Рішення

від 03.04.2023 по справі 904/4834/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2023м. ДніпроСправа № 904/4834/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, ідентифікаційний код 42767945) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борисфен 2010" (52472, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Військове, вул. Обельханова, буд. 82А, ідентифікаційний код 37071339) про стягнення 12 481,26 грн. неустойки за несвоєчасне повернення нерухомого майна

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №10-11-04174 від 12.12.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Борисфен 2010" 12 481,26 грн. неустойки за несвоєчасне повернення нерухомого майна з оренди за період з 16.06.2020 по 01.07.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що листом від 24.06.2020 №11-02-03369 позивач повідомив відповідача, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 17.08.2011 №12/02-4537-ОД припинений з 16.06.2020. Крім того, у вказаному листі позивач повідомив про необхідність терміново повернути за актом приймання-передачі орендоване майно в належному стані балансоутримувачу та надати один примірник акту орендодавцю. Однак, акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.07.2021 на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях надійшов 02.07.2021 із супровідним листом Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області від 02.07.2021 №1151/11-21. Таким чином, позивач стверджує, що в порушення п.п.5.5 та 10.11 договору, майно за договором оренди від 17.08.2011 №12/02-4537-ОД було повернуто відповідачем за актом прийманнея-передачі лише через рік після припинення дії договору оренди.

У зв`язку з тим, що майно орендарем було повернуто несвоєчасно, керуючись ст. 785 Цивільного кодексу України, позивачем нарахована неустойка за період з 16.06.2020 по 01.07.2020 в розмірі 12 481,26 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/4834/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції, про що 23.05.2022 на сайті Судової влади України розміщене відповідне оголошення (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/1276874/), ухвала суду від 26.12.2022 була направлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Борисфен 2010" засобами електронного зв`язку, а саме відповідачу на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 26.12.2022 доставлена до електронної скриньки 27.12.2022, що підтверджується електронним супровідним листом (а.с.33 том 1).

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2011 року між Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Борисфен 2010" (далі - відповідач, орендар) укладено договір №12/02-4537-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір) відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - будівля камери регулювання (далі - майно) площею 28,0 кв.м., розміщена за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Микільське - на - Дніпрі, що перебуває на балансі Солонянського міжрайонного управління водного господарства, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 05.05.2011 і становить за незалежною оцінкою 19 068,00 грн.

Відповідно до п.1.2 договору, майно передається в оренду з метою розміщення рибного господарства. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.

За Актом приймання - передачі від 17.08.2011 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду будівлю камери регулювання площею 28,0 кв.м., розміщені за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Микільське-на-Дніпрі.

Згідно з п.3.1, п.3.3 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами (далі - Методика розрахунку) або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - червень 2011 року - 160,82 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень, серпень. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата перераховується до держаного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні:

- 50% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства у розмірі 80,41 грн.;

- 50% балансоутримувачу у розмірі 80, 41 грн.

щомісяця не пізніше 15 числа наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.11 договору визначено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 5.5 договору визначено, що у разі припинення або розірвання договору, орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини орендаря. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з моменту його підписання. Обов`язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на орендаря. У разі ненадання у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі орендодавцеві, зобов`язання орендаря по поверненню орендованого державного майна вважаються невиконаними, а орендар зобов`язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення.

Пунктом 10.1 договору визначений строк його дії, а саме договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 17.08.2011 по 16.07.2014 включно.

21 жовтня 2014 року на виконання наказів Регіонального відділення від 16.10.2014 №12/02-421-ПОД, від 25.10.2013 №168/2-Н та з урахуванням вимог ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" між позивачем та відповідачем укладена Додаткова угода про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 17.08.2011 №12/02-4537-ОД. Так, в Розділі 1 договору оренди вартість орендованого майна викладена в редакції: "... вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 04 вересня 2014 року становить за незалежною оцінкою 27 426,00 гри...".

Пункти 3.1. та 3.6. Розділу 3 договору викладено в наступній редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2014 року - 228,55 грн."; "Орендна плата перераховується до держаного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні:

- 50% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства у розмірі 114,28 грн.;

- 50% балансоутримувачу у розмірі 114,28 грн.".

Вказані зміни набирають чинність з 17.07.2014. Крім того, згідно Додаткової угоди абз. 2 п. 10.1. викладено в наступній редакції: "Цей договір є пролонгованим з 17.07.2014 по 16.06.2017 (включно)". Усі інші умови договору, не порушені даною угодою, залишаються без змін.

12 червня 2017 року, на виконання наказу Регіонального відділення від 06.04.2017 №12/02-110-ПОД, до договору оренд від 17.08.2011 №12/02-4537-ОД, укладеного та продовженого по 16.06.2017 включно, були внесені зміни, а саме: абз. 2 п. 10.1. Розділу 10 викладено в наступній редакції: "Цей договір є пролонгованим з 17.06.2017 до 15.06.2020 включно".

Відповідно до п.10.9 договору та ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняє свою дію, зокрема, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 10.1 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.

Листом від 24.06.2020 №11-02-03369 Регіональне відділення звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борисфен 2010" та Солонянського міжрайонного управління водного господарства з повідомленням щодо припинення з 16.06.2020 дії договору оренди нерухомого майна від 17.08.2011 № 12/02-4537-ОД та запропонувало повернути об`єкт оренди балансоутримувачу за актом приймання-передачі (а.с. 17 том 1). На підтвердження доказів направлення вказаного листа позивачем надано копію списку №3388 згрупованих поштових відправлень (в пункті 6 якого вказано адресу ТОВ "Борисфен 2010") з відтиском поштового штемпелю "Укрпошта" від 03.07.2020.

Крім того, Регіональне відділення повідомило про необхідність терміново, у відповідності із умовами договору оренди від 17.08.2011 №12/02-4537-ОД, повернути за актом приймання-передачі орендоване майно в належному стані балансоутримувачу та надати один примірник акту орендодавцю. Обов`язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря. У разі ненадання ТОВ "Борисфен 2010" акту приймання-передачі, відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, Регіональним відділенням буде проведена робота щодо нарахування та стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи державне майно, що було предметом договору оренди від 17.08.2011 №12/02-4537-ОД, повернуто відповідачем балансоутримувачу в особі Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області за Актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, лише - 01.07.2021.

02 липня 2021 року на адресу Регіонального відділення надійшов вказаний Акт із супровідним листом Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області від 02.07.2021 № 1151/11-21.

У зв`язку з тим, що майно орендарем було повернуто несвоєчасно позивачем нарахована неустойка за період з 16.06.2020 по 01.07.2021 у сумі 12 481,26 грн., що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 12 481,26 грн. неустойки за період з 16.06.2020 по 01.07.2021.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору оренди майна, строк дії договору, умови передачі майна в оренду та повернення його з оренди, час користування ним орендарем, припинення договору оренди та повернення орендованого майна, а також правомірність заявленого до стягнення розміру неустойки, нарахованої відповідно до вимог частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759 Цивільного кодексу України).

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Водночас орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також і дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у частині 1 статті 2 якого наведено аналогічне визначення оренди.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору оренди, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Орендар вступив у строкове користування об`єктом оренди з 17.08.2011 (дата підписання Акту приймання - передачі).

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України закріплено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

03 жовтня 2019 року прийнято новий Закон України "Про оренду державного та комунального майна" №157-1Х, згідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень якого - "цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року". Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України визначено, що договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Таким чином, з урахуванням пункту 10.1 договору, статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди від 17.08.2011 №12/02-4537-ОД, що належить до державної власності є припиненим з 16.06.2020.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його укладено (частина 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. (частина 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Аналогічні положення щодо повернення майна передбачені пунктом 10.11. договору оренди, за яким у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний негайно повернути балансоутримувачу у стані, в якому воно одержано, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідач повернув орендоване майно балансоутримувачу 01.07.2021 за актом приймання-передачі, тобто з порушенням встановленого договором та законом строку.

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За змістом наведених норм, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим орендна плата за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо) не нараховується.

З урахуванням викладеного є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 12 481,00 грн. за період з 16.06.2020 по 01.07.2021.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 12 481,00 грн. неустойки за період з 16.06.2020 по 01.07.2021.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини другої статті 128 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження цих витрат позивач суду надав фіскальні чеки про надсилання на адресу відповідача копії позову з додатками на суму 25,22 грн. та платіжне доручення №1420 від 11.11.2022 про сплату 2 600,00 грн. судового збору.

З урахуванням викладеного та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати, а саме судовий збір у сумі 2 481,00 грн. та судові витрати, пов`язані з пересиланням поштової кореспонденції у сумі 25,22 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Загальні питання повернення сплачених сум судового збору врегульовано статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ціна позовної заяви складає 12 481,00 грн., отже судовий збір за розгляд цієї вимоги складає 2 481,00 грн. (не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Відповідно до платіжного доручення №1420 від 11.11.2022 (а.с.9 том1 ) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 600,00 грн. Оскільки позивачем сплачено судового збору в більшому розмірі сплачений судовий збір підлягає поверненню із державного бюджету у розмірі 119,00грн. за клопотанням позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борисфен 2010" про стягнення 12 481,26 грн. неустойки за несвоєчасне повернення нерухомого майна задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Борисфен 2010" (52472, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Військове, вул. Обельханова, буд. 82А, ідентифікаційний код 37071339) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, ідентифікаційний код 42767945) 12 481,26 грн. неустойки за несвоєчасне повернення нерухомого майна, судовий збір у сумі 2 481,00 грн. та судові витрати з пересилання поштової кореспонденції відповідачу в сумі 25,22грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв