Постанова

від 27.03.2023 по справі 947/16352/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1493/23

Справа № 947/16352/20

Головуючий у першій інстанції Гниличенко М. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д.,

Дришлюка А.І.,

переглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Колеснікової Юлії Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 травня 2021 року по справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Добра родина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

17 червня 2020 року представник ОК «Добра родина» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОК «Добра родина» за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом, метою діяльності кооперативу є належне утримання будівель (житлових та нежитлових) в Пансіонаті сімейного відпочинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та території /прибудинкової/ комплексу. За своєю діяльності кооператив діє відповідно доЗакону України «Про кооперацію», положень Статуту Обслуговуючого кооперативу «Добра родина», рішень Загальних зборів його членів, затверджених тарифів кооперативу та чинного законодавства України. ОК «Добра родина» забезпечує надання житлово-комунальних послуг мешканцям та власникам усіх будівель та утримання прибудинкової території до нього.

Відповідач ОСОБА_1 є власником будівлі №54 пансіонату сімейного відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 . Також зазначено, що позивач є фактичним постачальником житлово-комунальних послуг, споживачем яких є відповідач, та в силу неналежного виконання обов`язків з утримання майна, що належить на праві власності, а саме не належним чином сплати витрат за користування наданими житлово- комунальними послугами у відповідача утворилась перед ОК «Добра родина» заборгованість у розмірі 45 442,37 грн у період з 01.01.2016 по 01.02.2019 включно.

У добровільному порядку заборгованість з боку відповідача не погашена, у зв`язку з чим представник позивача звернувся із даним позовом до суду, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОК «Добра родина» борг в загальній сумі 45 442,37 грн; суму судового збору у розмірі 2 102 гривень та витрати за надання правової допомоги у розмірі 8 000 гривень.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 травня 2021 року позовні вимоги ОК «Добра родина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОК «Добра родина» суму заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 22 573,34 гривень, яка склалась станом на 01 лютого 2019 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОК «Добра родина» суму судового збору у розмірі 1 051 гривень та судові витрати у вигляді надання правничої допомоги в розмірі 4 000 гривень. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Колеснікова Ю.С. в інтересах ОСОБА_1 просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 травня 2021 року в частині задоволених позовних вимог скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволених позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленимидля розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Частиною 1 ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 11, 15 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 3ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту (зазначений висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17.01.2020 в справі №369/88/17).

Нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що згідно Інформаційної довідки за №201599690 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідач ОСОБА_1 є власником будівлі №54 пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 346,9 кв.м, житловою площею 137,3 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 09.11.2009, реєстраційний номер об`єкту 28816513 (а.с. 8).

Відповідно до Акту готовності об`єкту до експлуатації №42 від 18.03.2009, приймальна комісія вирішила вважати Пансіонат сімейного відпочинку по АДРЕСА_1 закінченим будівництвом та готовим до експлуатації (а.с. 9-13).

Згідно Акту передачі Пансіонату сімейного відпочинку №56 від 27.10.2009р. вбачається, що ТОВ «Чисте місто», як генеральний підрядник, який здійснював будівництво та виконав усі будівельні роботи, з 27 жовтня 2009 року передає на баланс Обслуговуючому кооперативу «Добра родина», зданий у експлуатацію Пансіонат сімейного відпочинку (59 житлових котеджів), побудованих за адресою: АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування (а.с. 19).

На підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №509644 ОК «Добра родина» 11 червня 2009 року зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців (а.с. 14-18).

За статутом ОК «Добра Родина», затвердженим установчими зборами Засновників ОК «Добра родина» від 09.06.2009 є обслуговуючим кооперативом, що утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб із задоволення економічних, соціальних і інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих, колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Метою діяльності кооперативу є задоволення потреб його членів в належному утриманні будівель (житлових та нежитлових) в Пансіонаті сімейного відпочинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та території (прибудинкової) комплексу.

Предметом діяльності кооперативу є належне утримання та використання загального і неподільного майна комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом; забезпечення реалізації прав власників будівель на володіння та користування спільним майном членів кооперативу; забезпечення послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання зобов`язань, пов`язаних з діяльністю кооперативу; укладання угод щодо отримання послуг тепло-, водопостачання, електропостачання, газопостачання та інших послуг для обслуговування та утримання комплексу та приналежного або закріпленого за кооперативом майна (а.с. 22-29).

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради №723 від 24.11.2009 за кооперативом «Добра родина» визначено територію, яка підлягає прибиранню, площею 2 870 кв.м та зазначено, що контроль за забезпеченням утримання у належному санітарному стані закріпленої території покласти на директора ОК «Добра родина» (а.с. 21).

Також встановлено, що ОК «Добра родина» уклав ряд договорів, а саме: з ТОВ «Інфокс» договір доручення на збір платежів з населення за надані послуги з водопостачання та водовідведення №159/1 від 29.10.2009; з АТ «Одесаобленерго» про постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок №3756 від 20.01.2012 (а.с. 30-38).

Згідно виписки із протоколу №2 загальних зборів членів ОК «Добра родина» від 15.03.2014 були затверджені членські внески на утримання будинку та прибудинкової території в сумі 250 гривень в місяць з об`єкту нерухомості (а.с.49).

Відповідно до витягу з протоколу загальних зборів кооперативу від 17.05.2015 було затверджено власникам цілого чотирьох поверхового котеджу, а також для СПА салону «Родос» (котедж №59) внесок за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 750 гривень на місяць (а.с. 50).

Зборами повноважених членів ОК «Добра родина» були затверджені членські внески на утримання будинку та прибудинкової території з 01.10.2016 у розмірі 4,60 грн за 1 кв.м загальної площі, відповідно до виписки з протоколу від 22.07.2016 (а.с. 51).

Згідно виписки із протоколу загальних зборів членів ОК «Добра родина» від 27.05.2018 тариф за управління та утримання прибудинкової території залишений на рівні 4,60, який був затверджений рішенням зборів уповноважених осіб кооперативу (а.с. 52).

Відповідно витягу з протоколу зборів правління №025 від 25.07.2018 затверджений тариф на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 4,70 грн за 1 кв.м, починаючи з вересня 2018 року (а.с. 53).

У матеріалах справи також наявні копії калькуляції експлуатаційних послуг для мешканців котеджного містечка від 27.03.2014, у якій зазначено найменування витрат, їх розмір, вартість для споживача, періодичність надання послуг та інше. Також, наявний детальний розрахунок тарифу на послуги ОК «Добра родина» станом на 01.01.2016 у розмірі 4,60 грн за 1 кв.м та штатний розпис від 15.03.2014, з якого вбачається, що в штаті є голова, бухгалтер, касир, вахтер, двірник, електрик та зазначено їх заробітна платня (а.с. 45-47).

В обґрунтування позовних вимог представник ОК «Добра родина» зазначив, що ОСОБА_1 раніше своєчасно та належним чином сплачував експлуатаційні витрати в розмірі 250 гривень щомісячно, не заперечував та не ставив під сумнів рішення зборів, але у зв`язку із підвищенням тарифу та встановленням його на рівні 4,60 за кв.м з грудня 2017 року по лютий 2019 року взагалі припинив здійснювати оплату, внаслідок чого склалась заборгованість в період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2016 року в розмірі 8 571,04 грн; за період з 01 січня 2017 року по 01 грудня 2017 року в розмірі 22 869,03 грн; за період з 01 січня 2018 року по 01 грудня 2018 року в розмірі 42 181,51 грн; за період з 01 січня 2019 року по 01 лютого 2019 року включно в розмірі 45 442,37 грн, які позивач просить стягнути у повному обсязі з відповідача.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОК «Добра родина» та стягуючи з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 22 573,34 грн, суд першої інстанції виходив з того, відповідач, як власник котеджу - будівлі №54 пансіонату сімейного відпочинку, розташованого на території за адресою: АДРЕСА_1 , яку обслуговує ОК «Добра родина», зобов`язаний сплачувати кошти за отриманні ним послуги, затвердженими протоколами загальних зборів, проте за наявності заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд не приймає до уваги заборгованість за 2016 рік та вважає доведеним розмір заборгованості у період з 01 липня 2017 року по 01.02.2019 року включно у наступних розмірах: - з 01 липня 2017 року по 01 грудня 2017 року у розмірі 7 703,44 грн; - з 01 січня 2018 року по 01 грудня 2018 року у розмірі 19 312,48 грн; - з 01 січня 2019 року по 01 лютого 2019 року у розмірі 3 260,86 грн.

Встановивши фактичні обставини справи на підставі доказів, яким надано належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати отримані житлово-комунальні послуги за утримання будинків та прибудинкових територій, за використану послугу з водопостачання та водовідведення та за спожиту електроенергію, не зважаючи на те, що він не є членом кооперативу.

Незважаючи на те, що між позивачем та відповідачем не був укладений договір у письмовій формі, але фактичне надання споживачеві ОСОБА_1 житлово-комунальних послуг ОК «Добра родина» свідчить про існування між сторонами фактичних договірних відносин, що є підставою для стягнення боргу з оплати отриманих та спожитих житлово-комунальних послуг. Між сторонами виникли правовідносини щодо оплати власником об`єкта нерухомості житлово-комунальних послуг, які врегульовані Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про кооперацію», Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Статтями 263-264ЦПК України встановлено, щосудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права,на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанцій правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції незаконно застосував до спірних правовідносин, що склались між ОК «Добра родина» та ОСОБА_1 . Закон України «Про кооперацію» та Закон України «Про житлово-комунальні послуги», з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. ст. 2, 6 Закону України «Про кооперацію», обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ст. 2 Закон України «Про житлово-комунальні послуги»).

Як було встановлено матеріалами справи відповідач ОСОБА_1 є власником будівлі №54 пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 346,9 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акту готовності об`єкту до експлуатації №42 від 18.03.2009, приймальна комісія вирішила вважати Пансіонат сімейного відпочинку по АДРЕСА_1 закінченим будівництвом та готовим до експлуатації.

Згідно Акту передачі Пансіонату сімейного відпочинку №56 від 27.10.2009 вбачається, що ТОВ «Чисте місто», як генеральний підрядник, який здійснював будівництво та виконав усі будівельні роботи, з 27 жовтня 2009 року передає на баланс Обслуговуючому кооперативу «Добра родина», зданий у експлуатацію Пансіонат сімейного відпочинку (59 житлових котеджів), побудованих за адресою: АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є власником саме житлової будівлі, яка перебуває на балансі ОК «Добра родина» та між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції вірно застосував вимоги Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про кооперацію». А посилання ОСОБА_1 , що він є власником будівлі - пансіонату сімейного відпочинку, а не квартири в багатоквартирному будинку, немає правового значення в даному випадку, оскільки пансіонат сімейного відпочинку є житловою будівлею, яка забезпечується житлово-комунальними послугами.

Апеляційний суд критично відноситься та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що між ОК «Добра родина» та ОСОБА_1 відсутні будь-які договірні відносини із надання та споживання житлово-комунальних послуг, та те, що відповідач не є і ніколи не був членом ОК «Добра родина», а тому він не відповідає за зобов`язаннями кооперативу, в тому числі за зобов`язаннями, які виникли з договорів про отримання послуг водопостачання, електропостачання, газопостачання та інших послуг, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 1 Закон України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ст. 5 Закон України «Про житлово-комунальні послуги»).

У пункті 5 частини 2 статті 7Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» передбачено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є : споживачі (індивідуальні та колективні) , управитель , виконавці комунальних послуг (частина 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону, обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем) (ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Тлумачення статті 526ЦК України свідчить, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі №642/2858/16).

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Таким чином, згідно із вищезазначеними нормами законодавства споживачі послуг зобов`язані оплатити такі послуги, якщо вони фактично користувались ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, якими він користувався.

Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач ОСОБА_1 не спростовував надання йому послуг ОК «Добра родина», не надав доказів на підтвердження того, що надання житлово-комунальних послуг забезпечує інша компанія, або на підтвердження того, що йому надаються житлово-комунальні послуги неналежної якості. Відповідач ОСОБА_1 , як власник будівлі №54 пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 346,9 кв.м, житловою площею 137,3 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , не відмовлявся від житлово-комунальних послуг, отримував їх та не оплачував їх вартість, тому відсутність між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Таким чином, суд першої інстанції встановивши факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території та інших житлово-комунальних послуг, порушення строків та розміру їх оплати, а також відсутність актів-претензій або інших доказів щодо надання позивачем послуг неналежної якості чи не в повному обсязі, зробив правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення позову й стягнення з відповідача заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

Посилання ОСОБА_1 на те, що у спірній будівлі ніхто не проживає та не користується, не приймаються до уваги, оскільки зазначене не може бути законною підставою для звільнення від сплати житлово-комунальних послуг.

Згідно Акту передачі Пансіонату сімейного відпочинку №56 від 27.10.2009, Пансіонат сімейного відпочинку (59 житлових котеджів), побудованих за адресою: АДРЕСА_1 , здано в експлуатацію та обслуговування.

Так, за приписами ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 332 ЦК України).

Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, що їм надаються у процесі експлуатації (користування) належними їм житловими приміщеннями, в томі числі споживачі, які не проживають в спірних житлових приміщеннях.

Колегія суддів апеляційного суду також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що матеріалами справи не містять жодного доказу, яким би підтверджувався факт надання житлово-комунальних послуг саме відповідачу.

Так, на підтвердження позовних вимог позивачем ОК «Добра родина» надано ряд договорів, а саме: з ТОВ «Інфокс» договір доручення на збір платежів з населення за надані послуги з водопостачання та водовідведення №159/1 від 29.10.2009; з АТ «Одесаобленерго» про постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок №3756 від 20.01.2012. Виписки із протоколу №2 загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Добра родина» від 15 березня 2014 року, яким затверджені членські внески на утримання будинку та прибудинкової території в сумі 250 грн в місяць з об`єкту нерухомості. Витяг з протоколу загальних зборів кооперативу від 17.05.2015, яким затверджено власникам цілого чотирьох поверхового котеджу, а також для СПА салону «Родос» (котедж №59) внесок за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 750 грн на місяць. Документи, яким затверджені членські внески на утримання будинку та прибудинкової території з 01.10.2016 у розмірі 4,60 грн за 1 кв.м загальної площі, відповідно до виписки з протоколу від 22.07.2016. Та інші документи, які були досліджені як судом першої інстанції так і колегією суддів апеляційного суду (а.с. 30-38, 45-53).

При цьому, відповідач ОСОБА_1 в порушення засад змагальності цивільного судочинства не надав жодних доказів на підтвердження своїх вимог або заперечень, в тому числі доказів не надання йому житлово-комунальних послуг.

Апеляційний суд звертає увагу, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. ст. 12, 81 ЦПК України).

Відповідно до статі 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою принцип змагальності судового процесу засновується на розподілі процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог на відповідача.

Доводи наведені в апеляційні скарзі суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, та фактично зводяться до незгоди із мотивами судових рішення, які встановлені у справі.

Крім того, в п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи позивача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОК «Добра родина», такий висновок суду відповідає засадам розумності та справедливості.

Оскільки ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст.19ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Колеснікової Юлії Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено: 27 березня 2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік