Рішення

від 03.04.2023 по справі 922/346/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2023 р. м. ХарківСправа № 922/346/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу № 922/346/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» (код ЄДРПОУ 37068787, адреса: 49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 24-А, тел. (056)719-93-77, (098)31-35-574; електронна пошта: office@dolphi.com.ua / представник - адвокат Горець Оксана Анатоліївна, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Мукачівська, буд. 158, тел. (050)96-44-689, електронна пошта: gorecksenia@ukr.net)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківаптека-2» (код ЄДРПОУ 01974610, адреса: 61003, м. Харків, Майдан Конституції, 20, засоби зв`язку не відомі)

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 31741,27 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Долфі-Україна» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ТОВ «Харківаптека-2», в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 31741,27 грн, а також витрати по оплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. Просить розглядати справу за вказаною позовною заявою в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 30.10.2018 № 59/х в частині здійснення розрахунку за товар, поставлений по вищезазначеному договору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.02.2023 вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/346/23, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а позивачу - 5-денний строк для подання відповіді на відзив з дня отримання відзиву.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України було вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 4 ст. 120 ГПК України листами з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень направлено на юридичні адреси позивача та відповідача ( які вказані в позовній заяві та значаться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Будь-яких заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань станом на день винесення судом даного рішення на адресу суду від учасників справи не надходило.

Позивач - ТОВ «Долфі-Україна» копію ухвали суду від 06.02.2023 про відкриття провадження у справі № 922/346/23 отримав 17.02.2023, що підтверджується зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102271921283.

Відповідач - ТОВ «Харківаптека-2» своїм правом на захист не скористався, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав. Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 06.02.2023 про відкриття провадження у справі № 922/346/23, направлена на юридичну адресу відповідача (61003, м. Харків, Майдан Конституції, 20), не була вручена адресату та повернулася до суду з довідкою працівника оператора поштового зв`язку про причину повернення поштового відправлення: "адресат відсутній за вказаною адресою", що у відповідності до ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

За приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. В разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.

Тобто, в разі, якщо ухвалу суду направлено за належною адресою, а саме: повідомленою суду стороною, вважається, що адресат належно повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання учасником справи кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання цим учасником справи зазначеної ухвали суду, оскільки таке неотримання зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою самого учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходить від суду на його адресу.

Крім того, як вже зазначалося вище, суду від 06.02.2023 про відкриття провадження у справі № 922/346/23 було вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень у відповідності до ст. 122 ГПК України.

У силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи й надання йому можливості висловити свою позицію щодо заявлених позивачем вимог і звернутись до суду із заявами по суті справи та іншими заявами чи клопотаннями з процесуальних питань.

Втім, станом на день винесення судом даного рішення від відповідача відзиву на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та інших заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань, на адресу суду не надходило.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі зазначеного, зважаючи на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком відповідача, з огляду на положення ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, якими передбачено право суду вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження і в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані позивачем до позовної заяви докази, суд встановив таке.

Із матеріалів справи вбачається, що 30.10.2018 між позивачем - ТОВ «Долфі-Україна» (Постачальником) та відповідачем - ТОВ «Харківаптека-2» (Покупцем) укладено договір поставки № 59Х, згідно з умовами пунктів 1.1 якого Постачальник у порядку та на умовах, визначених цим Договором зобов`язується поставляти Покупцю непродовольчі товари (Товар) відповідно до поданого Покупцем замовлення, а Покупець зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати їх вартість.

Відповідно до п. 1.2 договору поставки від 30.10.2018 № 59Х (далі по тексту - Договір), предметом даного договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (видаткових, товарно-транспортних накладних тощо.

Право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (видаткової, товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару, якщо інший порядок переходу права власності на товар від Постачальника до Покупця не визначений сторонами (п. 1.3 Договору).

Постачальник здійснює постачання товару, а Покупець приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 4.4 Договору, Покупець сплачує 100% вартості кожної партії товару протягом 40 календарних днів з моменту отримання товару. Факт отримання товару підтверджується видатковою та/або товарно-транспортною накладною, підписаною сторонами.

За умовами п. 6.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та діє до 31 грудня 2019 року включно, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Сторони домовилися, що у випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору не повідомить другу сторону про припинення його умов (розірвання), Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, договору поставки від 30.10.2018 № 59Х підписаний обома сторонами та скріплений відтисками їх печаток. У матеріалах справи відсутні докази повідомлення жодної зі сторін про припинення умов (розірвання) Договору за 30 календарних днів до закінчення строку його дії, отже у відповідності до умов п. 6.1 Договору, цей договір був автоматично пролонгований на наступний рік - до 31 грудня 2020 року включно.

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2020 до договору поставки від 30.10.2018 № 59Х сторони дійшли спільної згоди про продовження строку дії цього Договору до 31.12.2021 на тих самих умовах та без укладання будь-яких додаткових угод, вважати даний Договір пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо будь-яка із сторін за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії Договору не повідомить іншу сторону про його припинення.

Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення жодної зі сторін про припинення Договору за 30 календарних днів до закінчення строку його дії, договір поставки від 30.10.2018 № 59Х був пролонгований на наступні роки на тих самих умовах, зокрема на 2022, 2023 роки, та є чинним на момент прийняття судом даного рішення.

На виконання умов зазначеного Договору Постачальник у період з лютого 2019 року по лютий 2022 року поставив Покупцю окремими партіями Товари на загальну суму 229671,99 грн, що підтверджуються наявними в матеріалах справи видатковими накладними за вказаний період (аркуші справи 12-36).

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач - ТОВ «Харківаптека-2» розрахувався з позивачем - ТОВ «Долфі-Україна» за отриманий Товар частково на загальну суму 197930,72 грн, у зв`язку з чим у відповідача залишилася заборгованість в сумі 31741,27 грн (229671,99 грн - 197930,72 грн = 31741,27 грн), що стало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 31741,27 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Положеннями чч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

За приписами положень ч. 1 ст. 265 ГК України, ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За приписами ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що договір поставки від 30.10.2018 № 59Х, на підставі якого виникли спірні правовідносини між позивачем та відповідачем, дійсно за своєю суттю є договором поставки.

Як було встановлено судом вище, позивач у період з лютого 2019 року по лютий 2022 року поставив відповідачу Товар на загальну суму 229671,99 грн.

Факт здійснення поставки товару відповідачу - ТОВ «Харківаптека-2» підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за період з 12.02.2019 по 08.02.2022 (аркуші справи 12-36). Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими особами Покупця (ТОВ «Харківаптека-2») та засвідчені печаткою Покупця без зауважень щодо якості та кількості товару.

За умовами п. 4.4 Договору, Покупець зобов`язаний сплатити 100% вартості кожної партії товару протягом 40 календарних днів з моменту отримання товару та по підписання видаткової накладної, на підставі якої цей товар отримано.

Згідно з видатковою накладною від 08.02.2022 № ДУ111806, кінцевий термін сплати товару, отриманого по цій видатковій накладній - 08.06.2022.

Станом на день прийняття судом даного рішення в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем оплати за товар, отриманий ним по видатковим накладним за період з 12.02.2019 по 08.02.2022.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення відповідачем погашення заборгованості по договору поставки від 30.10.2018 № 59Х у розмірі 31741,27 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором у розмірі 31741,27 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 складає 2684,00 грн.

Позивачем у позовній заяві заявлено 1 вимогу майнового характеру (про стягнення 31741,27 грн), отже за подання до суду зазначеної позовної заяви справляється судовий збір у мінімальному розмірі, встановленому ст. 4 Закону України "Про судовий збір", а саме: у розмірі 2684,00 грн. Позивачем при поданні позовної заяви надано суду належні докази про сплату судового збору.

На підставі зазначеного, враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору в сумі 2684,00 грн покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2023 між позивачем - ТОВ «Долфі-Україна» (Клієнтом) та ОСОБА_1 (Адвокатом) укладено договір про надання правової допомоги б/н, відповідно до умов Адвокат зобов`язаний, зокрема надавати Клієнту правову допомогу та представляти інтереси Клієнта щодо захисту прав та інтересів останнього у судах під час здійснення господарського судочинства, а Клієнт зобов`язаний сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати та її надання в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Додатковою угодою № 1 від 17.01.2023 до зазначеного договору про надання правової допомоги сторони визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвоката за надання правової допомоги у спорі про стягнення з ТОВ «Харківаптека-2» на користь ТОВ «Долфі-Україна» заборгованості за договором поставки від 30.10.2018 № 59Х у суді першої інстанції (Господарському суді Харківської області).

Згідно з п. 3 Додаткової угоди № 1 від 17.01.2023 до договору про надання правової допомоги від 17.01.2023 б/н, вартість наданих адвокатських послуг становить 1500,00 грн за 1 годину.

Згідно з п. 4.1 зазначеної додаткової угоди, оплата послуг з представництва інтересів у суді здійснюється у розмір 100% вартості послуг протягом 10 календарних днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

20.01.2023 між ТОВ «Долфі-Україна» (Клієнтом) та Горець О.А. (Адвокатом) підписаний Акт прийому-передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 17.01.2023 б/н та Додатковою угодою № 1 від 17.01.2023 до зазначеного договору, відповідно до якого Адвокатом було надано Клієнту адвокатські послуги загальною вартістю 6000 грн, а саме: підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду Харківської області про стягнення заборгованості (витрачено 4 години), вартість однієї години - 1500,00 грн.

До суду від відповідача не надходило заперечень щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу чи клопотання про їх зменшення в порядку п. 6 ст. 126 ГПК України.

На підставі зазначеного, враховуючи характер спору по даній справі, ступінь її складності, суму заявленого позову, розмір заявлених до стягнення та задоволених судом позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, Господарський суд Харківської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківаптека-2» (код ЄДРПОУ 01974610, адреса: 61003, м. Харків, Майдан Конституції, 20) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Долфі-Україна» (код ЄДРПОУ 37068787, адреса: 49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 24-А) суму заборгованості в розмірі 31741,27 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 03.04.2023.

Суддя Н.А. Новікова