Рішення

від 03.04.2023 по справі 910/989/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2023Справа № 910/989/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санте-Алко»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-консалтингова група»

про стягнення 58884,48 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санте-Алко» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-консалтингова група» про стягнення 58884,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору поставки товарів №164-К від 08.07.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого за відповідач утворилась заборгованість у розмірі 27153,28 грн. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 8620,22 грн, пеню у розмірі 11961,31 грн, штраф у розмірі 4072,99 грн та 20% річних у розмірі 7076,68 грн. Водночас, позивач просить суд на підставі п.10 ст.238 ГПК України зазначити нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення пені та 20% річних на залишок заборгованості за Договором з 18.01.2023 до моменту виконання рішення суду у цій справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 03.02.2023, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 13.02.2023 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 23.02.2023. Визначено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 17.02.2023.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.01.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дійсну станом на дату винесення ухвали про відкриття провадження у справі, а саме: 01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, буд. 3.

Копія зазначеної ухвали була отримана відповідачем 08.02.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105493681032.

Проте ТОВ «Українська торгово-консалтингова група» в установлений строк відзиву на позов не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Таким чином, суд вказує на те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санте-Алко» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-консалтингова група» (далі - Покупець) укладено Договір поставки товарів №164-к (далі - Договір) відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товар, у тому числі алкогольні напої, в асортименті та по цінам, встановленим у підписаній сторонами Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору (далі - Товар), у кількості згідно із погодженими замовленнями Покупця, що вказуються в видаткових накладних на партію товару, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього обумовлену цим Договором ціну на умовах і в порядку, передбачених цим Договором. (п.1.1. Договору)

Відповідно до п.5.1. Договору Покупець зобов`язаний сплатити вартість Товару, отриманого за кожною окремою видатковою накладною на поставку Товару, в строк, що не перевищує 14 календарних днів від дати поставки.

При наявності заборгованості у Покупця перед Постачальником за раніше отриманий Товар, грошова сума, яка надійшла від Покупця постачальнику, незалежно від визначеного Покупцем цільового платежу, може бути зарахована Постачальником як оплата за раніше переданий, але не оплачений Товар в хронологічній послідовності. (п.5.4. Договору)

Положеннями ч.ч.1,2 ст. 193 Господарського кодексу України, передбачається, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Положеннями ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 56492,34 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними №20798 від 16.07.2021 на суму 24074,04 грн; №22842 від 04.08.2021 на суму 1763,04 грн; №23190 від 06.08.2021 на суму 4576,14 грн; №24472 від 18.08.2021 на суму 7309,92 грн; №24419 від 18.08.2021 на суму 4015,92 грн; №24764 від 20.08.2021 на суму 1793,88 грн; №24821 від 20.08.2021 на суму 2580,12 грн; №31958 від 29.10.2021 на суму 10379,28 грн.

Відповідачем було частково сплачено вартість вищевказаного поставленого товару на загальну суму 29339,06 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1945 від 25.08.2021 на суму 6339,18 грн; №2154 від 23.09.2021 на суму 4374 грн; №2380 від 28.10.2021 на суму 13625,88 грн; №3296 від 16.06.2022 на суму 5000 грн.

Так, у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого Товару за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 27153,28 грн.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 27153,28 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 8620,22 грн, пені у розмірі 11961,31 грн, 15% штрафу у розмірі 4072,99 грн та 20% річних у розмірі 7076,68 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6.1. Договору у випадку прострочення Покупцем виконання грошового зобов`язання по Договору, Постачальник може вимагати, а Покупець буде зобов`язаний сплатити на користь Постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від суми простроченого платежу на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково штраф у розмірі 15% від суми заборгованості. Сторони погодили, що нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а продовжується протягом усього часу прострочення Покупцем виконання його зобов`язань. Сторони домовилися збільшити строк спеціальної позовної давності про стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені) і встановити її тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (частина 2 статті 549 ЦК України)

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).

Перевіривши надані позивачем розрахунки 20% річних, інфляційних втрат, пені та 15% штрафу судом встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, умовам Договору та є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Враховуючи обставини, за яких виникла заборгованість відповідача, суд зауважує, що ч. 10 ст.238 ГПК України носить диспозитивний характер, надаючи право виключно суду вирішувати питання доцільність застосування механізму стягнення відсотків, відносно яких на час прийняття рішення не відомо чи виникне таке право у стягувача.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яку боржник повністю не сплатив, не припиняє правовідносин сторін та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання і відповідно не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Застосування частини 10 статті 238 ГПК України у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Відповідно до частин 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до положень частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України наявні всі правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санте-Алко» 20% річних від залишку суми заборгованості за Договором поставки товарів №164-К від 08.07.2021 з 18.01.2023 і до моменту виконання рішення суду за формулою: Сума 20% річних = С х 20 х Д :365:100, де С - сума основної заборгованості, Д - кількість днів прострочення з 18.01.2023 до дня виконання рішення суду, а також пені (договірна пеня - подвійна облікова ставка НБУ) на залишок основної заборгованості за Договором поставки товарів №164-К від 08.07.2021 з 18.01.2023 і до моменту виконання рішення суду в частині повної оплати основної заборгованості за формулою: Сума пені = С х 2УСД х Д : 100, де С - сума основної заборгованості, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення з 18.01.2023 до дня виконання рішення суду.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-консалтингова група» (01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, буд. 3; ідентифікаційний код 43168853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санте-Алко» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 47; ідентифікаційний код 33240672) заборгованість у розмірі 27153 (двадцять сім тисяч сто п`ятдесят три) грн 28 коп., інфляційні втрати у розмірі 8620 (вісім тисяч шістсот двадцять) грн 22 коп., пеню у розмірі 11961 (одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят одна) грн 31 коп., штраф у розмірі 4072 (чотири тисячі сімдесят дві) грн 99 коп., 20% річних у розмірі 7076 (сім тисяч сімдесят шість) грн 68 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн

Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у справі №910/989/23 здійснювати нарахування пені на залишок основної заборгованості за Договором поставки товарів №164-К від 08.07.2021 з 18.01.2023 і до моменту виконання рішення суду в частині повної оплати основної заборгованості за формулою: Сума пені = С х 2УСД х Д : 100, де С - сума основної заборгованості, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення з 18.01.2023 до дня виконання рішення суду.

Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у справі №910/989/23 здійснювати нарахування пені 20% річних від залишку суми заборгованості за Договором поставки товарів №164-К від 08.07.2021 з 18.01.2023 і до моменту виконання рішення суду за формулою: Сума 20% річних = С х 20 х Д:365:100, де С - сума основної заборгованості, Д - кількість днів прострочення з 18.01.2023 до дня виконання рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 03.04.2023.

Суддя Я.В. Маринченко