Рішення

від 28.03.2023 по справі 916/10/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/10/23Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Гут С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Олейнічук Т.В.,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи 1: не з`явився,

від третьої особи 2: не з`явився,

від третьої особи 3: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АПШЕРОН АВ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Акціонерне товариство ОДЕСАГАЗ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП, Товариство з обмеженою відповідальністю АКМ ГАЗ, про стягнення 271726,67 грн.

Встановив:

02.01.2023 р. до Господарського суду Одеської області надійшла надіслала поштою 30.12.2022 р. позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ (далі ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ, Позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АПШЕРОН АВ (далі ТОВ АПШЕРОН АВ, Відповідач), враховуючи прийняття до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог, 271726,67 грн заборгованості, з яких 151012,69 грн основного боргу, 43045,62 грн пені, 8067,64 грн 3% річних та 69600,72 грн інфляційних нарахувань, у зв`язку із неналежним виконанням умов укладеного 31.05.2018 р. договору № 008007 (2018) на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб`єкти господарювання) в частині своєчасної та остаточної оплати спожитого у січні-лютому 2022 р. природного газу, з яких у січні 2022 р. спожито 4736 куб.м. за ціною 66399,00 грн за 1000 куб.м., а у лютому того ж року 127 куб.м. за ціною 38664,00 грн за 1000 куб.м.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 02.01.2023 р. позовній заяві ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/10/23 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2023 р. прийнято позовну заяву ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/10/23, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07.02.2023 р.

30.01.2023 р. ТОВ АПШЕРОН АВ звернулось до господарського суду із клопотанням про витребування доказів.

Також, 30.01.2023 р. від ТОВ АПШЕРОН АВ до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому не заперечує проти задоволення позову про стягнення частини основного боргу в розмірі 138297,00 грн, в іншій частині просить відмовити. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення відповідного рішення, Відповідач серед іншого посилається на те, що у представленому інспектором АТ ОДЕСАГАЗ фотозвіті за період з 01.01.2022 р. по 31.01.2022 р. ТОВ АПШЕРОН АВ спожито 4016,1 куб.м. природного газу, у той час як Позивачем зазначено про споживання 4736 куб.м.; заперечує проти споживання у лютому 2022 р. поставленого Позивачем природного газу обсягом 127 куб.м., оскільки 27.01.2022 р. останнього повідомлено про зміну постачальника та укладено відповідний договір постачання природного газу з ТОВ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП, відповідно до якого датою поставки природного газу визначено 01.01.2022 р.; посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 р. № 206, якою заборонено на період дії воєнного стану в України нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Повідомляє, що визнає наявність заборгованості перед ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ за спожитий в січні природний газ обсягом 4016,1 куб.м. Повідомляє про здійснення оплати за спожитий у січні 2022 р. природний газ, а саме 27.01.2022 р. 46500,72 грн (які враховано Позивачем при зверненні з позовом) та 12.01.2023 р. 81862,58 грн.

06.02.2023 р. ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ реалізовано право на подачу заяви про зменшення розміру позовних вимог, в яких додатково зазначає, що обсяг спожитого ТОВ АПШЕРОН АВ природного газу у січні 2022 р. (4736 куб.м.) підтверджується актом приймання-передачі природного газу, наданого АТ ОДЕСАГАЗ, так само як і обсяг спожитого природного газу у лютому 2022 р. (127 куб.м.). При цьому зазначає, що відповідно до інформаційної платформи ГТС України Позивач постачав природний газу Відповідачу по 01.02.2022 р. включно. Просить зменшити розмір позовних вимог, враховуючи здійсненну Відповідачем оплату у січні 2023 р. розміром 81862,58 грн, та наводить відповідний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат.

06.02.2023 р. ТОВ АПШЕРОН АВ представлено до господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення про сплату 02.02.2023 р. 40000,00 грн за спожитий у січні 2022 р. природний газ.

06.02.2023 р. ТОВ АПШЕРОН АВ звернулось до господарського суду із клопотаннями про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача ТОВ АКМ ГАЗ та ТОВ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП, а також третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Позивача АТ ОДЕСАГАЗ.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 р. залучено до участі у справі № 916/10/23 третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні ТОВ АПШЕРОН АВ ТОВ АКМ ГАЗ та ТОВ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП, а також третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ АТ ОДЕСАГАЗ; відкладено судове засідання на 23.02.2023 р.

21.02.2023 р. від ТОВ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП до господарського суду надійшли письмові пояснення, в яких повідомляє про укладений 27.01.2022 р. між ТОВ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП та ТОВ АПШЕРОН АВ договір постачання природного газу та, у той же час, зазначає, що приписи законодавства України передбачають, що постачання природного газу здійснюються на підставі укладеного договору постачання природного газу та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційний платформі ГТС України, при цьому ТОВ АПШЕРОН АВ включено до реєстру споживачів ТОВ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП з 02.02.2022 р. Зазначає, що у ТОВ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП відсутня інформація стосовно постачання природного газу Відповідачу до моменту початку постачання з 02.02.2022 р.

22.02.2023 р. ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ реалізовано право на подачу заяви про зменшення розміру позовних вимог, враховуючі здійсненні Відповідачем оплати у січні 2023 р. розміром 81862,58 грн, у лютому 2023 р. розміром 40000,00 грн, та наводить відповідний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат.

22.02.2023 р. до господарського суду надійшли письмові пояснення ТОВ АПШЕРОН АВ, в яких повідомляє, що акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 р. № 8007/01 між АТ ОДЕСАГАЗ та ТОВ АПШЕРОН АВ з боку останнього підписано не представником споживача (Відповідача); заперечує проти нарахованих Позивачем штрафних санкцій, посилаючись на важку економічну ситуацію, просить зменшити розмір штрафних санкцій. Не заперечує проти стягнення 98297,00 грн основного боргу за спожитий природний газ у січні 2022 р. та просить відмовити у задоволені решти позовних вимог.

В судовому засідання 23.02.2023 р. прийнято до розгляду заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2023 р. частково задоволення клопотання Відповідача та витребувано відповідні докази від ТОВ АКМ ГАЗ, ТОВ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП та АТ ОДЕСАГАЗ.

Іншою ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2023 р. відкладено розгляд справи на 09.03.2023 р.

09.03.2023 р. від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із захворюванням представника.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Враховуючи те, що у призначене на 09.03.2023 р. судове засідання представники учасників справи не з`явились, витребуваних ухвалою суду від 23.02.2023 р. доказів не надійшло, значення справи сторін, а також приймаючи до уваги необхідність надання учасникам справи часу для реалізації наявних прав, ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.03.2023 р. відкладено розгляд справи на 21.03.2023 р.

14.03.2023 р. від ТОВ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП до господарського суду надійшли письмові пояснення на виконання ухвали суду від 23.02.2023 р.

20.03.2023 р. від АТ ОДЕСАГАЗ до господарського суду надійшли письмові пояснення на виконання ухвали суду від 23.02.2023 р., до яких додано акти приймання-передачі спожитого Відповідачем природного газу за грудень 2021 р. обсягом 2752 куб.м., січень 2022 р. 4736 куб.м., лютий 2022 р. 3300 куб.м., березень 2022 р. 800 куб.м.

20.03.2023 р. від ТОВ АПШЕРОН АВ до господарського суду надійшла заява про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 р. виправлено допущені в ухвалах суду технічні помилки в частині зазначення ціни позову.

Враховуючи відсутність заперечення з боку представника Позивача, ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 р. відкладено розгляд справи на 28.03.2023 р.

Відповідно до залишеної на заяві про ознайомлення з матеріалами справи розписці, 21.03.2023 р. представник Відповідача ознайомився з матеріалами справи № 916/10/23.

У призначене на 28.03.2023 р. судове засідання представники учасників справи, окрім ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ, не з`явились, про призначенні в рамках справи судові засідання повідомлялись в установленому законодавством порядку. Наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень із залишеними на них розписками свідчать про отримання учасниками справи поштової кореспонденції. Крім того, після надходження до матеріалів справи заяв сторін, господарським судом надсилались ухвали суду на зазначені в них адреси електронної пошти. Обізнаність ТОВ АПШЕРОН АВ про призначене засідання суду підтверджується залишеною 21.02.2023 р. розпискою представника.

28.03.2023 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

31.05.2018 р. між ТОВ АПШЕРОН АВ (Споживач із ЕІС-кодом 56ХО000ВН5SDV00K) та ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ (Постачальник із ЕІС-кодом 56Х9300000001801) укладено договір на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб`єкти господарювання) № 008007 (2018) (Договір), відповідно до пункту 2.1 якого Постачальник постачає Споживачеві природний газ (газ) в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та обладнання визначається у акті приймання комерційного вузла обліку газу (пункт 2.2 Договору).

Газ, що передається за Договором, використовується виключно для потреб, що не є побутовими. Використання газу Споживачем для інших потреб не є предметом даного Договору (пункт 2.3 Договору).

Постачальник мас право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи базу даних Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача (пункт 3.4 Договору).

Обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаним Сторонами актом прийому-передачі природною газу (далі акт), що оформлюється на підставі даних кожного комерційного вузла обліку, вказаного в п.2.4. даного Договору (пункт 3.6 Договору).

Умовами Договору передбачено, що Оператор газорозподільної системи (Оператор ГРМ) суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою, до якої підключений об`єкт споживача: для даного Договору оператор ГРМ, з яким Споживач уклав договір на розподіл природного газу ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОДЕСАГАЗ.

Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Споживача (при наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства. До вирішення спірних питань обсяг спожитого природного газу та сума для оплати наданих послуг з постачання природного газу установлюються відповідно до даних Газорозподільного підприємства (пункт 3.8 Договору).

Акти прийому-передачі природного газує підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником (пункт 3.9 Договору).

Об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, шо містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (пункт 4.3 Договору).

Обсяг спожитого природного газу визначається за допомогою комерційних вузлів обліку (пункт 4.5 Договору).

Постачання природного газу здійснюється за ціною, шо встановлюється Постачальником та оприлюднюється ним на своєму сайті (пункт 5.1 Договору).

Оплата за постачання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальники 100 % вартості газу, який запланований для поставки у наступному місяці, не пізніше ніж за 7 (сім) банківських днів до початку місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, шо діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ. Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунка-фактури… (пункт 5.5 Договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором та чинним законодавством України (пункт 8.1 Договору).

У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору. Споживач зобов`язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, шо діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені, відповідно до норм чинного законодавства України, за прострочення виконання зобов`язання припиняється через дванадцять місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (пункт 8.2.1 Договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається в частині постачання природного газу на строк до 31 грудня 2018 року, а у частині оплати за надані послуги до їх повного здійснення (пункт 12.1 Договору).

Сторони домовились, що Договір вважається продовженим до 31 грудня кожного наступного року, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 12.3 Договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

ТОВ АПШЕРОН АВ підписано заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими), відповідно до якої ЕІС-код споживача 56ХО000ВН5SDV00K; Договір № 008007 (18).

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу АТ ОДЕСАГАЗ від 31.01.2022 р. ТОВ АПШЕРОН АВ спожито за січень 2022 р. 4736 куб.м. природного газу.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу АТ ОДЕСАГАЗ від 28.02.2022 р. ТОВ АПШЕРОН АВ спожито за лютий 2022 р. 3300 куб.м природного газу.

Відповідно до представленого реєстру споживачів на 01.02.2022 р. (Комерційний портфель) АТ ОДЕСАГАЗ дата початку споживання споживача із ЕІС-код 56ХО000ВН5SDV00K 01.02.2019 р. дата закінчення споживання 01.02.2022 р. ЕІС-код постачальника 56Х9300000001801.

Відповідно до остаточних відборів з 01.01.2022 р. по 31.01.2022 р. постачальником із ЕІС-кодом 56Х9300000001801 поставлено споживачу із ЕІС-кодом 56ХО000ВН5SDV00K 4736 куб.м природного газу.

Відповідно до остаточних відборів з 01.02.2022 р. по 28.02.2022 р. постачальником із ЕІС-кодом 56Х9300000001801 поставлено споживачу із ЕІС-кодом 56ХО000ВН5SDV00K 127,00 куб.м. природного газу.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 р. загальна вартість спожитого споживачем із ЕІС-кодом 56ХО000ВН5SDV00K природного газу за січень 2022 р. становить 314465,66 грн з ПДВ (об`єм 4736 куб.м).

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 р. загальна вартість спожитого споживачем із ЕІС-кодом 56ХО000ВН5SDV00K природного газу за лютий 2022 р. становить 4910,33 грн з ПДВ (об`єм 127 куб.м.).

ТОВ АПШЕРОН АВ представлено до матеріалів справи документ, як зазначає Відповідач, фотозвіт за період з 01.01.2022 р. по 31.01.2022 р., отриманий від інспектора, що знімає покази лічильників. У представленому документі наявна графа всього 4016,1 (обє`м), від руки дописано 4736. Також наявні інші графи із зазначенням певних технічних показників.

ТОВ АПШЕРОН АВ звернулось до ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ із повідомленням про зміну постачальника природного газу з 01.02.2022 р.

27.01.2022 р. між ТОВ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП (Постачальник із ЕІС-кодом 56Х9300000013303) та ТОВ АПШЕРОН АВ (Споживач із ЕІС-кодом 56ХО000ВН5SDV00K) укладено договір постачання природного газу № ОД/2022/223, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу природний газ, в обсягах, за ціною та у порядку, передбачених Договором, а Споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Загальна вартість Договору складається із суми вартостей природного газу, переданого у власність Споживачу протягом строку дії Договору (пункт 2.1 договору № ОД/2022/223).

Ціна природного газу за 1000,00 куб.м. погоджується Сторонами Договору у додатковій угоді до Договору та включає в себе вартість природного газу, компенсацію вартості послуг замовленої потужності, ідо сплачується Постачальником Оператору ГТС (пункт 2.2 договору № ОД/2022/223).

Цей Договір є укладеним здати його підписання Сторонами, скріплення їх підписів печатками та діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 11.1 договору № ОД/2022/223).

27.01.2022 р. між ТОВ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП та ТОВ АПШЕРОН АВ укладено додаткову угоду до договору № ОД/2022/223, відповідно до якої узгодили, що ціна за природний газ, який буде постачатися з 01.02.2022 р. за 1000 куб.м. встановлюється в національній валюті України гривні і складає без урахування вартості податку на додану вартість 31250,08 грн.

Відповідно до реєстру пар споживачів датою поставки від постачальника із ЕІС-кодом 56Х9300000013303 споживачу із ЕІС-кодом 56ХО000ВН5SDV00K визначено 02.02.2022 р.

12.01.2023 р. ТОВ АПШЕРОН АВ перераховано ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ 81862,58 грн за поставлений у січні 2022 р. природний газ відповідно до рахунку від 09.02.2022 р. № 008007.

Відповідно до виписку по банківському рахунку ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ ТОВ АПШЕРОН АВ перераховано 27.01.2022 р. 46500,00 грн за споживання природного газу у січні; 21.01.2023 р. 81862,68 грн.

02.02.2023 р. ТОВ АПШЕРОН АВ перераховано ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ 40000,00 грн за поставлений у січні 2022 р. природний газ відповідно до рахунку від 09.02.2022 р. № 008007.

Департамент економічної політики та стратегічного планування Одеської обласної державної адміністрації звернувся до ТОВ АПШЕРОН АВ із листом, в якому посилаючись на введений в Україні військовий стан, встановленні в Одеській області блокпости, просить забезпечити один раз на день гарячим харчуванням особовий склад блокпостів чисельністю 144 особи.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Припинення зобов`язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 908/288/20).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частинами 1 та 2 статті 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частинами 1 та 2 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В свою чергу частини 1-3 статті 692 ЦК України передбачають, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до пункту 3 розділу 1 Прави постачання природного газу, затверджено Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 р. № 2496, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між ТОВ АПШЕРОН АВ та ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий договір на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб`єкти господарювання) № 008007 (2018) від 31.05.2018 р. При цьому ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ здійснювалось постачання природного газу ТОВ АПШЕРОН АВ до 01.02.2022 р. включно, адже ТОВ АПШЕРОН АВ включено до реєстру споживачів ТОВ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП 02.02.2022 р., тобто саме з цієї дати останнє почало постачати природний газ Відповідачу, не дивлячись на те, що відповідний договір між останніми укладено 27.01.2022 р., а датою початку постачання природного газу визначено 01.01.2022 р.

При цьому ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ як Постачальником доведено виконання належим чином взятих на себе обов`язків за Договором та постачання ТОВ АПШЕРОН АВ протягом січня 2022 р. та лютого 2022 р. (протягом 01.02.2022 р.) природного газу обсягом 4736 куб.м. та 127 куб.м. відповідно, що підтверджується даними Оператора газорозподільної системи АТ ОДЕСАГАЗ у відповідних досліджених в описові частині рішення актах приймання-передачі природного газу та остаточних відборах з 01.01.2022 р. по 28.02.2022 р., за якими Постачальником із ЕІС-кодом 56Х9300000001801 поставлено Споживачу із ЕІС-кодом 56ХО000ВН5SDV00K 4736 куб.м. природного газу і січні 2022 р. та 127 куб.м. у лютому 2022 р. (01.01.2022 р.)

В свою чергу, ТОВ АПШЕРОН АВ як Споживачем в порушення приписів статей 525,526,610,629,692,712,714 ЦК України, статей 193,265 ГК України та умов Договору вартість отриманого природного газу не сплачено, не дивлячись на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, частини1 статті 692, частини 1 статті 712, частини 1 статті 714 ЦК України, пункту 5.5 Договору строк виконання зобов`язання на суму 151012,69 грн настав (314465,66 грн вартості спожитого у січні 2022 р. природного газу + 4910,33 грн вартості спожитого у лютому 2022 р. природного газу 46500,72 грн сплачених 27.01.2022 р. 81862,58 грн сплачених 12.01.2023 р. 40000,00 грн сплачених 02.02.2023 р.).

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ про стягнення з ТОВ АПШЕРОН АВ 151012,69 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному об`ємі.

ТОВ АПШЕРОН АВ не представлено до матеріалів справи належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо встановити, що у січні 2022 р. ним спожито 4016,1 куб.м. природного газу. Представлений фотозвіт не містить ані підпису особи, ані посилання на організацію від якої він надійшов. Із представленого відеозапису вбачається фіксування загального обсягу спожитого природного газу станом на 03.02.2022 р., однак доказів фіксування обсягу станом на 01.01.2022 р. та 31.01.2022 р. до матеріалів справи не представлено.

Окрім заявлених до стягнення 151012,69 грн основного боргу, ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ просить стягнути з ТОВ АПШЕРОН АВ 43045,62 грн пені, 8067,64 грн 3% річних та 69600,72 грн інфляційних нарахувань нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням умов укладеного Договору в частині своєчасного та остаточного розрахунку за спожитий природний газ.

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частини 2 статті 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У свою чергу, умовами пункту 8.2.1 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору. Споживач зобов`язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, шо діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені, відповідно до норм чинного законодавства України, за прострочення виконання зобов`язання припиняється через дванадцять місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Крім того, приписи частини 2 статті 625 ЦК України передбачаються можливість нарахування 3% процентів річних та інфляційних нарахувань до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Перевіривши представлені ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ розрахунки нарахованих 43045,62 грн пені, 8067,64 грн 3% річних та 69600,72 грн інфляційних нарахувань, господарський суд погоджується із ними, оскільки останні виконано у відповідності до методології та приписів законодавства України з урахуванням здійснених Відповідачем оплат. А саме пеню нараховано на суми 267964,94 грн за період з 11.02.2022 р. по 11.08.2022 р. та 4910,33 грн за період з 11.03.2022 р. по 11.09.2022 р., тобто в межах 6 місячного строку. 3% річних та інфляційні нарахування нараховано на суми 267964,94 грн за період з 11.02.2022 р. по 11.01.2023 р., 186102,36 грн з 12.01.2023 р. по 01.02.2023 р., 146102,36 грн з 02.02.2023 р. по 20.02.2023 р. та на 4910,33 грн 11.03.2022 р. по 01.02.2023 р. Проте стягнення пені у зазначеному розмірі унеможливлюється наступним.

Частиною 1 статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частиною 4 статті 231 зазначеного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас за змістом частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 2 статті 216 ГК України передбачає, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 р. у справі № 922/4294/19.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013.

Поряд з цим, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Приймаючи до уваги те, що ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення Відповідачем строків виконання зобов`язання, те, що розмір пені становить значну частину від розміру основного боргу, те, що до Відповідача зверталась Одеська обласна державна адміністрація із проханням забезпечити харчування осіб, задіяних на встановлених в Одеській області блокпостах, те, що в ході розгляду справи Відповідач здійсним часткове погашення заборгованості, з метою дотримання принципів справедливість, добросовісність та розумність господарський суд зменшує належну до стягнення суму пені до 15000,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 р. № 206 заборонено на період дії воєнного стану в України нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, у той же час між сторонами у справі укладено договір на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб`єкти господарювання), та передбачено, що газ, що передається за Договором, використовується виключно для потреб, що не є побутовими, використання газу Споживачем для інших потреб не є предметом даного Договору (пункт 2.3 останнього), з огляду на що в господарського суду відсутні правові підстави для звільнення ТОВ АПШЕРОН АВ від нарахованих ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р., серія A, № 303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення розміру неустойки.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АПШЕРОН АВ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Акціонерне товариство ОДЕСАГАЗ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП, Товариство з обмеженою відповідальністю АКМ ГАЗ, про стягнення 271726,67 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АПШЕРОН АВ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Корабельна, буд. 12, кв. 3-Н, Код ЄДРПОУ 41308499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, Код ЄДРПОУ 39525257) 151012/сто п`ятдесят одну тисячу дванадцять/грн 69 коп. основного боргу, 15000/п`ятнадцять тисяч/грн 00 коп. пені, 8067/вісім тисяч шістдесят сім/грн 64 коп. 3% річних, 69600/шістдесят дев`ять тисяч шістсот/грн 72 коп. інфляційних нарахувань та 4075/чотири тисячі сімдесят п`ять/грн 90 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку статті 327 ГПК України.

Повний текст складено 31 березня 2023 р.

Суддя С.Ф. Гут