Рішення

від 01.03.2023 по справі 911/2401/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2401/21

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до комунального підприємства "Плосківське" Великодимерської селищної ради Броварського

району Київської області

про зобов`язання включити грошові вимоги до передавального акту та стягнення заборгованості,

за участю представника:

позивача: Волкова А.С. адвоката (посвідчення КВ №1432 від 13.09.2017 року);

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі позивач) до комунального підприємства "Плосківське" Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (далі - відповідач), в якій позивач просив суд визнати грошові вимоги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у сумі 213 457,95 грн., зобов`язати комунальне підприємство "Плосківське" Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, в особі комісії з припинення, включити їх до передавального акту, стягнути з комунального підприємства "Плосківське" Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за порушення умов договору №5030/1920-БО-17 постачання природного газу від 20.09.2019 року основний борг у сумі 102,46 грн., три проценти річних у сумі 3,12 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 9,68 грн., а також за порушення умов договору №20/21-1295-БО-17 постачання природного газу від 20.10.2020 року основний борг у сумі 89 745,12 грн., три проценти річних у сумі 1 072,40 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 4 342,60 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.08.2021 року позовна заява акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" була повернута.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2022 року вищевказана ухвала суду залишена без змін.

Постановою Верховного суду від 12 серпня 2022 року касаційна скарга позивача задоволена, ухвала Господарського суду Київської області від 18.08.2021 року та постанова Північного апеляційного Господарського суду від 07.02.2022 року скасовані, справа направлена до Господарського суду Київської області для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвалою суду від 22.08.2022 року позовну заяву акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без руху, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

05 серпня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 12.09.2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 05 жовтня 2022 року.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились.

Ухвалою суду від 05.10.2022 року підготовче засідання відкладене на 02 листопада 2022 року.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились.

Ухвалою суду від 02.11.2022 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 30 листопада 2022 року.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

15 листопада 2022 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду відповідача в справі №911/2401/21 у засідання, призначене на 30 листопада 2022 року.

28 листопада 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без його участі, яке підлягало задоволенню судом.

30 листопада 2022 року в засідання представники позивача та відповідача не з`явились.

15 грудня 2022 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду позивача та відповідача в справі №911/2401/21 у засідання, призначене на 21 грудня 2022 року.

У засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судове засідання відкладене на 18 січня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

Ухвалою суду від 10.01.2023 року судове засідання відкладене на 01 березня 2023 року.

22 лютого 2023 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду позивача та відповідача в справі №911/2401/21 у засідання, призначене на 01 березня 2023 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 12.09.2022 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про судові засідання, ухвала суду від 30.11.2022 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, ухвала суду від 21.12.2022 року про відкладення судового засідання та ухвала суду від 10.01.2023 року про відкладення судового засідання були направлені рекомендованими листами із повідомленнями про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 07450, Київська область, Броварський район, село Плоске, вулиця Леніна, будинок 6.

Поштові відправлення №0103282766365, №0103282759504 та №0103282964744 не були вручені відповідачу, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується копіями повернутих поштових конвертів, долучених до матеріалів справи.

На відповідача, як юридичну особу, відповідно до положень ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов`язок зазначати достовірні дані щодо місця розташування юридичної особи, які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень юридичною особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.

Згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, спроба вручення поштових відправлень №0103282766365, №0103282759504 та №0103282964744 за адресою відповідача, зареєстрованого у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Так, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав, тому суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 01 березня 2023 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства "Плосківське" Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (далі - відповідач) про включення вимог до передавального акту та стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що 14 січня 2021 року Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області прийняла рішення №136 VI-VIII про зміну складу засновників комунального підприємства "Плосківське", а саме виключила зі складу засновників Плосківську сільську раду та включила до складу засновників Великодимерську селищну раду, а також змінила найменування юридичної особи з комунального підприємства "Плосківське" Плосківської селищної ради Броварського району Київської області на комунальне підприємство "Плосківське" Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області.

Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 20 квітня 2021 року засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом комунального підприємства "Плосківське" внесено рішення щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації. Крім цього, як вбачається з вищевказаного витягу, строк заявлення кредиторами вимог до боржника встановлений до 20 червня 2021 року.

16 червня 2021 року позивач направив на адресу відповідача вимогу №39/2-4328-21 від 15.06.2021 року, в якій просив відповідача визнати грошові вимоги позивача в сумі 213 457,95 грн. та включити їх до передавального акту.

Відповідач відповіді на вищевказану вимогу не надав, грошові вимоги позивача в сумі 213 457,95 грн. до передавального акту не включив.

За твердженнями представника позивача, заборгованість відповідача перед позивачем виникла, у зв`язку із порушеннями відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №2357/15-БО-15 від 25.12.2014 року, договору постачання природного газу №1733/1617-БО-17 від 14.09.2016 року, договору постачання природного газу №5030/1920-БО-17 від 20.09.2019 року, а також договору постачання природного газу №20/21-1295-БО-17 від 20.10.2020 року, укладених між позивачем та відповідачем, та станов 213 457,95 грн.

Так, 25 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №2357/15-БО-15 купівлі-продажу природного газу, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов`язувався його прийняти та оплатити.

Відповідач поставлений позивачем газ за період з січня 2015 року до квітня 2015 року, а також з жовтня 2015 року до грудня 2015 року, оплатив із порушенням встановленого умовами договору строку.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 22 520,97 грн. пені, 1 390,99 грн. трьох процентів річних та 14 678,38 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.02.2017 року в справі №911/3946/16 позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Плосківське" Плосківської сільської ради про стягнення заборгованості задоволений повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 22 520,97 грн. пені, 1 390,99 грн. трьох процентів річних, 14 678,38 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та 1 378,00 грн. витрат на сплату судового збору.

За твердженнями представника позивача, станом на 31 травня 2021 року, відповідач вищевказане рішення суду виконав частково, тому заборгованість відповідача перед позивачем є безпідставною та складає 20 000,57 грн., що встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 03.02.2017 року в справі №911/3946/16.

Також, 14 вересня 2016 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №1733/1617-БО-17 постачання природного газу, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов`язувався його прийняти та оплатити.

Відповідач поставлений позивачем газ за період з жовтня 2016 року до квітня 2017 року оплатив із порушенням встановленого договором строку, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 64 941,32 грн. основного боргу, 7 890,26 грн. пені, 6 026,42 трьох процентів річних та 17 222,00 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.02.2021 року в справі №911/1447/20 позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Плосківське" Плосківської сільської ради про стягнення заборгованості задоволений повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 64 941,32 грн. основного боргу, 7 890,26 грн. пені, 6 026,42 грн. трьох процентів річних, 17 222,00 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та 2 102,00 грн. витрат на сплату судового збору.

За твердженнями представника позивача, станом на 31 травня 2021 року, відповідач вищевказане рішення суду не виконав, тому заборгованість відповідача перед позивачем є безпідставною та складає 98 182,00 грн., що встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 16.02.2021 року в справі №911/1447/20.

Крім цього, 20 вересня 2019 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №5030/1920-БО-17 постачання природного газу, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов`язувався його прийняти та оплатити.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що ним поставлений, а відповідачем прийнятий природний газ, за період з жовтня 2019 року до квітня 2020 року, на загальну суму 313 861,74 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу: від 31 жовтня 2019 року, на суму 15 495,18 грн.; від 30 листопада 2019 року, на суму 71 774,39 грн.; від 31 грудня 2019 року, на суму 70 399,30 грн.; від 31 січня 2020 року, на суму 78 715,20 грн.; від 29 лютого 2020 року, на суму 56 629,36 грн.; від 31 березня 2020 року, на суму 20 745,85 грн., та від 30 квітня 2020 року, на суму 102,46 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач природний газ, переданий позивачем у період з жовтня 2019 року до квітня 2020 року, на загальну суму 313 861,74 грн., оплатив частково, а саме в сумі 313 759,28 грн., тому, вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив суд стягнути з відповідача 102,46 грн. основного боргу, 3,12 грн. трьох процентів річних, 9,68 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та зобов`язати відповідача, в особі комісії з припинення, включити вищевказану заборгованість до передавального акту.

Також, 20 жовтня 2020 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №20/21-1295-БО-17 постачання природного газу, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов`язувався його прийняти та оплатити.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що ним поставлений, а відповідачем прийнятий природний газ, за період з жовтня 2020 року до грудня 2020 року, на загальну суму 209 745,12 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу: від 31 жовтня 2020 року, на суму 5 797,78 грн.; від 30 листопада 2020 року, на суму 86 416,45 грн., та від 31 грудня 2020 року, на суму 117 530,89 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

За твердженнями представника позивача, відповідач природний газ, переданий позивачем у період з жовтня 2019 року до грудня 2019 року, на загальну суму 209 745,12 грн., оплатив частково, а саме в сумі 120 000,00 грн., тому позивач просив суд стягнути з відповідача 89 745,12 грн. основного боргу, 1 072,40 грн. трьох процентів річних, 4 342,60 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та зобов`язати відповідача, в особі комісії з припинення, включити вищевказану заборгованість до передавального акту.

Так, за твердженнями представника позивача, загальна сума грошових вимог позивача до відповідача за договором купівлі-продажу природного газу №2357/15-БО-15 від 25.12.2014 року, а також за договорами постачання природного газу №1733/1617-БО-17 від 14.09.2016 року, №5030/1920-БО-17 від 20.09.2019 року та №20/21-1295-БО-17 від 20.10.2020 року, становить 213 457,95 грн., тому позивач просив суд визнати грошові вимоги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у сумі 213 457,95 грн. та зобов`язати комунальне підприємство "Плосківське" Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, в особі комісії з припинення, включити їх до передавального акту, а також стягнути з комунального підприємства "Плосківське" Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за порушення умов договору №5030/1920-БО-17 постачання природного газу від 20.09.2019 року основний борг у сумі 102,46 грн., три проценти річних у сумі 3,12 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 9,68 грн., а також за порушення умов договору №20/21-1295-БО-17 постачання природного газу від 20.10.2020 року основний борг у сумі 89 745,12 грн., три проценти річних у сумі 1 072,40 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 4 342,60 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що 20 вересня 2019 року між акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі позивач) та комунальним підприємством "Плосківське" Плосківської сільської ради був укладений договір №5030/1920-БО-17 постачання природного газу (далі договір №5030/1920-БО-17), згідно з умовами якого позивач зобов`язувався поставити комунальному підприємству "Плосківське" Плосківської сільської ради природний газ, а комунальне підприємство "Плосківське" Плосківської сільської ради зобов`язувалось його прийняти та оплатити.

Комунальним підприємством "Плосківське" Плосківської сільської ради змінена назва на комунальне підприємство "Плосківське" Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (далі відповідач), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 1.2 договору №5030/1920-БО-17, природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Згідно з п. 3.8 договору №5030/1920-БО-17, приймання - передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Відповідач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані відповідачем в той період (періоди), коли відповідач був включений до реєстру позивача, що підтверджується відповідачем в акті приймання-передачі газу. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору).

Пунктом 4.2 договору №5030/1920-БО-17 встановлено, що ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.

Згідно з п. 11.1 договору №5030/1920-БО-17, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису позивача печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

31 жовтня 2019 року сторонами укладена додаткова угода №1 до договору постачання природного газу від 20.09.2019 р. №5030/1920-БО-17 (далі додаткова угода №1), згідно з п. 4 якої, доповнений пункт 4.2 розділу 4 "Ціна природного газу" цього договору підпунктом 4.2.1 у наступній редакції: "4.2.1 Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) за цим договором складає 4 272,7604 гривень, крім того податок на додану вартість ПДВ 20%, усього разом з ПДВ 5 127,3125 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001 - 157,19 грн. за 1 000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1 000 куб. м на добу. Відповідач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування 4 429,9504 грн. за 1 000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 5 315,9405 грн. за 1000 куб. м.".

12 листопада 2019 року сторонами укладена додаткова угода №2 до договору постачання природного газу від 20.09.2019 р. №5030/1920-БО-17 (далі додаткова угода №2), згідно з п. 1 якої, доповнений пункт 4.2 розділу 4 "Ціна природного газу" цього договору підпунктом 4.2.2 у наступній редакції: "4.2.2 Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) за цим договором складає 4 899,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ - 5 878,80 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 - 157,19 грн. за 1 000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1 000 куб. м на добу. Відповідач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 056,19 грн. за 1 000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6 067,43 грн. за 1 000 куб. м.".

09 грудня 2019 року сторонами укладена додаткова угода №3 до договору постачання природного газу від 20.09.2019 р. №5030/1920-БО-17 (далі додаткова угода №3), згідно з п. 1 якої, доповнений пункт 4.2 розділу 4 "Ціна природного газу" цього договору підпунктом 4.2.3 у наступній редакції: "4.2.3 Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (включно) за цим договором складає 4 276,6958 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ - 5 132,035 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 - 157,19 грн. за 1 000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1 000 куб. м на добу. Відповідач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 433,8858 грн., за 1 000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5 320,663 грн. за 1 000 куб. м.".

17 грудня 2019 року сторонами укладена додаткова угода №4 до договору постачання природного газу від 20.09.2019 р. №5030/1920-БО-17 (далі додаткова угода №4), згідно з п. 1 якої, викладено з 01 січня 2020 року розділу 4 "Ціна природного газу" цього договору у наступній редакції, зокрема: "4.2 Ціна за 1000 куб. м природного газу на період з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) складає 5 500,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ - 6 600,00 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 - 157,19 грн. за 1 000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1 000 куб. м на добу. Відповідач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 657,19 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6 788,63 грн., за 1 000 куб. м. Зазначена в цьому підпункті ціна вважається незмінною протягом визначеного періоду і не підлягає зміні окрім випадків, передбачених третім абзацом пункту 4.1 цього Розділу".

28 січня 2020 року сторонами укладена додаткова угода №5 до договору постачання природного газу від 20.09.2019 р. №5030/1920-БО-17 (далі додаткова угода №5), згідно з п. 1 якої, викладено з 01 січня 2020 року пункти 4.1, 4.2, 4.3 розділу 4 "Ціна природного газу" цього договору у наступній редакції, зокрема: "4.2 Ціна за 1 000 куб. м природного газу з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) за цим договором складає 4 650,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 5 580,00 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1 000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Відповідач зобов`язується сплатити за використаний з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 774,16 грн. за 1 000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 5 728,99 грн.".

24 лютого 2020 року сторонами укладена додаткова угода №6 до договору постачання природного газу від 20.09.2019 р. №5030/1920-БО-17 (далі додаткова угода №6), згідно з п. 1 якої, викладено з 01 лютого 2020 року пункт 4.2 розділу 4 "Ціна природного газу" цього договору у наступній редакції: "4.2 Ціна за 1 000 куб. м природного газу з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) за цим договором складає 3 948,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ 4 737,60 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1 000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Відповідач зобов`язується сплатити за використаний з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування 4 072,16 грн. за 1 000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ 4 886,59 грн.".

23 березня 2020 року сторонами укладена додаткова угода №7 до договору постачання природного газу від 20.09.2019 р. №5030/1920-БО-17 (далі додаткова угода №7), згідно з п. 1 якої, викладено з 01 березня 2020 року пункт 4.2 розділу 4 "Ціна природного газу" цього договору у наступній редакції: "4.2 Ціна за 1 000 куб. м природного газу з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) за цим договором складає 3 396,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 4 075,20 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1 000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Відповідач зобов`язується сплатити за використаний з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3 520,16 грн. за 1 000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 4 224,19 грн.".

23 квітня 2020 року сторонами укладена додаткова угода №8 до договору постачання природного газу від 20.09.2019 р. №5030/1920-БО-17 (далі додаткова угода №8), згідно з п. 3 якої, викладено з 01 квітня 2020 року пункт 4.2 розділу 4 "Ціна природного газу" цього договору у наступній редакції: "4.2 Ціна природного газу" цього договору у наступній редакції: "4.2 Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) за цим договором складає 2 897,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ 3 476,40 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1 000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Відповідач зобов`язується сплатити за використаний з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування 3 021,16 грн. за 1 000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ 3 625,39 грн.".

Судом встановлено, що також 20 жовтня 2020 року між позивачем та комунальним підприємством "Плосківське" Плосківської сільської ради був укладений договір №20/21-1295-БО-17 постачання природного газу (далі договір №20/21-1295-БО-17), згідно з умовами якого позивач зобов`язувався поставити комунальному підприємству "Плосківське" Плосківської сільської ради природний газ, а комунальне підприємство "Плосківське" Плосківської сільської ради зобов`язувалось його прийняти та оплатити.

Комунальним підприємством "Плосківське" Пловсківської сільської ради змінена назва на комунальне підприємство "Плосківське" Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (далі відповідач), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Згідно з п. 1.2 договору №20/21-1295-БО-17, природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Відповідно до п. 3.8 договору №20/21-1295-БО-17, приймання - передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Відповідач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані відповідачем в той період (періоди), коли відповідач був включений позивачем до свого реєстру, з урахуванням положень пункту 3.3 даного договору. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному веб-сайті позивача), також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору).

Пунктом 4.2 договору №20/21-1295-БО-17 встановлено, що ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.

Згідно з п. 11.1 договору №20/21-1295-БО-17, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису позивача печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

26 жовтня 2020 року сторонами укладена додаткова угода №1 до договору постачання природного газу від 20.10.2020 р. №20/21-1295-БО-17 (далі додаткова угода №1), згідно з п. 1 якої, доповнений з 01 жовтня 2020 року пункт 4.2 розділу 4 "Ціна природного газу" цього договору абзацами у наступній редакції: "Ціна за 1 000 куб. м природного газу з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року (включно) за цим договором складає 5 374,100 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 6 448,920 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКГІ від 24.12.19 № 3013 - 124,16 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ -20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Відповідач зобов`язується сплатити за використаний з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 498,26 грн. за 1 000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 6 597,91 грн.".

23 листопада 2020 року сторонами укладена додаткова угода №2 до договору постачання природного газу від 20.10.2020 р. №20/21-1295-БО-17 (далі додаткова угода №2), згідно з п. 1 якої, доповнений з 01 листопада 2020 року пункт 4.2 розділу 4 "Ціна природного газу" цього договору абзацами у наступній редакції: "Ціна за 1 000 куб. м природного газу з 01 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року (включно) за цим договором складає 5 375,370 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 6 450,444 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКГ1 від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1 000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Відповідач зобов`язується сплатити за використаний з 01 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 499,53 грн. за 1 000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 6 599,44 грн.".

22 грудня 2020 року сторонами укладена додаткова угода №3 до договору постачання природного газу від 20.10.2020 р. №20/21-1295-БО-17 (далі додаткова угода №3), згідно з п. 1 якої, доповнений з 01 грудня 2020 року пункт 4.2 розділу 4 "Ціна природного газу" цього договору абзацами у наступній редакції: "Ціна за 1 000 куб. м природного газу з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року (включно) за цим договором складає 6 103,100 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 7 323,720 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1 000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Відповідач зобов`язується сплатити за використаний з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 6 227,26 грн. за 1 000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 7 472,71 грн.".

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3.1 договору №5030/1920-БО-17 та договору №20/21-1295-БО-17, зокрема, право власності на природний газ переходить від позивача до відповідача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ відповідач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Згідно з п. 3.9.3 договору №5030/1920-БО-17 та договору №20/21-1295-БО-17, відповідач зобов`язується надати позивачу не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом підписані відповідачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що ним поставлений, а відповідачем прийнятий природний газ, на виконання умов договору №5030/1920-БО-17, за період з жовтня 2019 року до квітня 2020 року, на загальну суму 313 861,74 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу: від 31 жовтня 2019 року, на суму 15 495,18 грн.; від 30 листопада 2019 року, на суму 71 774,39 грн.; від 31 грудня 2019 року, на суму 70 399,30 грн.; від 31 січня 2020 року, на суму 78 715,20 грн.; від 29 лютого 2020 року, на суму 56 629,36 грн.; від 31 березня 2020 року, на суму 20 745,85 грн., та від 30 квітня 2020 року, на суму 102,46 грн., а також на виконання умов договору №20/21-1295-БО-17, за період з жовтня 2020 року до грудня 2020 року, на загальну суму 209 745,12 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу: від 31 жовтня 2020 року, на суму 5 797,78 грн.; від 30 листопада 2020 року, на суму 86 416,45 грн., та від 31 грудня 2020 року, на суму 117 530,89 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.1 договору №5030/1920-БО-17 та договору №20/21-1295-БО-17, оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100 - відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Судом встановлено, що відповідач послуги, надані позивачем, на виконання умов договору №5030/1920-БО-17, за період з жовтня 2019 року до квітня 2020 року, оплатив частково, а саме в сумі 313 759,28 грн., а на виконання умов договору №20/21-1295-БО-17, за період з жовтня 2020 року до грудня 2020 року, оплатив частково, а саме в сумі 120 000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, долученими до матеріалів справи.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача, за порушення умов договору №5030/1920-БО-17, основний борг у сумі 102,46 грн., а за порушення умов договору №20/21-1295-БО-17, - основний борг у сумі 89 745,12 грн.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували оплату позивачу грошових коштів, за порушення умов договору №5030/1920-БО-17, у сумі 102,46 грн., а також за порушення умов договору №20/21-1295-БО-17, у сумі 89 745,12 грн., суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за порушення умов договору №5030/1920-БО-17, у сумі 102,46 грн., а також за порушення умов договору №20/21-1295-БО-17, у сумі 89 745,12 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача за порушення умов договору №5030/1920-БО-17 три проценти річних у розмірі 3,12 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 9,68 грн., а також за порушення умов договору №20/21-1295-БО-17 три проценти річних у розмірі 1 072,40 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 4 342,60 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Три проценти річних за порушення умов договору №5030/1920-БО-17 за квітень 2020 року, враховуючи період заборгованості з 26.05.2020 року до 31.05.2021 року (371 день), від суми 102,46 грн., становлять 3,12 грн., які підлягають стягненню.

Три проценти річних за порушення умов договору №20/21-1295-БО-17 за жовтень 2020 року, враховуючи період заборгованості з 26.11.2020 року до 11.01.2021 року (47 днів), від суми 5 797,78 грн., становлять 22,35 грн.;

за листопад 2020 року, враховуючи період заборгованості з 26.12.2020 року до 11.01.2021 року (17 днів), від суми 86 416,45 грн., становлять 120,63 грн.;

за грудень 2020 року, враховуючи період заборгованості з 26.01.2021 року до 31.05.2021 року (126 днів), від суми 89 745,12 грн., становлять 929,42 грн.,

а разом 1 072,40 грн., які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за порушення умов договору №5030/1920-БО-17 за квітень 2020 року, в період з 26.05.2020 року до 31.05.2021 року: у червні 2020 року 100,2%; липні 99,4%; серпні 99,8%; вересні 100,5%; жовтні 101,0%; листопаді - 101,3%; грудні 100,9%; у січні 2021 року 101,3%; лютому 101,0%; березні 101,7%; квітні 100,7%; травні 101,3%, від суми 102,46 грн., складає 9,68 грн., які підлягають стягненню.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за порушення умов договору №20/21-1295-БО-17 за жовтень 2020 року, в період з 26.11.2020 року до 31.12.2020 року: у грудні 2020 року - 100,9%, від суми 5 797,78 грн., складає 52,18 грн.;

за грудень 2020 року, в період з 26.01.2021 року до 31.05.2021 року: в лютому 2021 року 101,0%; березні 101,7%; квітні 100,7%; травні 101,3%, від суми 89 745,12 грн., становлять 4 290,42 грн.,

а разом 4 342,60 грн., які підлягають стягненню.

Як уже зазначалось, рішенням Господарського суду Київської області від 03.02.2017 року в справі №911/3946/16 позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Плосківське" Плосківської сільської ради про стягнення заборгованості задоволений повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 22 520,97 грн. пені, 1 390,99 грн. трьох процентів річних, 14 678,38 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та 1 378,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлена в рішенні, у зв`язку з чим, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Судом встановлено, що, станом на 31 травня 2021 року, відповідач рішення суду від 03.02.2017 року в справі №911/3946/16 виконав частково, а саме сплатив позивачу 2 520,40 грн. пені, 1 390,99 грн. трьох процентів річних, 14 678,38 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та 1 378,00 грн. витрат на сплату судового збору, тому заборгованість відповідача перед позивачем є безпідставною та складає 20 000,57 грн., що встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 03.02.2017 року в справі №911/3946/16, тому грошові вимоги позивача у сумі 20 000,57 грн. підлягають включенню відповідачем до передавального акту.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.02.2021 року в справі №911/1447/20 позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Плосківське" Плосківської сільської ради про стягнення заборгованості задоволений повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 64 941,32 грн. основного боргу, 7 890,26 грн. пені, 6 026,42 грн. трьох процентів річних, 17 222,00 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та 2 102,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлена в рішенні, у зв`язку з чим, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Судом встановлено, що, станом на 31 травня 2021 року, відповідач рішення суду від 16.02.2021 року в справі №911/1447/20 не виконав, тому заборгованість відповідача перед позивачем є безпідставною та складає 98 182,00 грн., що встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 16.02.2021 року в справі №911/1447/20, тому грошові вимоги позивача у сумі 98 182,00 грн. підлягають включенню відповідачем до передавального акту.

Також позивач просив суд визнати грошові вимоги позивача в сумі 213 457,95 грн. та зобов`язати відповідача, в особі комісії з припинення, включити їх до передавального акту.

Судом встановлено, що 20 квітня 2021 року засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом комунального підприємства "Плосківське" внесено рішення щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації (приєднання), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія якого долучена до матеріалів справи.

Так, засновниками відповідача прийнято рішення про припинення юридичної особи відповідача шляхом реорганізації, а саме приєднання, та встановлений строк заявлення кредиторами вимог до боржника, - до 20 червня 2021 року.

16 червня 2021 року позивач направив на адресу відповідача вимогу №39/2-4328-21 від 15.06.2021 року, в якій просив відповідача визнати грошові вимоги позивача в сумі 213 457,95 грн. та включити їх до передавального акту.

Згідно із відомостями інформаційного ресурсу Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта", поштове повідомлення зі штрих - кодовим ідентифікатором №0100194923966 було отримано відповідачем 18 червня 2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповіді на вищевказану вимогу позивача не надав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України, зокрема, суб`єктами майново-господарських зобов`язань можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб`єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Частиною 4 ст. 105 Цивільного кодексу України встановлено, що до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Згідно з ч. 5 ст. 105 Цивільного кодексу України, строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України, кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Частиною 1 ст. 107 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України, після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 107 Цивільного кодексу України, передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 107 Цивільного кодексу України встановлено, що порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Згідно з ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Судом встановлено, що у зв`язку з порушенням комунальним підприємством "Плосківське" Плосківської сільської ради умов договору купівлі-продажу природного газу №2357/15-БО-15 від 25.12.2014 року, а також договорів постачання природного газу №1733/1617-БО-17 від 14.09.2016 року, №5030/1920-БО-17 від 20.09.2019 року та №20/21-1295-БО-17 від 20.10.2020 року, у відповідача, як правонаступника, виник обов`язок оплатити заборгованість перед позивачем за вищевказаними договорами.

Згідно з відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 20 квітня 2021 року засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом комунального підприємства "Плосківське" внесено рішення щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації.

Однак, перебування відповідача в стані припинення не припинило його зобов`язань, у зв`язку з чим, на підставі положень ст. 107 Цивільного кодексу України, кредитор має право вимагати від відповідача, в особі комісії з припинення, як виконання зобов`язання, так і включення кредиторських вимог за такими зобов`язаннями до передавального акту.

Документів, що підтверджували б факт включення відповідачем кредиторських вимог позивача до передавального акту, представник відповідача суду не надав, тому вимоги позивача про визнання грошових вимог позивача в загальній сумі 213 457,95 грн. та зобов`язання відповідача, в особі комісії з припинення, включити їх до передавального акту, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 8 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 2 ст. 175, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 4 ст. 89, ч. 1 ст. 104, ч. ч. 3, 4, 5, 6 ст. 105, ч. 1 ст. 106, ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 107 ч. 1 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 526, ст. 599, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 4 ст. 75, ч. ч. 2, 3, 7 ст. 120, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Плосківське" Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про зобов`язання включити грошові вимоги до передавального акту та стягнення заборгованості у сумі 213 457,95 грн.

Визнати грошові вимоги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) у сумі 213 457,95 грн. (двісті тринадцять тисяч чотириста п`ятдесят сім грн. 95 коп.) та зобов`язати комунальне підприємство "Плосківське" Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (07450, Київська область, Броварський район, село Плоске, вулиця Леніна, будинок 6, ідентифікаційний код 33950547), в особі комісії з припинення, включити їх до передавального акту.

Стягнути з комунального підприємства "Плосківське" Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (07450, Київська область, Броварський район, село Плоске, вулиця Леніна, будинок 6, ідентифікаційний код 33950547) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) за порушення умов договору №5030/1920-БО-17 постачання природного газу від 20.09.2019 року 102,46 грн. (сто дві грн. 46 коп.) основного боргу; 3,12 грн. (три грн. 12 коп.) трьох процентів річних; 9,68 грн. (дев`ять грн. 68 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; а також за порушення умов договору №20/21-1295-БО-17 постачання природного газу від 20.10.2020 року 89 745,12 грн. (вісімдесят дев`ять тисяч сімсот сорок п`ять грн. 12 коп.) основного боргу; 1 072,40 грн. (одну тисячу сімдесят дві грн. 40 коп.) трьох процентів річних; 4 342,60 грн. (чотири тисячі триста сорок дві грн. 60 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 4 540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 03.04.2023 року.

Суддя С. Грабець