Рішення

від 31.03.2023 по справі 916/3662/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2023 р. Справа № 916/3662/22Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГБ (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Центральна, 56, код ЄДРПОУ 41387764),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙ БАЛТІК УКРАЇНА (65031, м. Одеса, вул. Паркова, буд. 1, код ЄДРПОУ 41353578),

про стягнення 63790,23 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЮГБ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙ БАЛТІК УКРАЇНА про стягнення суми заборгованості у розмірі 93790,23 грн, що складається з: суми основного боргу у розмірі 64663,64 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 8652,13 грн, суми 3% річних у розмірі 1270,24 грн та суми пені у розмірі 19204,22 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГБ (вх. суду № 3783/22 від 27.12.2022) залишено без руху. Позивачу, у строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, усунути виявлений недолік позовної заяви, який визначений судом в цій ухвалі суду. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю ЮГБ, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

26 січня 2023 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, яка є підтвердженням усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі суду від 29.12.2022.

Разом з заявою про усунення недоліків, ТОВ ЮГБ подало заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд зменшити суму основного боргу, оскільки відповідачем було перераховано позивачу 30000,00 грн. Інші позовні вимоги залишені без змін.

Зважаючи на те, що позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог з дотриманням приписів ст. 46 ГПК України, суд дійшов висновку про її прийняття до розгляду, у зв`язку з чим суд визначив нову ціну позову у розмірі 63790,23 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2023 відкрито провадження у справі № 916/3662/22. Прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження сторін, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, ухвала про відкриття провадження у справі, надіслана на адресу позивача та відповідача, повернулась до суду з відміткою Укрпошти щодо причини повернення (досилання) - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Станом на 31.03.2023 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Від сторін у справі жодних заяв про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом, не надходило.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву, тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 01 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЮГБ (надалі позивач або постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю „СТРОЙ БАЛТІК УКРАЇНА (далі відповідач або покупець) було укладено договір поставки (закупівля) № 11/2021 (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити за заявкою-замовленням покупця, покупцю товари, зазначені в кожній окремій видатковій накладній, з об`ємами закупівель погодженими та підписаними сторонами у видаткових накладних та надати транспортні послуги з його доставки, що викладені у актах наданих послуг, а покупець - прийняти даний товар та послуги з його доставки та оплатити їх відповідно до порядку оплати, що передбачено розділом 4 Договору.

Відповідно до умов п. 1.3. Договору, загальна кількість, асортимент товару, вказаних у видаткових накладних, актах, специфікаціях, додаткових угодах та інших документах відносно цього Договору, погоджених та підписаних обома сторонами є загальним об`ємом закупівлі товарів покупцем протягом всього строку дії Договору.

Ціна та вартість Договору обумовлена кожною окремою видатковою накладною та актами за цим Договором та становить фактичну оплату покупцем за товар та транспортні послуги для доставки даного товару (п. 3.1. Договору).

Згідно умов п. 4.1. Договору, оплата товару за даним Договором здійснюється на умовах 50 % попередньої оплати вартості погодженого сторонами товару, вказаного у накладній (специфікації) та актах надання транспортних послуг з його доставки, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Остаточний розрахунок здійснюється через 10-ть (десять) робочих днів після першої поставки товару (п. 4.2. Договору).

Відповідно до умов п. 5.1. Договору, строк поставки (передачі) товару за накладною здійснюється протягом 10 днів, але не пізніше 1-го календарного місяця з моменту отримання заявки на поставку товару (усної або письмової).

Строк (термін) поставки та/або (передачі), самовивозу товару, тощо відповідно до заявки покупця погоджується постачальником, а передача товару здійснюється за видатковою накладною постачальника до покупця (п. 5.2. Договору).

Приймати поставлені товари згідно видаткової накладної, а транспортні послуги - відповідно до актів наданих послуг (п. 6.1.2. Договору).

Згідно умов п. 7.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим Договором.

У разі порушення строків розрахунків за виконані роботи, надані послуги та поставлені товари, відповідно до розділу 4 цього Договору, відповідно до п. 6. ст. 231 Господарського кодексу України та ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», покупець сплачує пеню у відсотках на користь постачальника у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення від несплаченої суми платежу та за весь час користування чужими коштами, а також відповідно до п.2. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також повинен сплатити три проценти річних від простроченої суми (п. 7.2. Договору).

Відповідно до умов п. 7.5. Договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання (п. 7.2. Договору) здійснюється за весь час прострочення без обмеження, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

При складанні цього договору сторони погодили, що за грошовими зобов`язаннями, вказаними у п. 7.2. цього Договору та встановленими ним штрафними санкціями (пеня, штраф, неустойка) застосовується збільшена позовна давність - терміном 5 (п`ять) років (п. 7.6. Договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором, але в будь-якому випадку до 31.12.2021 (п. 10.1. Договору).

01 вересня 2021 року між ТОВ ЮГБ і ТОВ „СТРОЙ БАЛТІК УКРАЇНА було підписано заявку на закупівлю товару, за якою постачальний мав здійснити поставку товару відповідачу, а саме „бортовий камінь 650*300*145 у кількості „677 штук за ціною „124 грн/штука не пізніше 10 вересня 2021 року.

01.09.2021 відповідно до видаткової накладної №390 було поставлено відповідачу товар відповідно до заявки від 01.09.2021 на загальну суму 83948,00 грн. Інші замовлення були прийняті усно в телефонному режимі, які відображені у видаткових накладних, підписаних обома сторонами.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується видатковими накладними:

- № 390 від 01.09.2021 на загальну суму 83948,00 грн;

- № 398 від 08.09.2021 на загальну суму 53444,00 грн;

- № 592 від 03.11.2021 на загальну суму 184174,00 грн;

- № 593 від 08.11.2021 на загальну суму 24141,89 грн;

- № 631 від 10.11.2021 на загальну суму 53625,91 грн;

- № 632 від 19.11.2021 на загальну суму 51128,34 грн;

- № 749 від 06.12.2021 на загальну суму 40790,09 грн;

- № 750 від 08.12.2021 на загальну суму 55203,38 грн;

- № 751 від 09.12.2021 на загальну суму 46379,40 грн;

- № 752 від 10.12.2021 на загальну суму 28569,85 грн.

- № 747 від 17.12.2021 на загальну суму 105737,26 грн;

- № 792 від 24.12.2021 на загальну суму 50531,86 грн;

Таким чином, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 777673,98 грн.

Між ТОВ ЮГБ і ТОВ „СТРОЙ БАЛТІК УКРАЇНА було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021-27.04.2022, за яким заборгованість у відповідача перед позивачем склала 64663,64 грн.

Позивач вказує, що з моменту звірки і по дату подання позовної заяви, відповідач заборгованість у розмірі 64663,64 грн не сплатив.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків проведення розрахунків за поставлений товар, позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 8652,13 грн, пеня у розмірі 19204,22 грн та 3% річних у розмірі 1270,24 грн. Загальна сума заборгованості становить 93790,23 грн.

Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов`язання, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 93790,23 грн, з яких: 64663,64 грн. сума основного боргу, 8652,13 грн - сума інфляційних втрат, 19204,22 грн - сума пені та 1270,24 грн - сума 3% річних.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГБ підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши зміст Договору поставки (закупівля) № 11/2021 від 01.09.2021, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1, ч. 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За змістом частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Договору, оплата за поставлений товар здійснюється частинами, у строки, які визначені в п.5.1 Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов Договору у період з 01.09.2021 по 24.12.2021 поставив відповідачу товар на загальну суму 777673,98 грн, що підтверджується видатковими накладними підписаними сторонами (т. 1, а.с.19-30).

На виконання умов Договору відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару, лишу у розмірі 713010,34 грн.

Таким чином, у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору в частині строку оплати товару, за відповідачем перед позивачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 64663,64 грн.

Факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 777673,98 грн підтверджено доданим до матеріалів справи видатковими накладним, які підписані сторонами без будь-яких претензій і зауважень.

Строк та умови здійснення відповідачем оплати поставленого товару, визначені у Договорі.

Отже, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що у останнього існує прострочена заборгованість перед позивачем на загальну суму 64663,64 грн.

Проте, після подання до суду цієї позовної заяви, відповідач сплатив частково суму основного боргу у розмірі 30000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №483 від 30.12.2022 (том 1, а.с. 50).

Позивач під час розгляду справи даний факт підтвердив, та подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд зменшити суму основного боргу, оскільки відповідачем було перераховано позивачу 30000,00 грн. Інші позовні вимоги просив залишити без змін.

Таким чином у відповідача залишилась заборгованість перед позивачем на загальну суму основного боргу у розмірі 34663,64 грн.

Інших доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 34663,64 грн, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 34663,64 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 8652,13 грн, суми пені у розмірі 19204,22 грн та суми 3% річних у розмірі 1270,24 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних втрат та 3% річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Право на нарахування штрафних санкцій сторони узгодили в розділі 7 Договору.

У разі порушення строків розрахунків за виконані роботи, надані послуги та поставлені товари, відповідно до розділу 4 цього Договору, відповідно до п.6. ст. 231 Господарського кодексу України та ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», покупець сплачує пеню у відсотках на користь постачальника у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення від несплаченої суми платежу та за весь час користування чужими коштами, а також відповідно до п.2. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також повинен сплатити три проценти річних від простроченої суми (п. 7.2. Договору).

Відповідно до умов п. 7.5. Договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання (п. 7.2. Договору) здійснюється за весь час прострочення без обмеження, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних витрат, пені та 3% річних, та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 8652,13 грн, суми пені у розмірі 19204,22 грн та суми 3% річних у розмірі 1270,24 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю ЮГБ позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙ БАЛТІК УКРАЇНА (65031, м. Одеса, вул. Паркова, буд. 1, код ЄДРПОУ 41353578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГБ (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Центральна, 56, код ЄДРПОУ 41387764) суму основного боргу у розмірі 34663,64 грн, суму пені у розмірі 19204,22 грн, суму 3% річних у розмірі 1270,24 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 8652,13 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2481 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення підписано 31 березня 2023 р.

Суддя Нікітенко С.В.