Рішення

від 21.03.2023 по справі 910/13645/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.03.2023Справа № 910/13645/22За позовом Приватного акціонерного товариства «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО»

до Закарпатської обласної ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Берегівський професійний ліцей сфери послуг,

2) Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради

про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та припинення права власності,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Федорова С.М.

Представники учасників справи:

від позивача: Пеняк І.В. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1, 2: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Закарпатської обласної ради (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- витребувати на користь позивача з незаконного володіння відповідача будівлю «Трансформаторна станція», що перебуває у складі об`єкту нерухомого майна: «комплекс будівель», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Берегове, вулиця Бетлена, будинок 1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1300593121102);

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63849108 від 13.06.2022 в частині державної реєстрації права власності відповідача на будівлю «Трансформаторна станція», що перебуває в складі об`єкту нерухомого майна: «комплекс будівель», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Берегове, вулиця Бетлена, будинок 1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1300593121102);

- припинити право власності відповідача на будівлю «Трансформаторна станція», що перебуває в складі об`єкту нерухомого майна: «комплекс будівель», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Берегове, вулиця Бетлена, будинок 1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1300593121102).

Позовні вимоги, з посиланням на ст.181, 188, 312, 316, 317, 321, 328, 387, 388, 1212 Цивільного кодексу України, ст.26 Закону України "Про власність", ст.12 Закону України "Про господарські товариства", п.15, 16 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 05.07.1993, мотивовані тим, що перебування будівлі закритої трансформаторної підстанції №65г (трансформаторної станції) у власності інших суб`єктів, окрім позивача, є неправомірним та порушує право власності позивача, оскільки ним ще в 1995 році набуто право власності на спірну будівлю в результаті її внесення до статутного фонду Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Закарпаттяобленерго" в процесі приватизації майна державних підприємств, одним із етапів якої була корпоратизація.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

28.12.2022 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2022 відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.01.2023. Залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Берегівський професійний ліцей сфери послуг (надалі - третя особа-1) та Комунальну установу «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради (надалі - третя особа-2).

04.01.2023 та 09.01.2023 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні призначеному на 25.01.2023 о 11.10 год у режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

18.01.2023 від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

25.01.2023 від третьої особи-2 надійшли пояснення.

У підготовче засідання 25.01.2023 з`явився представник позивача, інші учасники справи в засідання не з`явились, про дату та час проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 відкладено підготовче засідання на 21.02.2023.

26.01.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує проти задоволення позову посилаючись на його необґрунтованість, зокрема, зазначає, що рішення Закарпатської обласної ради №1142 від 29.03.2018 (в редакції рішення №593 від 19.05.2022), яким було надано згоду на безоплатну передачу із державної власності в спільну власність в тому числі цілісного майнового комплексу Берегівського професійного ліцею сфери послуг у складі якого перебуває спірне майно є чинним та не скасовані в встановленому законом порядку, а тому позивач не позбавлений можливості звернутися з позовом до адміністративного суду про його скасування. Разом з тим вказує, що спірна будівля знаходиться в межах земельної ділянки огородженої парканом на якій знаходиться цілісний майновий комплекс третьої особи-1, а тому при оформлені права власності було вирішено, що будівля «Трансформаторна станція» теж входить до складу даного комплексу. Водночас зазначає, що документи на підтвердження виникнення права власності на спірну будівлю у відповідача відсутні, а тому, на його думку, інвентаризатором було допущено технічну помилку при складанні технічної інвентаризації на майновий комплекс шляхом включення до нього будівлі «Трансформаторна станція». Окрім того, відповідач просив здійснювати подальший розгляд справи без його участі.

03.02.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти обставин викладених у відзиві. Зазначає, що для витребування майна з чужого незаконного володіння, оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвічують відповідне право власності не є ефективним способом захисту. Обраний спосіб захисту, на думку позивача, щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, без визнання незаконним рішення органу державної влади та без заявлення вимоги про визнання його недійсним повністю відповідає практиці Верховного Суду.

17.02.2023 від представника позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні призначеному на 21.02.2023 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні призначеному на 21.02.2023 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів залишено без розгляду.

21.02.2023 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

У підготовче засідання 21.02.2023 учасники справи не з`явилися, повідомлялись про день та час розгляду справи належним чином. Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 залишено письмові пояснення третьої особи-2 без розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2023.

14.03.2023 від представника позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні призначеному на 21.03.2023 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

17.03.2023 та 21.03.2023 від представника позивача надійшли письмові пояснення, разом з копією рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/13645/22.

У судовому засіданні 21.03.2023 представник позивача надала пояснення по суті позовних вимог та позов просила задовольнити, а також не заперечувала щодо розгляду справи без участі інших учасників справи. Представники відповідача та третіх осіб у засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Протокольною ухвалою судом залишено без розгляду письмові пояснення позивача від 21.03.2023 разом з долученими доказами, як такі, що подані з пропуском встановленого судом строку.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи і виклику керівника відповідача та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 21.03.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.07.1995 наказом Міністерства енергетики та електрифікації України № 123 "Про створення ДАЕК "Закарпаттяобленерго" був затверджений акт оцінки цілісного майнового комплексу Закарпатського обласного підприємства електричних мереж; засновано на базі Закарпатського обласного підприємства електричних мереж ДАЕК "Закарпаттяобленерго"; затверджено статут ДАЕК "Закарпаттяобленерго".

Відповідно до пункту 1.2 Статуту ПрАТ "Закарпаттяобленерго" (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів (рішення єдиного акціонера від 03.01.2020), ПрАТ "Закарпаттяобленерго" є новим найменуванням ПАТ "Закарпаттяобленерго". ПАТ "Закарпаттяобленерго" є зміненим найменуванням ВАТ "Енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго" (далі - ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго"), в зв`язку з набранням чинності Законом України від 17.09.2008 "Про акціонерні товариства".

У свою чергу ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго" було створено шляхом перетворення ДАЕК "Закарпаттяобленерго" у ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго" та є правонаступником ДАЕК "Закарпаттяобленерго". А ДАЕК "Закарпаттяобленерго" заснована відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 14.07.1995 № 123 шляхом перетворення Закарпатського обласного підприємства електричних мереж у ДАЕК "Закарпаттяобленерго" відповідно до Указу Президента України від 04.04.1995 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" та є правонаступником Закарпатського обласного підприємства електричних мереж.

Отже, ДАЕК "Закарпаттяобленерго", правонаступником якої є позивач (ПрАТ "Закарпаттяобленерго"), було засновано на базі Закарпатського обласного підприємства електричних мереж.

Так, на виконання наказу "Про створення ДАЕК "Закарпаттяобленерго" № 123 від 14.07.1995 Фондом державного майна України був розроблений перелік майна, переданого до статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго" (правонаступник ПАТ "Закарпаттяобленерго") від 09.06.2016 (надалі - перелік нерухомого майна), в якому під порядковим номером 252 значиться передача до статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго" будівлі ЗТП - 65, м.Берегово, вул. Есе Томаша, (інвентарний номер об`єкта - 287, вартість 59 888 094,00 куп. крб).

Також згідно інвентарного опису основних засобів станом на 01.06.1995 за інвентарним номером 001001000000000287 значиться будівля ТП-65, м.Берегове, вул.Почтова, остаточною вартістю 59 888 094,00 куп. крб.

Згідно з розпорядженням Берегівського РЕМ ПАТ «Закарпаттяобленерго» за №144А від 27.12.2012 трансформаторним підстанціям, що знаходяться в м. Берегове було присвоєно до існуючих номерів букву «г», з метою їх відмежування від трансформаторних станцій, які знаходяться поза містом, в межах Берегівського району.

Водночас зазначена вище будівля ЗТП №65г була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Гаврилівим А.С. за іншою особою - Закарпатською обласною радою (відповідачем), підстава для державної реєстрації: технічний паспорт, серія та номер: ТІ01:5996-7150-8513-7638, виданий 22.08.2021 ЄДЕССБ; рішення органу місцевого самоврядування десята сесія VІІ скликання, серія та номер: 1142, виданий 29.03.2018, видавник: Закарпатська обласна рада; рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 593, виданий: 19.05.2022, видавник: Закарпатська обласна рада; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 08.04.2022, видавник: затверджений головою Закарпатської обласної ради Чубірко В.В., під найменуванням «Трансформаторна станція», що перебуває в складі об`єкту нерухомого майна: «комплекс будівель», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Берегове, вулиця Бетлена, будинок 1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1300593121102, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 315628081 від 21.11.2022.

Звертаючись до суду з даним позовом, ПрАТ "Закарпаттяобленерго" вказує, що саме він є власником будівлі ЗТП №65г загальною площею 24,6 кв.м., що знаходиться в м.Берегове, по вул. Е.Томаша, з 1995 року, а тому реєстрація права власності на вказане нерухоме майно за відповідачем - Закарпатською обласною радою, під іншим найменуванням - «Трансформаторна станція», яке перебуває в складі об`єкту нерухомого майна: «комплекс будівель», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Берегове, вулиця Бетлена, будинок 1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1300593121102) свідчить про те, що вказане майно вибуло з володіння позивача поза його волею, що є порушенням його права власності.

Так, постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 було затверджено Державну програму приватизації майна державних підприємств (надалі - Програма приватизації), якою одним з етапів приватизації підприємств-монополістів визначено їх корпоратизацію, що є перетворенням у відкриті акціонерні товариства, сто відсотків акцій яких належить державі (п. 2.13, 2.14 Програми приватизації).

Відповідно до п. 2 Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.

Пунктом 4 Указу Президента України від 04.04.1995 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" (в редакції, чинній станом на 14.07.1995) передбачено, що Фонд державного майна України передає Міністерству енергетики і електрифікації України управління частками (паями, акціями) майна державних акціонерних компаній, що створюються відповідно до цього Указу, на період реформування електроенергетичної галузі та становлення ринку енергії.

Згідно з пунктами 15, 16 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 05.07.1993 (в редакції, чинній станом на 14.07.1995) (надалі - Положення № 508 від 05.07.1993), з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Розмір статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до цього Положення, визначається за діючою Методикою оцінки вартості об`єктів приватизації та оренди.

Відповідно до п.9 розділу ІІ Методики оцінки вартості об`єктів приватизації, затвердженої постановою Кабміну № 36 від 18.01.1995 (далі - Методика оцінки вартості), розмір статутного фонду акціонерного товариства, що створюється в процесі приватизації чи корпоратизації, визначається як вартість цілісного майнового комплексу відповідно до розділу III та з дотриманням вимог розділу VI цієї Методики.

Згідно з п. 11 розділу ІІІ Методики оцінки вартості цілісний майновий комплекс - це господарський об`єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Оцінка вартості цього комплексу здійснюється на підставі балансу підприємства.

Відповідно до п. 28 розділу IV Методики вартість основних засобів визначається за даними бухгалтерського обліку (інвентарних карток) і відповідно до Порядку індексації вартості окремих видів майна або за результатами експертної оцінки, якщо приватизація здійснюється на неконкурентних засадах.

Так, наказом Міністерства енергетики та електрифікації України "Про склад комісії з корпоратизації державних підприємств і виробничих енергетичних об`єднань" № 106 від 15.06.1995 (далі - наказ № 106 від 15.06.1995) вирішено: створити та очолити комісію з інвентаризації майна (п. 1.2); провести інвентаризацію майна державних підприємств і об`єднань відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (п. 1.3).

Додатком № 7 до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України № 106 від 15.06.1995 був визначений склад комісії з корпоратизації Закарпатського обласного підприємства електричних мереж.

У свою чергу, на виконання зазначеного наказу Міністерства, Закарпатським обласним підприємством електричних мереж був виданий наказ "Про склад комісії з інвентаризації майна підприємства" № 122 від 21.06.1995, пунктом 1 якого вирішено провести інвентаризацію майна підприємства відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого Постановою Кабміну № 158 від 02.03.1998 станом на 01.06.1995 (надалі - Положення).

Відповідно до п. 4 вказаного Положення головною метою інвентаризації є визначення фактичної наявності й стану майна об`єкта інвентаризації, перевірка фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку, врегулювання інвентаризаційних різниць та відображення результатів інвентаризації у передаточному балансі.

За результатом проведення інвентаризації майна Закарпатського обласного підприємства електричних мереж станом на 01.06.1995 комісією були складені інвентаризаційні відомості основних засобів підприємства, згідно яких у складі основних засобів перебував об`єкт - будівля ТП-65, м. Берегове, вул.Почтова остаточною вартістю 59 888 094,00 куп. крб., інвентарний номер 001001000000000287.

Водночас, відповідно до п. 12 розділу ІІІ Методики оцінки вартості, завершальним етапом послідовності оцінки майна цілісних майнових комплексів є складання акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу.

Із матеріалів справи вбачається, що акт оцінки цілісного майнового комплексу Закарпатського обласного підприємства електричних мереж, складений 29.06.1995 та затверджений наказом Міністерства енергетики та електрифікації України "Про створення ДАЕК "Закарпаттяобленерго" № 123 від 14.07.1995.

Враховуючи викладене та зважаючи на фактичні обставини справи, суд встановив, що:

1) на момент прийняття наказу Міністерства енергетики та електрифікації України № 123 від 14.07.1995 існував цілісний майновий комплекс Закарпатського обласного підприємства електричних мереж;

2) з метою оцінки вартості цілісного майнового комплексу Закарпатського обласного підприємства електричних мереж було проведено інвентаризацію майна, за результатами якої складено інвентаризацію основних засобів станом на 01.06.1995, до якого була включена будівля ЗТП №65г;

3) вказаний цілісний майновий комплекс був оцінений згідно відомостей про баланс Закарпатського обласного підприємства електричних мереж відображених у інвентаризації основних засобів станом на 01.06.1995, про що на виконання вимог Методики оцінки вартості, був складений відповідний акт оцінки цілісного майнового комплексу від 29.06.1995;

4) вказаний акт оцінки від 29.06.1995 був затверджений наказом Міністерства енергетики та електрифікації України № 123 від 14.07.1995, яким фактично держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України засвідчила факт перебування об`єктів майна (в тому числі будівлі ЗТП №65г) у складі майнового комплексу Закарпатського обласного підприємства електричних мереж та розмір статутного фонду акціонерного товариства, що утворювалось в процесі корпоратизації;

5) вказаним наказом Міністерства енергетики та електрифікації України № 123 від 14.07.1995 на базі Закарпатського обласного підприємства електричних мереж було утворено ДАЕК "Закарпаттяобленерго", що є правонаступником Закарпатського обласного підприємства електричних мереж.

За вказаних обставин суд вважає, що ДАЕК "Закарпаттяобленерго" набуло права власності на об`єкти, що перебували в складі цілісного майнового комплексу Закарпатського обласного підприємства електричних мереж (у тому числі будівлю ЗТП № 65г), наявність яких відображена в акті оцінки цього майнового комплексу від 29.06.1995 затвердженому наказом Міністерства енергетики та електрифікації України №123 від 14.07.1995.

Факт внесення будівлі ЗТП №65г до статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго" згідно з наказом Міністерства енергетики та електрифікації України № 123 від 14.07.1995 підтверджуються також переліком майна, виданим Фондом державного майна України від 09.06.2016.

При цьому суд зазначає, що в інвентаризаційній відомості основних засобів підприємства в складі основних засобів перебував об`єкт - будівля ТП-65, м. Берегове, вул. Почтова остаточною вартістю 59 888 094,00 куп. крб., інвентарний номер 287, водночас у переліку нерухомого майна під порядковим номером 252 значиться передача до статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго" будівлі ЗТП - 65, м.Берегово, вул. Есе Томаша, інвентарний номер об`єкта - 287, вартість 59 888 094,00 куп. крб.

Тобто, в інвентаризаційній відомості основних засобів та переліку нерухомого майна вказані різні вулиці: вул. Почтова та вул. Есе Томаша.

Відповідно до листа Берегівської міської ради №2911/03-17 від 01.10.2021 протягом періоду з 1980-2021 років назва вулиці Есе Томаша не змінювалась, а відомості про наявність або зміну назви вулиці (провулку, площа) Почтова в місті Берегове відсутні.

Отже, оскільки в місті Берегове не було та немає вулиці Почтова, суд приходить до висновку, що при занесенні інформації про місцезнаходження ЗТП-65 була допущена помилка та вірною вулицею є саме Есе Томаша. При цьому суд звертає увагу, що інвентарний номер та вартість майна є однаковими.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України у сфері приватизації державного майна, зокрема, підтверджує факт передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації) у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п. 5.1 Положення про впорядкування передачі об`єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 2097 від 25.11.2003 (в редакції, чинній станом на 09.06.2016), державний орган приватизації готує підтвердження права власності на окремі будівлі, споруди та нежитлові приміщення, які передані до статутного фонду господарського товариства або у власність покупцю на письмовий запит заявника.

З метою реалізації наявного у ПрАТ "Закарпаттяобленерго" права отримати підтвердження права власності на майно, передане до статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго" (правонаступником якого є позивач) у процесі корпоратизації, ПрАТ "Закарпаттяобленерго" звернулось до Фонду державного майна України з листом № 116-25/2732 від 04.05.2016, яким просило, відповідно до переліку документів, визначених у п. 2.3 Положення, підтвердити розмір цілісного майнового комплексу Закарпатського обласного підприємства електричних мереж та розмір статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго" станом на момент проведення корпоратизації Закарпатського обласного підприємства електричних мереж.

У свою чергу Фонд державного майна України здійснив перевірку наданих ПрАТ "Закарпаттяобленерго" документів та склав перелік майна, переданий до статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго" (правонаступником якого є ПрАТ "Закарпаттяобленерго") від 09.06.2016, у якому за №251 зазначило об`єкт нерухомого майна "Будівля ЗТП-65", місцезнаходження: м. Берегово, вул. Есе Томаша, інвентарний номер об`єкта: 287.

Отже, Фонд державного майна України в переліку майна від 09.06.2016 підтвердив включення будівлі ЗТП №65г до статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго" станом на 14.07.1995.

Поряд з цим відповідно до п. 15 Положення № 508 від 05.07.1993 (в редакції, чинній станом на 14.07.1995) лише з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства.

ДАЕК Закарпаттяобленерго" у формі ВАТ було зареєстроване 31.08.1995, про що було видане свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності № 00131529 від 31.08.1995.

Отже, оскільки датою державної реєстрації ДАЕК "Закарпаттяобленерго" є 31.08.1995, то згідно з п. 15 Положення про порядок корпоратизації право власності на майно Закарпатського обласного підприємства електричних мереж, що перебувало в складі цілісного майнового комплексу, в тому числі на будівлю ЗТП №65, виникло в позивача (ПрАТ "Закарпаттяобленерго") саме з 31.08.1995.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про власність" (в редакції, чинній станом на 14.07.1995) право колективної власності виникає на підставі, зокрема, перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства.

Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на 14.07.1995) передбачено, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 по справі №914/1898/18 (зі спору, що виник з подібних правовідносин), правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності на нерухоме майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства у результаті корпоратизації державного підприємства, є рішення засновника відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації. Внаслідок корпоратизації товариства все майно, включене до статутного фонду останнього, стає власністю новостворюваного товариства, яке утворюється внаслідок корпоратизації.

Також суд враховує, що Положення про впорядкування передачі об`єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затверджене наказом Фонду державного майна України № 2097 від 25.11.2003 р., згідно з п.4.1. якого було визначено, що при створенні холдингової компанії, державної акціонерної компанії невід`ємним додатком до рішення про створення компанії є акт приймання-передавання нерухомого майна, що набрало чинності в 2003 році, тобто через вісім років з моменту видачі наказу № 123 від 14.07.1995.

Водночас чинне станом на 14.07.1995 законодавство не передбачало складання акту приймання-передачі майна та переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду корпоратизованого товариства, як додатків до наказів про створення корпоратизованих товариств, а відтак наказ Міністерства енергетики та електрифікації України № 123 від 14.07.1995 не міг містити додатків у вигляді акту приймання-передачі майна або переліку нерухомого майна, переданого засновниками у власність ДАЕК «Закарпаттяобленерго».

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 у справі №910/9381/20.

Отже, з урахуванням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про власність», ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», п. 15 Положення про порядок корпоратизації, суд дійшов висновку, що внаслідок корпоратизації Закарпатського обласного підприємства електричних мереж та перетворення його у ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (правонаступником якої є позивач) все майно, включене до статутного фонду даного товариства, в тому числі й будівля ЗТП №65г, стало власністю ДАЕК «Закарпаттяобленерго». Дата виникнення права власності ДАЕК «Закарпаттяобленерго» щодо такого майна - 31.08.1995 (з дати реєстрації ДАЕК «Закарпаттяобленерго»).

Проте, як вже встановлено судом, зазначене спірне нерухоме майно 09.06.2022 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Закарпатською обласною радою, під іншим найменуванням - «Трансформаторна станція» в складі об`єкту нерухомого майна, «комплекс будівель», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Берегове, вулиця Бетлена, будинок 1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1300593121102, запис про речове право: 47050988.

При цьому судом встановлено, що "Трансформаторна станція" та будівля ЗТП №65г є одним і тим самим нерухомим майном, виходячи з такого.

Так, до матеріалів справи позивач надав висновок судової будівельно-технічної експертизи №590/11-22 від 24.11.2022, на вирішення якої було постановлене питання: чи є будівля закритої трансформаторної станції №65г (ЗТП №65г) та будівля "Транформаторна станція" одним і тим самим об`єктом нерухомого майна (тотожною). За результатами проведеного експертного дослідження судовим експертом Колчар В. Д. був зроблений висновок про те, що будівля закритої трансформаторної підстанції №65г (ЗТП-65г) інв. № 00280, яка була передана на підставі наказу Міністерства енергетики та електрифікації України № 123 від 14.07.1995 до статутного фонду ДАЕК "Закарпаттяобленерго" (правонаступником якої є ПрАТ "Закарпаттяобленерго"), що знаходиться за адресою: вул. Е. Томаша б/н, м. Берегове (загальною площею 24, 6 кв.м., інвентарна справа №16590) та будівля власником якої згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є Закарпатська обласна рада, а саме - будівля "Трансформаторна станція", загальною площею 21,7 кв.м., що перебуває в складі об`єкту нерухомого майна «комплекс будівель», який знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Берегове, вул.Бетлена, буд. 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1300593121102, номер запису про право власності: 47050988), є однією і тією самою будівлею (тотожною).

Також у висновку зазначено, що місцерозташування цієї будівлі в натурі на місцевості, незважаючи на різні найменування та адреси, які зазначені в технічній документації ПрАТ "Закарпаттяобленерго" та в технічній документації відповідача по справі, є одним і тим самим.

У висновку зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України.

Дослідивши зазначений висновок експерта №590/11-22 від 24.11.2022, що підтверджує тотожність будівель ЗТП №65г та «Трансформаторна станція», суд вважає допустимим, належним та вірогідним доказом, який узгоджується зі встановленими фактичними обставинами в справі в сукупності з доказами, наданими позивачем.

Окрім цього, обставина тотожності будівель ЗТП №65г та будівлі «Трансформаторна станція», що перебуває в складі об`єкту нерухомого майна «комплекс будівель», який знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Берегове, вул.Бетлена, буд. 1 визнається обома сторонами в справі.

Одночасно, в матеріалах справи немає належних доказів виникнення/переходу права власності, на підставі яких відповідач є власником будівлі трансформаторної станції, про відсутність таких документів зазначає і сам відповідач у відзиві на позов. При цьому в відзиві відповідач також підтверджує, що інвентаризатором було допущено технічну помилку при складанні технічної інвентаризації на майновий комплекс шляхом включення до нього будівлі «Трансформаторна станція».

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача відносно неможливості витребування спірного майна, оскільки рішення Закарпатської обласної ради №1142 від 29.03.2018 (в редакції рішення №593 від 19.05.2022), яким було надано згоду на безоплатну передачу із державної власності у спільну власність, в тому числі цілісного майнового комплексу Берегівського професійного ліцею сфери послуг у складі якого перебуває спірне майно є чинним та не скасовані у встановленому законом порядку, з огляду на таке.

Так, згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно у позовах про витребування майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

На необхідності врахування зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду в справі з подібними правовідносинами вказав Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі №910/9381/20.

В даній справі позивач посилається на незаконність включення будівлі ЗТП-№65г до складу майнового комплексу «комплекс будівель» внаслідок прийняття рішення Закарпатської обласної ради №1142 від 29.03.2018, у редакції рішення №593 від 19.05.2022.

Отже, враховуючи встановлення факту набуття ДАЕК «Закарпаттяобленерго» (правонаступником якої є позивач) права власності на будівлю ЗТП №65г з 1995 року, яке продовжує існувати на час розгляду даної справи, суд вважає, що прийняття будь-якого акту про оформлення права власності на вказану будівлю за іншим суб`єктом є неправомірним та таким, що порушує право власності позивача на зазначену будівлю.

Саме в зв`язку з прийняттям рішення №1142 від 29.03.2018, в редакції рішення №593 від 19.05.2022, було протиправно зареєстровано право власності відповідача на будівлю «Трансформаторна станція» (будівлю ЗТП №65г), внаслідок чого належна позивачу будівля ЗТП №65г опинилась у незаконному володінні відповідача.

Вказане свідчить про те, що рішення Закарпатської обласної ради №1142 від 29.03.2018, у редакції рішення №593 від 19.05.2022 (в частині оформлення права власності відповідача) є недійсними з моменту їх прийняття та не тягнуть правових наслідків, оскільки прийняті в порушення вимог закону, зокрема, в порушення діючого права власності позивача.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Правовий аналіз положень ст. 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у ній йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення (витребування) цього майна в натурі.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Отже, згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Правила частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

У частині 3 цієї статті наведено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним необхідно встановити намір чи грубу необережність, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача.

При цьому слід звернути увагу на те, що предметом доказування в справах за віндикаційними позовами, становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то: факти, що підтверджують право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

У даному випадку суд враховує, що відбулось юридичне вибуття будівлі ЗТП №65г (під зміненим найменуванням "Трансформаторна станція") з володіння позивача, про що свідчить державна реєстрація права власності відповідача на вказану будівлю в складі об`єкту нерухомого майна: «комплекс будівель», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Берегове, вулиця Бетлена, будинок 1.

Обставини щодо державної реєстрації за відповідачем об`єкту нерухомого майна в складі якого перебуває будівля «Трансформаторна станція» (ЗТП №65г) підтверджуються, зокрема відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де наявний запис про право власності відповідача №47050988.

Суд вважає, що саме з моменту проведення державної реєстрації права власності за відповідачем на об`єкт нерухомого майна "комплекс будівель" (у складі якого перебуває будівля "Трасформаторна станція"), будівля ЗТП №65г (під зміненим найменуванням) є такою, що вибула з володіння позивача з обставин, що не залежали від його волі.

Отже, не дивлячись на те, що фізично будівля ЗТП №65г, хоч і залишається у власника - позивача, що підтверджується, в тому числі, обставиною перебування даної будівлі на балансі позивача, проте, право власності на зазначену будівлю наразі зареєстровано за іншим суб`єктом - відповідачем, що свідчить про юридичне вибуття даної будівлі з володіння позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна вимога ПрАТ "Закарпаттяобленерго" про витребування з незаконного володіння Закарпатської обласної ради будівлі «Трансформаторна станція», що перебуває в складі об`єкту нерухомого майна: «комплекс будівель», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Берегове, вулиця Бетлена, будинок 1, підлягає задоволенню.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Разом з тим, судом встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже міститься запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (будівлю ЗТП №65г) за позивачем, при цьому рішення державного реєстратора №63849108 від 13.06.2022 про державну реєстрацію права власності на будівлю «Трансформаторна станція» за відповідачем є таким, що суперечить нормам цивільного законодавства, та порушує право власності позивача. Відтак, суд вважає, що вказане рішення державного реєстратора підлягає скасуванню, як протиправне, а позов ПрАТ "Закарпаттяобленерго" в цій частині підлягає задоволенню.

Також відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження".

Відповідно до статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно із пунктами 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020), відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Отже, в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З огляду на викладене, враховуючи задоволення вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на спірне майно, похідна позовна вимога про припинення права власності відповідача на будівлю «Трансформаторна станція», що перебуває в складі об`єкту нерухомого майна: «комплекс будівель», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Берегове, вулиця Бетлена, будинок 1, також підлягає задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати на користь Приватного акціонерного товариства «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» (89412, Закарпатська область, Ужгородський район, село Оноківці, вулиця Головна, будинок 57, ідентифікаційний код 00131529) з незаконного володіння Закарпатської обласної ради (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Народна, будинок 4, ідентифікаційний код 25435963) будівлю «Трансформаторна станція», що перебуває у складі об`єкту нерухомого майна: «комплекс будівель», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Берегове, вулиця Бетлена, будинок 1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1300593121102).

3. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63849108 від 13.06.2022 в частині державної реєстрації права власності Закарпатської обласної ради (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Народна, будинок 4, ідентифікаційний код 25435963) на будівлю «Трансформаторна станція», що перебуває у складі об`єкту нерухомого майна: «комплекс будівель», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Берегове, вулиця Бетлена, будинок 1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1300593121102).

4. Припинити право власності Закарпатської обласної ради (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Народна, будинок 4, ідентифікаційний код 25435963) на будівлю «Трансформаторна станція», що перебуває у складі об`єкту нерухомого майна: «комплекс будівель», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Берегове, вулиця Бетлена, будинок 1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1300593121102).

5. Стягнути з Закарпатської обласної ради (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Народна, будинок 4, ідентифікаційний код 25435963) на користь Приватного акціонерного товариства «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» (89412, Закарпатська область, Ужгородський район, село Оноківці, вулиця Головна, будинок 57, ідентифікаційний код 00131529) 7 443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн 00 коп. судового збору.

6. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 03.04.2023.

Суддя Я.А.Карабань