Ухвала

від 31.03.2023 по справі 757/8400/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8400/23-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2023 року Печерський районний суд міста Києва

в складі: головуючого судді Бусик О.Л.

при секретарі Рябошапці М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИВ:

До суду разом з позовною заявою надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідачу відчужувати земельну ділянку та будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд розглянув заяву у відсутність сторін в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з положенням ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Відповідно до пп. 3, 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обгрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності.

Окрім того, згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам відповідно до роз`яснень у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника), покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такі висновки також сформовані колегією суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (6-846цс16).

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним шлюбного договору від 16.03.2020, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С.І., позивач просить визнати недійсним шлюбний договір з підстав наявності істотного дисбалансу між правами кожного із подружжя за шлюбним договором, що ставить позивача у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із вимогами позову, суд приходить до висновку, що заява не обґрунтована, підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання судового рішення не вбачаються, відтак заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню за наведеного обґрунтування заяви і доданих матеріалів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору- відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Суддя О.Л. Бусик