Рішення

від 27.03.2023 по справі 920/1112/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.03.2023м. СумиСправа № 920/1112/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи №920/1112/22 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Меблевий парк» (вул. Грінченка, буд. 14, с. Сокільники, Пустомитівський р-н, Львівська обл., 81130; код за ЄДРПОУ 41440288)

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Емпакс» (вул. Супруна, буд. 15, м. Суми, 40011; код за ЄДРПОУ 42177135)

про стягнення 104109,58 грн

установив:

27.12.2022 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 104109,58 грн, з яких: 100000,00 грн попередня оплата за товар та 4109,58 грн пеня за договором поставки №1410202259 від 28.10.2022, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою від 29.12.2022 у справі №920/1112/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

29.12.2022 копія ухвали від 29.12.2022 у справі №920/1112/22 надіслана учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України на поштові та електронні адреси зазначені у позові за списом розсилки №5033.

09.01.2023 копія ухвали від 29.12.2022 у справі №920/1112/22, надіслана на адресу відповідача, що співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними ЄДРПОУ та адресою, зазначеною у позовній заяві, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМПАКС», вул. Супруна, буд. 15, м. Суми, 40011, була повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду з відміткою : адресат відсутній за вказаною адресою.

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі №921/6/18.).

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

31.01.2023 представник позивача надіслав пояснення (вх №617/23), в яких позовні вимоги підтримав, та у зв`язку із неотриманням від відповідача відзиву на позов, просить справу розглянути за наявними матеріалами. Пояснення долучено до матеріалів справи.

01.03.2023 представник позивача надіслав заяву про розподіл судових витрат (вх №748), в якій представник позивача просить: 1) позов задовольнити; 2)заяву про розподіл судових витрат задовольнити та стягнути з відповідача 10481,00 грн судових витрат, з яких: 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 2481,00 грн судового збору.

02.03.2023 електронною поштою представник позивача надіслав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу заяви про розподіл судових витрат (вх №748 від 01.03.2023), оригінал зазначеного клопотання разом із доданими доказами надійшов поштою 07.03.2023 за вх №1409.

Заява про розподіл судових витрат (вх №748 від 01.03.2023) та клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх №1317 від 02.03.2023 електронною поштою, вх №1409/23 від 07.03.2023 засобами поштового зв`язку) долучені до матеріалів справи.

Відповідач ні аргументованих заперечень щодо позовних вимог та розміру судових витрат, ні доказів сплати заборгованості суду не подав.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

28.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Емпакс» (далі постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меблевий парк»» (далі покупець, позивач) укладено договір поставки №1410202259 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору за цим договором постачальник зобов`язується передати дизельний генератор, зазначений у п. 1.2. цього договору, у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти цей дизельний генератор і сплатити його вартість у розмірі, в порядку та на умовах зазначених у цьому договорі.

Згідно з п. 1.2. договору за цим договором постачальник передає у власність покупцеві дизельний генератор (надалі ДГ), а саме: бувший у використанні Дизельний генератор Caterpillar 200KW 2005 року.

Пунктом 2.1. договору визначено, що ціна договору визначається із загальної вартості ДГ у комплектації, зазначеній у Додатку №1, та складає 500000,00 (п`ятсот тисяч грн 00 коп.) (надалі - ціна договору).

Відповідно до п. 2.2. договору покупець сплачує постачальнику ціну договору у безготівковій формі у національній валюті України (гривні), шляхом перерахування грошової суми, зазначеної у п. 2.1. цього договору, на розрахунковий рахунок зазначений постачальником, у наступному порядку:

-покупець сплачує постачальнику 20% від ціни договору, що становить 100000,00 грн протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання сторонами цього договору, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника, зазначеної у цьому підпункті грошової суми (п. 2.2.1.договору);

-покупець сплачує постачальнику решту 80% від ціни договору, що становить 400000,00 грн зазначеної у цьому підпункті грошової суми в момент прийому-передачі ДГ (п. 2.2.2. договору).

Згідно з п. 3.1. договору постачальник передає (постачає) ДГ покупцеві у строк протягом 15 (п`ятнадцять) робочих днів з дати здійснення покупцем попередньої оплати на підставі підпункту 2.2.1. цього договору.

Відповідно до п. 3.3. договору передача ДГ від постачальника до покупця оформляється актом приймання-передачі ДГ (надалі - акт приймання-передачі ДГ), який підписується сторонами у двох: примірниках по одному для кожної із сторін, в якому зазначається конкретний перелік, технічні характеристики ДГ, що відчужується за цим договором, його кількість, комплектність та необхідні документа, які передаються разом із ДГ, на останній, для постановки на облік за особою покупцем.

Разом із передачею ДГ постачальник передає покупцю такі документи: видаткову накладну, лист техогляду, технічний паспорт, сервісну книжку (п. 3.5. договору).

Пунктом 3.7. договору встановлено, що право власності у покупця на ДГ за цим договором виникає з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі ДГ та проведення покупцем остаточних розрахунків на підставі підпункту 2.2.2. цього договору.

Відповідно до п. 6.1. договору в разі невиконання чи неналежного виконання зобов`язань за цим договором, винна сторона несе майнову відповідальність в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що у разі порушення Постачальником строку, зазначеного у п.3.1. цього Договору, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду часу, за який нараховується пеня від суми попередньої оплати, зазначеної у підпункті 2.2.1 цього Договору, за кожний день порушення.

Згідно з п. 9.5. договору сторони не вправі відмовитися в односторонньому порядку від виконання цього договору, а так само сторони не вправі в односторонньому порядку змінювати умови цього договору.

28.10.2022 на виконання п. 2.2.1. договору за платіжним дорученням №1718 позивач перерахував відповідачу 100000,00 грн з призначенням платежу "оплата згідно договору поставки №1410202259 від 28.10.2022 року, ПДВ 20% - 16666,67».

Враховуючи зазначений платіж, зобов`язання по поставці товару мали бути виконані відповідачем не пізніше 18.11.2022, тобто у строк протягом 15 робочих днів з дати здійснення покупцем попередньої оплати на підставі підпункту 2.2.1. цього договору, що погоджено сторонами у п. 3.1. договору.

Як зазначає позивач, унаслідок прострочення відповідачем зобов`язання за договором, виконання таких зобов`язання втратило інтерес для позивача.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача 100000,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар та 4109,58 грн пені.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1)вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2)надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ч. 2 ст. 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав звої зобов`язання за п. 2.2.1. договору та перерахував відповідачу 20% вартості дизельного генератора, в той час як відповідач порушивши п. 3.1. договору не поставив позивачу дизель генератор, у зв`язку з чим виконання зобов`язань відповідача за договором перед позивачем втратило інтерес для позивача. В той час як відповідач жодних пояснень та/або аргументованих заперечень не подав.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 100000,00 грн є законними, обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за порушення строків виконання зобов`язання.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, позивачем нараховано відповідачу 4109,58 грн пені за період з 21.11.2022 по 20.12.2022, яку позивач просить стягнути з відповідача у зв`язку із за неналежне виконання відповідачем умов договору.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору в частині неповної та несвоєчасної сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до п. 6.2. договору встановлено, що у разі порушення Постачальником строку, зазначеного у п.3.1. цього Договору, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду часу, за який нараховується пеня від суми попередньої оплати, зазначеної у підпункті 2.2.1 цього Договору, за кожний день порушення.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення пені за допомогою «калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff , враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договору, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4109,58 грн пені за період з 21.11.2022 по 20.12.2022.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 4109,58 грн пені та 100000,00 грн як платежу (попередньої оплати за товар), що здійснений позивачем згідно з п. 2.2.1. договору, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги як законні та обґрунтовані.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем у позові заявлено до стягнення з відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2481,00 грн та 8000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Щодо стягнення судового збору.

Як доказ сплати судового збору позивачем до позову додане платіжне доручення №3131 від 21.12.2022 в сумі 2481,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2481,00 грн судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

27.12.2022 при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем у позові заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, в які позивачем включено окрім судового збору, 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

01.03.2023 представник позивача звернувся із заявою про розподіл судових витрат (вх №748), відповідно до якої представник позивача, підтвердивши розмір заявлених у позові витрат на професійну правничу допомогу, просить стягнути з відповідача в т.ч. 8000,00 грн зазначених витрат.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наявними у справі описом вкладення до цінного листа, накладною та фіскальним чеком підтверджується, що позовна заява в т.ч. з вимогою щодо стягнення з відповідача 8000,00 грн витрат на професійну (правничу) допомогу надіслана відповідачу 23.12.2022,а заява про розподіл судових витрат 02.03.2023, що надало можливість відповідачу у разі незгоди доводити неспівмірність цих витрат.

Водночас матеріали справи не містять заявленого відповідачем клопотань щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, в обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до матеріалів справи додано: 1)договір про надання правничої допомоги від 20.12.2022 №20122022, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Юрії Габрук»; 2)акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 13.02.2023 в сумі 8000,00 грн; 3)детальний опис наданих послуг (правової допомоги) в межах справи №920/1112/22; 4)платіжне доручення від 18.02.2023 №3309 про сплату вартості наданої правової допомоги згідно з договором від 20.12.2022 №201220222 в сумі 8000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що заявлений представником позивача розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та наданих адвокатом послуг (правової допомоги); часом, витраченим адвокатом на надання адвокатом послуг (правової допомоги); обсягом наданих адвокатом послуг (правової допомоги); ціною позову, враховуючи, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру зазначених витрат, суд вважає, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу під час розгляду справи судом відповідно до ст. 129 ГПК України підлягають покладенню на відповідача в сумі 8000,00 грн, у зв`язку з чим вимога позивача в цій частині задовольняється судом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню наступні судові витрати: 2481,00 грн судового збору та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Емпакс» (вул. Супруна, буд. 15, м. Суми, 40011; код за ЄДРПОУ 42177135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблевий парк» (вул. Грінченка, буд. 14, с. Сокільники, Пустомитівський р-н, Львівська обл., 81130; код за ЄДРПОУ 41440288) 100000,00 грн (сто тисяч грн 00 коп.) попередньої оплата за товар за договором поставки №1410202259 від 28.10.2022, 4109,58 грн (чотири тисячі сто дев`ять грн 58 коп.) пені, 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.) судового збору та 8000,00 грн (вісім тисяч грн 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2023.

СуддяВ.Л. Котельницька