Рішення

від 03.04.2023 по справі 903/123/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 квітня 2023 року Справа № 903/123/23

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/123/23 за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вишнівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбіленд» про стягнення 31892,46 грн.,

ВСТАНОВИВ:

31.01.2023 керівник Ковельської окружної прокуратури надіслав до суду позов в інтересах держави в особі Вишнівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбіленд» про стягнення 31892,46 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач фактично користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати.

Ухвалою суду від 02.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.93-94).

Відповідач ухвалу суду отримав 14.02.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4904412650221 (а.с.97).

Строк для подання відзиву до 02.03.2023.

28.02.2023 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову повністю (а.с.98-116).

06.03.2023 керівник окружної прокуратури надіслав на адресу суду відповідь на відзив, в якій просив суд відхилити заперечення відповідача на позовну заяву, викладені у відзиві, з підстав їх необгрунтованості (а.с.117-130).

17.03.2023 представник відповідача подав до суду заперечення з додатками документів (а.с.131-137).

24.03.2023 керівник окружної прокуратури надіслав на адресу суду заяву про зменшення позовних вимог. В якій просив стягнути з відповідача 19847,14 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою за період з 10.11.2021 по 20.06.2022 (а.с.138-145).

Підставами подання заяви визначає як право позивача на вчинення такої процесуальної дії до прийняття рішення у справі.

Суд приймає заяву про зменшення позовних вимог та подальший розгляд справи здійснює про стягнення 19847,14 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Згідно ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки провадження по справі відкрито 02.02.2023, то строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження до 03.04.2023.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка по вул. Київська,3 в с.Вишнів, площею 0,5203 га з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002, є об`єктом комунальної власності, яка може використовуватись зважаючи на вимоги ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України лише на підставі та умовах договору оренди.

На земельній ділянці по вул. Київська,3 в с. Вишнів, площею 0,5203 га з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002 розміщене нерухоме майно, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЬБІЛЕНД".

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ "АЛЬБІЛЕНД" має на праві приватної власності вбиральню площею 2,4 кв.м. та АЗС площею 70,5 кв.м, що знаходиться по вул. Київській, 3 у с. Вишнів Ковельського району Волинської області.

Право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.03.2017 реєстраційним номером 1207372807233 - вбиральня площею 2,4 кв.м., 24.03.2017 за реєстраційним номером 1207328107233 - АЗС площею 70,5 кв.м

Підставами для державної реєстрації права власності на вказані вище приміщення слугував нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТОВ "АЛЬБІЛЕНД" та ТОВ "ЛІФТМАРКЕТСЕРВІС" від 23.03.2017.

Об`єкти продажу (вбиральня площею 2,4 кв.м. та АЗС площею 70,5 кв.м знаходяться та розміщені на земельній ділянці з кадастровим номері 0723380400:04:009:0002 за адресою вул. Київській, 3 у с. Вишнів Ковельське району Волинської області площею 0,5203 га.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав нерухоме майно зазначена вище земельна ділянка з 06.10.2006 перебувала оренді у ТОВ "ВОЛИНЬ-ПЕТРОЛЬ". При цьому договір оренди припинив свою дію 07.04.2021, у зв`язку із укладенням угоди про припинення дії договору, і укладений між ТОВ "ВОЛИНЬ-ПЕТРОЛЬ" та Волинською обласні адміністрацією.

Встановлено, що розпорядженням голови Волинської обласної адміністрації № 503 від 30.08.2018, затверджено технічну документацію землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ "АЛЬБІЛЕНД" для оформлення права оренди на земельну ділянку для обслуговування автозаправної станції, що розташована за межа населених пунктів Вишнівської сільської ради.

Крім цього, вказаним розпорядженням передано ТОВ «АЛЬБІЛЕНД» в оренду на 10 років земельну ділянку державної форми власності з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002 площею 0, 5203 га для розміщення експлуатації об`єктів дорожнього сервісу та доручено Любомльській районній державній адміністрації укласти договір оренди.

Натомість договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002 площею 0, 5203 га на виконання згаданого розпорядження голови Волинської обласної адміністрації № 503 від 30.08.2018 з ТОВ "АЛЬБІЛЕНД" укладений не був.

У подальшому, як вбачається з Реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку зареєстровано за Волинською обласною державною адміністрацією 13.12.2019, а за Вишнівською сільською радою з 09.11.2021.

Тобто, Вишнівська сільська рада стала власником земельної ділянки лише з 09.11.2021.

Рішенням Вишнівської сільської ради № 13/11 від 23.11.2021 "Про передачу земельної ділянки в оренду» вирішено передати в оренду терміном на 10 років ТОВ "АЛЬБІЛЕНД" земельну ділянку з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002 площею 0,5203 га для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (для обслуговування автозаправної станції).

У подальшому рішенням Вишнівської сільської ради № 14/291 від 06.12.2021 «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки (1086386,40 грн).

Поряд з цим, договір оренди земельної ділянки між Вишнівською сільською радою та ТОВ "АЛЬБІЛЕНД" укладено 28.01.2022 та здійснено його державну реєстрацію 21.06.2022.

Згідно інформації Вишнівської сільської ради від 10.08.2022 за № 1257/05-38/2-22 попередній власник нерухомого майна ТОВ "ВОЛИНЬ-ПЕТРОЛЬ" сплачував орендну плату з січня 2013 року по жовтень 2018 року.

Крім цього, згідно інформації ГУ ДПС у Волинській області від 11.08.2022 за №4968/5/03-20-04-01-05 ТОВ "ВОЛИНЬ-ПЕТРОЛЬ" декларував зазначену земельну ділянку платою за землю до дати припинення договору оренди землі, проте не сплачував відповідні кошти з 2019 року.

Отже, з моменту набуття Відповідачем права власності на об`єкти нерухомого майна до 20.06.2022 включно, підприємство фактично користувалось земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати.

Для визначення розміру коштів, які Відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї ділянки, обрано період з 10.11.2021 (межі строку позовної давності) по 20.06.2022 включно.

Отже, прокурор доводить, що з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна до 20.06.2022 включно, відповідач фактично користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю належить до складу місцевих податків, що встановлюються місцевими радами та зараховуються до місцевих бюджетів (ст.ст. 10, 265 та 284 ПК України).

Як визначено ч.1 ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України, плата за землю -обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підприємство "Альбіленд" у формі ТзОВ у зазначений період часу не було власником або постійним землекористувачем земельної ділянки за адресою вул. Київська, 3 у с. Вишнів Волинської області, а тому не було суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України). Таким чином, єдина можлива форма здійснення плати зі землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та п. 14.1.136 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

До моменту укладення договору оренди землі та його реєстрації (21.06.2022) орендна плата за її використання відповідачем не сплачувалась.

У справах за вимогами про стягнення плати за користування земельної ділянкою, відповідне право на яку не оформлено у встановленому порядку, тобто відповідно до статті 1212 ЦК України, необхідним є встановлення розміру цієї ділянки.

Тобто, об`єктом може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з вимогами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до статті 193 ЗК України державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

З визначення поняття державної реєстрації земельної ділянки, наданого статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

У відповідності до вимог статті 15 цього Закону до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, як: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використанні земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використання земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яка поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативні грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки землі щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлені відомості про земельну ділянку.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння її кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянку з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002 внесені до Державного земельного кадастру 01.03.2006.

В той же час, відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права державної власності за Волинською обласною адміністрацією внесено 13.12.2019, а право комунальної власності за Вишнівською сільською радою внесено 09.11.2021.

Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" віл 11.12.2003 за № 1378-ІУ (з наступними змінами та доповненнями) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки.

Крім цього, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Частиною 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, ще дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.01.2022 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002 становить 1195025,04 грн.

Поряд з цим, згідно додаткової угоди до Договору оренду від 16.03.2007 "Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельних ділянок переданих в оренду ТзОВ "Волинь-Петроль" нормативні грошова оцінка земельної ділянки становила 226205,39 грн.

В той же час, окружною прокуратурою при здійсненні розрахунку за основу взято нормативну грошову оцінку, зазначену у договорі оренди землі від 06.10.2020 (зі змінами відповідно до додаткової угоди), а саме -226205, 39 грн, розмір орендної плати за рік - 22602,53 грн (розрахунок розміру орендної плати, який є частиною договору оренди).

Для визначення розміру коштів, які відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї ділянки, обрано період з 10.11.2021 (в межах строку позовної давності) по 20.06.2022 включно (21.06.2022 державна реєстрація договору оренди).

При розрахунку безпідставно збережених коштів до уваги взято дату державної реєстрації договору оренди землі (21.06.2022) у зв`язку із тим, що відповідності до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельної ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про держави реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема починати використовувати земельну ділянку в строки, встановлені договором оренд землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди (ст. 2 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-ХІV).

Згідно п.п. 8 та 39 договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002, укладеного між Вишнівською сільською радою та ТОВ "АЛЬБІЛЕНД" 28.01.2022, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Крім того, незважаючи на те, що Волинською обласною адміністрацією право оренди земельною ділянкою попередньому власнику майна припинено 09.04.2021, правильність обраного періоду стягнення безпідставно збережених коштів підтверджується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 (справа №927/57/19), а саме: право оренди земельною ділянкою припиняється автоматично в силу закону.

Так, частиною 4 статті 120 ЗК У країни передбачено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди у відчужувана (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавці (власника) земельної ділянки, відчужувана (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Сума безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичні користування земельною ділянкою, заявлена до стягнення з відповідача обчислена, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із застосуванням коефіцієнта індексації та враховуючи площу земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 288.5.1. п. 288.5 ст. 288 ПК України визначає що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Тому, ставка орендної плати, яка застосовується для розрахунку - 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

На вимогу окружної прокуратури Вишнівською сільською радою складені розрахунок суми безпідставно збережених ТОВ "Альбіленд" коштів орендне плати за використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки кадастровим номером 0723380400:04:009:0002 за період з 01.02.2020 п« 20.06.2022 (включно), яка становить 31 892,46 (а.с.72-73).

Варто зазначити, що до вказаних правовідносин не застосовуються норми про відшкодування збитків, зокрема, ст. 153 Земельного кодексу України та Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993. Особа, яка користується земельною ділянкою без правової на те підстави, акумулювала у себе певну суму за рахунок власник землі - суму, яку вона зобов`язана була заплатити за оренду. Саме цю сум користувач повинен повернути власнику відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З аналізу змісту норм статтей 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

У даному разі наявні усі три вказані ознаки.

По-перше, відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати, що мала бути сплачена за володіння і користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,5203 га.

Слід зауважити, що збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття останнім права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем нежитлова будівля, будучи згідно статті 181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без її знецінення та зміни її призначення), є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Тому визнання за відповідачем права власності на будівлю автоматично призвело де фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність укладеного договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результат відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, ще має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельно ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння користування земельною ділянкою безоплатно в даному випадку відсутні. Так само відсутні правові підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. У відповідності до положень пункту "а" частини другої статті 83 Земельного кодексу України земельна ділянка по АДРЕСА_1 належить Вишнівській територіальній громаді на праві комунальної власності.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених статтями 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

За допомогою цих норм, навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Так, пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини "Федоренко проти України" від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У даних правовідносинах недоотримані Вишнівською сільською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини "виправданого очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права комунальної власності Вишнівської територіальної громади.

Як вже зазначалось вище, норми ст.ст. 1212-1214 ЦК України регламентують кондикційне зобов`язання, яке виникає з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Тобто, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майне права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за свої\ змістом кондикційними.

Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного суду, викладеною у постанові Великої палати Верховного суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Крім того, Велика палата ВС у вказаній постанові зазначила, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Отже, ТОВ "Альбіленд" (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшив вартість власного майна, а Вишнівська сільська рада (потерпілий) втратила належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто, має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Враховуючи вище викладене, оскільки відповідач користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України та правової позиці Верховного Суду, ТОВ "Альбіленд" зобов`язано повернути Вишнівській сільській раді кошти, які воно зберегло у вигляді несплаченої орендної плати.

Слід зазначити, що відновлення порушених прав Вишнівської сільської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодний необгрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайний умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Крім вищевказаної правової позиції Великої палати Верховного суду аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.04.2019 (справа №642/4792/17, провадження № 61-44207св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 (справа №686/18993/17-ц, провадження № 61-48870св18), і постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справ № 922/3412/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження №14 77цс18), від 03.06.2019 у справі № 712/3273/18, а також у постанова: Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15 (проваджена № 3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 (провадження №3 1348гс16), від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Також слід зазначити, що виникнення права власності на будинок будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельне ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України не правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруд зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого' власника на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19).

Таким чином, ТОВ "Альбіленд" будучи власниками об`єктів нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці державної, а пізніше комунальної форми власності, зобов`язаний був сплачувати кошти за її використання.

Отже, судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що ТОВ «Альбіленд» у період з 10.11.2021 по 20.06.2022 користувалося земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що є порушенням вимог Земельного кодексу України, у зв`язку з чим за даний період нарахована сума безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою у розмірі 19847,14 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора у повному обсязі.

Щодо доводів Відповідача про те, що останнім вживались заходи до укладення договору оренди землі, водночас з вини державних органів такий договір своєчасно укладений не був, судом враховано наступне.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

У правових висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 10.02.2020 у справі № 922/9 31/18 (п. 5.25-5.26) та від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19 (п. 47), зазначено: "неналежне виконання своїх обов`язків зі сторони органу місцевого самоврядування не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати за користування сформованої земельною ділянкою, а висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог з урахуванням поведінки органу місцевого самоврядування під час укладання договору не відповідає нормам матеріального права, а також практиці застосування судами ст.ст. 1212-1214 ЦК України".

За таких обставин, зволікання органів державної влади чи місцевого самоврядування при укладанні договору оренди землі з Відповідачем, у даному випадку жодним чином не свідчить про те, що Відповідач не повинен був сплачувати кошти за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002 площею 0,5203 га з урахуванням розташування на цій ділянці нерухомого майна, що належить останньому.

Щодо доводів Відповідача про те, що прокурором неправильно обрано спосіб захисту порушеного права, зокрема застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України, судом враховано наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, колі підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння щкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна, тому відсутні правові підстави для дослідження в діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Враховуючи викладене, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

У зв`язку із цим, Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 0723380400:04:009:00021 площею 0,5203 га, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти Вишнівській сільській раді, як власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Падати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 03.06.2019 у справі № 712/3273/18, а також постановах Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №908/848/18, від 25.02.2020 у справі № 922/748/19, від 21.12.2020 у справі № 924/1265/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19 та від 02.06.2021 у справі № 201/2956/19.

При цьому, Велика Палата Верховного суду у справі №922/3412/17 (постанова від 20.11.2018) зазначила, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

За таких обставин, прокурором у даній справі правильно обрано спосіб захисту порушених інтересів держави в особі Вишнівської сільської ради.

Щодо доводів Відповідача про те, що прокурором неправильно розраховано розмір безпідставно збережених коштів, які підлягають стягненню, суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідну до закону.

Плата за землю належить до складу місцевих податків, що встановлюються місцевими радами та зараховуються до місцевих бюджетів (ст.ст. 10, 265 та 284 ПК України).

У зв`язку із цим, безпідставно збережені Відповідачем кошти у формі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002 площею 0,5203 га повинні зараховуватись до бюджету Вишнівської сільської ради.

Крім того, незважаючи на те, що Волинською обласною державною адміністрацією право оренди земельної ділянки попередньому власнику нерухомого майна - ТОВ «ВОЛИНЬ-ПЕТРОЛЬ» припинено 09.04.2021, правильність обраного періоду стягнення безпідставно збережених коштів підтверджується висновкам, викладеними у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 (справа № 927/57/19), у якій зазначено: "Право оренди земельною, ділянкою припиняється автоматично в силу закону. Так, частиною 4 статті 120 ЗК України передбачено, ще у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди у відчужувана (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається".

При цьому, згідно інформації Вишнівської сільської ради від 10.08.2022 за №1257/05-38/2-22 попередній власник нерухомого майна ТОВ "ВОЛИНЬ-ПЕТРОЛЬ" сплачував орендну плату з січня 2013 року по жовтень 2018 року.

Також, згідно інформації ГУ ДПС у Волинській області від 11.08.2022 за № 4968/5/03-20-04-01-05 ТОВ "ВОЛИНЬ-ПЕТРОЛЬ" декларував зазначену земельну ділянку платою за землю до дати припинення договору оренди землі, проте не сплачував відповідні кошти з 2019 року.

Згідно додаткової угоди до Договору оренду від 16.03.2007 «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельних ділянок переданих в оренду ТзОВ "Волинь-Петроль" нормативна грошова оцінка згаданої у позові земельної ділянки становила 226205,39 грн.

Як слідує з доводів прокурора, для розрахунку розміру орендної плати за основу взято нормативну грошову оцінку, зазначену у договорі оренди землі від 06.10.2006 (зі змінами відповідно до додаткової угоди від 16.03.2007), а саме -226 205, 39 грн, розмір орендної плати за рік - 6786,16 грн, за місяць - 565,51 грн.

У подальшому згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.01.2022 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0723380400:04:000:0002 склала 1 195 025,04 грн, у зв`язку із чим розмір орендної плати за рік склав 35850,75 грн, за місяць - 2987,56 грн.

Крім того, у разі укладення відповідно до положень чиї ного законодавства договору оренди в ньому сторони б погодили істотні умови, в тому числі і розмір орендної плати. Натомість при зверненні з вимогами за бездоговірне користування земельною ділянкою сільська рада в одноособовому порядку здійснює розрахунок та визначає розмір плати за користування ділянкою. Вказаний правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.02.2020 у справі № 922/981/18 (п. 5.28).

Одночасно варто зауважити, що Відповідач не надає суду доказів на спростування правильності зазначеного прокурором та позивачем розрахунку розміру безпідставно збережених коштів, а також не наводить власного розрахунку, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 02.06.2021 у справі № 201/295о/19 під час розгляду аналогічної справи.

Не заслуговують на увагу також твердження Відповідача про те, що останній у зв`язку із введенням на території України воєнного стану не міг зареєструвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002 площею 0,5203 га, оскільки з часу укладання договору оренди - 28.01.2022 до часу введення на території України воєнного стану - 24.02.2022, минуло 27 днів, що надавало можливість сторонам, в тому числі Відповідачу, своєчасно зареєструвати право оренду, земельної ділянки.

Щодо тверджень Відповідача про те, що прокурором це доведено використання Відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002 площею 0,5203 га.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ "АЛЬБІЛЕНД" має на праві приватної власності вбиральню площею 2,4 кв.м. та АЗС площею 70,5 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.03.2017 за реєстраційним номером 1207872807233 - вбиральня площею 2,4 кв.м., та 24.03.2017 за реєстраційним номером 1207328107233 - АЗС площею 70,5 кв.м.

Підставами для державної реєстрації права власності на вказані вище приміщення слугував нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТОВ "АЛЬБІЛЕНД" та ТОВ "ЛІФТМАРКЕТСЕРВІС" від 23.03.2017.

За змістом визначення, наведеного у частині 1 статті 79 ЗК, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Крім цього, згідно п.п. 3 та 4 Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002 площею 0,5203 га, укладеного між Вишнівською сільською радою та ТОВ "АЛЬБІЛЕНД" 28.01.2022, на земельній ділянці розміщене лише нерухоме майно, яке належить Відповідачу (АЗС площею 70,5 кв.м), інші об`єкти нерухомого майна на цій ділянці відсутні.

Таким чином, із самого Договору оренди земельної ділянки випливає, що земельною ділянкою з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002 площею 0,5203 га користується лише Відповідач внаслідок розміщення; на цій земельній ділянці об`єкту нерухомого майна, що належить останньому на праві власності.

В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 02.06.2020 у справі №922/2417/19).

Щодо тверджень Відповідача про втручання в право на мирне володіння майном останнього, то в даному випадку втручання держави в право відлповідача на мирне володіння майном є виправданим та пропорційним, безумовно відповідає інтересам територіальної громади.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн. відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбіленд» (вулиця Володимира Моссаковського,20/8, офіс 2, місто Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40513480) на користь Вишнівської сільської ради (вулиця Незалежності,80а, село Вишнів, Ковельський район, Волинська область, 44351, код ЄДРПОУ 04333164) 19847,14 грн. (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок сім гривень 14 копійок) безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбіленд» (вулиця Володимира Моссаковського,20/8, офіс 2, місто Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40513480) на користь Волинської обласної прокуратури (вулиця Винниченка, 15, місто Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар