Рішення

від 03.04.2023 по справі 120/10642/22

НЕ ВКАЗАНО

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 квітня 2023 р. Справа № 120/10642/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУ НП у Вінницькій області, відповідач). За змістом позовних вимог позивач просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачеві у внесенні змін до наказу ГУ НП у Вінницькій області від 09.06.2020 № 97 о/с в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані у попередніх роках дні основної та додаткової щорічної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій в кількості 73 доби (6 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 10 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, 42 доби додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2017, 2018 та 2020 роки);

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачеві у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані у попередніх роках дні основної та додаткової щорічної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій в кількості 73 доби (6 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 10 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, 42 доби додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2017, 2018 та 2020 роки);

зобов`язати відповідача внески зміни до наказу ГУ НП у Вінницькій області від 09.06.2020 № 97 о/с, зазначивши відомості про виплату позивачеві грошової компенсації за невикористані у попередніх роках дні основної та додаткової щорічної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій в кількості 73 доби (6 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 10 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, 42 доби додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2017, 2018 та 2020 роки);

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за невикористані у попередніх роках дні основної та додаткової щорічної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій в кількості 73 доби (6 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 10 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, 42 доби додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2017, 2018 та 2020 роки), виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції - 09.06.2020.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом ГУ НП у Вінницькій області від 09.06.2020 № 97 о/с його звільнено зі служби в поліції через хворобу. Позивач зазначає, що згідно з даними ГУ НП у Вінницькій області, наведеними у листі від 14.07.2022, кількість діб невикористаних ним щорічних відпусток за час служби в Національній поліції України з 07.11.2015 по 09.06.2020 складає 73 доби, а саме: 6 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 10 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, 42 доби додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2017, 2018 та 2020 роки. Вказує, що на звернення до ГУ НП у Вінницькій області щодо внесення змін до наказу та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки отримав відмову.

На переконання позивача, ГУ НП у Вінницькій області неправомірно не провело із ним усіх розрахунків при звільненні, зокрема не виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки (основної та додаткової). Зауважує, що компенсація підлягає виплаті не залежно від того, в якому році виникло право на відпустку. Що ж до компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену для учасників бойових дій, то позивач просить врахувати, що право на її отримання гарантоване Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Тому, з метою захисту своїх прав та інтересів, звернувся до суду із адміністративним позовом.

Ухвалою від 21.12.2022 відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Крім, того встановлені сторонам строки для подання заяв по суті справи.

16.03.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. Свою позицію з посиланням на постанову Верховного Суду від 31.10.2022 у справі № 241/2229/20 мотивує тим, що саме основна та додаткова щорічні відпустки а також додаткова відпустка працівника, який має дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи підлягають поділу на частини та грошовій компенсації. Зазначає, що виплата грошової компенсації за невикористані дні за іншими видами додаткових відпусток статтею 83 КЗпП України та статтею 24 Закону України "Про відпустки" не передбачена. Вказує, що виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану поліцейським в році звільнення відпустку. Компенсація за невикористанні дні відпустки за минулі роки поліцейським при звільненні не виплачується.

Відносно компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки, то відповідач зазначає, що така відпустка надається за календарний рік незалежно від відпрацьованого часу та має бути використана працівником протягом календарного року. Відповідач вказує, що додаткова відпустка не замінюється грошовою компенсацією та у разі звільнення працівника, який має право на таку відпустку, за неї не виплачується грошова компенсація за дні невикористаної відпустки.

Щодо компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, то ГУ НП у Вінницькій області акцентує увагу на тому, що Законом України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" виплата такої компенсації не передбачена.

Із посиланням на сукупність вказаних обставин, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові аргументи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив таке.

Позивач набув статусу учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Наказом ГУ НП у Вінницькій області від 09.06.2020 № 97 о/с полковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника ГУ НП у Вінницькій області - начальника кримінальної поліції з 09.06.2020 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію", сплативши компенсацію за 18 діб невикористаної відпустки за 2020 рік.

Відповідно до листа ГУ НП у Вінницькій області від 14.07.2022 № Ц-3054/04/12-2022 "Про надання інформації" за час служби в Національній поліції України з 07.11.2015 по 09.06.2022 позивачем не використано 6 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 10 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, а також не використано додаткові відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2017, 2018 та 2020 роки.

З метою нарахування та виплати компенсації за вказані невикористані дні відпусток та внесенні відповідних змін до наказу про звільнення (в частині приписів про виплату компенсації) позивач 08.08.2022 звернувся із відповідною заявою до відповідача.

За результатами розгляду звернення позивача від 08.08.202 щодо внесення змін до наказу ГУ НП у Вінницькій області від 09.06.2020 № 97 о/с шляхом включення до останнього відомостей стосовно кількості діб невикористаних позивачем за час служби відпусток, зокрема використано 6 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 10 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, 42 доби додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2017, 2018 та 2020 роки листом від 23.08.2022 № Ц-367/04/12-2022 позивача проінформовано, що провести відповідні зміни до наказу та нарахування компенсації за всі невикористані позивачем відпустки загальною кількістю 73 доби із подальшою виплатою не представляється можливим.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток та додаткової відпустки, яка передбачена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам.

Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (ст. 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (ст. 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст.16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (ст. 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст.18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (ст. 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1ст. 24 Закону №504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 КЗпП України.

Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VІІІ (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону № 580-VIII).

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами 1 - 4 ст. 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону № 580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Частинами 1 та 2 ст. 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).

Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби.

Суд вважає безпідставними твердження відповідача про відсутність обов`язку щодо виплати позивачу при звільненні компенсації за невикористані відпустки (основну та додаткову) за роки, що передували року звільнення позивача зі служби у НП України, з огляду на те, що з аналізу ст. 93 Закону № 580-VIII та наведених вище норм трудового законодавства видно, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. У свою чергу, не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику (поліцейському) використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Отже, у наступному календарному році, у тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в його праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч.ч. 2, 3 ст. 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону № 504/96-ВР.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР і ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічні висновки висловлено Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 24.06.2021 у справі №520/8054/2020.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на правову позицію, сформовану Верховним Судом в постановах у справах № 818/1276/17, № 820/5122/17, відповідно до якої питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, врегульовані спеціальними нормами, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин без врахування загальних норм, визначених КЗпП України та Законом № 504/96-ВР, а тому виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції.

У цьому контексті слід зазначити, що Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 по справі № 160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого у зазначених вище рішеннях суду та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд відхиляє посилання відповідача на правову позицію висловлену у постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 31.10.2022 у справі №241/2229/20, оскільки зазначене судове рішення прийнято в порядку цивільного провадження за інших фактичних обставин справи та суб`єктного складу учасників відносин. Так, у справі №241/2229/20, позивач обіймав посаду завідуючого хірургічного відділення в КНП "Мангушська центральна районна лікарня" та продовжував перебувати у трудових стосунках із відповідачем на момент виникнення спору про право отримати компенсацію за невикористану додаткову відпустку, в той час як у справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у відмінних правовідносинах - звільнення особи з публічної служби, які врегульовані зазначеними вище спеціальними нормативними актами, розгляд яких передбачений за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що позивач при звільненні з органів Національної поліції не використав 6 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 10 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, а тому набув право на отримання грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки. Отже, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, то суд зазначає наступне.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Як передбачено п. 12 ст. 12 цього Закону учасникам бойових дій надаються право на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Отже, виходячи з положень Закону № 3551-ХІІ, додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.

Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1).

Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 № 303/2014, який затверджений Законом України від 17.03.2014 № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини стосовно отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-XII, припиняється.

Разом із тим, суд зазначає, що норми Закону № 3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Вирішуючи спір в частині компенсації за невикористану додаткову відпустку особі, яка проходила службу в поліції та володіла статусом учасника бойових дій, судом також враховані правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 200/1175/20-а.

Зокрема, Касаційний суд зазначив що, у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої законом України "Про відпустки" і статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Таким чином, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації за невикористаної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2020 роки у кількості 14 діб щороку, тобто 42 доби. Відтак, позовні вимоги у цій частині теж підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що при звільненні з позивачем не було проведено усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку грошову компенсацію, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до наказу ГУ НП у Вінницькій області від 09.06.2020 № 97 о/с, включивши відомості про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за всі невикористані дні основної та додаткової відпустки, суд зазначає таке.

За приписами п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Наказ ГУ НП у Вінницькій області від 09.06.2020 № 97 о/с, за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки не змінює, не припиняє (не скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і не розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, а є актом одноразового застосування, дія якого має визначений строк.

При вирішенні цієї справи, суд враховує рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у якому визначено, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Ненормативні правові акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання.

Суд зазначає, що наявність такої інформації в наказі є доцільною у випадку визначення її відповідачем при звільненні для подальшої виплати позивачу, однак, оскільки сама виплата компенсації в даній справі є предметом спору, то достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за всі невикористані дні основної та додаткової відпустки. У такому випадку рішення суду є достатньою підставою для виплати компенсації.

Отже, у задоволенні позовних вимог в частині визнати протиправними дій відповідача щодо відмови позивачеві у внесенні змін до наказу ГУ НП у Вінницькій області від 09.06.2020 № 97 о/с в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані у попередніх роках дні основної та додаткової щорічної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій в кількості 73 доби (6 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 10 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, 42 доби додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2017, 2018 та 2020 роки) та зобов`язання внести такі зміни необхідно відмовити.

Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

При вирішенні процесуального питання про розподіл судових витрат, суд не встановив факту їх понесення учасниками справи.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані у попередніх роках дні основної та додаткової щорічної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій в кількості 73 доби, а саме 6 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 10 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, а також 42 доби додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2017, 2018 та 2020 роки.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані у попередніх роках дні основної та додаткової щорічної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій в кількості 73 доби, а саме 6 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 10 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, а також 42 доби додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2017, 2018 та 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції - 09.06.2020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 40108672)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович