Рішення

від 03.04.2023 по справі 904/8/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2023м. ДніпроСправа № 904/8/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/8/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕ НОН МАРТЕ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІРАМІДА"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТЕ НОН МАРТЕ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 30.12.2022 за вих. № б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІРАМІДА" (далі - відповідач) про стягнення 116.234,49 грн, з яких 84.533,64 грн основної заборгованості, 14.474,94 грн пені, 1.716,15 грн відсотків річних та 15.509,76 грн інфляційних втрат.

Фактичною підставою позовних вимог визначено договір поставки від 04.01.2021 №183А.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/8/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2023.

Ухвалою від 09.01.2023 позовну заяву залишено без руху. Позивачу запропоновано надати до господарського суду докази доплати судового збору у розмірі 203,00 грн.

13.01.2023 через відділ документообігу від позивача надійшла заява від 13.01.2023 за вих. № б/н про усунення недоліків, у якій позивач надає докази доплати судового збору у розмірі 203,00 грн. Оцінивши надані позивачем докази, господарський суд визнав їх належними, а недоліки позовної заяви усунутими.

Ухвалою від 18.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Як убачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2023 надсилалася відповідачу на адресу: 49098, м. Дніпро, вул. Любарського, буд. 100, за трек-номером 4900507080630.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 28.02.2023 з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі №916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Більш того, обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).

Правильність адреси місця проживання відповідача-3 підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07.03.2023.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2023 та всі подальші ухвали були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, суд встановив, що ухвала від 18.01.2023 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про закінчення терміну зберігання, а саме 24.02.2023.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 18.01.2023 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 11.03.2023.

Станом на 03.04.2023 відзив відповідачем не надано.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Між сторонами укладено договір поставки. На виконання договору позивач поставив відповідачу товар, який останній оплатив частково, у зв`язку із чим позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню, відсотки річні та інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; поставки товару; настання строку оплати товару; фактичної оплати товару; наявності/відсутності заборгованості; правомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 04.01.2021 між позивачем (далі позивач, постачальник) та відповідачем (далі відповідач, покупець) був укладений договір поставки №183А (далі - договір), відповідно до п.1.1 умов якого постачальник зобов`язується в обсягах та порядку, передбачених договором, поставити матеріали, обладнання для друку, та інші компоненти, необхідні для друку (далі - товари), номенклатура та ціни яких вказані в рахунках та/або видаткових накладних, наданих постачальником.

Товари поставляються покупцеві на умовах товарного кредиту, загальний розмір якого не може перевищувати 250.000,00 грн (далі - ліміт товарного кредиту). При цьому вартість поставленого товару, що перевищує ліміт товарного кредиту, повинна бути сплачена протягом 1 (одного) банківського дня з моменту перевищення. При перевищенні ліміту товарного кредиту постачальник має право припинити відпуск товару. Розмір ліміту товарного кредиту може бути змінений постачальником на основі фактичного квартального споживання (пункт 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна сума договору складається із сум вартості Товару поставлених за цим договором, згідно видаткових накладних виданих постачальником при його виконанні та сум сплачених відсотків за користування товарним кредитом.

Сума до сплати формується з вартості товару, зазначеної у видатковій накладній, яка включає також витрати пов`язані з доставкою товару, в разі здійснення її за рахунок постачальника, відсотків за користування товарним кредитом та вартості, зазначеної в розрахунку коригування компенсації вартості товарів (п. 2.2 договору).

Згідно з п.11.1 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.11.1 цього договору та закінчується 31.12.2021 за умови повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.11.2 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 283.288,67 грн, що підтверджується:

видатковою накладною від 15.01.2021 №76 на суму 524,24 грн (арк. 21, том 1);

видатковою накладною від 03.05.2022 №658 на суму 2.837,87 грн (арк. 22, том 1);

видатковою накладною від 10.05.2022 №683 на суму 2.837,87 грн (арк. 23, том 1);

видатковою накладною від 12.05.2022 №694 на суму 2.837,87 грн (арк. 24, том 1);

видатковою накладною від 17.05.2022 №711 на суму 85.974,66 грн (арк. 25, том 1);

видатковою накладною від 29.10.2021 №2873 на суму 6.771,72 грн (арк. 27, том 1);

видатковою накладною від 30.11.2021 №3119 на суму 31.504,56 грн (арк. 28, том 1);

видатковою накладною від 23.12.2021 №3446 на суму 59.767,68 грн (арк. 29, том 1);

видатковою накладною від 24.12.2021 №3456 на суму 90.232,20 грн (арк. 30, том 1).

Відповідач оплатив отриманий від позивача товар частково /у розмірі 198.755,03 грн/, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 з січня 2021 року до жовтня 2022 року (арк. 20, том 1).

Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 до 17.08.2022 між позивачем та відповідачем, який підписаних представниками обох сторін підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 84.545,52 грн (арк. 26, том 1).

Суд також встановив, що до стягнення з відповідача позивач заявив 84.533,64 грн за поставлений товар.

У зв`язку із неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань з оплати отриманого від позивача товару останній нарахував:

пеню за загальний період прострочення з 28.02.2022 до 28.08.2022 у загальному розмірі 14.474,94 грн;

проценти річні за загальний період прострочення з 28.02.2022 до 01.11.2022 у загальному розмірі 1.716,15 грн;

інфляційні втрати за загальний період прострочення з 28.02.2022 до 01.11.2022 у загальному розмірі 15.509,76 грн.

Наведені вище обставини і зумовили звернення сторін до суду з даними позовами.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач за первісним позовом визначив 84.533,64 грн основної заборгованості, 14.474,94 грн пені, 1.716,15 грн відсотків річних та 15.509,76 грн інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно з п.3.1 договору поставка товару відбувається окремими партіями. Отримання покупцем товару в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткової накладній, є згодою покупця на придбання цього товару, та на оплату у строки, встановлені даним договором. Під партією товару в даному договорі слід розуміти сукупність товару, що поставляється постачальником покупцеві за окремою видатковою накладною.

Отже, видатковою накладною від 15.01.2021 №76 на суму 524,24 грн (арк. 21, том 1), видатковою накладною від 03.05.2022 №658 на суму 2.837,87 грн (арк. 22, том 1), видатковою накладною від 10.05.2022 №683 на суму 2.837,87 грн (арк. 23, том 1), видатковою накладною від 12.05.2022 №694 на суму 2.837,87 грн (арк. 24, том 1), видатковою накладною від 17.05.2022 №711 на суму 85.974,66 грн (арк. 25, том 1), видатковою накладною від 29.10.2021 №2873 на суму 6.771,72 грн (арк. 27, том 1), видатковою накладною від 30.11.2021 №3119 на суму 31.504,56 грн (арк. 28, том 1), видатковою накладною від 23.12.2021 №3446 на суму 59.767,68 грн (арк. 29, том 1), видатковою накладною від 24.12.2021 №3456 на суму 90.232,20 грн (арк. 30, том 1) підтверджується надання відповідачем згоди на придбання товару та на його оплату у строки, встановлені даним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1 договору визначено, що покупець оплачує товари з відстроченням платежу у розмірі 100% їх вартості на умовах товарного кредиту на підставі рахунків, наданих постачальником, відстрочка остаточного розрахунку складає 30 календарних днів після підписання видаткових накладних, що підтверджують одержання товарів, якщо інші умови не обумовлено спеціально.

Суд встановив, що поставка товару відбулася у період з 29.10.2021 до 17.05.2022, що підтверджується видатковими накладними вказаними вище.

Таким чином, строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів оплати товару в сумі 84.533,64 грн відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 84.533,64 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.3 договору за несвоєчасну оплату товарів, оплату відсотків за користування товарним кредитом та оплату заборгованості з коригування компенсації вартості товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, обрахованої від суми заборгованості з оплати товарів, суми заборгованості з оплати відсотків за користування товарним кредитом та суми заборгованості з коригування компенсації вартості товару за кожен день прострочення.

За неналежне виконання відповідачем обов`язку своєчасно оплатити отриманий від позивача товар, останній нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період з 28.02.2022 до 28.08.2022 у загальному розмірі 14.474,94 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем суд встановив, що позивач пеню нарахував за 181 календарний день на загальну масу заборгованості.

Водночас, суд врахував, що відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом №540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.

Господарський суд звертає увагу, що договір між сторонами був укладений 04.01.2021, тобто укладаючи договір сторони мали бути обізнаними зі змінами законодавства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою №1423 від 23.12.2022 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.04.2023.

Таким чином, правомірним є нарахування пені за строк, який перевищує шестимісячний /визначений ч. 6 ст. 232 ГК України/.

Суд також встановив таке.

Строк оплати товару поставленого за видатковою накладною від 15.01.2021 №76 на суму 524,24 грн (арк. 21, том 1) є таким, що настав 15.02.2021.

Строк оплати товару поставленого за видатковою накладною від 29.10.2021 №2873 на суму 6.771,72 грн (арк. 27, том 1) є таким, що настав 29.11.2021.

Строк оплати товару поставленого за видатковою накладною від 30.11.2021 №3119 на суму 31.504,56 грн (арк. 28, том 1) є таким, що настав 30.12.2021.

Строк оплати товару поставленого за видатковою накладною від 23.12.2021 №3446 на суму 59.767,68 грн (арк. 29, том 1) є таким, що настав 24.01.2022.

Строк оплати товару поставленого за видатковою накладною від 24.12.2021 №3456 на суму 90.232,20 грн (арк. 30, том 1) є таким, що настав 24.01.2022.

Строк оплати товару поставленого за видатковою накладною від 03.05.2022 №658 на суму 2.837,87 грн (арк. 22, том 1) є таким, що настав 02.06.2022.

Строк оплати товару поставленого за видатковою накладною від 10.05.2022 №683 на суму 2.837,87 грн (арк. 23, том 1) є таким, що настав 09.06.2022.

Строк оплати товару поставленого за видатковою накладною від 12.05.2022 №694 на суму 2.837,87 грн (арк. 24, том 1) є таким, що настав 13.06.2022.

Строк оплати товару поставленого за видатковою накладною від 17.05.2022 №711 на суму 85.974,66 грн (арк. 25, том 1) є таким, що настав 16.06.2022.

Визначаючи строк оплати товару, суд врахував, що відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, суд здійснив власний перерахунок пені за всіма видатковими накладними окремо та з урахуванням часткових оплат проведених відповідачем і визнав розрахунок пені, здійснений позивачем арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 28.02.2022 до 01.11.2022 на загальну суму 1.716,15 грн та 15.509,76 грн відповідно.

Відповідач контррозрахунку не надав, вимогу не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат і визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Суд звернув увагу, що позивач у прохальній частини позову просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10.000,00 грн та 15% гонорару.

З тексту позовної заяви вбачається, що 28.09.2022 між позивачем та Адвокатським бюро Станіслава Казанцева «ДЖАСТІС» був укладений договір про надання правової допомоги №498.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки до ухвалення рішення суду заявник не подав відповідних доказів, суд роз`яснює йому право подати такі докази з відповідним клопотанням (з урахуванням положень ч. 8 ст. 129 ГПК України), в якому чітко, з посиланням на матеріали справи та інші докази, визначити, які суми слід повернути, розподілити чи стягнути. Така заява може бути розглянута судом в порядку ст. 244 ГПК України.

При цьому копії такої заяви та доданих до неї документів повинні бути невідкладно надіслані стороні у справі, з якої заявник просить стягнути відповідні витрати, докази чого мають бути надані суду разом із заявою (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Інша сторона, в свою чергу, має право подати клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТІРАМІДА» (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЖУКОВСЬКОГО, будинок 16; ідентифікаційний код 42463809) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АРТЕ НОН МАРТЕ» (Україна, 49098, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Любарського, будинок 86, офіс 50; ідентифікаційний код 38528571) 84.533,64 грн (вісімдесят чотири тисячі п`ятсот тридцять три грн 64 к.) основної заборгованості, 14.474,94 грн (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири грн 94 к.) пені, 1.716,15 грн (одну тисячу сімсот шістнадцять грн 15 к.) відсотків річних, 15.509,76 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`ять грн 76 к.) інфляційних втрат, 2.684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк