частині - про відмову в задоволенні позову з новим перерозподілом судових витрат.

9. Судові витрати

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При ухваленні рішення судом першої інстанції про задоволення позову повністю, останнім було вирішено стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 94 983,12 грн. Водночас, у зв`язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції в частині стягнення 259 600,33 грн інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції здійснює перерозподіл судових витрат, пропорційно задоволеним вимогам. Таким чином, за розгляд справи в суді першої інстанції з відповідача на користь позивача (з урахуванням часткового задоволення позовних вимог) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 91 089,12 грн. Водночас, з позивача на користь відповідача за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 894,00 грн.

Тоді як з позивача на користь відповідача (з урахуванням задоволення апеляційної скарги) підлягає стягненню 5 841,00 грн.

Відповідно до ч. 11 ст. 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні.

З урахуванням задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" на користь позивача з відповідача підлягає стягненню 85 248,12 грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2022 у справі №911/667/22 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2022 у справі №911/667/22 в частині стягнення 259 600,33 грн інфляційних збитків та судових витрат - скасувати, з прийняттям нового в цій частині про відмову в позові з перерозподілом судових витрат.

В решті рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2022 року у справі №911/667/22 залишити без змін.

3. Здійснити розподіл судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» (09128, вул. Липки, буд. 6, с. Озерна, Білоцерківський район, Київська область; ідентифікаційний код 00497673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімгрупа компаній» (09170, вул. Миру, буд. 4, с. Шкарівка, Білоцерківський район, Київська область; ідентифікаційний код 31712836) судовий збір у розмірі 85 248 (вісімдесят п`ять тисяч двісті сорок вісім) грн 12 коп.

4. Видачу відповідного наказу доручити суду першої інстанції.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.04.2023 з урахуванням перебування головуючого судді Коротун О.М. на лікарняному з 23.03.2023 по 27.03.2023 та з 28.03.2023 по 31.03.2023 у відпустці.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич