Рішення

від 10.03.2023 по справі 758/16382/19

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/16382/19

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2023 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Рибалки Ю.В.,

при секретарі судового засідання Наливайко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «БІОЕК ГРУП», в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором позики в розмірі 4 595 904,65 грн., з підстав неналежного виконання зобов`язань.

У подальшому позивач (в особі представника) подав заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «БІОЕК ГРУП», залишивши вимоги лише до ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.08.2017 року між ним та відповідачем було укладено договір позики № 3/17, згідно з яким позивач передав відповідачу в борг грошові кошти в розмірі, еквівалентному 40 000 доларів США, а останній зобов`язався повернути дану суму 30.05.2018 року. Також, 21.08.2017 р. між сторонами укладена додаткова угода до договору позики, якою передбачено сплату процентів за користування позикою.

Оскільки відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення боргу не виконав, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 4 595 904,65 грн., з яких: прострочена заборгованість за основним боргом - 940 000 грн., 25 % річних за користування чужими грошовими коштами - 181 561,64 грн., пеня на прострочену заборгованість - 3 431 000 грн., 3 % річних за простроченою заборгованістю - 43 343,01 грн.

Представником відповідача поданий відзив, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що відповідач не укладав з позивачем договір позики та додаткову угоду до нього та не отримував на підставі такого договору у власність грошові кошти та не зобов`язувався їх повернути, а тому необхідно встановити, чий підпис міститься на договорі позики та додатковій угоді до нього, чи не підроблені дані договори, у зв`язку з чим заявлено клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи документів.

Представник позивача надав відповідь на відзив, у якій заперечив проти призначення судової почеркознавчої експертизи, послався на зловживання відповідачем своїми процесуальними правами та намагання затягнути розгляд справи.

У підготовчому судовому засіданні судом розглянуто клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02.06.2021 р. клопотання задоволено, призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставлені наступні питання:

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 на договорі позики № 3/17 від 21.08.2017 та додатковій угоді до нього, ОСОБА_2 , чи іншою особою?

- Чи виконано рукописний напис прізвища та ініціалів від імені ОСОБА_2 на договорі позики № 3/17 від 21.08.2017 та додатковій угоді до нього, ОСОБА_2 , чи іншою особою?

- Чи виконано рукописний текст від імені ОСОБА_2 на договорі позики № 3/17 від 21.08.2017 та додатковій угоді до нього, ОСОБА_2 , чи іншою особою?

Витрати по оплаті судової почеркознавчої експертизи покладено на відповідача, зобов`язано відповідача надати зразки підпису та почерку. Позивача зобов`язано надати оригінал договору позики та додаткової угоди до нього.

07.06.2021 р. через канцелярію суду представником позивача надані оригінал договору позики № 3/17 від 21.08.2017 та додаткової угоди від 21.08.2017.

У подальшому, у зв`язку з невиконанням зобов`язань по сплаті вартості проведення експертизи, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз повідомлено про залишення ухвали суду від 02.06.2021 без виконання.

Ухвалою суду від 27.06.2022 р. провадження у справі було відновлено.

Ухвалою суду від 31.08.2022 р. закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду по суті.

До початку розгляду справи по суті представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, в якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання по розгляду справи по суті не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог закону.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

21.08.2017 р. між сторонами був укладений договір позики № 3/17, згідно з яким позивач надав у позику відповідача грошові кошти в розмірі, еквівалентному 40 000 доларів США. Як визначено п. 1.1 договору позики, позикодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі, еквівалентному 40 000 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у встановлений Договором строк. Відповідно до пункту 1.3, підписуючи цей договір, позичальник підтверджує, що він отримав готівковими грошовими коштами в гривні всю суму позики, зазначену в п. 1.1, до підписання цього Договору. Згідно з пунктом 2.1 договору позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві всю суму отриманої позики 30.05.2018 р.

Договір містить підписи сторін, а також власноручний напис позичальника «Получил сорок тысяч доларов США».

21.08.2017 р. сторонами укладена додаткова угода до договору позики № 3/17, згідно з якою встановлена плата за користування позикою в розмірі 25 % річних.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Стаття 1049 ЦК України встановлює обов`язок позичальника повернути позику. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Верховний Суд України у справі № 6-50цс16 дійшов висновку (Постанова від 24.02.2016 року), що укладений сторонами письмовий договір позики є не лише фактом укладення договору, а й передачі позикодавцем грошової суми позичальнику, а відтак, дійшов обґрунтованого висновку про виникнення боргового зобов`язання. Зокрема, зазначив, що укладений сторонами договір позики у письмовій формі та його зміст підтверджує факт передачі позикодавцем грошової суми позичальнику та отримання останнім цих коштів.

Аналізуючи спірні правовідносини, суд бере до уваги пункт 1.1 договору, який передбачає, що позикодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі, еквівалентному 40 000 доларів США, а також пункт 1.3, згідно з яким підписуючи цей договір, позичальник підтверджує, що він отримав готівковими грошовими коштами в гривні всю суму позики, зазначену в п. 1.1.

Оскільки наданий позивачем примірник договору містить підпис сторін, відповідачем не надано належних доказів на спростування підписання договору, суд вважає встановленим факт передачі коштів позивачем відповідачу та відповідно факт виникнення боргових зобов`язань відповідача перед позивачем.

Як передбачено пунктом 2.2 договору позики № 3/17 від 21.08.2017 р., позика повертається шляхом передачі позичальником позикодавцеві готівкових коштів в розмірі, еквівалентному 40000 доларів США за курсом продажу готівкового долару США комерційними банками України. Відповідно до розрахунку позивача розмір основної суми боргу становить 940 000 грн. (40 000 доларів США за курсом продажу в комерційних банках 23,5 грн./долар станом на 12.12.2019 року), що відповідає умовам договору.

Заявлена до стягнення сума процентів за користування позикою в розмірі 181 561,64 грн. відповідає п. 2 додаткової угоди до договору позики (25 % річних за 282 дні користування позикою).

Заявлена до стягнення сума 3 % річних за простроченою заборгованістю в розмірі 43 343,01 грн. (561 день прострочення) відповідає положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення пені на підставі п. 3.2 договору позики, згідно з яким у випадку порушення позичальником строку повернення позики він сплачує позикодавцю пеню в розмірі 1 % від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення. За період прострочення у 12 місяців, що передують даті подачі позовної заяви, позивачем нарахована пеня у розмірі 3 431 000 грн. Даний розрахунок відповідає умовам укладеного між сторонами договору позики.

У той же час, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Суд вважає, що в даному випадку є підстави для застосування даної норми та зменшення суми пені до розміру основної заборгованості за договором позики, тобто до 940 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними і підлягають частковому задоволенню (з урахуванням зменшення судом розміру неустойки).

Відповідачем позовні вимоги ОСОБА_1 не спростовані і не доведені обставини, на які посилався відповідач. За таких умов з відповідача підлягає стягненню на користь позивача загальна сума боргу за договором позики у розмірі 2 104 904,65 грн., з яких: прострочена заборгованість за основним боргом - 940 000 грн., 25 % річних за користування чужими грошовими коштами - 181 561,64 грн., 3 % річних за простроченою заборгованістю - 43 343,01 грн., пеня на прострочену заборгованість - 940 000 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір за подання позову в розмірі 4 399,05 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у сумі 2 104 904,65 грн. (два мільйони сто чотири тисячі дев`ятсот чотири) грн. 65 коп., з яких: прострочена заборгованість за основним боргом - 940 000 грн., 25 % річних за користування чужими грошовими коштами - 181 561,64 грн., 3 % річних за простроченою заборгованістю - 43 343,01 грн., пеня на прострочену заборгованість - 940 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір у сумі 4 399 (чотири тисячі триста дев`яносто дев`ять) грн. 05 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 );

відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 ).

Суддя Ю. В. Рибалка