Рішення

від 03.04.2023 по справі 915/115/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2023 року Справа № 915/115/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 8, ідентифікаційний код 00039002)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НИКСИСТЕМ" (54000, м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 4/А, код ЄДРПОУ 41676627)

про: стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №09-8-7/114 від 20.01.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НИКСИСТЕМ" заборгованості за Договором оренди №02/11/2020 нерухомого майна від 03.11.2020 в сумі 69373,78 грн, з яких: 55473,30 грн - відшкодування комунальних витрат за Договором, 603,00 грн - 3% річних, 3147,12 грн - інфляційні збитки, 10150,12 грн - пеня.

Позов мотивовано порушенням відповідачем умов п. п. 4.2., 4.2.1, 4.2.2., 4.2.3, 5.3.2 договору оренди нежитлового приміщення № 02/11/2020 від 03.11.2020, укладеного між позивачем та відповідачем, а саме: не сплата орендної плати та комунальних витрат.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/115/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою від 31.01.2023 судом постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу визнати малозначною та розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами; визначити відповідачеві 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановити сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Порядок вручення судових рішень визначено ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. п. 1, 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, і які регулюють відносини між ними.

Системний аналіз ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 11, 17, 115, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19.

Окрім того, встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Відповідно до матеріалів справи, суд вважає за належне зазначити, що ухвалу суду від 31.01.2023 направлено судом рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, що вказана в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Україна, 54000, м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 4/А. Проте, 23.02.2023 відправлення повернуто на адресу суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Таким чином, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень щодо справи №915/115/23, ухвала Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2023 оприлюднена 02.02.2023.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи, що відповідач не заперечив про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину та воєнного стану, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03 листопада 2020р. між ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» (надалі - Позивач, Банк, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НИКСИСТЕМ» (надалі - Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди № 02/11/2020 нерухомого майна (надалі - Договір), згідно п. 1.1., 1.4. якого Позивач передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно за адресою: Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Декабристів, будинок 4а, загальною площею 533,0 кв. м. (Об`єкт оренди), для розміщення офісу.

Згідно п. 3.1. Договору строк оренди складає 18 місяців з моменту прийняття об`єкту оренди Орендарем за актом приймання - передачі Об`єкту оренди.

Відповідно до п. 4.1. Орендна плата за користування Об`єктом оренди в місяць складає 48190,00грн. у т.ч. ПДВ.

Договором про внесення змін № 09/14-95/7/21 від 01.02.2022 до Договору змінено загальну площу Об`єкту оренди, а саме: Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Декабристів, будинок 4а, загальною площею 477,0 кв.м.

Договором про внесення змін № 09/14-95/7/21 від 01.07.2021 до Договору змінено розмір орендної плати, яка складає 47825,00 грн.

За умовами п.4.2. Договору щомісячно Орендар сплачує орендну плату в розмірі, передбаченому п. 4.1. цього Договору, крім того відшкодовує Орендодавцю фактичні витрати, пов`язані з утриманням Об`єкту оренди та прибудинкової території (крім того ПДВ).

За умовами п. 4.5 Договору орендна плата індексується кожні шість місяців на офіційний індекс інфляції, який публікується Державною службою статистики України за попередні шість місяців, при цьому Сторони погоджуються, що індексація розміру Орендної плати не потребує внесення змін до цього Договору. Відлік шести місячного періоду розпочинається з місяця, в якому Об`єкт оренди переданий в оренду.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, щомісячно до 15 (п`ятнадцятого) числа поточного місяця Орендар нараховує орендну плату за поточний місяць та направляє Орендарю в електронній формі рахунки, а Орендар на підставі отриманих від Орендодавця в електронній формі рахунків сплачує нараховану орендну плату за поточний місяць не пізніше 20 числа поточного місяця. Надлишково сплачені кошти Орендарем за цим Договором підлягають зарахуванню Орендодавцем в рахунок погашення заборгованості Орендаря з орендної плати та інших платежів за договором.

Відповідно до п. 4.2.2. Договору Орендар на підставі виставлених Орендодавцем рахунків протягом 5-ти робочих днів з дня їх направлення Орендодавцем в електронній формі, відшкодовує фактичні витрати Орендодавця за комунальними послугами та іншим послугами, пов`язаними з утриманням Об`єкту оренди та прибудинкової території, а саме: активна електроенергія - 2500 кВт в місяць, водопостачання та водовідведення - 20 куб. м. в місяць, теплопостачання - пропорційно площі Об`єкту оренди до загальної площі будівлі, в якій знаходиться Об`єкт оренди. Витрати, що не передбачені п. 4.2.2 Договору, входять до складу Орендної плати.

Договором про внесення змін № 09/14-95/7/21 від 01.07.2021 до Договору змінено п. 4.2.2. Договору, а саме сторонами погоджено, що Орендар на підставі виставлених Орендодавцем рахунків протягом 5-ти робочих днів з дня їх направлення Орендодавцем в електронній формі, відшкодовує фактичні витрати Орендодавця за комунальними послугами та іншим послугами, пов`язаними з утриманням Об`єкту оренди та прибудинкової території, а саме: активна електроенергія - 2200 кВт в місяць, водопостачання та водовідведення - 15 куб. м. в місяць, теплопостачання - пропорційно площі Об`єкту оренди до загальної площі будівлі, в якій знаходиться Об`єкт оренди. Витрати, що не передбачені п. 4.2.2 Договору, входять до складу Орендної плати.

Відповідно до п. 4.2.3. Договору, у разі не отримання рахунку Орендарем від Орендодавця за 3 (три) календарні дні до закінчення строку сплати, визначеного п. 4.2. цього Договору, Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату у розмірі згідно з рахунком за попередній період/місяць або згідно з умовами Договору. Орендар має право у порядку п. 11.7. цього Договору звернутись до Орендодавця із запитом про надання рахунку повторно. За відсутності звернення щодо повторного надання рахунків, у передбачений договором строк, рахунки вважаються такими, що отримані Орендарем і підлягають сплаті у повному обсязі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 4.3. Договору розмір орендної плати за Договором за неповний календарний місяць користування Об`єктом оренди нараховується пропорційно фактичній кількості календарних днів у місяці, в якому відбулося користування Об`єктом оренди.

Згідно з п. 4.4 Договору Орендодавець нараховує, а Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату та інші платежі за цим договором протягом строку оренди, починаючи з дати укладення Акту приймання-передачі Об`єкту оренди по дату укладення Акту приймання-передачі Об`єкту оренди (повернення з оренди) включно.

У п. 4.10. Договору сторони узгодили, що підписання акту приймання-передачі є підтвердженням факту настання права строкового платного користування Об`єктом оренди з дня його підписання упродовж всього періоду оренди та додаткового підтвердження шляхом складання щомісячних актів наданих послуг не потребує.

Відповідно до вимог п. 5.3.2 Договору, Орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати орендні та інші платежі за цим Договором.

Умови щодо відповідальності сторін передбачені розділом 8 договору, де визначено наступне:

- у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені цим збитки (п.8.1);

- у випадку прострочення строку сплати орендної плати та/або інших платежів за цим договором орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період сплати пені, від суми боргу за кожний день прострочення. Пеня нараховується орендодавцем починаючи з дня фактичного виникнення обставин, які є підставою для її нарахування і до дня фактичного припинення таких обставин, при цьому сторони погоджуються, вказані строки нарахування пені є такими, що погоджені сторонами за договором у розумінні ст. 232 Господарського кодексу України (п.8.2).

Згідно п. 11.1. цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами зобов`язань згідно з цим Договором.

Відповідно до 6 п. 11.7. Договору кожна із сторін цим підтверджують, що повідомлення сторонами одна одну про будь-які обставини, що виникають протягом дії Договору, проводяться шляхом направлення письмових та електронних звернень, повідомлень, рахунків на виконання умов п. 4.2. цього Договору, сканованих копій документів, що оформляються в процесі виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. При цьому повідомлення вважаються направленими належним чином якщо вони надіслані на адреси, зазначені у п. 12 цього Договору. Сторони визнають офіційними та належним чином направленими повідомлення в електронній формі, якщо вони були направлені однією стороною іншій стороні з електронної адреси на електронну адресу, зазначені в п 12. Договору.

03.11.2020 сторонами Договору підписано Акт приймання-передачі Об`єкту оренди, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, будинок 4а, загальною площею 533,0 кв.м. (а.с. 10).

На виконання умов Договору Позивач надіслав електронним шляхом з адреси представника банку: helenbelkina80@gmail.com на адресу відповідача: fin@ukrtech.info:

- 10.08.2022 17:38 рахунок-фактуру № 67 від 03.08.2022 про відшкодування витрат за електроенергію за лютий, березень, квітень, 01.05-02.05.2022 року на суму 42326,93 грн.

Відповідачем зобов`язання щодо оплати рахунку виконано частково, заборгованість становить 29070,83 грн;

- 12.09.2022 12:03 рахунок-фактуру № 67 від 08.09.2022 про відшкодування витрат за теплопостачання за лютий, квітень 2022 року на суму 59327,32 грн.

Відповідачем зобов`язання щодо оплати рахунку виконано частково, заборгованість за рахунком становить 12016,39 грн;

- 13.10.2022 13:16 рахунок-фактуру № 67 від 12.10.2022 про відшкодування витрат за теплопостачання березень 2022р., відшкодування витрат за водопостачання та водовідведення за лютий, травень 2022р. на суму 14998,88 грн.

Відповідачем зобов`язання щодо оплати рахунку виконано частково, заборгованість за рахунком становить 14386,08 грн.

У випадку виникнення заборгованості Орендаря перед Орендодавцем зі сплати орендної плати та інших платежів за цим Договором, Орендарю направляється вимога відповідно до ст. 625 ЦК України, (п. 4.2.3. Договору).

З метою вирішення справи у позасудовому порядку Позивач надіслав електронним шляхом (з адреси представника банку: helenbelkina80@gmail.com на адресу відповідача: fin@ukrtech.info 07.12.2022 17:48 в порядку, передбаченому п.11.7 Договору Відповідачу вимогу про сплату боргу, відповідно якої Відповідач мав сплатити заборгованість у повному обсязі протягом 7 календарних днів з дня направлення.

31.01.2022 сторонами Договору підписано Акт приймання-передачі (повернення з оренди) Об`єкту оренди, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, будинок 4а, загальною площею 56,0 кв.м. (а.с. 13).

02.05.2022 сторонами Договору підписано Акт приймання-передачі (повернення з оренди) Об`єкту оренди, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, будинок 4а, загальною площею 477,0 кв.м. (а.с. 14).

Проте, заборгованість Відповідачем не погашено. Станом на 24.01.2023 Відповідач має заборгованість перед Позивачем в сумі 55473,30грн.

Неналежне виконання відповідачем, покладених на нього згідно з договором оренди зобов`язань стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Предметом даного позову виступає майнова вимога про стягнення з відповідача 55473,30 грн відшкодування комунальних витрат за Договором, 603,00 грн - 3% річних, 3147,36 грн - інфляційних втрати за вт. 625 ЦК України, 10150,12 грн пені.

При вирішені даного спору судом враховано наступне.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. А ч. 3 ст. 285 цього ж Кодексу встановлено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Дані положення Господарського кодексу України кореспондуються з ч. 1 ст. 759 та ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок наймача здійснювати оплату за передане майно у користування визначений ст. 759 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом п.п. 4.2, 4.2.1, 4.2.2 договору виконання орендарем грошового обов`язку із внесення орендних платежів здійснюється не пізніше 20 числа поточного місяця, а щодо відшкодування витрат на утримання приміщення та прибудинкової території протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунку.

Наведеними пунктами сторони узгодили, можливість направлення рахунків на виконання п. 4.2 договору за допомогою засобів електронного зв`язку. При цьому сторони визнали, що офіційним та належним чином направленими повідомленнями в електронній формі є такі повідомлення, що були направлені однією стороною іншій стороні з електронної адреси на електронну адресу/адреси, зазначені в п. 12 Договору.

Як вбачається з матеріалів справи виставлення орендодавцем рахунків-фактур здійснювалось шляхом їх надсилання на електронну пошту орендаря fin@ukrtech.info, яку зазначено у п. 12. Договору.

Пунктом 4.2.3. Договору визначено, що у разі неотримання рахунку Орендарем від Орендодавця за 3 (три) календарні дні до закінчення строку сплати, визначеного п. 4.2. цього Договору, Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату у розмірі згідно з рахунком за попередній період/місяць або згідно з умовами Договору.

Суд також зазначає, що рахунок за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер; ненадання рахунку, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів ст. 613 цього ж Кодексу, тому наявність або відсутність рахунка не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату за користування орендованим майном.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У свою чергу приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи Відповідачем зобов`язання щодо відшкодування комунальних витрат за Договором виконано частково, заборгованість відповідача перед позивачем становить 55473,30 грн.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не надав, доводи позивача не спростував.

З зазначеного витікає, що позовні вимоги в частині стягнення суми відшкодування комунальних витрат за Договором в сумі 55473,30 грн є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних витрат та 3% річних, суд зазначає таке.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні нарахування.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних судом встановлено, що позивачем правильно визначено період та суму нарахування, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 603,00 грн.

Проте, за розрахунком суду, здійсненого за допомогою програми ІpLex, за визначений позивачем період сума інфляційного збільшення становить:

за період з 18.08.2022 по 20.01.2023 від суми 29070,83 грн становить 1965,83 грн;

за період з 20.09.2022 по 20.01.2023 від суми 12016,39 грн становить 573,37 грн;

за період з 21.10.2022 по 20.01.2023 від суми 14386,08 грн становить 318,82 грн.

З огляду на викладене, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача інфляційне збільшення в сумі 2858,02 грн, в задоволені позовних вимог в частині стягнення інфляційного збільшення в сумі 289,34 грн слід відмовити.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 10150,12 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3.2. Договору, за порушення термінів остаточного розрахунку по кожному виставленому рахунку встановлених п.3 цього Договору, замовник зобов`язаний сплатити експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми наданих, але не оплачених послуг за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Таким чином, на підставі наведених правових норм та умов Договору позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Судом встановлено, що період нарахування та сам розрахунок позивача правильний.

Разом з тим, при визначені загальної суми пені позивачем допущено арифметичну помилку.

За розрахунком суду загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 10050,12 грн.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 10050,12 грн, в задоволені позовних вимог в частині стягнення 100,00 грн пені слід відмовити.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НИКСИСТЕМ" (54000, м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 4/А, код ЄДРПОУ 41676627) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 8, ідентифікаційний код 00039002) заборгованість за Договором №02/11/2020 від 03.11.2020 щодо відшкодування комунальних витрат в сумі 55473,30 грн, 3% річних в сумі 603,00 грн, інфляційні втрати в сумі 2858,02 грн, пеню в сумі 10050,12 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2668,94 грн.

3. Відмовити позивачеві у задоволені позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 289,34 грн та пені в сумі 100,00 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 8, ідентифікаційний код 00039002)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "НИКСИСТЕМ" (54000, м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 4/А, код ЄДРПОУ 41676627).

Судове рішення складено та підписано судом 03.04.2023.

Суддя В.О.Ржепецький