Рішення

від 22.03.2023 по справі 906/1072/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1072/22

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Рисухіна Д.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

прокурор Ревелюк Т.О. - службове посвідчення №071187 від 01.03.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Чуднівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС ГРУП 3000"

про стягнення 88197,93 грн

Процесуальні дії по справі.

Керівник Чуднівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС ГРУП 3000" про стягнення 88197,93 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у період з 16.09.2019 по 16.09.2022.

Ухвалою господарського суду 25.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.12.2022.

Ухвалою суду від 26.12.2022 відкладено підготовче засідання на 23.01.2023.

Ухвалою суду від 23.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено підготовче засідання на 22.02.2023.

20.02.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання, у якому останній просив здійснювати розгляд справи без участі його представника, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити (а.с.97-98).

Ухвалою суду від 22.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1072/22 до судового розгляду по суті на 22.03.2023.

Представники сторін у засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися завчасно та належним чином (а.с.111-112).

Так, з метою вжиття усіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи кореспонденція суду надсилалася на юридичну адресу суду ТОВ «АВС ГРУП 3000» та за місцем проживання засновників товариства ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , що зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.88), однак повернулася суду без вручення адресатам з відмітками відділення поштового зв`язку: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.85-87, 93-94, 95-96, 103-105, 106-108).

Копія ухвали суду від 22.02.2023, надіслана за місцезнаходженням товариства, повернулася суду 14.03.2023 без вручення останньому з відміткою відділення поштового зв`язку: «адресат відсутній за вказаною адресою»; надіслана засновнику ОСОБА_1 , - не вручена під час доставки 09.03.2023; надіслана засновнику ОСОБА_2 , - вручена особисто 07.03.2023 (а.с.109-110, 113, 114).

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Системний аналіз ст.ст.120, 242 ГПК України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №902/1025/19, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19).

Окрім того, суд враховує, що відповідач не був позбавлений права та об`єктивної можливості ознайомитись з ухвалами суду, зокрема ухвалою від 22.02.2023, у справі №906/1072/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень». Разом із цим інформація щодо слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному вебсайті Господарського суду Житомирської області в мережі «Інтернет».

Враховуючи викладене, беручи до уваги достатність часу, наданого сторонам для подання доказів, керуючись принципами змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріпленими у ст.129 Конституції України, ст.ст.13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створив належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів. При цьому явка в судове засідання представників сторін обов`язковою не визнавалась, а їх неявка та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи.

За наведеного, суд розглядає справу без участі представників сторін за наявними матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України.

Прокурор позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.

У засіданні 22.03.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно використовує земельну ділянку, на якій це майно розміщено, без оформлення права користування нею (без укладення договору оренди з позивачем та державної реєстрації такого права) і не сплачує орендну плату, що призвело до безпідставного збереження ним коштів у спірний період з 16.09.2019 по 16.09.2022 за рахунок неотримання їх позивачем.

В якості правових підстав позову зазначено ст.1212 ЦК України.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин не повідомив.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до протоколу загальних зборів TOB «АВС ГРУП 3000» від 03.10.2017 та акта прийому-передачі нерухомого майна від 09.10.2017, Залюбовська Світлана Михайлівна (власник, договір купівлі-продажу від 03.04.2015 (а.с.46-48)) передала у власність ТОВ «АВС ГРУП 3000» (набувач) нежитлове приміщення площею 42 кв.м., яке знаходиться в смт.Миропіль, Романівського району Житомирської області по вул.Жовтнева (наразі - Вільшанська), буд.4 (а.с.49-50, 51-52).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 26.10.2017 право приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 42 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Романівський р-н, смт.Миропіль, вул.Жовтнева (наразі Вільшанська), 4 , зареєстровано за ТОВ «АВС ГРУП 3000» (а.с.14-15, 37).

Зазначене приміщення розташоване на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1821455600:01:008:0278, площею 0,0774 га, яка знаходиться у користуванні ФОП Залюбовської С.М. на підставі договору оренди землі від 25.05.2016, укладеного між нею як орендарем та Миропільською селищною радою Житомирської області як орендодавцем строком на 49 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с.11-13, 39-44, 36).

31.10.2017 між Миропільською селищною радою та ФОП Залюбовською С.М. було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 25.05.2016 про припинення дії даного договору у зв`язку з набуттям ТОВ «АВС ГРУП 3000» права власності на нежитлові приміщення, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці площею 0,0774 га, яка розташована за адресою: Житомирська обл., Романівський р-н, смт.Миропіль, вул.Жовтнева (наразі - Вільшанська), буд.4 (а.с.35).

За актом прийому-передачі від 31.10.2017, ФОП Залюбовська С.М. передала Миропільській селищній раді вказану земельну ділянку площею 0,0774 га (а.с.45).

Листом від 13.08.2018 вих.№19 ТОВ «АВС ГРУП 3000» повідомило Миропільську селищну раду про намір укласти з 01.01.2018 договір оренди земельної ділянки, на якій розташовані належні йому на праві власності нежитлові приміщення (а.с.31).

Рішенням Миропільської селищної ради Романівського району Житомирської області від 18.09.2018 №7 вирішено передати ТОВ «АВС ГРУП 3000» в оренду земельну ділянку площею 0,0774 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі терміном на 49 років в селищі Миропіль по вул.Вільшанській, 4, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно. Встановлено вартість оренди земельної ділянки у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки населених пунктів ради (а.с.32).

Проте, як вбачається з викладених у позовній заяві обставин, всупереч вимогам законодавства, дана земельна ділянка використовується відповідачем без правовстановлюючих документів та безоплатно.

Позивач звертався до відповідача з листом №546 від 14.06.2022 щодо необхідності погашення заборгованості з орендної плати (а.с.28). Однак відповіді не отримав, у зв`язку з чим на 06.09.2022 було призначено засідання Комісії щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Миропільської територіальної громади Товариством з обмеженою відповідальністю «АВС ГРУП 3000», про що повідомлено останнього листом вих.№829 від 26.08.2022 (а.с.27).

Відповідач зі свого боку у листі вих.№27 від 02.09.2022 просив перенести засідання комісії для надання йому часу на ознайомлення та вивчення відповідних документів (а.с.26).

Як вбачається з матеріалів справи, засідання комісії було перенесено на 16.09.2022, про що повідомлено відповідача листом вих.№390 від 05.09.2022 (а.с.29).

16.09.2022 за результатами засідання комісії складено протокол та акт щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, відповідно до яких здійснено розрахунок недоотриманих доходів Миропільською селищною радою у вигляді несплаченої орендної плати за оренду земельної ділянки від 16.09.2022 (а.с.24-25, 19-20).

Згідно із зазначеним розрахунком, загальна сума заборгованості за фактичне використання земельної ділянки (кадастровий номер 1821455600:01:008:0278) складає 88197,93 грн за 3 роки, з урахуванням її площі (0,0774 га) та нормативної грошової оцінки (244994,22 грн), що підтверджуються витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.09.2021 №354, а також ставки орендної плати (12%) та коефіцієнту індексації у відповідний період, відповідно до вимог ст.289 ПК України (а.с.21, 30).

До справи долучено повідомлення позивача вих.№937 від 16.09.2022, адресоване відповідачу, щодо прийнятого рішення та необхідності відшкодування збитків (а.с.22-23).

Оскільки відповідачем у добровільному порядку не вчинялись заходи для врегулювання спірних правовідносин, Миропільська селищна рада звернулась до Чуднівської окружної прокуратури з листами від 04.10.2022 №999, від 21.10.2022 №1068, від 31.10.2022 №1100, у яких просила сприяти у стягненні заборгованості з орендної плати з ТОВ «АВС ГРУП 3000» в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру», посилаючись на відсутність у бюджеті запланованих коштів на судові витрати (а.с.16-18, 55-56, 59-60).

Чуднівська окружна прокуратура листами від 20.10.2022 №55-92-1825вих-22, від 24.11.2022 №55-92-1934вих-22 повідомила голові Миропільської селищної ради про встановлення факту використання ТОВ «АВС ГРУП 3000» земельної ділянки комунальної форми власності без правовстановлюючих документів і несплати ним орендної плати з метою самостійного вжиття належних заходів реагування (а.с.53-54, 57-58).

Оскільки Миропільська селищна рада не вжила відповідних заходів щодо усунення виявлених порушень, прокурор надіслав останній повідомлення в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 11.11.2022 №55-92-2114вих-22 (а.с.61-62) та звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі вказаного органу місцевого самоврядування про стягнення 88197,93 грн безпідставно збережених коштів.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз.1, 2 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз.1 - 3 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 08.12.2020 у справі №908/1664/19).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Зважаючи на викладене, оскільки Миропільська селищна рада, будучи обізнаною з виявленими порушеннями, не вжила жодних заходів щодо їх усунення, при цьому несплата безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою призвела до ненадходження коштів до місцевого бюджету, що в свою чергу унеможливлює повноцінне фінансування соціальних та інших програм, що являється істотним порушенням чинного законодавства і суперечить економічним інтересам територіальної громади та держави в цілому, суд вважає, що керівник Чуднівської окружної прокуратури дотримав вимоги ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та правомірно звернувся з даним позовом до суду.

Cуд відзначає, що норми законодавства наводяться в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

За змістом гл.15 ЗК України, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина 1 ст.93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Водночас, за змістом ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання гл.83 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ч.1 ст.1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

За змістом гл.15, ст.ст.120, 125 ЗК України та положень ст.1212 ЦК України, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними (постанова Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18).

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Конструкція ст.1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність встановлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Суд зазначає, що для вирішення даного спору необхідно з`ясувати наявність земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства; реальну можливість передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України «Про оренду землі» у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого землекористувачем за рахунок територіальної громади майна (коштів)), основою для визначення розміру якої для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, оформлена як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №904/4737/18, від 11.09.2019 у справі №922/393/18, від 04.03.2021 у справі №922/3463/19).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею 42 кв.м., розміщеного на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1821455600:01:008:0278 площею 0,0774 га, яка розташована за адресою: Житомирська обл., Романівський р-н, смт.Миропіль, вул.Вільшанська, 4 та має цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Отже наведене свідчить про існування спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, відповідно до ст.79-1 ЗК України.

Зі змісту листа позивача №546 від 14.06.2022 та протоколу засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 16.09.2022 слідує, що між позивачем та відповідачем був підписаний договір оренди земельної ділянки, проте не був зареєстрований і належним чином в установленому законом порядку оформлений власником нерухомого майна (а.с.28, 24-25).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис №16275898 щодо права оренди спірної земельної ділянки у ФОП Залюбовської С.М. на підставі договору оренди землі від 25.05.2016 (а.с.11-13), який, як вже зазначалося вище, припинив свою дію у зв`язку з набуттям відповідачем права власності на нежитлові приміщення, розташовані на цій земельній ділянці.

Матеріали даної справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування такою земельною ділянкою, зокрема укладення відповідного договору оренди з Миропільською селищною радою та державної реєстрації такого права.

Відповідно до ч.1 ст.206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно з ч.1 ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.72, 14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

У даному випадку відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача як землекористувача є орендна плата. Суд погоджується з твердженням прокурора про те, що наявність у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису щодо права оренди спірної земельної ділянки у ФОП Залюбовської С.М. не звільняє відповідача як нового власника нерухомого майна від обов`язку сплачувати орендну плату за землю, зважаючи на припинення договору оренди землі щодо попереднього орендаря.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п.288.5.1 ст.288 ПК України.

Відповідно до ч.2 ст.20 та ч.3 ст.23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17).

При стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18, від 04.03.2021 у справі №922/3463/19).

Згідно з розрахунком недоотриманих доходів Миропільською селищною радою у вигляді несплаченої орендної плати за оренду земельної ділянки від 16.09.2022, загальна сума заборгованості за фактичне використання ТОВ «АВС ГРУП 3000» земельної ділянки з кадастровим номером 1821455600:01:008:0278, яка розташована за адресою: Житомирська обл., Романівський р-н, смт.Миропіль, вул.Вільшанська, 4, складає 88197,93 грн за період з 16.09.2019 по 16.09.2022, 3 роки, з урахуванням її площі (0,0774 га) та нормативної грошової оцінки (244994,22 грн), що підтверджуються витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.09.2021 №354, а також ставки орендної плати (12%) та коефіцієнту індексації у відповідний період, відповідно до вимог ст.289 ПК України (а.с.21, 30).

Суд перевірив наданий розрахунок та встановив, що останній проведено вірно.

Отже відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №922/1352/20, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц).

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів сплати орендної плати за використання земельної ділянки не надав.

Відповідно до приписів ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

За змістом ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст.ст.76, 77, 86 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ГРУП 3000» (вул.Соборна, 13, м.Хмельницький, Хмельницька обл., 29000, код ЄДРПОУ: 41353363) на користь Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області (вул.Центральна, буд. 38, смт.Миропіль, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13033, код ЄДРПОУ: 04345204) 88197,93 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС ГРУП 3000» (вул.Соборна, 13, м.Хмельницький, Хмельницька обл., 29000, код ЄДРПОУ: 41353363) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул.Святослава Ріхтера, 11, м. Житомир, Житомирська обл., 10008, код ЄДРПОУ: 02909950) 2481,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 03.04.23

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2 - керівнику Чуднівської окружної прокуратури (рек.) + chudniv@zhit.gp.gov.ua;

- Житомирській обласній прокуратурі на ел.пошту: prokzt@zhit.gp.gov.ua.

3 - позивачу (рек.) + ІНФОРМАЦІЯ_1;

4 - відповідачу (рек.).

5 - ОСОБА_2 (рек.) ( АДРЕСА_2 );

6 - ОСОБА_1 (рек.) АДРЕСА_3 ).