Рішення

від 31.03.2023 по справі 904/413/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2023м. ДніпроСправа № 904/413/23

За позовом Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 91 584 грн 36 коп. за договором про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах від 15.08.2022 № б/н

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 18.01.2023 № 18/29, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ" заборгованість в сумі 91 584 грн 36 коп., з яких: 89 883 грн 87 коп. - заборгованість з плати за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах за період з 15.08.2022 по 31.01.2023, 1 168 грн 49 коп. - інфляційні втрати, 532 грн 00 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах від 15.08.2022 № б/н.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою господарського суду від 25.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Господарський суд наголошує на тому, що через відсутність належного фінансування, відправлення поштової кореспонденції Господарським судом Дніпропетровської області не здійснюється. За вказаних обставин, ухвала суду від 21.11.2022 направлялася відповідачу на його офіційну електронну адресу sillrt@ukr.net, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 25.01.2023 (а.с. 41).

Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов та не подав витребувані судом документи.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору; строк оплати за користування місцями розташування реклами на зупиночних комплексах; наявність прострочення оплати.

Так, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2022 у справі № 904/9036/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" до Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради про визнання укладеним договір про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах у редакції позивача, визнано укладеним між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ" (розповсюджувач реклами) договір про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах № б/н (надалі - договір).

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 набрало законної сили 15.08.2022.

Згідно з п. 1.1. договору підприємство на підставі погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності (далі - Погодження на розміщення реклами), наданих розповсюджувачу реклами відповідно до рішень виконавчого комітету міської ради, надає розповсюджувачу реклами в тимчасове користування місця на зупиночних комплексах, які перебувають у комунальній власності, для розташування реклами (рекламних засобів), розповсюджувач реклами розташовує рекламу (рекламні засоби) згідно з виданими Погодженнями на розміщення реклами та здійснює оплату за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів).

Відповідно до п. 1.2. договору місця розташування реклами (рекламних засобів) зазначаються в додатку, що є невід`ємною частиною цього договору. Всі необхідні відомості щодо місця розташування реклами (рекламних засобів) наводяться в Погодженні на розміщення реклами.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що ціною цього договору є розмір плати за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів). Розмір плати обчислюється відповідно до Порядку оплати за розміщення реклами на транспорті та в ліфтах житлових будинків комунальної власності у місті Дніпрі, затвердженого рішенням міської ради. У разі внесення міською радою змін до цього порядку, що стосуються визначення розміру плати, підприємство в односторонньому порядку здійснює перерахунок з моменту внесення таких змін (якщо іншу дату не зазначено у рішенні міської ради) та самостійно корегує розмір плати, і в строк до трьох робочих днів із дня прийняття змін повідомляє про це розповсюджувача реклами.

Нарахування плати за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) здійснюється з дати прийняття виконкомом міської ради рішення про надання Погодження на розміщення реклами (п. 4.2. договору).

Згідно з п. 4.3. договору оплата за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) здійснюється розповсюджувачем реклами щомісячно до 15-го числа кожного поточного місяця згідно з рахунком, одержаним у підприємстві. Розповсюджувач реклами зобов`язаний одержати рахунок у підприємстві не пізніше п`ятнадцятиденного терміну після закінчення попереднього періоду оплати. У разі неявки розповсюджувача реклами до підприємства для одержання рахунка рахунок може бути надісланий розповсюджувачу реклами на електронну адресу, факсом або поштою.

За умовами п. 4.4. договору розповсюджувач реклами не звільняється від оплати у разі відсутності реклами (рекламних засобів) на місці, щодо яких видано Погодження на розміщення реклами.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє щодо кожного місця до закінчення строку дії Погодження на розміщення реклами та виконання сторонами зобов`язань за договором. Умови цього договору поширюються на зобов`язання сторін, що виникають з моменту прийняття виконкомом міської ради рішення про надання Погодження на розміщення реклами.

Відповідно до п. 7.2. договору дія цього договору поширюється на місця розташування реклами (рекламних засобів) згідно з додатком до договору з подальшими змінами до переліку місць розташування реклами (рекламних засобів).

Припинення дії договору щодо одних місць розташування реклами (рекламних засобів) не тягне за собою таке припинення щодо інших місць за цим договором (п. 7.3. договору).

Додатком № 1 до договору визначені місця розташування реклами (рекламних засобів) (54 місця) та вартість тимчасового користування місцями для розміщення реклами.

Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Позивач стверджує, що в порушення умов договору, відповідач оплату за використання місць розташування реклами (рекламних засобів) не здійснював, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 89 883 грн 87 коп. за період з 15.08.2022 по 17.01.2023.

Листами від 16.11.2022 № 22/22-232 та від 31.01.2023 № 27/27-1 позивач направляв на адресу відповідача рахунки на оплату за право розміщення рекламних носіїв за період з 15.08.2022 по 31.08.2022, за вересень, жовтень, листопад, грудень 2022, січень 2023 (а.с. 31-34, 43-46).

Із посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 532 грн 00 коп. за період з 16.08.2022 по 17.01.2023 та інфляційні втрати в сумі 1 168 грн 49 коп. за період з 15.01.2023 по 17.01.2023.

Доказів оплати відповідачем спірної основної заборгованості та нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір, на підставі якого між сторонами виник спір, за своєю правовою природою, містить елементи договору оренди, правовідносини за яким підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди дна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, вищевказаним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2022, у справі № 904/9036/21 встановлено, що на підставі рішень Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.03.2020 №414, від 02.06.2020 №657, від 28.08.2020 №884, від 22.09.2020 №991 Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" видані 54 погодження на розміщення реклами на зупиночних комплексах у місті Дніпрі зі строк дії на п`ять років до 2025 року.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п. 4.3. договору оплата за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) здійснюється розповсюджувачем реклами щомісячно до 15-го числа кожного поточного місяця згідно з рахунком, одержаним у підприємстві.

За розрахунком позивача, долученим до позову, відповідач має заборгованість з плати за користування місцями розташування реклами на зупиночних комплексах в сумі 89 883 грн 87 коп., яка утворилася за період з 15.08.2022 по 17.01.2023.

Доказів внесення плати за користування місцями розташування реклами на зупиночних комплексах за вказаний період відповідачем не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених вимог по стягненню заборгованості у розмірі 89 883 грн 87 коп., строк оплати якої настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що у розрахунку, викладеному у позовній заяві, позивачем зазначений період нарахування з 15.01.2023 по 17.01.2023. При цьому, при розрахунку позивачем використаний сукупний індекс інфляції у розмірі 101,30%, але не зазначено за який період такий індекс ним розрахований.

Господарський суд зазначає, що індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому перевірити правильність розрахунку інфляційних втрат за період, зазначений позивачем, з 15.01.2023 по 17.02.2023 (за два дні) не вбачається можливим.

Разом з тим, господарським судом враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 у справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 у справі № 927/467/17, де, зокрема, вказано на те, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості

За вказаних обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача нарахованих позивачем інфляційних втрат у сумі 1 168 грн 49 коп.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних порушень чинного законодавства та умов договору судом не встановлено.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, майново-господарські зобов`язання перед позивачем з оплати за користування місцями розташування реклами на зупиночних комплексах, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 89 883 грн 87 коп. основного боргу, 532 грн 00 коп. 3% річних - є обґрунтованими та підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ РТ" (49000, м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 15-А, код ЄДРПОУ 42526994) на користь Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (49038, м. Дніпро, вул. Курчатова, буд. 8, код ЄДРПОУ 23357437) 89 883 грн 87 коп. (вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят три грн 87 коп.) основного боргу, 532 грн 00 коп. (п`ятсот тридцять дві грн 00 коп.) 3% річних, 2 649 грн 76 коп. (дві тисячі шістсот сорок дев`ять грн 76 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 31.03.2023

Суддя І.А. Рудь